Якось поступово ми прийшли до згоди щодо того що нам треба буде переїжджати до Івано-Франківська. Не сьогодні і не завтра, тому що збір наших речей і відправлення поштою ще той квест. Треба буде розділяти на кілка відправлень і встигнути вчасно приїхати самим до того як зберігання стане платним. І ще організувати перевезення з пошти, хоча це теж кур'єром, мабуть. Потім приїхати в Київ просто погуляти ми можемо завжди коли захочемо. І вид з вікна Сережа обіцяє не гірший ніж у нас тут, можливо вибрати так житло що буде видно Карпати!

Те що американці схвалили допомогу в конгресі, дуже приємна новина, але з моїми тюльпанчиками вийшла сумна історія. Я хотіла як краще, вони почали чахнути, як я потім зрозуміла, через брак світла, адже в нас шибки балкону заклеєні фольгою. Тоді я поставила тюльпани туди, де світла найбільше. Але і після цього не було схоже, що щось зміниться. І я купила універсальне добриво у флаконі. Але я так хотіла підживити квіти в достаньої кількости, що полила їх водою з добривом занадто... Так занадто, що схоже, їм гаплик... Я, про всяк випадок, ще чекаю, що вони оживуть, але щось не схоже на диво... І я кожний день бачу мертві тюльпани і сумую через це!

Сережа просить не купувати фіалки або бегонії, чи фуксію через те, що перевозити до Франківська їх буде треба особисто, а нам ще комп везти так інше на собі. Я вже поцікавилася, які рослини не потребують багато світла. І можливо, не буду чекати переїзда і придбаю нових улюбленців раніше...


Somehow we gradually came to an agreement that we would have to move to Ivano-Frankivsk. Not today and not tomorrow, because collecting our things and sending them by mail is another quest. It will be necessary to divide it into several shipments and manage to arrive on time before storage becomes paid. And also organize transportation from the post office, although it is also by courier, apparently. Then we can come to Kyiv just for a walk whenever we want. And the view from the window of Seryozha promises to be no worse than ours here, it is possible to choose housing so that we can see the Carpathians!

The fact that the Americans approved the aid in Congress is very good news, but my tulips turned out to be a sad story. I wanted as much as possible, they began to wither, as I later understood, due to a lack of light, because our balcony windows are sealed with foil. Then I put the tulips where there is the most light. But even after that, it didn't look like anything would change. And I bought a universal fertilizer in a bottle. But I wanted to feed the flowers in sufficient quantity that I watered them with water and fertilizer too much... So much that it looks like they have a hook... Just in case, I expect that they will come to life, but something is not like a miracle ... And I see dead tulips every day and feel sad about it!

Seryozha asks not to buy violets, begonias, or fuchsia, because that they will have to be transported to Frankivsk personally, and we will have to carry a computer and so on. I have already asked which plants do not need a lot of light. And maybe I won't wait for the move and get new pets sooner...

Щоб звільнити час в робочі дні для плетіння мережива, треба зробити спочатку щось за вихідні, що потім продасться і я буду менше брати за малювання наперед. Розумію, що пропонувати теплі речі зараз неправильно. Треба щось максимально легке, літнє, прозоре. Типа хусточки, сумочки, пояса-корсета. Почала плести турецькі огірки, вивчаю статті на сайті. Треба визначитися із організацією доставки, як робити упаковку, і інші питання які мені ще ніколи вирішувати не доводилося. Краше не поспішати, але все зробити правильно.

А ще піщані бурі аж із Сахари. В Києві із Сахари! Вітер 16 м/с, сидимо вдома. Їмо десерти, дивимося передачі із пізнавальних каналів, просто відпочиваємо. Час від часу плететься ніби сам собою елемент мережива. Або мама Сережи хоче побалакати про щось. А ще нова клава, за сім років, поки користувалася старою, в виробництві оргтехніки дещо змінилося на краще і це вже більш приємно, користуватися клавіатурою! А взагалі відчуття що вже трохи зашиваюся, як кажуть! І писати в щоденник кожен будній день стає важче. Треба встигати ще до косметолога і треба купувати новий телефон. Але обов'язково Xiaomi! Я не уявляю вже собі життя без дизайнів інтерфейсів (тем) Xiaomi. Який ще виробник таке запропонує?


