Вчора Сергій побачив чоловіка, який продавав колбасу на вулиці. Якось в цілому відчувалося що він не місцевий, ще тільки засвоюється на новому місці. Він був сивуватий, невисокий на зріст, але те що більше всього кидалося у очі — це його руки, вони були скалічені, як потім з'ясувалося, зі слідами тортур. Він приїхав з Херсона. Зовсім недавно, втік. Руки в нього поламані в катівнях росіян, його дуже сильно били росіяни, знущалися над ним!

Про Херсон розповідає, те що там твориться не підлягає якої-небуть оцінки нормальної людини крім суцільний жах. Разгул бандитизма, пограбування, побиття кожного хто бодай з чимось не згоден! Саме той “русский мир» яким ми його знаємо зі ЗМІ і розповідей моїх родичів із Лисичанську.

Але, в Херсоні дуже потужний партизанський рух, дуже велика кількість людей пішли в партизани! Там є така природна особливість. Дуже різко темніє. І дуже темні ночі. Якщо робиш хоча б пару кроків за місто, то просто вступаєш в темряву, суцільну. І партизани дуже часто вбивають русню. Це неймовірно якій наш народ зараз згуртований і якій він насправді героїчний!

Це записано за слів мого Сережи, він дуже добра і товариська людина, дуже щира, не залишився осторонь від скаліченого чоловіка, якій торгує на вулиці, аби заробити на оренду квартири. Підійшов до нього, розпитав хто він, звідки, що з ним сталося. Ми вирішили підтримувати його час від часу і купувати в нього ту продукцію з якою він стоїть на вулиці

Сережа замовив маленькі коробочки з перемикачами, з місцями під батарейки і світлодіоди, потім ми купили батарейки і вийшли чудові світильники замість свічок для нас, Іллюші і співробітників Сергія. Нагадують крихітні рації зі світлячками :-)) Свічка, що зроблена з банки, стоїть на холодильнику як зразок вінтажності і представляє технології минулого сторіччя :-)

На ці вихідні до нас приходив Іллюша, синочок Сережи. Ми чим далі тим краще спілкуємося! На жаль, в мене не підійшла відеокарта для самих сучасних ігор, хоча й монітор і вся решта як раз підходили. Для "Сталкеру" треба тількі перевстановити винду. Малому в нас було добре і він розповідав про свої справи дуже щиро і відкрито! :-) На приклад, хоче стати в майбутньому військовим льотчиком, як більшість українських хлопчиків в цей час! При його дійсно казковій зовнішній красі, з синіми як лід очима, Іллюша ще не такий високий на зріст як йому б хотілося, але ми говорили, що якщо йому подобається баскетбол, то варто йти на заняття, щоб стимулювати рост тіла. Взагалі це зрозуміло, що хлопці виростають пізніше за дівчат, але так хочеться вже зараз! :-)))

І ще телек то показував то ні, через перебої з інтернетом. Але атмосфера була чудова! Іллюша до нас прийшов разом із собакою, Примом. Прим - довгошорстний той-тер'єр, схожій на дуже маленьке лисенятко :-) Весь час хоче уваги, а головне ніколи не наїдається :-))) Найбільш спокійно почувається коли сидить на руках, решту часу він занепокоєний нестачею уваги, або їжі, або сташенно веселий бо він у центрі уваги :--))) В ночі цей хвостик не міг спокійно спати, бо то залазив під ковдру, там зігрівався, але через нестачу повітря вилазив до гори, на ковдру, потім знов ліз під ковдру. І так майже всю ніч! Хотів спати саме з нами, а не з малим. :-) Вони мають намір прийти ще, тим більш руде лисенятко одразу зрозуміло, що отримає все що просить :--)))

Фото Прима старе, де він ще зовсім крихітка і не такий пухнастий як зараз:-)) Його важко фотографувати через те що весь час рухається

