Україна вдарила ракетами по РФ після дозволу Байдена!

За даними джерел Цензор.Нет, сьогодні вперше в історії ЗС України завдали удар по військовому обʼєкту на території Росії балістичними ракетами ATACMS виробництва США. Згідно з повідомленням ГШ:

«У ніч на 19 листопада 2024 року підрозділи Збройних Сил України, у взаємодії з іншими складовими Сил оборони, завдали вогневого ураження по арсеналу 1046 центру матеріально-технічного забезпечення у районі міста Карачев Брянської області рф. Станом на 02.30 цієї ночі зафіксовано 12 вторинних вибухів та детонація в районі цілі.

Ураження складів з боєприпасами для армії російських окупантів з метою припинення збройної агресії рф проти України триватиме».

Раніше російський диктатор Володимир Путін погрожував завдати удари по силам НАТО, якщо Україна почне завдавати удари далекобійною зброєю по території РФ.

І ось сьогодні чергові «коричневі лінії» Кремля порушені. І тепер увесь світ буде дивитись чи наважиться Путін на якісь дії.

Початок далекобійних ударів по РФ не призведе до швидкого перелому у війні, але завдасть значних втрат тиловим обʼєктам російської армії, ускладнить маневр та логістику російської армії у прикордонних районах, змусить ще більше розтягнути засоби ППО, ворог буде під прицілом на сотні кілометрів вглиб Росії.

Вони готувалися до масованого обстрілу. Ми теж готувалися. Сьогодні із враженням нашої енергоінфраструктури, у тих масштабах, яких їм би хотілося, в росіян не вийшло. І, подейкують, здебільшого, завдяки F-16.

Цієї ночі та вранці сили ППО знищили 144/210 повітряних цілей, а саме:85/101 ракет Х-101/55 та «Калібр»;4/4 Х-59/69;0/1 «Іскандер-М»;7/8 Х-47м2 «Кинджал»;1/1 «Циркон»;42/90 БПЛА, ще 41 локаційно втрачено (РЕБ).Сили ППО титани!

Тим часом, у Хабаровську, презентують новий монументалізм (чи наївне мистецтво?) Ай, хіба ж так можна паплюжити "великого" вождя?! Як кажуть, сльози мєшают говоріть...

Станиславів (тепер Івано-Франківськ).1937р. Міжвоєнний період.
з родинного архіву Дем'янчука Романа (пластуна, футболіста, репресованого члена ОУН).

джерело: Тарас Зень

9-го жовтня ЗСУ знищили склад дронів "шахед" у Єйську. Склад налічував близько 400 дронів. З тих пір на території України літав аж один. Тож спали спокійно.

Купили нову обручку, меншого розміру. Сережи запропонував роботу колишній співробітник, хоча тепер не зрозуміло чи є робота чи немає. Втім обручка все одно була потрібна, добре що завжди можна взяти з кредитної картки. Інше питання коли повернем. Батькам нічого не казали, для них це завжди буде та сама обручка :-)

Інший колишній співробітник завітав просто на каву. Старший чоловік, любить рибалку. Каже, зараз взагалі не клює, на тому тижні спіймав тільки одного великого карася. А ще якось витягнув надзвичайно великого рака. Той ухопив клешнями початок кукурудзи, ледве витягли її клещами!

А ще, цими днями, їла на сніданок сухофрукти з Узбекистану.
Сусід з третього поверху їздив на весілля в Ташкент. Старший чоловік. Коли приїхав запрошував Сергія, показував всякі цикавинки. На приклад, стьобаний халат, у якому буде в зимку не холодно курити на балконі. Пригощав солодощами, дав ще з собою, щоб Сережа передав мені. Курага, інжир світлий і чорний, арахис у кунжуті, кристали коричневого цукру, мігдаль

Вчера в боях под Харьковом погиб Ильдар Дадин, человек невероятной и трагической судьбы. Его именем неофициально назвали статью в уголовном кодексе - ст. 212.1 УК РФ («Неоднократное нарушение установленного порядка организации либо проведения собрания, митинга, демонстрации, шествия или пикетирования») - Ильдар стал первым гражданским активистом, получившим тюремный срок за несогласованное с властями города Москвы участие в митингах и пикетах. В колонии подвергался жутким пыткам: его подвешивали за наручники, избивали ногами, окунали головой в унитаз, угрожали изнасилованием.

