Потім, в Інституті Нафти і Газу, у відділ, де працював Сергій, направили людину яка, якось на перекурі, повідомила що він є музикант. Це був Дунчик. В музичний коллектив, де він грав, був потрібен барабанщик. Але ж Сергій лише закінчив музичну школу по класам гитари і фоно! Але Дунчик все одне наполягав! Тож купили ямаху і все небохідне було зроблене згодом на ній. Мама Сережі працювала в обрядовому салоні і всі зали були тоді в її розпорядженні. Тому Сережа із друзями репетувати в залі Інститути Нафти і Газу скільки завгодно. Грали ночами, ставили голос всім, бо розрахунок був на те, що кожному прийдеться співати те що замовляють. До них приходив навіть Володимир Домшинський, пісні якого вони теж співали. А ще Гадюкіни.

Взагалі, музиканти у Франківську здавна збиралися у центрі міста. Всі музиканти. Завжди можна було вирішити питання коли хтось захворів, але не зміг з іншої причини. Коли треба барабанщик, гитарист, клавішник, завжди можна було підібрати з іншого коллективу. Грати на весіллі не було соромно, бо якщо ти пагано граєш, промахуєшся повз ноти, то люди просто виплескували своє обурення так що, ти б на цьому весіллі б вже не грав. Тож на весіллях грали тільки професійні і дійсно хороші музиканти.

Завдяки тусівці в центрі міста Сережа і опинився, з рештою, на Червоній руті. І їх гурт теж так називався

що це було? по масквє, акє і рязані половили купу тінейджерів, які нібито збиралися вбити теледіву Сіманьян та ютубдіву Сапчяк.
Моя версія. В гаражах і підвалах, де збиралися упороті хлопці якоїсь ближче невідомої субкультури, серед порнозірок та актрис знайдено патретики ціх двох жінок, наклеєні на стінку.
Тут би любой следак насторожився, бо запевнення пацанов, що це для надрочування, у випадку двох С. не працюють. "Не верю", як казав Станівславскій.
Затримані звісно у всьому зізналися. Але поки їхні покази тримають у таємниці.
Знову моя версія.
Покушіння мало статися під час поїздки теледіви та ютубдіви в Крим. На вечірці "вдалі ат мужей" із торта мав вискочити бугай в одних плавках, а на них намальовано яку небудь заборонену символіку. І мав вигукнути "Слава Україні".
В баришень від цього мав случитись інфаркт, інсульт, в залежности від тиску.

Богдан-Ігор Анто́нич (* 5 жовтня 1909, с. Новиця — †6 липня 1937, Львів) — український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець. БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ (1909—1937)

Творчість Антонича споріднена з фольклором, він розлого покликався у власних віршах на християнську міфологію, пов’язану зі старозавітними переказами, канонічними євангеліями і навіть апокрифами. (Особливо прикметною тут виглядає «Книга Лева», де поет вдається до міфів про походження стихій, світил, землі всього сущого). В останніх двох збірках — «Зелена євангелія» та «Ротації» — Антонич дає ліричні переспіви початків існування: «Перша глава Біблії», «Міф», а також картини апокаліпсису: «Кінець світу», «Сурми останнього дня». Майбутню загибель цивілізації він бачить як момент вічного ланцюга творень і нищень.

Прокотяться, як лава, тисячні століття,
де ми жили, ростимуть без наймення пальми
і вугіль наших тіл цвістиме чорним віттям,
задзвонять в моє серце джагани в копальні.
(«Пісня про незнищенність матерії»)

Крім того, Богдан-Ігор Антонич використовував мотиви античності (єгипетської, Індійської, грецької) й поганської міфології слов’ян про великий колообіг життя у Всесвіті. Він понад усе цікавився так званими дописемними культурами. Його наснажувала думка про творення новітніх міфів, що народжуються на наших очах. Він не вважав їх менш справжніми, ніж прадавні. Навпаки. Писати вірші — це вже означало для нього займатися міфотворенням. Поет міряє час не місяцями чи роками, а століттями. Шукаючи затерті сліди минулих народів і завмерлих культур, він бачить себе доісторичною людиною, з правіку пов’язаною зі своїм місцем під сонцем, зі своєю землею:

Я жив тут.
В неоліті…
може, ще давніше…
Мої малюнки буйволів замазав місяць.
(«Праліто»)

який бере участь у Оскарівському комітеті України, а також є членом жюри "Золотий глобус", і не тільки, повідомляє що:

Помічник Джонні Деппа пише, що відео зі "зверненням до росіян" насправді було зняте для світового прокату фільму.
За його словами, актор також не планує жодних візитів до росії.