Чтобы освободить время, в рабочие дни, для вязания кружева, нужно сделать сначала что-то за выходные, что потом продастся и я буду меньше брать за рисование вперед. Понимаю, что предлагать тёплые вещи сейчас неправильно. Надо что-то максимально легкое, летнее, прозрачное. Типа платка, сумочки, пояса-корсета. Начала вязать турецкие огурцы, изучаю статьи на сайте. Надо определиться с организацией доставки, как делать упаковку, и другие вопросы, которые мне еще никогда решать не приходилось. Лучше не торопиться, но все сделать правильно.

А еще песчаные бури из Сахары. В Киеве из Сахары! Ветер 16 м/с, сидим дома. Едим десерты, смотрим передачи по познавательным каналам, просто отдыхаем. Время от времени вяжется как-то сам собой элемент кружева. Или мама Сережи хочет поговорить о чем-нибудь. А еще новая клава, за семь лет, пока пользовалась старой, производство оргтехники несколько изменилась к лучшему и это уже приятнее, пользоваться клавиатурой! А вообще ощущение что уже немного зашиваюсь, как говорится! И писать в дневник каждый будний день становится труднее. Надо успевать еще к косметологу и нужно купить новый телефон. Но обязательно Xiaomi! Я не представляю себе жизнь без дизайнов интерфейсов (тем) Xiaomi. Какой еще производитель такое предложит?

Зараз вже видно, що замінити звичайні вправи, для преса, для сідниць на йогу точно можна. Але я залишила мінімум. Для колін, гомілок, стоп, растяжки. Два-три рази на тиждень, як раніше, ходжу по сходах. Точніше бігаю перші чотири поверхи, а решту йду пішки. Результат супер! Я згадувала як жила, колись ще давно, на четвертому поверсі. Так, виходить, я б могла б просто забігати собі до дому, якщо б жила там й досі! Але навіть квартира із видом на Севастопольський парк не давала тих відчуттів що вид з вікна зараз! В якості разминки можу трохи потанцювати, але три комплекси асан це дійсно офігенно! І для настрою і для тіла.

А щодо підвищення швидкості роботи, то вона відбулася, на справді, за рахунок, просто фізичного тренування пальців. За рахунок переходу з малювання кривими безьє до майже повністю проведення всіх ліній пензликом-ляпкою та інструментом "олівець". Тепер летеринг з одного слова середньої довжини робиться менше ніж за годину. І та порція дофамину, якої вже трошки бракувало, прийшла куди слід. Але я саме з тих людей, що можуть собі знайти необхідну порцію гормона досягнень, майже в будь-яких умовах!

Сейчас уже видно, что заменить обычные упражнения, для пресса, для ягодиц на йогу точно можно. Но я оставила минимум. Для колен, голеней, стоп, растяжки. Два-три раза в неделю, как раньше, хожу по лестнице. Точнее бегаю первые четыре этажа, а остальные иду пешком. Результат супер! Я вспоминала как жила когда-то еще давно на четвертом этаже. Да, значит, я бы могла просто забегать себе домой, если бы жила там до сих пор! Но даже квартира с видом на Севастопольский парк не давала тех ощущений, что вид из окна сейчас! В качестве разминки могу немного потанцевать, но три комплекса асан это действительно офигенно! И для настроения и тела.

А что касается повышения скорости работы, то она произошла, на самом деле, за счет просто физической тренировки пальцев. За счет перехода с рисования кривыми безье до почти полностью проведения всех линий кисточкой-кляксой и инструментом "карандаш". Теперь летеринг из одного слова средней длины делается менее чем через час. И та порция дофамина, которой уже немного не хватало, пришла куда следует. Но я именно из тех людей, которые могут найти необходимую порцию гормона достижений, почти в любых условиях!

Ще одна пісня "Spice girls" яка, завдяки джазовій обробці і виконавцям із Postmodern Juke box, краща за оригінал!



Еще одна песня "Spice girls" которая, благодаря джазовой обработке и исполнителям из Postmodern Juke box, лучше чем оригинал!

Не встигли вчора як слід порадіти знищенню десантного корабля "Цезарь Куніков", як виявилося, що персонаж, на честь якого було названо корабель, помер саме 14-го лютого! :-) Всі листівки до Дня Валентина були, так чи інакще, прив'язані до морської тематики. Взагалі за час Великої війни Сили оборони знищили чотири такі судна — це "Саратов", "Новочеркаськ", "Мінськ" та "Цезар Куніков". Це, передусім, ознака того, що руйнація стереотипів, і, як слідство, дива завжди можливі. І того що запаси зброї в росії не нескінченні.

