"З сим сходяться описи кількох наших князів. Хоч можлива непевність, чи не маємо тут до діла з чужою династією, у всякім разі цікаво, що сі описи сходяться вповні з загальною характеристикою слов’ян і Руси. І так Лев Диякон описує Святослава: „він був середнього зросту, не занадто високий, але й не низький, брови мав густі, очі сині, ніс короткий; бороду була обголена, на верхній губі густе й довге волосся; голова зовсім обголена. З одного боку висів чуб (!)

що означав значний рід; шия здорова, плечі широкі, і взагалі він був дуже добре збудований“. В сій інтересній описі (вона вказує й те, яка на Руси тоді була мода на волосся) на сей раз звертаю увагу тільки на ясні очі Святослава."

М. Грушевський досить часто переказує оповіді старовинних істориків

Невдовзі після того, як фіни відкинули радянські вимоги, стався так званий Манільський інцидент: СРСР звинуватив Фінляндію в артилерійському обстрілі її території, внаслідок чого були загиблі та поранені серед червоноармійців. Натомість фіни заперечували свою причетність до інциденту. Однак це стало приводом для нападу радянських військ. Причому радянське керівництво стверджувало, що не веде війни проти Фінляндії, а лише допомагає «фінському народному уряду», який очолив більшовицький партфункціонер Отто Куусінен.

Загальнослов’янське означення молока вважають запозиченим з німецького (стар. г. -нім miluh)

запозичення в кождім разі дуже старе, а поруч нього ще інше слово, що безсумнівно входить в той же старий праєвропейський ряд: наше молозиво, грец. 'αμέλγω, лат. mulgeo, стар. гор.-нім melehan, старосл млъзя, млѣсти (доїти). Сир слово слов’яно-литовське, лит. Suris, зв’язують з стар. гор.-нім. sur квасний (sauer); поруч нього друге, хоч не так широко розповсюднене тварог (з нього нім. quark).

Назва для курки перейнята від іранців (перс. churu, слав. куръ, кура);

Слова бжола (в старосл. пам’ятках бъчела і бьчела, виводять від *бък – гудіти), трутень, матка – загальнослов’янські, так само як і улій, тим часом, як слово мід належить до праіндоєвропейських (санскр. mádhu, грець, μέθυ – вино, г.-нім. méto, слов. медъ), а віск (сл. воскъ, лит. waškas, г.-нім. wahs) спільне північно-європейським мовам

загальнослов’янських назв маємо вже кілька, хоч все ще не дуже багато – лосось (слово північноєвропейське – г. нім. lachs), линь (слово слов’яніо-литовське, а може і слов’яніо-литовсько-німецьке), щука, осетер, угорь, пструг, окунь. До загальнослов’янських слів належать такі як удка, мережа, невід.

хочется выделить:

Такие, относящиеся к сугубо современному украинскому слова как "борошно", "збіжжя", "орати", "переліг", "жито", "млин" относятся к старославянскому языку. То есть, к тому что лежало в основе, служащей для дальнейшего отделения, видоизменения и развития других языков, например, русского :-)

Такие русские слова как "рожь", "овес", "лен", "конопля", "мак", "ягода", "груша", "вишня", "черешня" либо общеевропейские, либо встречаются в языках некоторых народов Европы, либо еще и греческие.

Это к вопросу что было раньше, курица или яйцо. И как формировался великий и могучий. Как поселилось далеко, на востоке, от Киева, где обитало племя полян, племя вятичей и как оно дружило с угрофинскими племенами типа хозар и не только, а так же с неоднородными внутри себя этнически монголо-татарскими ордами я уже тут сейчас писать не буду. Патамушта - это уже другая история! :-)

3 года назад один забавный культуролог из Москвы смешно грозя пальчиком, утверждал, что он то знает откуда взялась Киевская русь. И как бы понятно к чему он клонил, его позиция. Ну-ну, просто берете книги и читаете откуда. Закрываете на последней странице и смеетесь, потому что, от верблюда! :-)! :-)

Що в часах неолітичної культури хліборобство в східній Європі звісне, ми бачили теж. В крузі європейських мов для нього є вже значний запас термінів, і навіть скептичніші дослідники признають у європейської групи індоєвропейців досить розвинене хліборобство: що найменше три роду хліба – ячмінь, пшеницю й просо, терміни для оранки, сівби, жатви, мелення й відповідних прирядів.

„Жито“ – праслов’янське слово, що означає поживу (від сл. жити), служить заразом загальним означенням хліборобських продуктів, як головного предмета поживи.

