Російські фашисти традиційно хочуть нас лишити без світла на Різдво і тому луплять по нас, в одне з найбільших християнських свят, ракетами. Стараються влучити не тільки в електромережі, але й в інженерні комунікації інших видів, вода газ. Для пересічних росіян це нас, неслухняних дітей, так справедливий татко наказує. А для нас вони, м'яко кажучи, нелюді. Все як завжди.

Проте головна частина нашого Різдва вже позаду. Це Святвечір. Він був учора. Сережина мама, на цей раз, прислала нам всі 12 страв і нам готувати нічого не прийшлося. Ми були лише у двох, тому ми все по-трошку розклали по маленьких блюдечках. По два підсмажених вареничка, двох видів, по дві ложки карпатських грибів, тушених в сметані, звісно кутя, яку може приготувати лише сережина мама, копчене сало, салат з буряка, квашена капуста, неймовірний, танущий у роті, печінковий торт, пиріг шарлотка, банани, сирничок з родзинками, дольки мандаринок, шоколадні цукерки.

Валентина Григорівна дуже просила, перед вечерею, подякувати богу за все, якщо ми не молимося. Я сказала, так, добре і подякувала їй. А потім Сережа перед святою вечерею помолився, а я просто подякувала всесвіту за все. Адже ЗСУ і наши західні партнери є частиною всесвіту. Завдяки їм ми ще живі і можемо відчувати чарівні смаки святої вечері

Раптом чоловіку сестри захотілося придбати туристичний намет. І не де небудь, а на Антоновича, в "Горганах". Я колись дивилася їх фільм про екстремальний гірськолижний спорт, а після цього, хоч і не так екстремально, але каталася на лижах. Адже "Горгани" це круто.

Замовити онлайн цей намет чомусь було неможливо. От ми з Сергієм зібралися і поїхали забирати заброньований товар на початок Антоновича. Потім відправили з найближчого відділення НП сестрі і пішли гуляти. І якось, абсолютно випадково, згадавши про чорну п'ятницю, купили блендер. І вже зробили разом чизкейк, соус баже і печінковий паштет. Ще трохи і зроблю ще крем-суп з печериць. І вже шукаю ідеї для смузі.

І хоча я не виконала побажання сестри, розкласти намет серед магазина туристичних принад, я виконала власні бажання, в тому числі, допомогти сестричці по мірі моїх сил :-) А ще мої наймолодші, поки що, родичи будуть від цього намета в захваті, будуть мріяти про походи і інколи уявляти собі що вони у казці. Із різнобарвною магією і драконами

.

Інколи ми спеціально робимо фото нас, щоб вислати батькам, як емоційне підкриплення до ознак того що ми жіві, і що теж важливо для батьків, здорові. Голос по телефону, або букви у вайбері, звичайно, добре, але додати ще трохи відносної візуалізації теж добре. Або якісь там випадкові селфі з новим мейкапом. І батькам приємно і собі самим на згадку :-)

Твій власний блог це ж собі самому, в першу чергу. І в 48 років вже навіть не усвідомлення що ти не долар, а лише натяк на це випадковими рухами, підкриплений набором того що і так зрозуміло за замовчуванням

В той час як ЗСУ, ракетами Storm Shadow, били по командному пункту і ATACMS по складам із озброєнням боєприпасів, кацапи, з одного боку, зробили вигляд, що нічого особливого не відбувається, з іншого хуйнули експериментальною, балістичною ракетою, яка ще не запущена у виробництво, по Дніпру. Показово, щоб залякати українців, західних партнерів і продемонструвати вірнопідданим як жорстко вони відповідають. Вдарили мовляв по оборонному підприємству. Але це підприємство вже давно не виконує ті функції, і тому мій тато вже давно не суміщає пенсійний статус з роботою. Крім поранень мирних мешканців, руйнувань на пошкодженому, майже не функціонуючому підприємстві, вибитих шибок в житлових будинках поблизу, пошкодження центру для реабілітації інвалідів і пожежи в гаражному кооперативі кацапи нічого більше не добилися.

Західні партнери не збираються зменшувати допомогу, а мій племінник не припиняє вчитися малювати. Прислав мені по вайберу нові малюнки, сонечко :-) Експресівну рибу, ніжні грибочки, візерунки вписані в об'єм.

