Понедельник, 13 Апреля 2015 г.
12:25
До речі, саме той аргумент про "неминучу плату за утвердження великої держави" мені доводилось чути навіть від молодих людей під час своїх виступів: "Хіба ж можна отак огульно очорнювати комуністичну владу? Адже крім ГУЛАГу й КГБ були ще Дніпрогес та індустріалізація країни, перший супутник і Юрій Гагарін. Хіба можна забути ентузіазм відродженого народу?".
Що ж, нема сумніву - все це було.
Але тоді прикладімо ту саму моральну шкалу й до режиму нацистського.
Кожен, хто читав "Три товариші" Еріха Марії Ремарка, уявляє собі, якою руїною була Німеччина до 1933 року: люди отримували зарплату щодня й мерщій бігли до крамниць, щоб скупитись, бо до вечора ці гроші вже знецінювались. Прихід до влади нацистів виглядав спасінням для держави: життя стабілізувалось, економіка пішла вгору, Німеччина розбудувалась, стала світовою потугою, люди щиро обожнювали свого фюрера й палахкотіли ентузіазмом.
Кадри німецької кінохроніки підтверджують це не менш переконливо, ніж кадри кінохронік сталінських. То, якщо йти за логікою моїх опонентів, чому ми маємо "огульно очорнювати нацизм"? І чому увесь час нагадувати про жертви нацизму, якщо, кажучи словами Лешека Колаковського, "з точки зору виробництва трупів досягнення Сталіна набагато вищі, ніж Гітлера"?
Оригінал на УП
Ну привет. Тут у нас, знает...
[Print]
Человек с котиками