у ріжних слов’янських народів воно спеціалізується, прикладаючись до головного роду хліба: таким чином, у нас і у західних слов’ян воно означає secale, у полудневих – пшеницю (а у резян навіть кукурудзу). На таке ж значення хліборобства як першого по значенню джерела поживи й достатку, вказують слова: збіжжя (українське й західно-слов’янське, споріднене з біг, багатий), що означає в нашій мові і рухоме майно, і хліб.

літописне обилие, що означає урожай хліба, хліб не зібраний (як в літописна і багатство (у всіх слов’янських групах); борошно (старосл. брашно), що значить в ріжних слов’янських діалектах то їжу взагалі (а навіть подекуди – майно), то спеціально муку.

Разом з загальними, праєвропейськими родами знаходимо праслов’янські назви для отсих родів збіжжя: pъжь (secale, праслов’янську назву витиснуло, у нас спеціалізувавшись загальне жито ), слово спільне всім північноєвропейським племенам (литовське rúgys, півн. німецьке růgr).

пшеница, від пхати – товкти, як і пшоно, – товчене зерно [Як triticum від terere.] – одно з небагатьох зв’язаних з хлібом слів, що сягають праіндоєвропейських часів (санскр. pish – розбивати)

Поруч з ним стоїть не тривке в своїм значенні але, своїми ваганнями власне інтересне, бо може власне в тім дає себе знати його архаїчність, старе праєвропейське пиро (грець. πυρός. лит. рurai – пшениця).

Ячмінь, ячмы (неясне слово). Просо (слово неясне) і поруч нього інша праслов’янська назва проса – бърь: один з найстарших і взагалі дуже цінний в старім господарстві (і у індоєвропейців і у турків), сей рід збіжжя мав, видно, важне значення і в слов’янськім господарстві, бо крім сих двох назв маємо праслов’янську назву ще й для товченого проса пшено.

Нарешті – овес, овьсъ (литов. aviźà, латин, avena, зв’язок не вповні ясний) хліб, як і жито, спеціально північноєвропейський

Всі сі рослини сіяно для зерна, старосл. зpъно (слово праєвропейське, лат. granum, ґот. kaúrn).

З рослин технічних маємо: лен (праєвропейське слово – грецк. λίνον, лат. linum, ірл. lín, ґот. lein, литов. lìnaі);

конопля (теж слово загальноєвропейське, – думають, що її перейняли з Скитії, бо її там бачив дику Геродот)

Для оброблення землі терміни: орати (праєвропейське, пор. 'αρόω. aro), ратай (всеслов., є і в давніх руських пам’ятках)

нивa, гp. νειός ; (поруч неї pілля – староруське, спільне з західними слов’янами);

назви для необробленої землі – ляда, цілина, угоp (схід. і захід., у полудн.-угор, крім того українське і західне – переліг) – се слова всеслов’янські, що належать правдоподібно всі до колишнього спільно-слов’янського пожиття

Назви для осіннього й весняного посіву – яp, ярина й озим, озимина повторяються у слов’ян східних, західних і деяких полудневих (сербів, словинців), так що сю господарську систему можна з певною правдоподібністю теж уважати ще праслов’янським здобутком.

Слово млин – праслов’янське (від лат. molina)

Праєвропейська рослина ще – мак (грец. μήχων верхненім. mâgo, прус. moke)

Слово овочі, овошти є, як і ягода (що подекуди, як і у нас, з загального значення спеціалізувалось, напр. для суниці) належать до праслов’янського запасу (старосл. агода. лит. ůga).

Груша – слов’яно-литовське (слов. груша і крушька, лит. kriáušia), як думає дехто, перейняте від іранців, з прикавказьких країв.

Загальнослов’янське черешня, сл. чрѣшьня, слово перейняте (грецьке κεράσιον гop. нім. chirsa), хоч самий овоч в дикім стані звісний в середній Європі від неолітичних часів.

Пізнішої дати мабуть і слово вишня, як думають – з пізньогрецького (візантійського) (грец. βυσσινήα, сл. вишня, горіш. нім wîchsela)

Иван Сикорский, известный киевский врач, а его сын Игорь - изобретатель, который был отцом вертолета. В 1910 Игорь Сикорский впервые поднялся над киевским небом на самолете собственной конструкции.