Попри числені новини про смерті і вбивства українців, ходжу до перукарки, яка зажди чудово виконує замовлення. Оскільки яскраво-червона фарба з пасм відмивалася дуже швидко, я взагалі вирішила відмовитися від ідеї контурингу. І спробувала форму сессун з чілкою-шторкою, яка зараз дуже модна. Попри відключення електрики, закриття ТРЦ під час тривоги, буває сонечко виходить з-під хмар. Або Сережа розповість щось смішне, наприклад цитату Віталіка Кличка "Якщо ви заблукали в лісі, йдить до дому" Бггг :--))))

Вже п'ять місяців живемо разом і нам подобається. Взагалі, Сережа вже давно запропонував мені руку і серце у присутності своєї мами в ресторані "Остання барикада" але почалася війна. І ми вирішили дочекатися її закінчення. Тим більш що вже починає виднітися світло у кінці тунелю. Я в захваті від його винахідливості. Наприклад, коли люди скуповували в магазинах свічки, він зробив свічку з банки, олії і вати, бо знав як це робиться ще у армії. Він дуже любить як я готую, хоча і сам вміє і інколи це робить, на приклад деруни. Сварок в серьоз в нас не бува, хоча через щось можемо посперечатися. Сережа навіть вихваляється перед друзями, в яких сварки вдома постійно. Але то таке. Нам добре разом.

З початку вересня переїхали в більшу хату, в якій ще більша кухня, дві кімнати, два коридори і більша лоджия, дуже затишно і мило. Роздільний санвузол, шафи с дзеркалами у кожній кімнаті, комоди, місце для гостей, які прийшли з ночівлею. Все супер, докупили килимок під скляний столик. Новосілля відсвяткували тричі, бо різні гості приходили в різний час, але особливо запам'ятався останній раз. Коли ми всі плясали на кухні, напившися горілки, і співали коломийки. Хоча коли Наталка, дружина сережиного підлеглого, напилася вже так, що почала буянити, то ми терміново організували відправлення їх до дому. Нічого не скажеш, це було яскраво! :--))) Хоча чебуреки не вийшли, але це не мало значення, стіл був заповнений настільки, що частину прийшлося розставляти просто по кухні, між побутовую технікою, якої в Сережи виявилося набагато більше ніж у мене, коли ми почали жити в одній квартирі.

Наталка заздрить тепер нашому виду з вікна, бо видно весь Голосіївський ліс і прямо по центру вид на Покровський монастир :--)
Я не хочу часто приймати гостей, але за вересень норма виконана на всю осінь.

На минулих вихідних, поки не було світла, ми їздили у центр міста, пили каву з десертами у парку Шевченко. Милувалися осінніми фарбами.

А ще приїхала газова плитка і балони, так що відключення світла вже не лякають, тільки заважають працювати. Кацапи, як можуть, псують нам життя. Але в порівнянні з умовами в яких живуть хлопці на передовій, нам дуже комфортно!

На фото я злегка похмура, тоді прийшла до магазину, а там світла немає. Взагалі, війна то сумна подія, занадто розтягнута в часі.

Зазвичай, Сережа називає мене Юлька-бурулька :-)))

початкова нота - бергамот, груша, лимон, італійський лимон

нота серця - жасмин, квіткові ноти, Петалія

Кінцева нота - боби тонка, амброксан, сандалове дерево

В мене ще ніколи не було раніше італійських духів, надзвичайно класний і яскравий аромат. Одразу відчувається що вони для емоційної і темпераментної жінки! Але і витонченої одночасно

Так приємно, що під час війни коханий не забуває як я люблю вишукані аромати і дарує мені духи! :--)

Issey Miyake L'Eau Dissey

Початкова нота: Лотос, Троянда
Нота серця: Лілія, Свежие цветы
Кінцева нота: Деревина

Поки в РФ офіційно заявляють що Київ заблокований, він не заблокований навіть близько, окупантів спочатку посунули на 70 км від місць де велися бої, а потім ще на 25. Сполучення потягів в порядку, в магазинах є все, особливо, цукор. Я не можу називати себе вимушеним переселенцем. Мені подобається Івано-Франківськ, але я дуже люблю повертатися у Київ. Погода зараз чудова, абсолютно безхмарне небо. В наш район не долітають ані крилаті ракети ані артилерійські снаряди.

