Новорічний букетик азалій :-)

.

Я обрала засіб для догляду за орбітальною зоною такий що мені підходить, але, все одно, кансилер треба міняти. Хоча я не впевнена що він мені взагалі потрібен. Я просто хотіла зробити все по правилах

Новини різні, сумні і не дуже. Але буває, що просто виходиш з перукарні, з будинку, з магазину і хочеться чомусь просто посміхнутися :-)

Моя квіточка квітне в зимку дуже повільно, але впевнено. З одного бутончика вже збирається розкриватися третя. Спочатку з'явилася перша, потім, з цієї ж точки виникнення квітки, почала набухати друга, і, коли друга повністю розкрилася, то вона скинула першу на підвіконня. А зараз ніби зпід неї ж, починає набухати ще й третя квітка. Напевне, вона скине другу, але подивимося як буде. Є окремий бутон, який вже приготувався розкритися, але друга квітка й не думає в'янути. Її попередниця впала на підвіконня, можна сказати, в повному розквіті. Я такого ще не бачила... Але я, інколи, коли її поливаю, тихо кажу моїй азалії, що вона прекрасна! :-) І ніби вона дякує за ці ласкаві слова своїми новими квітами :-)

Квітне чомусь не так як це було весною. Квіти більші, але без яскравої рожевої кайомки. Просто однотонні світло-рожеві. Думаю, не страшно, якщо, при оприскуванні, вода буде попадати на пелюстки квітів і хай вони зробляться більш насиченого кольору.

А ще я ось послухала тріо "Маренич" і, виявилося, що співучість української мови може бути ще і ось такою :-)

на початок Великої Васильківської

Ворони

.

Інколи ми спеціально робимо фото нас, щоб вислати батькам, як емоційне підкриплення до ознак того що ми жіві, і що теж важливо для батьків, здорові. Голос по телефону, або букви у вайбері, звичайно, добре, але додати ще трохи відносної візуалізації теж добре. Або якісь там випадкові селфі з новим мейкапом. І батькам приємно і собі самим на згадку :-)

Твій власний блог це ж собі самому, в першу чергу. І в 48 років вже навіть не усвідомлення що ти не долар, а лише натяк на це випадковими рухами, підкриплений набором того що і так зрозуміло за замовчуванням

.

Гуляла біля Батьківщини-матері. У парку Вічної слави. Чи треба перейменовувати саме цей парк. Очевидно, згодом, назва може набути новий сенс. Тим більше я бачила біля танку вказник "На москву" і невеличку виставку військових авто, з простреленими шибками, або ж іншими частинами, металевими свідками кровавих подій. Сам по собі меморіальний комплекс красивий, але ж статуї з ознаками радянської символіки треба видалити і на їх місце поставити нові, стилізовані під певний минулий час, але образи щоб підходили російсько-українській війні.

Ще рюкзаки українського виробництва бренду StreetWear, які шиються в Рівенської області, неймовірно якісні, красиві і комфортні у використанні. Я дуже задоволена покупкою! :-) Тим більше що я підтримала вітчизняного виробника!

Ще трохи і візьму американо, у один з останніх жовтневих днів, на Великий Васильківській :-)

.

Коли вчора російські вірнопіддані, вишикувавшись як на радянські "утренники", кричали коханому фюреру "поздравляем!", над Києвом збивали кинджали.

Фото переходу з Яр вала на Рейтарську

і далі

Постійні тривоги, через атаки шахедами, викликали розлади сну на пару днів. Але сьогодні я так добре відіспалася, що прокинулася за 15 хвилин до призначеного часу в Катерини, в клініці. Чоловік не хотів мене будити, тому що був упевненний що косметологія десь у нас у дворах, але я встигла лише просто вмитися водичкою, негайно вдітися і швиденько пострибати до зупинки, відправивши Каті повідомлення у вайбер!

Втім нічого страшного не сталося. Ба більше, Катерина, дізнавшися, що я ще не снідала, пригостила мене кавою із цукерками. А потім відбувся весь необхідний догляд. Повідомив Сережи, що я їду гуляти на Либідську, я якось дуже легко і невимушено опинилася у метро. Частину нашої гілки, від Теремків до Деміївської, відремонтували і Либідська вже не є кінцевою зупинкою із божевільним навантаженням.

Я пам'ятаю, як заходила у метро, коли у перше приїхала у Київ, щоб знімати квартиру сама. Тоді, попри заплановане спілкування, головної подією був Київ, знайомство із ним. Пам'ятаю, як ми чекали поїзда в метро із Дімою В. Вагон тоді нас підхоплював ніби залізний птах і це було диво, коли ми виходили чи то на Золотих воротах, чи то на Майдані. Я вже і Діму В. без особливої нагоди і не згадую, а от Київ і досі викликає в мене дитяче захоплення! :-) Хоча, і на момент першої поїздки, я вже бачила Будапешт, Таллінн і Вену.

Так і сьогодні. Коли я сфотографувала, на решті, не лише Малопідвальну, а й вихід з неї на Прорізну, я подзвонила чоловіку і просто поставила його перед фактом того, що я на Прорізній. На його спробу запросити аргументи, які доводять необхідність такої поїздки я відповіла, що якщо вмієш бачити різні ракурси, складати маршрути, то ще можна дивитися і дивитися і, якщо місто в кілка разів більше ніж Франківськ, то і за п'ять років ненадивишся.

Тільки зовсім вже піздовата мразота могла посміти бомбити це!

Стрімко відвідавши одну із улюблених ділянок центра Києва, купивши "Гауди молодого", 250 грам, в "Королівстві сирів" на колишній Пушкінський, персиковий тренч Sunday Free у бабусі в переході, а потім ще полуниці на Либідській я вже дісталася до дому.

А ще я загубила обручку. Вона з самого початку була трохи завелика.

А ще я згадала, що коли я уперше гуляла центром Києва сама, в моєму щоденнику ще не було групи "Київ", а були лише "путешествия". Тому я це виправила і в групі дописів "Київ" можна подивитися всі фото, які тут є з видами Києва

Винайшла дещо нове у малюванні мейк-апу. Стандартна розтяжка від дуже світлого до дуже темного, виявляється, не саме краще рішення. Краще брати тон шкіри, із персиковим відтінком, і виводити до трохи темнішого к зовнішньому краю ока. Втім, і без мейкапу все одне так само добре. Хіба що не так яскраво, а мені і не треба завжди яскраво. Сережа завжди переживає, якщо я пішла гуляти сама і підфарбовую очі, губи. Каже, що довіряє мені і жартує про те, що я так збираюся до когось. Але просить дзвонити у процесі прогулянки. Взагалі, чим частіше дзвониш, тим краще. Сережа схвалює те, що я інколи тренуюся робити мейкап. І погоджується, що палетку тіней Евелін краще замінити на італійські, якщо перші розтушовувати не дуже просто і швидко

Образи

1. Вид на озеро у Голосіївському парку
2. Качечки
3. Ведмедики з камінчиків

Вересневе літо плавно переходить у справжню осінь. Ще селфі з літа. Де я не посміхаюся. Кристал на лісці раптово підійшов до спортивного стилю. І сполучення яскраво-салатового з білим і чорним теж дуже підійшло