Росія не просто країна-гопник, а країна, яка робить вигляд ніби в неї є шанси виграти в цій війні. А якщо зазнала вже, за вісім місяців, купу поразок то хоча б вже об'являє що зайняті території є російськими. Як дурна базарна баба, яка всілася дупою на мішки з пшоном і верещить на все село що це її. Жодної області не захопили повністю, так хоч проведуть референдуми там де вдалося поки що осісти.

До речі, референдуми ці є наглядною ілюстрацією того що було у Криму свого часу. І те що людям погрожували зброєю, і вдиралися в квартири, залякуючи їх мешканців і відсутність списку виборців, а інколи спроби зацікавити продуктовими наборами чи інші методи відсталої авторитарної держави, все свідчить що "референдум" - це лише формальна назва того, що зі справжнім вибором нічого спільного немає. Результати "99% за" в місті Херсон, в якому збиралися багатотисячні мітинги за Україну, але коли почали залякувати населення, тягти на допити з тортурами, саджати в тюрму, вбивати, то мітинги припинилися. 99% за це як на виборах Лукашенко в Білорусі. Це комедія для розумово відсталих.

А ось тот факт, що росіяни вивозять сім'ї з Херсону в Крим є цілком реальними. Тому що перехід Херсону під контроль ВСУ це лише питання часу

Від самого початку війни було зрозуміло, що цілями для обстрілів ракетами з Росії є далеко не завжди об'єкти воєнного призначення або центри прийняття рішень. Навіть взагалі навпаки, цілями були квартали з мирними мешканцями і тепер абсолютно точно що божевільний ботоксний карлик наказує лупити по мирним мешканцям абсолютно свідомо, а не тому що дані про те що колись, за радянських часів, було розміщено, застарілі.

Він навмисно руйнує житлові будинки і пам'ятки архітектури, спалює авто з людьми під час руху, щоб залякати взагалі наш народ, щоб добитися тієї лояльності від переляку населення яку йому обіцяло його брехливе оточення перед початком війни. Але замість переляку і лояльності, отримує ненависть навіть тих, хто можливо ще був не впевнений за кого він до початку війни

Російська армія продовжує відходити "на більш вигідні" позиції, залишаючи по собі багато двохсотих, полонених і трофеїв. Незважаючи на відомий вислів "своих не бросаем". Кидають, причому у великої кількості.

На кордоні росії з Естонією, заарештований співак-далекобійник з подвійним громадянством, якій збирав гроші на безпілотники для армії РФ у вконтакті, купував їх і віз до росії, конфісковані безпілотники вже їдуть до ЗСУ, а далекобійнику загрожує тюремний термін.

Втрати армії рф вже досягли ювілейної позначки 60000. В той час як офіційно у російських ЗМІ повідомляються значно менші цифри. Але, відповідно з логікою, якщо втрати в професійній армії такі незначні, то навіщо тоді мобілізація ще 300 тисяч любительського війська? Але ж кожний українець вже знає, що з професійною армією рф покінчено, і тому до нас їде аматорська :-)

Ален Делон сказав, що якби він був зараз молодим то пішов би воювати в ЗСУ. Тільда Суінтон, Стівен Кінг, Ілон Маск, Леонардо Ді Капріо, Анжолина Джоли і ще дуже багато відомих і талановитих людей, які підтримують зараз Україну. Хоча щоб підтримувати Україну не обов'язково бути красивим і геніальним, достатньо бути просто нормальнім, не орком, не тварюкою, не білим ходоком, не сраним їбучим зомбі, просто адекватную людиною