Дело Дадина получило большую огласку, после его жалобы в Конституционный суд РФ на неконституционность статьи 212.1 УК РФ Верховный Суд РФ пересмотрел приговор и Ильдар вышел на свободу, проведя более 2 лет в колонии, а до того под домашним арестом. После освобождения Дадин продолжал регулярно участвовать в пикетах и митингах.
В марте 2022 года Ильдар уехал из России в Польшу, где больше года оформлял документы, чтобы попасть в Украину. В июне 2023 года Дадин вступил в "Сибирский батальон" и с позывным «Ганди» стал воевать на стороне ВСУ. Далеко не все готовы одобрить подобное решение, но зная историю борьбы Ильдара, я не удивилась, когда прочла об этом.

Он говорил тогда в интервью:
- "Я против насилия. Но я должен противостоять преступлениям России... В идеале я бы хотел брать в плен, я всем говорю, но меня за это обычно не любят, но я бы хотел брать в плен, потому что в общем я против убийств".
Последняя запись в фейсбуке Ильдара - перепост видео, как украинцы сбрасывают дроном воду сдающемуся русскому солдату. Позывной "Ганди" был выбран не просто так.

Начальник штабу Російського добровольчого корпусу: Справжня російська опозиція воює за Україну

Інтерв'ю із Олександром (Фортуною):

https://glavcom.ua/longreads/nachal...SrJ1SyZjgWVCFZw

Чому російська влада називає війну в Україні СВО і ніколи не називає війною? Бо об'явлення саме війни викликало б забагато питань до кремля. І це б вдарило б по іміджу уряду

Російські добровольчі підрозділи не брали участь у операції в Курській області. Але час, коли вони зіграють свою роль, ще настане. Лави батальйонів з росіян постійно поповнюються новими добровольцями ще на стане.

У росії добровольчі підрозділи навпаки скорочуються за кількістю, при тому що й від початку добровольців було не багато. Одним з таких добровольчих підрозділів є неонацистське формування ДШРГ «Русич» під командуванням Олексія Мільчакова.

Слава полеглим українським героям!

У Фінляндії жив собака, який вмів пародіювати нацистського фюрера. Це настільки обурювало гітлерівських функціонерів, що вони розгорнули цілу кампанію проти власника нешанобливого пса та все ж далматинця не перемогли.

Згідно з новими матеріалами, виявленими в архівах МЗС Німеччини, фінський підприємець Тор Борг тримав фармацевтичне виробництво в місті Тампере на території дружньої нацистській Німеччині Фінляндії. Підставою для першого розслідування проти нього та його собаки стала звичайна анонімка.

У розпал Другої світової війни, незадовго до вторгнення німецьких військ до СРСР, Міністерство закордонних справ Німеччини відрядило спеціальний загін дипломатів до столиці Фінляндії, аби зібрати інформацію про собаку і його власника. Борга викликали для пояснень у німецьке посольство в Гельсінкі, де він визнав, що його дружина Джозефін, громадянка Німеччини, відома антинацистськими поглядами, кілька разів називала свого собаку Джекі - "Гітлером", а той у відповідь викидав лапу у нацистському вітанні. Проте, сказав Борг, було це давно й запевнив посланців, що вони ніколи не стали б ображати Німецьку імперію. Словам Борга, втім, не повірили, і його справа дійшла аж до Рейхсканцелярії, втім продовження там не отримала.

Цей кумедний епізод став надбанням преси після того, як вчені нещодавно виявили у політичному архіві Міністерства закордонних справ Німеччини приблизно 30 досьє з дипломатичними анонімками. Як свідчать документи у справі про фінського собаку, незважаючи на масштабне розслідування за участю декількох відомств, нацистам зрештою так і не вдалося зібрати доказів крамоли, і після кількох спроб справу було закрито. Свідки ж розповідали, що Джекі вмів не лише «кидати зіґи», але й дотепно пародіювати агресивні промови фюрера.

