Звісно, кацапи роблять вигляд ніби трагедія в Сумах є наслідком атаки українських дронів на курськ, а не навпаки. Але ж їм, як завжди, головне не те що є насправді, а який вони роблять вигляд чогось, ніби як воно є

Oleksandra Dvoretska

Всі ми шоковані тим, що сталося в Сумах та Кривому Розі. Ракети по площах, магазинах, автобусам, автівкам по концертному залу, по дитячому майданчику. Загиблі. Поранені. І знаходяться ті, хто пише: «А що там робили військові?»

Давайте одразу — військові там були, бо в нас тотальна війна. У нас немає абсолютного тилу. У нас немає регіону, куди не долітає російська ракета. Люди в пікселі - на вокзалах, у маршрутках, у дворах, у нас квартирах. Бо Україна обороняється.

І навіть у війні є правила. У війни в місті є чіткі обмеження. Її не можна вести так, як це робить Росія - без відповідальності.

Є принципи, закріплені в міжнародному праві (Urban warfare), які коротко можна окреслити так:
- не стріляти туди, де точно будуть цивільні
- не використовувати зброю, яка вбиває наосліп велику кількість людей
- не виправдовуй удар, якщо ціною буде знищене життя цивільних людей і інфраструктури міста.

Боєголовка зі шрапнелю — це саме така зброя. Її запускають не в ціль, а в усіх одразу. Така ракета не розрізняє хто ти, військовослужбовець чи вчителька, дитина чи дорослий, стоїш біля автобусної зупинки, в концертному залі чи на лавці у сквері. Це тисяча стальних куль, які летять з божевільною швидкістю і забирають життя. Це не точковий удар. Це - терор міста.

І от я підійшла до головного: не кожен військовий у місті - легітимна ціль для ракети. Військовослужбовець у багатоповерхівці - не вирок всіх мешканців цього будинку. Людина у формі в автобусі — не причина вбити пасажирів і водія. Людина в пікселі на вулиці — не дозвіл влупити ракетою по дитячому майданчику.

Удар по Сумам не дав Росії ніякої воєнної переваги. Це не про стратегію. Це про страх, про знищення, про терор цивільного населення. Це не «бойова операція». Це воєнний злочин, який вчиняється з метою деморалізації. Це ілюстрація неповаги до правил, прояв нехуванням миру в момент розмов про мир.

Війна - це мир. І Росія це показує всьому світу.

Тому перестаньте шукати винних тут в Україні. Не спрямовуйте свої атаки на тих, хто захищає нас щодня. Наша задача - фіксувати російські злочини, говорити про них розсудливо, дотошно до фактів і деталей, домагатися відповідальності тих, хто віддав наказ. Помітьте, що тут немає задачі коментувати, чому військслужбовці не сиділи виключно в окопі в полі. Бо завтра в місті нас нема кому буде захищати.

І ще. Якщо ви читаєте людей, які набирають популярності на смертях, розганяючи, що «українці самі винні», бо зібралися не в тому місці, якщо ви підтримуєте їх позицію - вітаю, це ваше дно. Люди у формі збираються не лише для нагороджень. Вони готують плани, координацію, евакуацію, оборону. Вони живуть. Попри те, що ворог щоденно збирається їх вбити.

Вони - вчорашні цивільні, які були під захистом ваших фейсбук-постів. Єдина різниця між ними й вами зараз - вони приєдналися до сил оборони.

Якщо ви хочете щось написати. Напишіть про непропорційність, невибірковість і шрапнель у бойовому заряді ракети, що вдарила по Сумах.

Образ з мереживом власного виготовлення. Буває, давно є дещо красиве, а як і з чим носити не завжди зрозуміло

З плетінням мережива все швидко зайшло у тупик, бо просто я відчула, що такого темпа роботи, якого треба дотримуватися, щоб вийти на прибуток, який перевищує максімум, який можна заробити на мікростоках, я просто не витримую. Відчуття браку відпочинку виникло дуже швидко. І основа хустки з елементами, наколотими булавками, залишилася на певної стадії виконання надовго. Але те, що я стала приймати колаген, дало додаткову енергію. В'язати на продаж я не зможу, все одно, але я хоча б доведу почату справу до кінця. На зараз зв'язала ще один елемент і сшила ті що вже є. Чим ближче до кінців, що будуть зав'язуватися, тим прозорішим має бути в'язання. Можливо, вийде зробити на весну, а як ні, то на осінь.