Путин погрожує ударами по водній інфрастуктурі і по ТЕЦ, мовляв це буде систематична тактика, позбавлення людей, яких він начебто рятує від нацистів, які є лише в його хворій голові, тепла, світла, ресурсів для нормального життя. Це черговий доказ того, що дурноватому фюреру рашкі потрібні лише теріторії, а що там з жителями тих територій його взагалі не харить. І докази звірств вчинених над мирними жителями на звільненої Харківщині, трупи людей померлих від катувань, і знущання над студентами зі Шрі-Ланка, яких недавно звільнили від полону наші військові, це доводить, що нормальне існування російської людини, це коли є можливість над кимось знущатися, мучати когось. Ніякі благи наміри, озвучені рос пропагандою, не втілюються в реальності насправді. Це брехня про благі наміри, звичайна російська брехня. Раша - це зло на івриті, постійні докази того що раша це зло

В ці вихідні, у перше після Нового року випила горілки. Доброї, якісної, бо я ніколи не вважала правильним економити на спиртному. Бо наша задача була купити пляшку, а нашого друга - виставити страви на стіл. Саме від цієї горілки балакучість, в мене, підвищується в рази. Хто б міг подумати, коли я тільки переїхала у Київ, що я зможу українською переговорити навіть такого чоловіка як Сережа :-)) Йоркшиська тер'єрка Мія, яка не була в перукарки вже місяць, норовила пригнути вище столу. Ветеринар радить їй давати заспокійливе бо вона надто активна навіть для своєї породи, хоча й видно що її трошки перегодовують.

Купувати киянину квартиру чи не витрачати долари, або як іноді помилково не купувати біткойни, йшлося про таке чи інше. Витративши всю речову активність, заснули, коли прийшли до дому, а в вечорі дивилися фільм про другу світову, який знятий саме німцями. "Наші матері, наші батьки" мабуть, скоріше про те, що на місці лейтенанта Вильгельма, просто хлопця з хорошої сім'ї, може бути кожен, про те що помилитися у поглядах і сам постраждати від тоталітарного режиму може кожен. Ніякий Гітлер не буває няшною пуською, нема демократії - нема базових прав людини. Актори чудові. Я ще раніше чула що найкраща театральна школа зараз у Німеччині. І ось подивилася німецьке кино, якого я, в моєму житті, бачила дуже мало.

Дуже хороша історична стрічка. Дуже показова сцена, де червоноармійці гвалтують, а потім розстрілюють медсестер, які не встигли втекти разом з усіма з німецького госпіталю до приходу червоних. Одна з медсестер росіянка. Є людяна поведінка, а є поведінка мразоти. Так, садисти і психопати можуть бути в будь якій армії, як і нормальні адекватні люди. Але тільки російські люди зараз живуть етичними нормами середини 20-го сторіччя. Застaрілість мислення як тип масової розумової відсталості.
Хоча якщо у фільмі, такі як Вильгельм і Фрідхель є прикладом носіїв адекватної норми тогочасної Німеччини, то сучасні росіяни бачать, як норму, поведінку садистів і психопатів. Тобто оберштурманфюрера, якій, на жаль, у кінці фільма прикинувся звичайним добропорядним німцем, якому треба допомогти всій решті відбудувати післявоєнну Німеччину. Ось тілки хіба виправдовує Вільгельма і Фрідхеля те, що вони лише виконували накази і були лише винтиками потужного смертоносного механизму?

Те що молодший з братів, Фрідхель, не захотів здаватися у полон і пішов свідомо на пулі радянської армії, свідчить про те, що він, як найрозумніший з братів, розумів недоцільність спроби уйти від відповідальності. Він всю війну усвідомлював те, яким гівном вони займаються через накази командування. Йому не треба було жити далі.
Всім хто вижив з п'яти друзів, було дуже соромно перед євреєм Віктором, якій пройшов через жахливе пекло. Після розвіювання марева пропаганди, настало усвідомлення того що сталося. Тільки ось зараз, в сучасних росіян, скоріше за все, ніяке усвідомлення не можливе, бо в них адекватна норма - садизм і психопатія

А мій портрет з найкращою чотирилапою подругою буде нагадувати щасливі вихідні і радість спілкування с цим комочком любові до всього світу :-)