А пісня просто ульот! :-)))

- 8 липня Валерію Залужному виповнюється 50 років.
- Залужний - Бик за східним календарем
- Залужний з дитинства знав українську мову краще, ніж російську, українська мова для нього рідна
- Залужний не навчався у радянських ВНЗ, навіть у училищі
- Залужний навчався у школі "на трієчки", але став відмінником у машинобудівному технікумі, а далі так:
- Одеське вище командне училище - диплом з відзнакою
- Національна вища військова академія – золота медаль
- Національний університет оборони мені Івана Черняховського. Як найкращий випускник оперативно-стратегічного рівня підготовки нагороджений перехідним мечем королеви Великої Британії
- після всіх військових академій Залужний закінчив Острозький університет і став магістром з міжнародних відносин
- Залужний взагалі не навчався на Заході, він чистий "продукт" української військової науки
- Залужного було призначено Головнокомандувачем після провальних випробувань чи то безпілотників "Байрактар", чи то протитанкових "Джавелінів". Він сам не знає, чому, незважаючи на невдачу, Призначили Головкомом саме його.
- До повномасштабного вторгнення росії він був учасником бойових дій на Донбасі, а також обіймав керівні посади.
- У кабінеті у Залужного стоять тренажери - так він відпочиває
– Головком пише вірші, але нікому їх не показує
- Залужний добрий та товариський, зовсім не відповідає стереотипу солдафону. Але на західних генералів він також не схожий. Він особливий, наш, український.
– Головнокомандувач – проста людина, дружить з генералами та рядовими, відгукується на прохання, допомагає не для вигоди, а від душі.
“Кожен солдат для мене – особистість”
-Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний у січні отримав мільйон доларів у спадок від американця українського походження і віддав їх на потреби армії. У генштабі підтвердили, що інформація відповідає дійсності.

Іллюша приходить до нас не часто, зазвичай, в теплу пору року. І перед тим як приходив останній раз я його давно не бачила. Його переживання щодо того, що він не буде таким високим як більшість однокласників, виявилися марними. Він зараз вище за батька, а його батько такий самий на зріст як Челентано, тобто вище мене на 1 см :-) І раптом з майже блондина він став майже брюнетом. Його сині очі тепер ще виразніше. Приходили разом з другом за риболовними принадами. Ми йому інколи переводимо гроші на морозиво, його мати чомусь на морозиво не дає, хоча одягає його дуже дорого. Якось він із нею посварився і хотів жити в нас, але ж ми б не змогли купувати йому взуття за 7000. Мабуть тому передумав. Мати Іллюші працює в міській адміністрації і одночасно відвідує якусь дивну індуїстську-буддистську секту. Коли не перебуває в астралі займається сином, коли перебуває він робить що хоче. Але на морозиво ще не заробляє. Коли він уходив, пообіцяв що наступного разу прийде разом із Примом. Оце буде свято! :-)

Мій старший племінник, Рома, якось відвідав ізостудію і зрозумів що малювати йому подобається більше ніж точні науки. Взагалі росте мрійливим інтровертом. Сестра вирішила віддати його в ту саму художню школу, в яку ходила я. Може вона не знає, що людина в художній школі стає такою якою не була до. Але я вважаю, це класно. Художка змінює людей назавжди. І коли в нього буде живописна практика, нам точно буде про що з ним поговорити.

А молодший племінник, Левчик, росте войовничим і трохи хуліганистим малим. Він звідкись навчився матюкатися і, коли починається тривога, він біжить у коридор, погрожує комусь у напрямок стелі і каже: "Я вас, російських сук, постріляю!" Враховуючи всю ситуацію загалом, я не засуджую цю дитину. Устами малюка висловлюється істина.