Коли я послухала саму кращу пісню "Греммі", то подумала: "Боже якійсь їбучий отстій!" Запитала в чоловіка, як йому. Він сказав, що це якійсь піздець їбучий отстій. Але ж раптом почула "Абракадабру" Леді Гаги. І це навпаки охуєнно! Можливо, ми чогось не розуміємо бо вже старі, але кліп неймовірно крутий! Пластика, костюми, світло :-)

Я обрала засіб для догляду за орбітальною зоною такий що мені підходить, але, все одно, кансилер треба міняти. Хоча я не впевнена що він мені взагалі потрібен. Я просто хотіла зробити все по правилах

Щоб звільнити час в робочі дні для плетіння мережива, треба зробити спочатку щось за вихідні, що потім продасться і я буду менше брати за малювання наперед. Розумію, що пропонувати теплі речі зараз неправильно. Треба щось максимально легке, літнє, прозоре. Типа хусточки, сумочки, пояса-корсета. Почала плести турецькі огірки, вивчаю статті на сайті. Треба визначитися із організацією доставки, як робити упаковку, і інші питання які мені ще ніколи вирішувати не доводилося. Краше не поспішати, але все зробити правильно.

А ще піщані бурі аж із Сахари. В Києві із Сахари! Вітер 16 м/с, сидимо вдома. Їмо десерти, дивимося передачі із пізнавальних каналів, просто відпочиваємо. Час від часу плететься ніби сам собою елемент мережива. Або мама Сережи хоче побалакати про щось. А ще нова клава, за сім років, поки користувалася старою, в виробництві оргтехніки дещо змінилося на краще і це вже більш приємно, користуватися клавіатурою! А взагалі відчуття що вже трохи зашиваюся, як кажуть! І писати в щоденник кожен будній день стає важче. Треба встигати ще до косметолога і треба купувати новий телефон. Але обов'язково Xiaomi! Я не уявляю вже собі життя без дизайнів інтерфейсів (тем) Xiaomi. Який ще виробник таке запропонує?


Чтобы освободить время, в рабочие дни, для вязания кружева, нужно сделать сначала что-то за выходные, что потом продастся и я буду меньше брать за рисование вперед. Понимаю, что предлагать тёплые вещи сейчас неправильно. Надо что-то максимально легкое, летнее, прозрачное. Типа платка, сумочки, пояса-корсета. Начала вязать турецкие огурцы, изучаю статьи на сайте. Надо определиться с организацией доставки, как делать упаковку, и другие вопросы, которые мне еще никогда решать не приходилось. Лучше не торопиться, но все сделать правильно.

А еще песчаные бури из Сахары. В Киеве из Сахары! Ветер 16 м/с, сидим дома. Едим десерты, смотрим передачи по познавательным каналам, просто отдыхаем. Время от времени вяжется как-то сам собой элемент кружева. Или мама Сережи хочет поговорить о чем-нибудь. А еще новая клава, за семь лет, пока пользовалась старой, производство оргтехники несколько изменилась к лучшему и это уже приятнее, пользоваться клавиатурой! А вообще ощущение что уже немного зашиваюсь, как говорится! И писать в дневник каждый будний день становится труднее. Надо успевать еще к косметологу и нужно купить новый телефон. Но обязательно Xiaomi! Я не представляю себе жизнь без дизайнов интерфейсов (тем) Xiaomi. Какой еще производитель такое предложит?

Сережа замовив маленькі коробочки з перемикачами, з місцями під батарейки і світлодіоди, потім ми купили батарейки і вийшли чудові світильники замість свічок для нас, Іллюші і співробітників Сергія. Нагадують крихітні рації зі світлячками :-)) Свічка, що зроблена з банки, стоїть на холодильнику як зразок вінтажності і представляє технології минулого сторіччя :-)

Акрилові фарби, як виявилося, можуть давати прозорі мазки. Ступінь прозорості залежить від кількості додаваємої води

Насправді, техніка яка мені була потрібна, це колаж і межах зображень с декупажних серветок дістоватись бажаної мети важковато. Але потроху я витягла цей вантаж на поверхню реальності. Дітлахи, метелики, поштові марки, та все таке інше. Жодного разу не вінтаж. В однієї з марок фотка "Титаніка". Всі прикраси не помістилися, тільки сережки, кільця та намиста. Але так все одно легше і з цією скринєю відчувається порядок