Ще раптом подумала, що, на думку кацапів, зло стає добром якщо воно безкарне. Якщо зло достатньо сильне, щоб можна було б бути впевненим в його безкарності, то це круте зло, а значить воно автоматичне стає добром. Добром, яке є сильним, за яке не соромно підписуватися. Але ж фігня в том, що підстави для такої впевненості, в сучасних росіян, адептів секти Z, на справді, хибне. Бо їх потреба вірити у велич імперії не більш ніж спроба голого короля вірити у наявність плаття на ньому. Бо тут цікаво виходить. Ти віриш в наявність плаття, а значить ти сам і є король, або частина короля, або пил на його чоботах, що теж не аби як круто! Пил на чоботах короля сяє майже як сонце, але й чоботів нема, і сонце закрито чорними важкими хмарами Мордора. А літера Z чомусь латинська. Можливо тому що кириличних літер схожих на свастику, хоча б наполовину, знайти набагато важче

Кацапи себе дуже гордо позиціонують як борці з фашизмом, але, як відомо вже всьому світу, розвідувальні можливості якого разом взятого суттєво перевищують розвідувальні можливості рашки, настільки щоб бути стовідсотково впевненими, питки ращисти застосовують дуже часто і методи вживають такі що це не поступається підрозділам СС. Кацапи дають волю природньої жорстокості і відчувають радість, що знайшовся привід це зробити, що вони, на їх думку, у повному праві це робити. В них є внутрішня потреба питати когось, мучати, вони радіють від виду чужої болі. Кацапи схильні до садизму від природи. І це відбувається як в середині кацапії, при спілкуванні поліції з піддосліними, бо, звичайно, це давня традиція, бо чекісти, Лубянка, допити піддослідних ГКЧП (методи схожі з СС), все це гівно, яке виправдовують любителі совка, так і, звичайно ж, вони діють в Україні. Бо яка ж це для них радість - влада над полоненими. Недавнє побиття літньої жинки, котра тікала з Херсону, дуже жорстоке, вже чого варте! Вже є дані в міжнародної спільноти про зняття шкіри з полонених. І все це люди, які позиціонують себе як антифашисти! Для яких найбільше радість у житті - поводитися так само як підрозділи СС або чекісти, що взагалі-то одне і теж. Кацап - це діагноз і етнос тут ні до чого. Це світогляд, тип мислення, внутрішня потреба поводитися як кацап і це вже розуміють в усьому світі.

"Генеральний прокурор США Меррік Гарленд під час візиту до України оголосив про створення групи з розслідування воєнних злочинів.

Група працюватиме над виявленням та притягненням до відповідальності всіх, хто вчинив воєнні злочини в Україні.

Групу, за словами Гарленда, очолить найвідоміший у мін'юсті США мисливець за нацистами Елі Розенбаум, і вона складатиметься з експертів із розслідувань, пов'язаних із порушеннями прав людини та військовими злочинами.

"Немає сховку для військових злочинців. Міністерство юстиції США намагатиметься притягнути до відповідальності тих, хто вчиняє військові злочини та інші звірства в Україні, – сказав Гарленд. - Працюючи разом із нашими внутрішніми та міжнародними партнерами, міністерство юстиції буде невпинно намагатися притягнути до відповідальності кожну особу, причетну до скоєння військових злочинів, катувань та інших тяжких порушень під час неспровокованого конфлікту в Україні".

Ось романтичний білогвардієць Гіркін каже, що без взяття Києва перемога над Україною не можлива, але він це каже припускаючи, що Київ таки можуть взяти. Але правда у тому, що поки орки вовтузяться за право не здавати решту Сєвєродонецьку, ВСУ счищає боруд, повільно, але впевненно, з Херсонської і Харьковської областей. Справа у тому, що наші люди для нашої держави цінніші ніж кацапи для кацапської псевдозолотої орди. І тому в нас маневрова війна, не для кидання понтів, а для перемоги з найменшими втратами. Якщо наші інколи відступають, то лише за тим, щоб потім, саме там, перейти в контрнаступ. А ще їх хвалять іноземні інструктори за те що швидко вчаться.