Так само як змогли подолати вето Орбана в парламенті ЄС, так голосування в Палаті Представників не завжди впирається в одного спікера. Є різні варіанти, в тому числі, й такі, коли Майк Джонсон зможе сказати Трампу, що зробив що міг, вибачайте, але вони все одне вчинили так як їм потрібно! Сам Трамп активно домагається визнання своєї недоторканості від судових переслідувань, але ж повалення влади в США навряд залишиться без покарання. Взагалі бути диктатором на чолі Америки, крім Трампа, більш нема кому. Але дивно що в нього взагалі є прихильники, це ж не росія


Не успели вчера как следует порадоваться уничтожению десантного корабля "Цезарь Куников", как оказалось, что персонаж, в честь которого был назван корабль, скончался именно 14 февраля! :-) Все открытки ко Дню Валентина были, так или иначе, привязаны к морской тематике. Вообще за время Великой войны Силы обороны уничтожили четыре таких судна – это "Саратов", "Новочеркасск", "Минск" и "Цезарь Куников". Это, прежде всего, признак того, что разрушение стереотипов, и, следовательно, чудеса всегда возможны. И того, что запасы оружия в России не бесконечны.

Так же как смогли преодолеть вето Орбана в парламенте ЕС, так голосование в Палате представителей не всегда упирается в одного спикера. Есть разные варианты, в том числе, и такие, когда Майк Джонсон сможет сказать Трампу, что сделал что мог, извините, но они все равно поступили так как им нужно! Сам Трамп активно добивается признания своей неприкосновенности от судебных преследований, но свержение власти в США вряд ли останется без наказания. Вообще быть диктатором во главе Америки, кроме Трампа, больше некому. Но удивительно что у него вообще есть поклонники, это же не россия

Після того як зірка голої вечірки Ф. Кіркоров привласнив собі авторство пісні Ірини Білик "Сніг", вона відреагувала у вигляді вірша, присвяченного Ф. Кіркорову:

Снег в крови у твоих дверей!

Ты смотрел на себя вчера?
Отражение видел ты?
Посмотреть на себя пора!
«Гений» срама и наготы!
Песню сколько уж лет поешь?!
Но не понял ты только суть...
Если в сердце ворвалась ложь...
То порядочность не вернуть...
Ты поешь для того, кто мой…
На рассвете разрушил дом...
Распыляешься пред ордой,
Что растопчет тебя потом!
Украина стоит в слезах,
Ты глумишься сейчас над ней!
Бог накажет на небесах...
«Снег» в крови у твоих дверей...
Каждый раз ,когда ты поешь...
Вспоминай мой печальный взгляд...
Душу дьяволу продаёшь...

Зрозуміло, що Ф. Кіркоров нічей сумний погляд згадувати не буде, хіба що для того, щоб краще вдавати ніби "все божжя роса", як і всі кацапи, але ж, якщо вже на те пішло, і я тепер знаю як звучить пісня "Сніг", то українська версія набагато краще і Кіркоров її заспівати не зможе.
Я не чекаю на те що факт крадіжки пісні викличе в росіян почуття сорому, адже на їх думку, якщо ніхто не святий, то будь який огидний вчинок може бути виправданий. І правий буде той, в кого є сили і наглість для того що вчиняти огидно.

А ще, за квадратно гніздової логікою росіян, якщо Пугачова підтримує Україну, нам повинно бути страх як боляче, якщо вони пишуть про неї щось огидне! Ми повинні любити її творчість, плакати якщо хтось її творчість відверто зневажає хтось чія думка сама по собі для нас нічого не важить. Коротше, ми повинні приймати близко до серця все що пов'язано із Пугачовою. Але ж це її справа до чого показувати свою прихильність, до підарасів, чи до цивілізованого світу, в якому є права, закони і міжнародні норми. Страх не обійняти, не пригорнути до себе вчасно усіх хто "за тебе" суто росіянський. Не перемога добра над злом, яка є неминучою, як прогрес і еволюція, а вчасне згуртування навколо чогось що росіяне вважають своїм. Якщо нормальний натовп збереться, то ось вам і перемога, бандерлоги перемогли решту тварин, на приклад.