У перший день війни було ще не зрозуміло як буде складатися ситуація. Зараз ситуація така, що можна приїхати до дому, сісти попрацювати за комп'ютер, заробити грошей, а потім поки що важко вирішити, чи переїзжати вже з усіма речами у Франківськ, чи навпаки чекати тут завершення херні нав'язаної нам орками з Мордора.

Один раз бачила з вікна як наш літак збив безпілотник. Літак підлітав дуже близько до якоїсь херні. І в хвості в нього були такі спалахі, як салюти. А ще іноді. дуже тихо, чути вибухи з напрямку Святошинського району, де Ірпінь. Оболонь надто далеко, що б можна було почути вибухи з того напрямку. Коли бомбили ракетами Шевченківський район, Лук'янівку я не чула, це теж, якщо грубо узагальнити, той напрямок де Оболонь.

Коли ще була у Франківську і плела сітки, то встигла почути що військові з фронту просили передати що наші сітки найкращі. О, мені було дуже приємно! Я вже почала навчати інших плести, як раптом зрозуміла, що пора у Київ, хочаб подивитися як там наші речі.

Сережина мама дзвонить кожного дня, переконує їхати обратно. Ну правда, рішення не готово, що я можу зробити. Я люблю Франик, люблю Київ. Але робота в Сережі саме в Києві. Після війни в них буде дуже багато замовлень від уряду. І з його досвідом на виробництві асфальту ніхто не зможе керувати заводом так як він

В день святого Валентина відчуття що весна все ближче :--)

Відпочинок після шопінгу біля ельфійської ялинки. Щасливі жінки, що отримали по парі кросівок NB від чудового чоловіка :--)

Учора дізналася про існування Любительської футбольної ліги. Її сприймають дійсно серйозно менеджери магазину Joma і надають такі чудові знижки, що аж не віриться.

Прикро що син Сережи, Іллюша, більше не цікавиться футболом. І що у дитячу школу Динамо Київ він ходив більше заради батька ніж за власним бажанням. Зараз діти, майже всі, захоплюються геймерським спортом. І навіть у 16 років іноді, залежно від успіхів, заробляють гроші як в IT.

Я якось помітила, що футболом можуть захоплюватися дуже розумні люди. Такі як Іван Давидов, на приклад. Футбольні фанати не завжди є зграєю дурних мавп.

Тому розуміла що треба просто розібратися що там до чого і це може бути цікаво. Сережа пояснив мені усі правила і ми разом дивилися кілька матчей. Тількі я не розумію навіщо обов'язково боліти за команду з Батьківщини. Я обираю найкращих і милуюся віртуозною технікою. Я не болію. Моя улюблена команда Реал Мадрид, або Інтер з Милану. Бо вони грають так що пиздець! Навіщо за когось боліти? Кращі є кращі

Коли завітали до друзів першого січня, нас там зустріла нова подруга, яка обожнює весь світ, має справжній гардероб та стиліста, в якого робить зачіску, манікюр і педікюр, але ж вона не зарузуміла і любові на третьому місяці життя вистачає на всіх, бо вона ще зовсім дитина. Награвшися до повної втоми, заснула на руках в Сережи. Після файного обіду ще й заколисали песика.

В новому році я почала курити електронні цигарки. Небагато, але це як кольян тількі краще :--)

Не всі подарунки помістилися під ялинкою, як і відчуття свята. Затишне, родинне, ще й друзі живуть в тому ж дворі :--) Віскі Балонтайнс зі смаком яблука - нове гастрономічне задоволення, не гірше за канапки з чорною та червоною ікрою. Шкода що бенгальский вогонь пропалив трохи лінолеум, в дитинстві такого не було

Пам'ятаю як, у дитинстві, дід брав мене на рибалку. Він ловив карасів у ставку, а я іноді жаб. Хотіла із ними товаришувати. А жаби зі мною не хотіли, верещали так що було чути у селі і рота розтуляли ширше за самих себе. Мені дід давав іноді вудочку і мене дуже хвилювала мить коли клює. Тягнеш швиденько, як тільки можеш, а там водорість! Але карасів до дому везли повне ведерко.