Ось думала, чому в кацапської гопоти так вибухає відчуття справедливості, коли виникає бажання йти до нас і вбивати всіх, цивільних, чи військових, байдуже. І зрозуміла, це тому що вони вважають Україну сусіднім районом. Куди вони мають право приходити і наводити свої порядки. А хто не погодиться того треба розчавити чи закатати в бетон. Бо це є логіка гопоти. Справа у тому що мрії гопоти, такі самі як у Гіркіна, не здійсняться. Завищена самооцінка, притаманна деякім психічним розладам, рано чи пізно розбивається об асфальт реальності.

Rasha esse delendam!

Слава Україні!

Взагалі зомбовані кацапи настільки кінчені, що доказом того, що в них не працює логіка є те, що, з одного боку, вони припускають що ми однією, так би мовити, рукою відбиваємо напад нібито другої по силі у світі армії, а іншій рукою нищимо наші міста, вбиваємо людей, самі їх катуємо, гвалтуємо, десь знаходимо реквізит і обладнання для фейкових з'йомок. З'йомок по ступені переконливості для глядача на рівні Голивуду. Набагато більш логічно було б припустити те, що проти такої слабкої армії як наша, як вважали, до останнього часу, кацапи були настільки сильно спроможні протистояти, що однією рукою вони розпинали хлопчиків у трусиках, а іншою лапою лениво відстрілювалися від слабких і недогулгих українців. Але лапа зараз обісрана і російські пропагандони почали в лютому за здравіє, а закінчили зараз за упокій. Від проголошення терміну "три дні захоплення України" перейшли до невпевненного бекання про те, що захопити Україну не так просто і що втрати, навіть з тими заниженими цифрами, що вони називають, на жаль, великі, і в них, бачте, трапилася трагедія.

У багатьох країн є розвідувальні можливості. У тому числі за допомогою супутників. Чомусь розвідувальних можливостей раші не вистачило що б бути обізнанними у тому що насправді їх тут чекає, чи буде до них лояльним населення, де насправді в нас стратегічні об'єкти, які чомусь весь час для кацапів знаходилися в житлових кварталах, відповідно їх розвідувальних можливостєй, просраних грошей на ці можливості. Бо вони настількі ж хуйові як і розконсервовані танки, з якими вони збираються воювати з нами далі.

Rasha esse delendam.

На даний момент втрати ворога величезні, більшість складу армії деморалізована. Київ навіть не оточений а не те що не захоплений. Але загинуло вже більш ніж 70 наших дітей. Зруйновано більш ніж 1500 житлових будинків, багато лікарень, транспорту якій евакуював жінок і дітей, зокрема. Це при тому що багато ударів ракет з території рашки відбивають наші ппо.

Цікаво що кацапи в соцмережах пишуть, що руйнування пологового будинку, трупи дітей які видно з під уламків будівель знято або в Голівуді або ми самі. Я знов і знов розумію що "кацап" це не стільки про національність скількі про захіорювання головного мозку

Правда полягає у тому, що в росіян нема ані достатньо ресурсів щоб нас перемогти, ані мотивації. Навіть близько нема такої мотивації як в нас.

Все повторюється знов. Перси воюють за імператора, греки за Батьківщину

Учора кремлівськи пропогандони заявили в ефір що Путін вже виграв війну. Вони створюють казки в ЗМІ щоб поразку видати за перемогу. Начебто українські військові намагалися вторгнутися але ж їх героїчно перемогли і виграли війну взагалі. Готові нести квіти і медалі. Все там побудовано на брехні. І побитого пса гримують під лева. Як би вони були здатні вдертися, то б зробили вже це. А так диктатор радянського зразка мов змія сидить у засідці і дивиться, чи буде зручний для нього момент чи ні. Наша ціль - не дати йому повзти далі, за межі окупованої території. Йому кортіло на нас напасти, але стало зрозуміло що отримає гідну відсіч, що натовчуть погану пику. Але все ще попереду.