«Дивна історія»

Клаус Гілленбранд, експерт з нацистського періоду, називає цю історію «абсолютно дивною». Його, зокрема, дивує те, що за декілька місяців до нападу на Радянський Союз нацистська верхівка не мала нічого кращого, ніж перейматися поведінкою фінського собаки. Досі невідомо чи сам Гітлер, який тримав німецьку вівчарку на ймення Блонді, знав про існування Джекі.

Фінська столиця – Гельсінкі – одна з небагатьох, яка уникнула нацистської окупації. Відомо, що Тор Борг помер 1959 року у віці 60 років. Його дружина пережила його на 11 років. Що ж до Джекі, то він теж помер природною смертю. Компанія Борга, між тим, розрослася до одного з найбільших у Північній Європі фармацевтичних концернів – Tamro Group.

https://p.dw.com/p/zx9R

https://www.thetimes.com/article/th...won-nwrgbfq933l

Виявляється, Лачен і Стерненко створили цікаву передачу! Нам сподобався, в цілому, формат і настрій ведучих.
Нептун, Стугна, Сіа бабі, Магури
Про деякі дрони можна одразу розповідати, про інші - коли вже є результати. А про деякі технології краще розповідати вже після війни. Кілька міст вже закриті від розвідувальних дронів, але до кінця року будуть і інші приємні новини. Наші далекобійні дрони краще за шахеди.



Поки дивилися, ми теж задонатили на русоріз. Потім повечеряли нагетсами, які не так складно готувати самим. Крафтовим пивом можна себе побавити хоча б на вихідних, навіть якщо вихідний не в мене. В подальшому знаходити час на такі довги ефіри для мене може бути проблемою. А ще, Катя казала, що донатіть тільки Лачену, а про Стерненка не чула навіть. Я не розумію, як таке може бути? Донатити Лачену, не знаючи про Стерненка...

Але, все ж, збірна України виграла у Венесуели 9:4. Сережа мене зацікавив форматом "футзал", раніше я не вірила, що до цього жанру можна ставитися серйозно

На фоні заяв прес-алкаше МЗС росії про те, що нібито ЗСУ викрадають мешканців курської області і вивозять до концтаборів, я згадала як ходила недавно до косметолога Каті, на підтримуючу процедуру. В цей раз ми більше спілкувалися ніж звичайно. За сеанс рф-ліфтингу встигли навіть зачепити тему порівняння наших сіл з російськими "деревнями". Катя бачила відеоматеріали про те, що в них там більшість селян брудні і п'яні, і будинки здебільшого занедбані, якось взагалі все, не лише будинки. В основному з Курської області. Я ж здебільшого бачила фото українців з сіл, датовані приблизно кінцем 19-го, початком 20-го сторіччя. І порівняння, звісно, на користь наших. Катя, звичайно, про це казала не тому, що вона могла мати сумніви щодо обрання напрямку для втечі з Бердянська, просто побачила чергові докази того що вони нам не потрібні не під яким соусом. Навіть якщо б не було потворних порушень Женевської конвенції і іншої гидоти, яку ми, майже кожного дня, чуємо про росіян.

Відвідувати косметологічну клініку можно без проблем у призначений час, вони мають потужний генератор

Пропагандистський ролик в росії, де міняють таблички з українськими назвами на російські. Особливо креативно міняти Херсон на Херсон. Незважаючи на дуже велики втрати і неймовірну втрату бронетехники, українські війська, у великої кількості, підтягуються до кордонів із Белорусією... Зібралися 8 років бимбити Бобруйськ. У росії будувати шпаківні важливіше ніж вивчати іноземні мови. Мабуть тому що навіть українську можуть вивчити далеко не всі. Втім, коли з вами дружать лише Буркіна-Фасо і Зімбабве, мови не на часі. Зі слів Ніни Останіної, заборона сімейного насильства зруйнує інститут сім'ї. Боєць тихоокеанського фронту Арестович. І чому всі в Україні вважають що він мудак, а добрі росіяни цього не помічають?