В цю суботу я згадала це хвилювання. А ще красива природа, красивий чоловік, який впевнений що кохає мене, і риболовні снасті зараз вже інші, з прибомбасами й, коли клює, бубонці вже дзвонять!

Поки я думала літом, що обираю між двома чоловіками, раптом виявилося, що один з них, на справді, ніколи не захоче серьозних стосунків, но одного разу вирішів просто бути чесним і зізнався в цьому, а другий, попри те що начебто порядний, надто любить командувати, а ще часто поводиться ніби гопник з району, зокрема, сидить навпочіпки, коли п'є пиво, а ще, коли нап'ється навіть того ж пива, взагалі себе не контролює, навіть набрати пінкод в метро не може, чи просто пройти з Київ смарт кард через турнікет. Тому я одного ранку зрозуміла що йому пора забиратися геть, що саме цей формат чоловіка взагалі не для мене, про що негайно йому повідомила. Він в істериці навіть запхав подаровані мені квіти у смітник! Порядністю, в його випадку, було дотримування пацанського кодексу. Такий собі пацик з Оболоні. Хоча перші зустрічі все виглядало досить непогано.

Але коли я зустріла Сережу К, то навпаки дуже швидко зрозуміла, що інших чоловіків не існує. І він саме так і хотів, щоб крім нього нікого не існувало. А ще він сказав, що я ніколи не пошкодую про те що з ним. І так і є й по сьогонішній день! :--)

Я якось зрозуміла, що хочу гуляти у Києві саме з вродливим чоловіком. А ще хотіла зустріти не замкненного в собі, якій сам собі на умі, а такого як я відкритого, чесного, позитивного, схильного до емпатії. Розуміла, що це багато вимог, але все одно попросила це в світобудови. І одного разу моя мрія здійснилася! Для мене завжди був важливий соціальний статус, хоча я вже поставила в приоритет, на перше місце, те, щоб з людиною було добре :--)) Соціальний статус може свідчити про інтелект людини, її спритність і винахідливість. Бути запорукою того, що нам буде цікаво разом. А ще я знов пересвідчилася в тому що найкращі коханці, найбільш мужні, найбільш порядні чоловіки, одночасно дуже добре виховані саме з Західної України!

Минулі вихідні проводили в товаристві сережиної мами, з якою ми познайомилися і обмінялися подарунками. Вона запевнила мене що вона не з тих жінок, які прагнуть бути злими свекрухами для невісток. Подарувала мені чудові гуцульські капці з овчини, навчила готувати кнедлі. І взагалі пригощала якимись на найвищому рівні приготованими стравами. Ще до приїзду вона відправила нам посилку с лісними грибами, а по приїзду приготувала борщ, голубці, та інші кулінарні дива, які так смачно вміє готувати лише вона. Дуже позитивна, надзвичайно красива, навіть у своєму віці, все життя працювала з людьми і проводила урочисті події. Обрядова староста Івано-Франківська. Всі урочисті весілля це багато років була зона її відповідальності і місце натхнення, гарних ідей, діло життя, яке завжди робилося з любов'ю. Вона звикла виглядати доглянутою, ошатно вдягненою, взагалі дарувати іншим людям радість. В своєму парадному у Франківську вона постійно робить декор за своєю іниціативою. І сусіди їй вдячні за це! :--)

Гуляли в Голосіївському парку, біля ВДНГ. Золота і сонячна осінь, білі і чорні лебеді, гамаки між яблунь у саду. Скрізь ледве помітна золота павутинка і трохи золота навіть у пиві. Все що я так люблю. Особливо дивитися на це крізь проміні щастя! :--))

.