А зараз воно просто живе в свій окремій шизофренічній реальності і намагається довести ніби шизофренія не в нього, а в решти світу. Ніби решта світу не знає хто насправді обстрілює школи і дитячі садки.

Гарні промови Олексія Гончаренко з "Європейської солідарності":

"Путін хотів загарбати всю Україну, але тепер намагається хоча б зберегти обличчя. Боротьба триває – але в цілому ми з вами вистояли! Треба дочавити ворога, що вже похитнувся.

Дивіться, як усе склалось. Україна нікуди не здавала території, їх підло окупував агресор. І ми поступово повертаємо своє: дві третини Донбасу це доведуть на своєму прикладі. Але також доведуть, що завжди потрібні потужні санкції, які дозволять підбити ворога в найбільш вразливих місцях.

Росія контролювала ОРДЛО та уникала значної частини відповідальності. Всюди ліпила казки про «республіки». Вимагала, аби Київ спілкувався з іграшками Путіна. Чи це спрацювало? Ні. І щодня агресор платив за свої амбіції.

Розуміючи своє становище, Росія мала б забиратись та тікати. Але тоді всі побачили б, що Путін звичайний боягуз, що вміє нападати лише зі спини. Відповідно, диктатор хоче зберегти обличчя, і вся країна тепер прямує на дно разом із ним. Це спроба зробити гарну міну з розірваною економікою – хоча б за таку ціну.

Чи могли ви уявити в 2014 році, що агресор погрожуватиме по веб-камері на свої вельми погані знання історії?

Раніше претензії надходили вживу та пострілами, а сам ворог ховався за спинами інших. Те, що нині маски зірвано – заслуга кожного українця. Нехай весь світ бачить, кого йому пропонували «пробачати». Попереду ще багато серій, але сюжет ми вже змінили.

Санкції поступово вводяться. Ми будемо вимагати ще, перевіряти пульс ворога та додавати нові. Сподіваюсь, його клятий «Північний потік-2» буде зупинено та знищено, розпиляно на сувеніри. Але вчора головним показником нашої перемоги слугувала московська біржа.

Вона почала валитись лише від слів про визнання «республік». Навіть не від підписання папірців. Ось ознака того, що Путін живе в одній реальності, а решта світу – в іншій. Зазвичай це називають божевіллям.

І якщо росіяни здуріють від бідності та знесуть царька разом із його крадіями, збоченцями та головорізами – знайте, звідки почався його некролог. З того, що він вирішив безкарно напасти на Україну.

Повторюсь, ми переживемо Путіна – але за потреби переживемо й Росію. Тримаймо стрій."

Вчора почула пісню "Темна ніч" у виконанні Дими В. яку він розучив останнім часом. Вишло дуже гарно, щось середнє між виконанням Дмитра Хоронько і Марка Бернеса. Найголовне що має бути у виконанні цієї пісні, на мою думку, це дуже теплі емоції, так би мовити від самого серця. Для чого потрібен окремий талант. Пісня "Темна ніч" не для кожного. А ще, подумала про Бернеса, як дивно, що діти з єврайських сімей, за час існування режиму, в якому антисиметизм щось само собою зрозуміле, коли ставали дорослими радянськими громадянами, могли бути дуже щирими прихильниками радянської ідеалогії. Наприклад, Іосиф Кобзон це такий зовсім трешак, в ньому с ніг до гори все не так як має бути в нормальної людини, наче він і не стільки єврей, скільки дивна істота. А Марк Бернес ні, принаймні так здається. Дивно як вміла пропаганда виїдає людям міск. Це не змінює відчуттів від пісень, якщо вони справжні, про справжні почуття. І якщо іх співає саме тобі кохана людина, то це справжнє чудо, це коли в любві немає меж :--)

А адже шановне панство віруючих напевне пояснює появу короновірусу як таке собі випробування, покарання за гріхи. А ще бог кожному дає не більший тягар ніж він спроможний витримати. І в стражданнях душа вдосконалюється. Тож славимо Його!