"Киевское благотворительное сообщество" существовало с 1834 г по 1917. В конце 19-го в - вначале 20-го в в Российской имеприи не было другого места, где благотворительность была бы так развита как в Киеве. Тут действовали около 100 комитетов и обществ благотворительной направленности, которые занимались помощью обездоленным. Меценаты за свой счет строили и содержали больницы и амбулатории, детские садики, дневные приюты для детей рабочих, школы и училища, музеи и институты. В завещаниях они приказывали направлять все средства на развитие города. Всем была известна деятельность семьи Терещенко и Бродских, Григория Галагана, Михаила Дегтерева, Богдана и Варвары Ханенко, Семена Могилевцева и других обеспеченных киевлян.

В 2013 г по инициативе неравнодушных к городу киевлян деятельность "Благотворительного сообщества" была восстановлена

Збігнєв Бжезінський

http://aps-m.org/wp-content/uploads...hahivnytsia.pdf

Зруйнування Січи приводить до української колонізації Кавказького Чорномор’я і т. д.

http://politolog.net/analytics/poch...yandiej-bloger/

И почему Сталин делал вид, что финская армия напала первой, в общем-то понятно. Но почему в наше время так написано в русской Википедии, при том, что в английской написано наоборот, вот уже новый повод для размышлений. Загадка. Оно же повсюду теперь интернет

Почему в советско-финской войне для Сталина было так важно создать видимость того, что это Финляндия напала первой, тайно проведя провокационные обстрелы? Почему для СССР было так важно поддерживать иллюзию положительного героя среди остальных стран, хотя остальные страны знали более-менее правду и опасались коммунистического режима, отчего некоторые даже на какое-то время объединились с гитлеровской Германией?

Скорее для внутреннего использования, чтобы т. н. народ не сомневался в непогрешимости Родины. Чтобы не распадалось единство организма. А кто сомневается, того отправят в ГУЛАГ или в психушку.

http://bessmertnybarak.ru/article/s...finskaya_voyna/

Оказывается, среди тех, кто меня младше лет на 7, далеко не все знают кто такой Чикатило. А что у него День рожденья 14 февраля, до сегодняшнего дня, не знала и я. Так что я теперь в курсе, что постить его портреты в День влюбленных - это такой мэм, а не просто причуды не в меру оригинальных людей.

С другой стороны, я вот вдруг вспомнила, что был такой очень хороший писатель Дмитрий Горчев. Так он про маньяка написал так, что и для Дня влюбленных история вполне походит. Про то как Марина Сергеевна была страшная блядь, а в парке как раз, в это время, ошивался маньяк-эксгибиционист. И там очень хорошо все получилось для всех. Это, наверное, еще зависит от того как фишка ляжет. Кому везет, а кому нет

Схождение, приятие и неприятие.

Часовщиками довольны, а живописью нет. Буквально копировать реальность - ребячество, как считали китайские мастера, нужно видеть сердцем, а глаза лишь ловят несовершенства мира несовершенством зрения.

Но всякое усилие сознания, всякое умозрение предполагает способность отвлечься от всего частного и преходящего в нашей жизни, отстраниться от самого предмета размышления. Китай и был таким предметом дружелюбно-отстраненного рассмотрения, располагавшимся в удобном отдалении от самого наблюдателя.

Чем объясняется такая неспособность оценить по достоинству именно классическую живопись иной цивилизации? Дело, очевидно, в том, что самое видение художника возникает не на голом месте, а опосредовано воспитавшей его культурой: художник "видит" лишь то, что позволяет ему видеть его художественная традиция

Я часто думаю, что необходим специальный знак пунктуации для улыбки – некая вогнутая линия или лежащая на боку круглая скобка.

В.Набоков, 1969 г.

Я почему-то всегда думала, что все тираны и диктаторы маленького роста. Что к ним подходят такие пренебрежительные тропы как "шибздик", "гном", "карлик". И вот вижу фото Гитлера с Муссолини, который заметно ниже Гитлера ростом. Стало интересно, не патология ли у итальянского вождя правых, держателя ликторской фасции и прочих регалий. Ну нет, 169 см, вполне себе, в пределах нормы. А Гитлер, оказывается, был 175 см. Для диктатора он довольно высоким был.

Только смерть уравнивает всех, правых и левых, высоких и низких. Только позор или слава после смерти выделяет одних среди прочих. Ну и в наше время смешно хотеть быть как Гитлер

http://www.dissercat.com/content/vo...ii-1921-1939-gg

У перекладі Івана Франка

http://www.i-franko.name/uk/Transl/...anaZagadka.html

Поперед усього Істер (Дунай) з п’ятьма устями, далі Тірас (Дністер) і Гіпаніс (Буг) і Борисфен (Дніпро), і Пантікап, і Гипакир, і Геррос, і Танаїс (Дон)