Пугачова колись теж привласнювала чужі пісні, не знаючі, що прийде час і репертуар західних виконавців стане відомий всім завдяки інтернету. Тобто, це доводить, ту росіянську істину, що ніхто не святий. Але вибір завжди є і це важливо саме для самій несвятій людини. Або ти несвятий примкнеш до нормальних, або до підарасів. І навіть якщо ти колись вчинив нечесно, зробив помилку, ти завжди можешь жити так щоб ця помилка була останньою:




После того как звезда голой вечеринки Ф. Киркоров присвоил себе авторство песни Ирины Билык "Снег", она отреагировала в виде стихотворения, посвященного Ф. Киркорову:

Понятно, что Ф. Киркоров ничей грустный взгляд вспоминать не будет, разве что для того, чтобы лучше притворяться будто "все божья роса", как и все кацапы, но, если уж на то пошло, и я теперь знаю как звучит песня" Снег", то украинская версия гораздо лучше и Киркоров ее спеть не сможет.
Я не жду того, что факт кражи песни вызовет у русских чувство стыда, ведь по их мнению, если никто не свят, то любой отвратительный поступок может быть оправдан. И прав будет тот, у кого есть силы и наглость для того, что поступать отвратительно.

А еще, по квадратно-гнездовой логике россиян, если Пугачева поддерживает Украину, нам должно быть страх как больно, если они пишут о ней что-то отвратительное! Мы должны любить ее творчество, плакать если кто-то творчество бывшей советской артистки откровенно презирает, кто-то чья мысль сама по себе для нас ничего не значит. Короче, мы должны принимать близко к сердцу все, что связано с Пугачевой. Но ведь это ее дело к чему показывать свою приверженность, к пидарасам или к цивилизованному миру, в котором есть права, законы и международные нормы. Страх не обнять, не привлечь к себе вовремя всех кто "за тебя" сугубо русский. Не победа добра над злом, которая неизбежна как прогресс и эволюция, а своевременное сплочение вокруг чего-то, что русские считают своим. Если нормальная толпа соберется, то вот вам и победа, бандерлоги победили остальных животных, например.

Пугачева когда-то тоже присваивала чужие песни, не зная, что придет время и репертуар западных исполнителей станет известен всем благодаря интернету. То есть, это доказывает ту русскую истину, что никто не свят. Но выбор всегда есть и это важно именно для самого несвятого человека. Или ты, несвятой, примкнешь к нормальным, или к пидарасам. И даже если ты когда-то поступил нечестно, совершил ошибку, ты всегда можешь жить так чтобы эта ошибка была последней:

Так вже вийшло, що цей тиждень був ознаменований пасткою хвороби, але ми вже майже в нормі. І коли я відчувала як чи то грип чи то ОРВІ тягне цупкими, бридкими лапками кудись вниз, намагаючися псувати мені, нам життя. Я все одне мусила робити щось що б робило таке життя не таким унилим і похмурим.

Так, з перервами і повільно, але я продовжила читати "В пошуках втраченого часу". І там багато незнайомих слів. Але я, якщо взялася, то вже не кидаю, до того ж, слова знати треба і я складаю словник. Чого лише вартує "ослінчик" або "ретязь"! Навіть Сережа не знає, що таке ослінчик, хоча, здавалося б, на Західній Україні терміни католицької церкви мали б знати краще ніж в Дніпрі. Ще, я б сказала, картинка там, в загальному, перевантажена, як казали в нас в ПДАБіА. Але якщо звикаєш просуватися крізь ті порості образів, то знаходиш цікавий зміст, яким є висловлювання. Тож воно того вартує. Але якщо я знаю вже зараз, що там усе зводиться до механізмів наділення неїснуючими якостями Одети, то навряд буду читати всі томи цього циклу романів. Хочу просто пройтися крізь зразок в якості ознайомлення і все. Адже щодо неіснуючих якостей, то я вже читала Фаулза. Все ж тепер ясно про це? Взагалі, людям схильних до подібних утворювань краще звертатися до психолога. Результат гарантований, якщо психолог добрий, і терміни досягнення доволі стислі. І все зводиться до вміння приймати себе із усіма вадами, знати, чому саме ти собі їх пробачаєш. Тоді почнеш приймати інших людей з усіма вадами. От хоча б мій чоловік. Людина проста, екстраверт, але інколи мені здається, що він сприймає мене так просто, що йому нема діла до мого внутрішнього світу. Він каже що обожнює мене, але я навіть не можу уявити як саме він мене сприймає! Йому байдуже які я читаю книжки. Хоча й моментів, коли просто добре, з невідомих причин, доволі багато. Я навчилася не наділяти неіснуючими якостями об'єкти кохання вже після переїзду у Київ. Але ж думка про те, що саме мене кохають саме через неіснуючі якості не дуже приємна.