Рисовала сегодня сет диких животных и вспомнила как в последней передаче Невзоров вскользь, абсолютно не в шутку, рассказал о готовящемся вступить в силу законопроекте о вольерной охоте. И, в том числе, тот факт, что животные будут, скорее всего, цирковые, которых будут списовать из-за возраста. Именно таких проще всего будет, "охотникам" расстеливать в упор. Дальше вспоминаешь как устроена правовая система в России, где либо добровольное послушание дяденьки дрессировщика, либо, в основном, за инакомыслие то, что описывала Юлия Латынина в одном из последних "Кодов доступа". По поводу пыток задержанных в полицейских учстках. Она цитировала Стругацких, эпизод, где два палача дают друг другу советы как лучше пытать. Традиция пыток подозреваемых, которые должны обязательно признаться во всех обвинениях, в России очень старая. И в советские времена она не просто никуда не девалась. Но и лично мне больше всего из исторических записей на эту тему запомнились допросы НКВДистов и ЧЕКистов. Стиль очень похож на СС. Если человек инакомыслящий в подобной, а именно авторитарной, системе, то при попадании в застенки тут же происходит расчеловечивание. Раз туда привели, значит есть за что, и по своему статусу он враг.
В данных реалиях враг, уже на стадии предъявления подозрений, тот самый, кто не хочет дрессироваться как этого хочет дрессировщик. Молчаливое большинство, с чьего согласия происходит все то, что происходит, мне пофигу. Вот не надо их тоже тащить в застенки, пытать чтобы почувствовали на себе, как на настоящих, по их мнению, антифашистах, каково оно в объятиях их родной такой как бы ЭсЭсовской братии. Ну да, чтобы страну держали, а то как еще, не демократией же воздействовать! А просто можно куда-ни будь с глаз долой, обнести бетонным забором и все такое, Северной Корее почему же должно быть одиноко? Но вот эти инакомыслящие интересны и не безразличны. Их смелость говорить что они думают, по сравнению, допустим, со смелостью нациии, где в основе самосознания как само собой разумеющеяся свобода слова, как-то больше и даже возникает недоумение, откуда столько силы в этих людях? Когда не сплоченность группы, а по одиночке.

Еще немного задумываешься о том, как же для себя лично формулируют что такое фашизм вот эти т. н. антифашисты, с молчаливого согласия которых людей очень жестоко пытают полицейские на допросах. Это, конечно, не может быть то же самое определение что и в Википедии. Думаю, что, по их мнению, фашист из прошлого, который назначен фашистом в их истории, это не русский, это тот кто пришел откуда-то извне и смеет применять методы их государственной системы. Традиционные методы. А вот фашист сейчас, в наше время, для них, это тоже нерусский, но, при этом, тот кто, там где насильственно навязана русская культура, хотя изначально ее там не было, пытается что-то там нерусское возрождать. И вот некоторые из тех, кто считает себя русскими там, где изначально русской культуры не было, испытывают дичайший ужас от того, что какой-то другой культуры вокруг станет больше, не русской. Особенно если изменится языковая среда. И вот их испуганное воображение и рисует те самые сцены расправы, к которой прибегали НКВДисты, ЧКисты и в точно таком же стиле ЭсЭсовцы, а еще силовые структуры современной России. Они до нервной икоты боятся почувствовать себя именно что чужими там где они привыкли уже ходить за хлебом и платить за коммунальные услуги. Отсюда и коллективный бред о мальчикках распятых в трусиках, допустим. Хотя именно факт распятия я, в том что читала о методах допросов в советских силовых структурах, не встречала. Просто другие способы сделать людям физически очень больно. Фашисты сейчас это те нерусские, которых очень боятся проживающие вне территории России русские. Те, от кого ждут традиционых русских пыток и абсолютно пофиг, что не могут дождаться.

