Только что у меня скачали картинку в виде жареной картошечки "фаст-фуд". Место откуда скачали - палестинская Газа. Я всегда обращаю внимание на подобные скачивания. Это примерно то же, как когда из Йемена покупают фешн-стикеры. Кот-д'Ивуа́р периодически покупает картинки. По подписке, которая стоит 2400 долл в год. Я желаю этим людям во-первых выжить, во-вторых скачать у меня что-нибудь еще. Если людям нужны картинки, они точно не участвуют в боевых действиях. Или я просто не рисую на те темы, которые могут заинтересовать военных дизайнеров

Мій друг Р. теж родом з Радехівщини. Можливо, це співпадіння, але він чомусь їде допомогати Батьківщині, не високопосадовцям, не олігархам, не кoрупціонерам, а саме Батьківщині, завжди, коли його запрошують. І ніколи не відмовляє. На Новий рік, так на Новий рік. Тому, що так треба. Я пишаюсь, що із ним знайома! Я не така

Відрізані голови українських повстанців

17 листопада 1945 в с.Немилів Радехівського р-ну Львівської обл. в облаві внутрішніх військ НКВД і оперативників з місцевого райвідділу загинули троє повстанців: районний провідник Петро Макарчук-“Бакунін”, кущовий провідник Петро Лясковський-“Мирон” і кущовий військовик Василь Прихода-“Бережний”.

Видані зрадником, підпільники полягли при відступі зі села до недалекого лісу. Важко пораненого П.Лясковського таки на полі енкаведисти тортурували косою. Нею ж потім відрізали всім трьом голови, які забрали в райцентр на впізнання. Косу встромили в поперек замордованого П.Лясковського.

Обезголовлені тіла енкаведисти залишили і місцеві мешканці поховали їх на цвинтарі в Немилові. Голови були на палицях виставлені біля будинку райвідділу НКВД – для впізнання і на пострах. Арештований односелець Степан Мельничук розповідав, що їх привозили до нього впізнавати аж у тюрму в Дубно (Рівненська обл.)…

Випадки відрізання голів були непоодинокі.

Заарештований в той же час на Радехівщині районний військовик Микола Сарчук-“Буря” мені особисто розповідав, як в коридорі райвідділу НКВД його водили повз відрізану голову полеглого 21 листопада 1945 Юліана Ващука-“Каменяра” (надрайонний військовий референт, в минулому командир сотні УПА, хорунжий УПА).

Volodymyr Moroz

Від себе хочу лише додати, що українські автори пишуть тексти саме для українських читачив. Зовсім не для того, щоб тикати ці тексти та фото під ніс кацапам. Бо що з кацапів возьмеш, зазвичай, окрім анализів. Також хочу додати, що кацап, як і українець це не завжди етнічна належність. А дуже часто, навіть, зовсім не вона. Саме кацапів-українців, більш за все, хочеться називати хохлами

На фото:

1) Лясковський Петро (“Мирон”; 2.09.1922, с.Немилів Радехівського р-ну Львівської обл. – 17.11.1945, там само). Член ОУН з 1930-х, очолював станицю в Немилові, з липня 1944 – кущовий військовик і командир Самооборонного кущового відділу (СКВ), від осені 1944 – кущовий провідник ОУН.

2) Сидить в центрі - Макарчук Петро (“Бакунін”; 13.07.1913, с.Завидче Радехівського р-ну Львівської обл. – 17.11.1945, с.Немилів Радехівського р-ну Львівської обл.). Навчався у Бродівській гімназії, здобув фах кравця і в 1930-х проводив кравецькі курси в рідному і сусідніх селах. Довголітній член ОУН. Одружений, мав сина і доньку. Господарський референт ОУН Радехівського повіту (1943–1944), районний провідник ОУН (1945)

Для 3) те ж саме пояснення, що для 1)