Після переїзду в Київ я здобула розуміння того, що таке є насправді сильний чоловік. Це коли відповідальність за хід подій береться однаково обома сторонами процесу, у відносинах. Коли є повага до вибору жінки, але без дитячого страху зробити вирішальні кроки.

Або, на приклад, я слухала французький шансон і почула мелодію пісні Едіт Піаф. З'ясувати що це за пісня, саме в той момент, не було можливості. Але я відчула саме жагу пізнати що це таке. Я навіть й недовго копалася в її репертуарі по списку. Це виявилося L'homme a la moto

З новим прослуховуванням прийшло розуміння що це є та сама музична тема що й в L'homme a la moto Михайла Щербакова. Якось несподівано я відчула мороз по шкірі:

"Чины строптивому не указ и гости с музыкой нипочём.
Сама природа нажать на газ велит ему, чуть что не по нём.
Он прерывает вальса тур, вытягивается как тетива -
и, взяв партнёршу за маникюр, такие ей говорит слова:

«Мадам, вы знаете мой серьёз. И пусть даже вам захочется
иметь охапку лиловых роз не позже, чем через полчаса.
Я выполню, что прикажете. Но если ногти свои, мадам,
ещё вы хоть раз намажете - ничто уже не поможет вам!»




Так уж получилось, что эта неделя была ознаменована ловушкой болезни, но мы уже почти в норме. И когда я чувствовала, что это не то грипп не то ОРВИ тянет цепкими, гадкими лапками куда-то вниз, пытаясь портить мне, нам жизнь. Я все равно должна была делать что-то что бы делало такую жизнь не такой унылой и мрачной.

Так с перерывами и медленно, но я продолжила читать "В поисках потерянного времени". И там много незнакомых слов. Но я, если взялась, то уже не бросаю, к тому же слова надо знать и я составляю словарь. Чего только стоит "ослинчик" или "ретязь"! Даже Сережа не знает, что такое "ослинчик", хотя, казалось бы, на Западной Украине термины католической церкви должны знать лучше чем в Днепре. Еще, я бы сказала, картинка там, в общем, перегружена, как говорили у нас в ПГАСиА. Но если привыкаешь продвигаться сквозь те поросли образов, то находишь интересное содержание, каким является высказывание. Так что оно того стоит. Но если я знаю уже сейчас, что там все сводится к механизмам наделения несуществующими качествами Одетты, то вряд ли буду читать все тома этого цикла романов. Хочу просто пройтись сквозь образец в качестве ознакомления и все. Ведь, что касается, несуществующих качеств, то я уже читала Фаулза. Все же уже ясно об этом? Вообще людям склонных к подобным образованиям лучше обращаться к психологу. Результат гарантирован, если психолог хороший, и сроки достижения довольно сжатые. И все сводится к умению принимать себя со всеми недостатками, знать почему именно ты их прощаешь. Тогда начнешь принимать других людей со всеми недостатками. Вот хоть бы и мой муж. Человек простой, экстраверт, но иногда мне кажется, что он воспринимает меня так просто, что ему нет дела до моего внутреннего мира. Он говорит, что обожает меня, но я даже не могу представить как именно он меня воспринимает! Ему все равно какие я читаю книги. Хотя и моментов, когда просто хорошо, по неизвестным причинам, довольно много. Я научилась не наделять несуществующими качествами объекты любви уже после переезда в Киев. Но ведь мысль о том, что именно меня любят именно из-за несуществующих качеств не очень приятна.

После переезда в Киев я получила понимание того, что такое действительно сильный мужчина. Это когда ответственность за ход событий берется одинаково обеими сторонами процесса в отношениях. Когда есть уважение к выбору женщины, но без детского страха предпринять решающие шаги.

Или, например, я слушала французский шансон и услышала мелодию песни Эдит Пиаф. Выяснить, что это за песня, именно в тот момент, не было возможности. Но я почувствовала именно жажду узнать что это такое. Я даже недолго копалась в ее репертуаре по списку. Это оказалось L'homme a la moto

С новым прослушиванием пришло понимание, что это та же музыкальная тема что и у L'homme a la moto Михаила Щербакова. Как-то неожиданно я почувствовала мороз по коже:

В тому числі те що в мене саме творча робота і я доволі часто працюю в напрямку свят світу, допомагає мені підтримувати свічу радості в мені самій, моїй душі на тому рівні щоб вона не згасала геть. А ще музика свінг просто найбільш весела музика яку я коли-небудь чула в життя :-))

В том числе то, что у меня именно творческая работа и я довольно часто работаю в направлении праздников мира, помогает мне поддерживать свечу радости во мне самой, моей душе, на том уровне, чтобы она не угасла совсем. А еще музыка свинг просто самая веселая музыка которую я когда-либо слышала в жизни :-))

В нас такі різкі стрибки змін у погоді, що замерзання опадів і перетворювання льоду на хлябі за добу вже буденність. Ніхто вже не намагається посипати гравієм. Сережа, цими днями, травмував ногу. Тож завдань, крім роботи, в мене побільшало. Мазі, перев'язки, приготування порцій, кави, чаю, до кожного прийому їжі. Травмований чоловік це як маленька дитина! Але ж, нічого. Перелому немає. Є позитивна динаміка. Ми й це подолаємо!