Но, хотя Юлия Латынина и Александр Невзоров, люди и образованные и достаточно интересные, но встречаются в их высказываниях и признаки того, что есть обратная сторона. Например, после описания того, как допрашивают в полицейских участках России Юлия почему-то считает нужным упоминать те случаи, которые, по ее мнению действительно могут быть поводом для применения пыток. Она допускает, что такие случаи вообще возможны. И этим она как бы хочет подчеркнуть, что то, что происходит в последнее время, расправа с инакомыслием, это не явно не те случаи, где пытки оправданы. А Невзоров зачем-то очень гордится, что дружит с Сергеем Шнуровым, называет его умным. Хотя, как я уже успела понять, что Шнуров быдлан и идиот. Но эти станные вещи не отменяют того нужного и правильного, что делают эти люди в информационном поле, в котором у них достаточно авторитета, чтобы говорить что они думают

А, тем временем, РКН уже добрался до аккаунтов российских стоковых художников и дизайнеров. С одной стороны, мне повезло, что работодатели находятся, каждый раз не из России, а с другой, чувствую острую жалость. Они же там не все ватные диванные долбоебы, а, по большей части, зайчики, которым если и есть дело до политики, то они, няшные создания, ничего не могут изменить. Но, все же, ватным долбоебам, кусок кое чего на лопате здесь как повод для размышлений, не могут же извилины совсем быть негнущимися?

Из эйфории в черную пропасть и обратно в эйфорию. Я, если вижу несоответствия, ничего держать всебе не буду и всегда задаю неудобные впросы если они есть, почти как полицейский. Теперь сижу и мне не верится, что для мужчины, который настолько люит секс отношения важнее секса. Вот ведь как удивительно. Ведь раньше было не так, встречала ли я вообще такое? Чтобы не только она способна была дождаться, но и он. Ух ты, ух ты! :--)

Фильм "Двадцать семь украденных поцелуев" Наны Джорджадзе о том что прекрасны любые проявления жизни людей в маленьком грузинском поселке. И у тех, кто влюблен и у тех, у кого просто секс :--) Все мужчины хотят персонаж Амалии Мордвиновой. А ее муж как раз делает все возможное, чтобы жена ему изменяла. Говорить о своей любви можно как угодно, особенно когда такие офигительные летние ночи и мир будто окутан волшебством :--))

В чем главное отличие фильма С. Миндадзе "В субботу" от фэнтезийного сериала, допустим. Нет надежды на волшебство, на то, что перст судьбы кого надо выведет на спасительную дорогу. Там вместе с персонажами, старательно цепляющимися за привычные дела, развлечения, раздачу долгов, вещи, не дающие осознавать что на самом деле происходит, после взрыва на Чернобыльской АС, где они работают, начинаешь постепенно осознавать, что всем, кто появился в кадре, надолго или нет, в этом фильме пиздец, вопрос лишь в степени зависящей от промедления. Тут жалеть или не жалеть вопрос не стоит, тут просто офигеваешь и смотришь на, возникающие по мере происходящего на экране, человеческие реакции и поступки. В этот раз я подумала по аналогии с мыслью о том, что жизнь это медленная смерть, что все люди, в сущности, облучены радиацией, просто у одних доза совсем маленькая и действует лет до ста, например, а у других как-то заметно больше и действует она намного быстрее. Ничто так не учит ценить каждое мгновение жизни как артхаусное кино.

Против того, что у главного персонажа все меньше шансов выжить, пусть даже совсем небольших из-за того, что он ждет когда довольно глупая женщина натешится, наиграется, все туфли в магазине премеряет, чувствовался в душе явный протест. Где надежда там и сострадание. Но если подумать, тот факт, что женщину кто-то полюбил, еще не делает ее богиней и прицессой, это либо показатель качества вкуса выбравшего либо просто степень его удачливости.
Для меня это очень яркий фильм. Особенно в данный момент. Как вспышка.

Но фильмы Миндадзе вообще такие. То там, то там мелькает оголенный нерв