Я якось вирішила ознайомитися із творчістю Брітні Спірс. Взагалі з тими музикальними напрямками 90-х, які я не слухала раніше. І одна пісня мені дуже сподобалася. Чи навіть дві. Брітні в деяких кліпах, попри юний вік, виглядає цілком відбувшеюся співачкою, дуже професійною. А те що одне заходить, а друге ні, ну це як з Ді Капріо. В одних фільмах відчуваєш його крутизну, в інших не торкає. Спірс у перекладі на українську мову означає "списо". А ще я продовжую купувати духи її бренду і знайома купила цей аромат для доньки яка вчиться в останньому класі середньої школи

Я якось зрозуміла, що хоча відповідність розумовим критериям має певне значення, головне відчуття, наскільки добре з людиною. В мене взагалі, поки в я Києві, якось поступово змінилися пріоритети і, на приклад, здібність до емпатії в чоловіка стала важливіше рівня інтелекту. З інтелектом і так все ясно, із людиною набагато дурніше за себе не проведеш більше години. Інтелект не треба підносити до критерия. А ось помічати схильна людина до емпатії чи ні, ще треба вміти. Весело разом чи ні, а ще нікуди не дінеш те що я за ознакою характеру сприйняття візуал, а не тактил або аудіал, припустимо. Я люблю красиве і нічого не можу з цим зробити. Яскравий приклад те наскільки мені необхідно щоб центр міста де я живу був не просто красивий, а дуже красивий! Так само і чоловік. Я якось зрозуміла, що прокидаючись у ранці хочу бачити красиве. А ще емоційна сумісність і звичайно секс. Ще, все ж таки, розмір має значення. І, як показує мій досвід, на приклад, чоловіки з Західної України в цьому сенсі, м'яко кажучи, на висоті! І, до того ж, не приписують собі зайві сантиметри, на відміну від тих же росіян.

Взагалі, у сукупності всього вище згаданого, коли на першому місті відчуття, почуття, і естетика, виявляється, що навіть коли людина постійно намагається тебе контролювати і тобі добре з нею, то це не так важко - дотримуватися загально встановлених правил. Стосунки з обов'язками і хоча я сама перед собою чудово розумію що якщо я обов'язки на себе беру, я їх дотримуюся, мене взагалі не харить те що мені дзвонять з ціллю бути в курсі де я і що роблю. І я сама дзвоню для того самого, щоб перевірити де мій чоловік, з ким і що робить. І не можу сказати, що мені це неприємно. Ми постійно один в одного на зв'язку.

Єдине що задовбало і дійшло до крайньої точки кипіння, це те що мама Сережи не просто хотіла спілкуватися, а бути в курсі про всі наші дії, і саме неприємне, щоб я повідомляла їй, окремо від Сережи, про те що він робить. Щоб перевірити чи каже він їй правду. З початку я просто сказала що не хочу бути інформатором і думала, що цього достатньо. Она певний час не дзвонила, а потім, коли почали спілкуватися із нею знов, вона, так само як раніше, почала запитувати, чи Сережа вдома, або дає поради коли не просять порад. Так ніби з висоти свого досвіду вона може мені їх роздавати пачками. Тепер я взагалі не відповідаю на її повідомлення і хай думає що хоче. Навіть коли вона присилає позитивні листівочки "З добрим ранком", або присилає вітання зі святами, я просто мовчу. Неповага до особистих меж після кількох попереджень це червоний штрафний квіток! :-) Скамійка запасних і все.

А палатку ми вирішили не брати. Бо база відпочинку, яку ми знайшли, дає рівень комфорту помітно вищій, до того ж там є басейн, альтанки і ставки які саме для рибної ловлі :-)

Якось я поцікавилася, яку позицію по відношенню до України зайняв Кричевський, подумала, що мабуть же, як і манкурт Ані Лорак, Гарік підлобузнічає перед тими в кого більше хаває з руки. І який був подив, коли я зрозуміла що все навпаки! Я не фанатію від всіх його пісень, але були колись дуже щирі і прикольні хіти у своєму жанрі