У нас такие резкие скачки изменений в погоде, что замерзание осадков и превращение льда в слякоть за сутки уже обыденность. Никто уже не пытается посыпать гравием. Сережа, на днях, травмировал ногу. Так что заданий, кроме работы, у меня стало больше. Мази, перевязки, приготовление порций, кофе, чая, для каждого приема пищи. Травмированный мужчина это как маленький ребенок! Но ничего. Перелома нет. Есть положительная динамика. Мы и это преодолеем!

Я вигадала нову страву. Називається "Овочева закуска". Якийсь час вона маринується, хоча можна, якщо дуже хочеться перекусити, їсти її відразу. Одна цибулина, одна велика морква або дві маленькі, чотири помідорки, дві ложки борошна, олія, півкришечки оцтової пляшки оцту. Помідори ріжуться на часточки, потім їх потрібно посолити, 1 ч. л. солі, перемішати, залишити в ємності пускати сік. Тим часом, очищену цибулину нарізаю півкільцями, моркву чищу, тру на великій тертці. Розігріваю сковорідку. Помідори вже плавають у рідині, їх відкидаю на друшляк. Потім обвалюю в муці і відправляю смажитися на сковорідку. Доки вони не почнуть набувати однорідності. Але тоді їх одразу виймаю на тарілку. Потім смажиться
цибуля, все на великому вогні. Але коли цибуля почне набувати коричневої скоринку, я додаю морквину і зменшую вогонь до середнього. Коли морква стане м'якою, можна покласти туди помідори. Мішаю. І досолюю до смаку. Спеції у мене тут перець та прованські трави. Смажаться інгредієнти ще кілька хвилин, можна 10. Потім додаю оцет і трошки води, перемішую. І зменшую потужність нагрівання плити до мінімуму. Овочева суміш протушковується ще 10-15 хвилин. І все. За бажання, можна намазувати на хліб :-) Найсмачніше стає за кілька годин.

Ще я відкрила для себе музику свінг. Раніше я думала, що це стиль танцю під різновид рок'н'ролу, а свінг це ще й музика. Дуже весела і залучає ритмом тіло в танець, але ж і працювати під неї теж можна :-)


Я придумала новое блюдо. Называется "Овощная закуска". Некоторое время она маринуется, хотя можно, если очень хочется перекусить, то есть ее сразу. Одна луковица, одна большая морковь или две маленькие, четыре помидорки, две ложки муки, растительное масло, пол-крышечки уксусной бутылки уксуса. Помидорки режутся на дольки, потом их нужно посолить, 1 ч. л. соли, перемешать, оставить в емкости пускать сок. Тем временем, очищенную луковицу нарезаю полукольцами, морковку чищу, тру на крупной терке. Разогреваю сковородку. Помидоры уже плавают в жидкости, их откидываю на друшлаг. Потом обваливаю в муке и отправляю жариться на сковородку. До тех пор пока они не начнут приобретать однородность. Но тогда их сразу вынимаю на тарелку. Потом жариться лук, все на большом огне. Но когда лук начнет обретать коричневую корочку, я добавляю морковку и убавляю огонь до среднего. Когда морковь станет мягкой, можно класть туда помидоры. Мешаю. И досаливаю по вкусу. Специи у меня тут перец и прованские травы. Жарятся ингредиенты еще несколько минут, можно 10. Потом добавляю уксус и немножечко водички, перемешиваю. И убавляю мощность нагрева плиты до минимума. Овощная смесь протушивается еще минут 10-15. И все. При желании, можно намазывать на хлеб :-) Вкуснее всего становится через несколько часов.

Еще я открыла для себя музыку свинг. Раньше я думала что это стиль танца под разновидность рок'н'ролла, а свинг это еще и музыка. Очень веселая и заманивающая ритмом тело в танец, но ведь и работать под нее тоже можно :-)