https://www.youtube.com/watch?v=NrOdpcKi4t8

https://www.youtube.com/watch?v=5BO8MgJk3fk

Вчера, на набережной, возле мостика на бывший Комсомольский остров, я снова увидела оркестр-трио старичков, которые один из моих любимых у нас уличных оркестров. Нет, даже любимый оркестр. Они играют импровизации известных мне или кому-то еще, наверное, мелодий в джазовой обработке. Саксофон, аккордеон и ударные. Тот случай, когда я не раздумываю, давать деньги или не давать. Тут рука сама достает из кармана купюры. Потому, что играют офигенно! В этот раз они сыграли "Ландыши" так, что я не сразу и узнала. И было не важно что это за мелодия, из какого времени, из какой страны. Респект дедушкам, они видели, что мне нравится и улыбались в ответ :--)))

Да, еще, когда я наклонилась, чтобы положить денежку в футляр от аккордеона, я увидела аккуратно сложенные, в основном, сотенные купюры, перетянутые резиночками :-) Порадовалась и внесла свой скромный взнос :-)

Йосипина (Юзефа) Лисогорова, дружина командира спочатку 12-го пішого Немирівського полку ім Сірка, а з жовтня 1920-го - 9-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Дієвої армії УНР полковника Степана Лисогора.

Була польського походження, її предки, за її ж зізнанням, брали участь у "польських повстаннях" проти царизму.

Разом із чоловіком брала участь у Другому Зимовому поході генерала Тютюнника.

Журнал "Літопис Червоної Калини" за жовтень 1937 року описав один із завершальних епізодів Другого Зимового походу, в якому лише мужність, холоднокровність та командирський хист Й.Лисогорової врятували велику групу українських вояків від нападу більшовицької кінноти.

"Широкі селянські санки, які 17-го листопада [1921] винеслися з Малих Маньків і простували ліворуч містка, спіймалися на очі червоній кінноті, що оперувала в селі і повздовж подертої кольони. Кіннота кинулася за санками в двох напрямках: навздогін і навперейми. Наближившись до санок, большевики вигукнули: - "Товаріщі, остановітєсь! Совєтськая власть всєх мілуєт".

Йосипина зорієнтувалася в незвичайних обставинах. Вона зрозуміла, що лишатися далі влякам на санках було страшною небезпекою: большевики перестріляли би всіх, немов померзлих куріпок на сніговій борозні. По-друге, наіть випадкові стріли могли покалічити коней і зупинити рух санок.

Вона зупинила коней, зігнала зі санок приголомшених козаків, розсипала їх навколо санок і строго скомандувала стріляти з коліна сальвами по большевиках. Перша стрілила вона і ранила під верхівцем коня, який повалився на сніг і почав рвучко копатися ногами. Пролунала сальва, ще раз сальва, ще сальва... Кіннотчики раптом зупинилися і видко було, що розгубилися. Вибухла нова сальва, ще раз сальва, ще сальва.

Кіннотчики несамовито заметушилися і нагнали коней з поворотом. Йосипина, користуючись моментом, посадила вояків на санки, які знов унагнала наздогін Повстанчого Штабу, ...з яким 20-го листопада о годині 5-ій ранку перейшла польський кордон".