Російський кліп з участю темношкірого. Що цікаво, в кадрі з'являється білий пан із тростиною. Як відомо, тростина є фалічним символом. Якщо всі пані крутяться навколо шоколадного зайця, чому білий пан так нервово стискає свою тростину?

Дрони СБУ, ГУР та ССО ліквідували склад з "Іскандерами", "Точками-У" та КАБАми у Тверській області РФ
Місцеві в пабліках запитували одне одного, чи це часом не ядерна бомба до них прилетіла. Зараз пожежа палає на ділянці шириною 6 кілометрів. Місцева влада оголосила евакуацію населення

Як працює в росіян логіка (не так як у решти світу):

Якщо у прикордонних областях України бомблять КАБами і іншими ракетами щодня і не дають місцевим жителям України навіть дихати спокійно, то ці довбані українці самі винні. Якщо приліт, мов привіт, до росіян, то українці є довбаними терористами, а росіяни ні в чому не винні. Якось не симетрично виходить... у головах росіян

Знайшла на ukrlib.com.ua коротку прозу Гната Хоткевича, який народився у Харкові, у 1877 році. В 1939-м був розстріляний нібито за «Участь у контрреволюційній організації і шпигунство на користь Німеччини». Стандартна відмазка чекистів при знищенні української інтелігенції.

Всі його есеї, що я читала, були різні за стилем, різні за способом подачі наративу. У "Caprice Шуберта" більше привертали увагу емоції головного персонажа на тлі сцен у стилі скоріше імпресіонізму. "Арія passionate" це така рухома замальовка в стилі модерн. Де бажання пристрасті переплітається мов виноградні лози із мотивами природи.

А "У давнину" це швидше сценарій для фільму або вистави. Який є саме екшн.
Якщо уявити собі реальність, в який російське дворянство, мов спрут, прибирає до лап землі українських селян, ставлячи їх від себе у залежність, по всім правилам кріпацтва, даючи брехливі обіцянки, які ніхто не збирався виконувати, а попри всі підступні й підлі вчинки поміщиків, уявити мальовниче українське село, то персонажі вже на такому бекграунді оживають дуже легко, без примусу.

Поміщик Куракін вважає що якщо кріпаки його власність, то в них нема власних бажань, а його бажання і є бажаннями цих людей. Особливо якщо це красиві жінки. Справжні емоції кріпаків, українців, для нього нічого не важать. Життя йде по накатаній схемі.

Ось тільки одного разу з'являється юний і закоханий в одну з кріпосних дівчат протагоніст. І його кохання сильніше за страх перед розправою поміщика. Він не думає, що буде потім, він просто переходить від почуттів до дії і перемагає! Його шлях вже за межами спокійного налагодженого життя, він тікає, але разом із коханою дівчиною, яка теж не боїться невизначеності в майбутньому. Вони разом біжуть на волю

Під час чергового обстрілу Харкова керованими авіабомбами, було вбито дитину, яка грала на дитячому майданчику. Це не є винятком звичайної війни, яка ведеться по правилам. Але це є черговий воєнний злочин, який робиться, саме у цій війні, російськими фашистами цілеспрямовано. Те, що вони вважають звільненням, є просто звільненням територій, не обов'язково там має залишатися населення, головне територія. З населенням, лояльним до російських фашистів, чи без населення взагалі. Діти для них така ж біомаса як і дорослі.

Парадокс фашизму полягає у тому, що хоча себе вони вважають сверхлюдьми, людьми вони не є від слова "взагалі"

Молоді з Лоц-Кам’янки у національному строї
Наразі є частиною м. Дніпро, вулиця Володимира Мономаха
Початок ХХ ст
Світлина В. Миткина

.

Кадри, де показують росіян, сдавшихся в полон, можна переглядати нескінченно. Дивитися як на граючий водоспад!