Нещодавно святкували День народження одного з друзів Сережи. Суто чоловічою компанією, бо в більшості жінки або повиїжджали пити Апероль у Європу, або сидять з маленькими дітьми вдома. Моя задача була приїхати, через певний час, за моїм чоловіком і забрати його, бо після якоїсь години святкування йому мало бути потрібно супроводження. Тож я думала, що просто викличу таксі, візьму його під руку, і ми залишимо банкет. Але все вийшло інакше. Як тільки я зайшла у приміщення ресторану, де вони зібралися, то вся увага була сконцентрована на мені. Чоловіки просили мене залишитися з ними, адже їм так бракує жіночої компанії. Іменинник вже відбув до дому в майже в безсвідомому стані, бо пішов спати, і їх корабель, вже без нього, стримко хитався на веселих хвилях сп'яніння. На столі стояла пляшка непоганого виски, мені налили, попросили випити із ними за мою неймовірну красу. А потім довго висловлювали моєму Сергію яка в нього красива і молода жінка. Коли дізналися скільки мені років, то не припиняли казати компліменти. Ще один Сережа казав як сумує за своєю милою дружиною і як ми із нею схожі, вона теж дуже красива і в неї теж така сама чолка як у мене. І він задавав всім присутнім запитання "У чому щастя?" вислухував різні відповіді і казав що жодне з них не є вичерпним. Ще один чоловік просто казав, що бачив мене у 90-ті на Театральній, коли займався у танцювальній секції свингу. На запевнення у тому що я навіть не знала як виглядає центр Києва у 90-ті, він стверджував що це все одно була я! :-))) Це був Віталік якого я вже бачила десь рік тому і він здавався простодушним телепнем. А виявилося, що він вже старший водій-експедитор і до посади пробирався упевнено і по головам. Все було досить мило, поки ще один, який мені, як і іменник годиться у діти, не почав у грубій формі запитувати, чи я буду із ним кохатися. В цей момент почала створюватися конфліктна ситуація, але як раз у приміщення ресторану зайшов свіжій, виспавшийся і вже тверезий іменинник і почав сварити останнього. Потім всі разом випили ще по чарці виски і дружина Вадима, в якого було свято, повезла його і нас із Сергієм в бік наших домівок, ми з ними майже сусіди.

Друг Вадима, який мені хамив, потім просив вибачення по телефону в чоловіка, а до мого приходу, виявляється, на День народження приходив батько Вадима, який теж друг Сергія і звуть його Сергій. І був він в годиннику хублот, намагався на всіх справити враження заможної людини. Сину він подарував не так вже і багато грошей, але цього вже ніхто не пам'ятає. Деякі кияни схиблені на киданні понтів, справжніх чи не справжніх. В тім, коли він в нас був вдома, на Дні народженні мого Сергія, то казав що я дуже красива жінка, а про Сергія, за його спиною, розповідав всякі вигадки, потім ніби переводив це в жарти :-) Кидальщик понтів, вигадщик і жартівник. Теж любить згадувати 90-ті і досі позиціонує себе як приватного підприємця, хоча, по суті, він є найманий працівник і тільки іноді бере замовлення на перевозку людей у своєму бусі, на свята чи до кордону. Любить Гарика Кричевського, його творчість нагадує йому про те як все колись починалося...

Кожний третій четвер травня відзначається День вишиванки :-) Свято було започатковано у 2006-ми році студентським колективом. Вони просто прийшли усі у вишиванках, символизуючи собою збереження атрибутів нації попри всі спроби радянського уряду і силових структур задавити національну свідомість в українців. В мене була вишиванка з 2014 року, але вона вже зносилася. Вона була не справжня, не аутентична, просто з текстильними вставками з машинною вишивкою, але для того щоб символизувати збереження української культури і свідомості підходила. Тепер мені Серьожа підказав таку ідею, що купувати нову вишиванку треба лише ручної роботи, а це дуже дорого і ми, можливо, будемо купувати парні вишиванки, одразу дві, тому обходимося поки що стрічками-браслетиками і значками в державних кольорах і з відповідними дописами :-) Один зі значків біло-чорно-червоний з гілкою калини. Пісня "Ой у лузі червона калина" вже розлетілася по всьому світові і є навіть версія нашого Андрія Хлівнюка з "Бумбоксу" записана з Pink Floyd. Це гарно, але я люблю більш за все у виконанні грузинів, бо вони були майже беззахисні перед російською навалою і, звичайно, дуже емоційно і добре співають, бо загалом співаюча нація! Вони вкладують в цей спів ці почуття що по-справжньому вистраждані! Як символ підтримки України інших країн мені подобається більш за все грузинська версія



Новий і дуже сильний малюнок Максима Паленка! Бо Хуйло реально вже задрало

Этот день Победы дедами пропах
Это праздник в Киселева новостях
Это радость и парады на костях...

І ще одна пісня яка мені подобається в Зиновія Гучка :-)