Абсолютно не собиралась связываться с декупажем, но так вышло, что я увидела абсолютно случайно такие вещи, как шкатулки и органайзеры, специально сделанные для хранения украшений. И поняла, что именно чего-то такого мне и не хватает. Ведь мой любимый тип сережек, пусеты, у меня наличествует в очень большом количестве и обычно валяется кучкой на специальной полочке. Наборы хранящиеся воткнутыми в картонки в меньшинстве. В общем, купила я шкатулочку (на самом деле для рукоделия) со стольким количеством отделений как мне нужно, и даже выдвижной верхней полочкой. Славная, чудесная, но просто деревянная и сделанная под декупаж. Моя задача сейчас, как обычно, не выпендриваться, но сделать такую вещь, чтобы брать каждый раз в руки с удовольствием. Не читая особенно мастерклассы, кроме тех, что излагают самые азы. Никаких винтажных приемчиков мне не нужно. И хочется избежать покупки акриловых красок. Я ведь художник-график, что я буду потом красить этими красками? Винтаж как-то всегда был побоку. Надеюсь, получится минимум времени и минимум средств. Одними наклейками для скрапбукинга обойтись, похоже, не удастся (а было бы здорово, их не надо мазать клеем как декупажные салфетки), но надо будет, все же, поехать в "Акварель" специально за салфетками.

Для меня, на самом деле, и ирландское кружево не было средством самовыражения. Просто понадобилась юбка, а именно того чего хотелось в продаже не было. А когда появляются для кружевных вещей вещи компаньоны, то уже хочется еще что-нибудь кружевное и пошло поехало. Вот так и с декупажем. Как с той собачкой, которую не собирался заводить. А вот она, и поводок в зубах несет в несусветную рань, чтобы гулять! :--)))

Предложили провести мастер-классы по развитию мелкой моторики у детей больных ДЦП. Мастер-классы заключаются в сотворении кукол-мотанок. Но прежде чем они состоятся, мне предстоит самой этому научиться, потому что я еще ни одной куклы-мотанки в своей жизни не сделала. Но ради такого дела, конечно, научусь, хуле. Я бы учила вязать крючком, но для таких больных это врядли подойдет, слишком тяжело для них

В этом году так затянулась теплая фаза осени, такие погоды спокойные и ласковые стоят, что не пойти не сделать лук в парк Шевченко вообще сложно. Придумать какой прикид больше всего хочешь сфотать и пойти:-)

Бывают иногда такие рукоделия, фотография которых требует довольно вдумчивого подхода и отсутствия спешки. Это проявление уважения к себе и своему труду, я считаю. Я хорошо понимаю, что это и не должно быть, в итоге, на конкурс среди лучших фотографов. Потому что фотаешь себя на таймере. Ну и вообще:-) Но сделать настолько хорошо, насколько можешь, лично для меня важно:-) Это такой принцип.

Обрывок диалога с громилой-хозяином двух огромных бернских пастушьих овчарок на углу Урицкого и Преображенской площади:

- Какое вы имеете право рассказывать мне про мои права, вы что, работаете в милиции?!
- Какая вам разница где я работаю, если вы нарушаете общественный порядок?
- Она 10 лет никого не кусала!!!, демонстративно уходит.
- Если она подбежала и зарычала на меня, мне этого достаточно, чтобы не дожидаться пока она меня укусит!

Иногда мне хочется быть бернской пастушьей овчаркой, чтобы перегрызать горло таким хозяевам. Это чтобы не идти работать в милицию.

как в путешествиях, а абсолютно отдохнувшей!:-)

И чтобы с эмоциями и с настроением. Настроения приходится ждать долго. Слишком много печальных новостей в интернете. Но вот, когда солнечные дни идут один за другим, как вагончики за паравозом, внезапно хочется сфоткаться в рукоделиях, в которых еще не. Пыщ!:-)







Когда ищешь в себе чтобы такого вспомнить, чтобы улыбнуться, то можно внезапно вспомнить хор советских скальдов:-)



А в последний раз на главный приз подарили живого ослика.
Так мы его свежими овощами кормили...
А потом он сдох и мы его во дворе детскими совками четыре часа закапывали (с)

Классический

Хоть и маленькие и быстрые, но вопреки решению пока их не делать. Потребности и задачи сами меня находят, заставляя искать идеи. Оказалось, все-таки, не хватает шапочки...:-) Маленькой.

.

.

.

Захотілось по краю відрізу тканини якесь мереживо, обов'язково, в тон візерунку тканини. Дивилась в інтернеті схеми, зразки мережива, але, як завжді, з'явилось щось власне. Саме так, як мені й хотілося:-) Кінці не зав'язуються, але скріплюються кільцем, добре, що у мене таке кільце було спочатку.

Отака моя осіння хусточка:-)

Цветы иногда такие любимые...:-)