Зараз жителі Курської області жаліються, що ховають своїх людей у дворах. Але, коли в Маріуполі маріупольці ховали своїх близьких і рідних людей у дворах, росіяни раділи. Як кажуть, отримай, фашист, гранату. А ще кацапи люблять обгрунтовувати своє бандитське вторгнення в Україну (та й, мабуть, куди завгодно) тим що, мовляв, історичні землі.

І що ж? Недавно я дізналася, що Суджа колись була столицею радянської України. І ось знайшла більш розгорнуто про це:

Містечко в Курській області, над яким 7 серпня піднято український прапор, було… столицею радянської України

Місто Суджа, яке, за повідомленням російських пабліків, удень 7 серпня взяли під свій контроль ЗСУ, сто років тому було столицею радянської України. Щоправда, тривало це всього один місяць. А ще раніше Суджа була адміністративною одиницею козацького Сумського полку.

У 1651 році був утворений Сумський слобідський козацький полк, і Суджа стала його сотенним містом (столицею, як ми сказали б зараз). Для розуміння: у ті часи під словом «полк» мали на увазі не лише військову, але й адміністративно-територіально одиницю. Полково-сотенний устрій України був ліквідований разом з Гетьманщиною у 1781-му, відтак Суджа стала повітовим містом Курського намісництва, а пізніше – Курської губернії.

Кажуть, що назва міста, розташованого всього за 10 км від кордону з Сумською областю України та за 45 км від Сум, зазнала татарського впливу і може бути перекладена як «місце, де є вода».

Згідно з переписом 1897 року, понад 60% населення Суджі говорило українською. Цікаво, що такі дані наводить російська Вікіпедія і не уточнює, скільки зараз людей говорять українською чи ідентифікують себе як етнінчних українців, – у статті лише зазначено, що «основною та офіційною» мовою міста є російська.

У 1918 році владу в Україні захопили більшовики, і 28 листопада у Курську був створений Тимчасовий робітничо-селянський уряд України (ТРСУУ). Це був маріонетковий уряд, яким керували з Кремля.

Наш омбудсмен зробив заяви для світової спільноти про нові військові злочини росіян. Абсолютно нелюдяні і жахливі. Але в цей час Сава Лібкін, відомий одеський ресторатор, посилає на хуй Артемія Лебедева. Чогось ми всі дуже злі, останні два с половиною роки. Українці з нашої великої багатонаціональної родини...

Our ombudsman made statements to the world community about new war crimes committed by the Russians. Absolutely inhuman and terrible. But at this time, Sava Libkin, a well-known restaurateur from Odesa, is sending Artemiy Lebedev to hell. We are all very angry about something, the last two and a half years. Ukrainians from our large multinational family...

Найміцніше залізо, найкраща робота. Авторський альманах «Фільми з передової» поєднує репортажну зйомку з яскравими характерами захисників

Dmytro Desyateryk

The strongest iron, the best work. The author's almanac "Films from the Frontline" combines reportage shooting with the bright characters of the defenders

Короткометражна трилогія «Фільми з передової» є спільним проєктом Медіацентру ЗСУ та «Архіву війни».

«Архів війни», заснований у березні 2022-го спільною командою ГО «Докудейз» та Infoscope, є некомерційною партнерською платформою для зберігання цифрових даних, яка створює єдиний реєстр матеріалів, пов’язаних із повномасштабним російським вторгненням в Україну. Початковими цілями декларувалася документація воєнних злочинів проти України, захист від дезінформації, боротьба з російською пропагандою та збереження історії українського спротиву. Втім, ця ініціатива дуже швидко вийшла за означені межі й зараз «Архів війни», окрім усього іншого, працює фактично як продакшн-студія, а «Фільми з передової» є вже третім кінопроєктом платформи.

Альманах складають новели «Бадабум», «Плем’я Апача» та «Хочеш літати — копай». Автором фільмів є Сергій Лисенко. Він закінчив Київський університет театру кіно та ТБ у 2005 році. З 2014-го більшість його фільмів присвячена російсько-українській війні, Майдану, громадянському суспільству й захисту природи. У 2022 році Сергій мобілізувався до лав ЗСУ, працює в зоні бойових дій як військовий оператор. Власне, кожна з трьох короткометражок — це репортажна замальовка з «передка».

Так, «Бадабум» — справжній трилер про виконання складного завдання під час контрнаступу на Запоріжжі: супроводити машину розмінування якомога ближче до позицій противника, аби та могла зробити прохід у мінному полі.

Лисенко відстежує всі етапи операції: нарада на КСП з командиром 36 окремої бригади морської піхоти, Героєм України Віктором Сікозою, швидке планування з саперами, перебіжки й маневри під обстрілами та той самий «великий бадабум» усього лише за 100 (!) метрів від ворога.

"War Archive", founded in March 2022 by a joint team of NGO "Docudays" and Infoscope, is a non-commercial partner platform for storing digital data, which creates a single registry of materials related to the full-scale Russian invasion of Ukraine. The initial goals were the documentation of war crimes against Ukraine, protection against disinformation, the fight against Russian propaganda, and the preservation of the history of Ukrainian resistance. However, this initiative very quickly went beyond the specified limits and now "War Archive", among other things, actually works as a production studio, and "Films from the Front" is already the third film project of the platform.

The almanac consists of the short stories "Badabum", "Apache Tribe" and "If you want to fly - dig". The author of the films is Serhiy Lysenko. He graduated from Kyiv University of Cinema and TV Theater in 2005. Since 2014, most of his films have been devoted to the Russian-Ukrainian war, the Maidan, civil society and nature protection. In 2022, Serhii was mobilized to the ranks of the Armed Forces of Ukraine, works in the combat zone as a military operator. Actually, each of the three short films is a report sketch from the front.

Yes, "Badaboom" is a real thriller about the execution of a difficult task during the counteroffensive in Zaporozhye: to accompany the demining machine as close as possible to the enemy's positions so that it could make a passage through the minefield.

Lysenko monitors all stages of the operation: a meeting at the KSP with the commander of the 36th separate marine infantry brigade, Hero of Ukraine Viktor Sikoza, quick planning with sappers, runs and maneuvers under fire and the same "big badaboom" just 100 (!) meters from the enemy.

Один з найбільший штурмів війни: 57 одиниць броньованої техники, 12 мотоциклів, 200 штурмовиків російські фашисти кинули на прорив Таврійських десантників. Воїни 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади відбили штурм на Курахівському напрямку. Штурм почався відразу з кількох напрямків. Аеророзвідка 79-ки виявила російську техніку ще далеко на підступах. Наша артилерія, оператори ударних дронів, протитанкісти дуже злагоджено дали кацапам відсіч! Багато техніки підірвалось на мінах, розставлених саперами 79-ки. Наші десантники підбили 6 танків та 7 ББМ з піхотою. Спалили усі 12 мотобайків. Втрати у живий силі: 40 росіяни — знищено, ще 37 — поранено.

"Після підбиття перших танків і бронемашин, інша техніка кинулась тікати з поля бою. Піхоту, що порозбігалась по посадках, добивали скидами наші пілоти.Сьогодні росіяни вкотре переконались, що таке справжня десантна міць 79-ки!Слава вам, воїни-десантники!Слава Україні!"

Крім того в росії сам розбився гелікоптер Мі-28. Весь екіпаж здох.

А ще командувач Нацгвардії заявив, що втрати в живій силі у окупантів мають призвести до того що невдовзі кацапи перейдуть у оборону. Подивимося що сильніше, обхід санкцій чи ослаблення через втрати в живій силі. Орки, які є диванні експерти, все чекають на те що наша оборона впаде, посипеться, що вони, на решті, візьмуть Часів Яр, як планували на свій день перемоги, але вже майже серпень, а втрати у живій силі дуже суттєві


One of the largest assaults of the war: the Russian fascists threw 57 units of armored vehicles, 12 motorcycles, and 200 attack aircraft at the breakthrough of the Taurian paratroopers. Soldiers of the 79th separate airborne assault brigade of the Taurian brigade repelled the assault in the Kurakhiv direction. The assault began at once from several directions. The aerial reconnaissance of the 79th found Russian equipment still far away on the approaches. Our artillery, operators of strike drones, anti-tankers very coordinated repulsed the Katsaps! A lot of equipment was blown up by mines placed by sappers of the 79th. Our paratroopers knocked out 6 tanks and 7 BBM with infantry. All 12 motorbikes were burnt. Casualties: 40 Russians were killed, another 37 were wounded.

"After knocking out the first tanks and armored vehicles, other vehicles rushed to flee from the battlefield. Our pilots finished off the infantry that ran around the landings with drops. Today, the Russians were once again convinced of the true airborne power of the 79th! Kudos to you, paratroopers! Kudos to you Ukraine!"

In addition, the Mi-28 helicopter itself crashed in Russia. The entire crew died.

And the commander of the National Guard said that the loss of manpower among the occupiers should lead to the fact that soon the Katsapas will go on the defensive. Let's see what is stronger, circumventing sanctions or weakening due to losses in manpower. The orcs, who are experts on the sofa, are waiting for our defense to collapse, to crumble, and for the rest to take Chasiv Yar, as they planned for their day of victory, but it is almost August, and the losses in manpower are very significant

При перегляді передач з каналу "Viasat history" особливо запам'яталися такі події як "Велика осада Мальти" і "Битва при Кілікранкі". Для мене це особливо цікаво, перш за все, тим що той хто нападав більше ніж у два рази перевершував кількістю тих хто оборонявся.

На Мальті єдність місцевого населення із лицарями ордена Госпітальєрів проти загарбників була просто надзвичайною, мотивація християн не підкорятися яничарам зробила диво. Якщо героїчна протидія захопленню форту Сент-Єльмо потерпіла невдачу, то далі злагоджена робота разом із віце-королем Сицилії, а ще із підкріпленням із іспанських солдат і кораблів, призвела до повного розгрому нападавших на мальтійські фортеці турків.

Серед турецького війська, крім яничар, були ще й корсари. Комусь бракувало військової підготовки, комусь просто дисципліни. Але, через спеціальні заходи мальтійців, не вистачило і провіанту. Готовлячись до нападу війська Сулеймана, вони знищили врожай пшениці, отруїли воду у криницях. А ще більша частина суден із харчами, яки йшли із Александрії і Константинополя, постійно знищувалася іспанськими і сицилійськими галерами. Бойовий дух турецького війська падав, а ще були втрати через хвороби. Все ж, саме основне, на чому трималася оборона Мальти, був спротив лицарів Мальтійського ордена, а особливо магістр ордена Жан Де Ла Валетт. Він особистим прикладом надихав всіх мальтійських лицарів у бою.

Яничари із корсарами були вимушені визнати свою поразку і назавжди забиратися геть з Італії.


When watching programs from the "Viasat history" channel, such events as "The Great Siege of Malta" and "The Battle of Kilikrank" were particularly memorable. It is particularly interesting for me, first of all, because the attackers outnumbered the defenders by more than two times.

In Malta, the unity of the local population with the Knights of the Hospitaller Order against the invaders was simply extraordinary, the motivation of Christians not to submit to the Janissaries worked a miracle. If the heroic opposition to the capture of Fort St. Elmo failed, then coordinated work together with the viceroy of Sicily, and with reinforcements from Spanish soldiers and ships, led to the complete defeat of the Turks attacking the Maltese fortresses.

Among the Turkish army, in addition to janissaries, there were also corsairs. Some lacked military training, some simply lacked discipline. But, due to the special measures of the Maltese, there was not enough provisions. Preparing for the attack of Suleiman's army, they destroyed the wheat crop and poisoned the water in the wells. And even more of the ships with food, which came from Alexandria and Constantinople, were constantly destroyed by Spanish and Sicilian galleys. The morale of the Turkish army was falling, and there were also losses due to diseases. However, the main thing that supported the defense of Malta was the resistance of the Knights of the Order of Malta, and especially the Master of the Order, Jean De La Valette. He inspired all the Maltese knights in battle by his personal example.

Janissaries and corsairs were forced to admit their defeat and leave Italy forever.