Коли наші війська вражають військові об'єкти, свинособаки лише кошмарять мирне населення. Але життя нашого мирного населення триває. Гопник накручує ескалацію, хоча біситися конкретно почав лише після того як вдарили по території Росії, яка визнана міжнародним правом. Коли били по території, яку нормальна частина світу визнає територією України, але вона перебуває у тимчасовій окупації, то такої реакції не було. Видно гопник, коли бреше, все ж таки, перекручує в кишені два пальця. Відчуває старий підар де насправді його, а де награбоване. Хоче щоб світ підігравал його забаганкам, а хуй.

І доречі, про брехню. Попри заяви хуйла, ППО проти цього типу ракет, яким він зараз трусить перед світом як величезним хуєм, таки існує. Питання чи воно буде в нас до того як Трамп складе присягу. Подивимося. Сподіваюся ще побачимо пику ботоксного дідуся, яка червоніє від лютого безсилля

Останній раз я робила уколи десь 15 років тому... Я пам'ятаю, що було відчуття ніби скоріше вкидаєш голку ніж штрикаєш нею. Пацієнт був задоволений, але чи згадають руки як саме вони це робили? Нам призначили дексаметазон. Узі краще ніж я боялася. Треба з'ясувати від чого алергія в мого красунчика. Але ж ми встигли побувати і в щелепно-лицевому відділенні, куди нас направив хірург. Клініка нам сподобалася. Прийдемо ще, лікувати зуби. Лікарка їхала до нас з операції, ми чекали більше години. Навколо приватний сектор, але такий милий і затишний, що гуляти було дуже приємно

Левчик вже набагато краще читає. Йому купили такі книжки, які він сам почав читати з захопленням. На приклад, казка про драконів, або про гусів. Я не знаю, що йому такого купували раніше, але справа точно посунулася у кращій бік і я рада! :-)

Кожен з нас хоча б раз чув слово "паєтки", яке означає крихітне блискуче оздоблення для різних речей. Проте не усім відомо, що насправді замість цього слова потрібно використовувати інший термін.

Як правильно називати слово "паєтки", розповіла автор і ведуча програми "Правильно українською" на "Радіо Трек" Ольга Багній:

"Усі ви знаєте, що таке паєтки і як вони виглядають. Це такі маленькі блискучі штуки, якими розшивають одяг або аксесуари, прикрашають їх. Але багато хто дивується, чому раптом паєтки почали називати лелітками. Та тому, що так правильно. Слово "лелітки" не нове – воно давно існує в українській мові та означає блискучі кружальця, якими прикрашають одяг або аксесуари. "Леліти" означає виблискувати, блищати, переливаючись на сонці".

А ще Іллюшини друзі були на екскурсії у Івано-Франківську. І вони там побачили, на місцевом цвинтарі, могилу вояка УПА, в якого прізвище таке саме як у мене, Іллюши, Сережиної мами і, власне, Сергія. До того Сережа заперечував, що в них в роду були вояки УПА. А тепер є встановлений факт, що на міському цвинтарі Франківська похований родич Сережиного тата, якого він вважав рідним і взяв його прізвище після армії.

Зі спогадів Сергія. Вони з Ярославом Миколайовичем, коли ще були радянські часи, слухали разом ночами "Голос Америки". А ще, якось йшли містом і раптом батько тихо каже маленькому Сергійку: "Вільна Україна! Розумієш, синок? Вільна Україна!"

В Левчика, у школі, проводили фотосесію! :-) Наше сонечко таке безтурботне і веселе! Він один із самих молодших у класі і називає вчительку: "моя нова вихователька". Що цікаво, вчителька віку приблизно мого і сестри. А у моєму першому класі була стара ман'ячка-сталіністка, яка брала учнів за шию, якщо вони завинили за щось, і кидала у кінець класу. Або ми ходили маршем, наспівуючи "юних нахимівців". Або просто ти не підготувався до політінформації і тебе при всіх принижували і ганьбили. Тоді батьки раділи, мовляв, наші дітки в їжакових рукавицях! А тепер моя мама бачить свого онука в школі і розуміє, який тоді, коли вчилася я, насправді, був піздець! В мене навіть одна з аватарок у піонерському галстуці, на пам'ять о піздеці. Я щиро, всією душею, бажаю щоб таке ніколи не повторилося з новими поколіннями!

А ще самі молодші учні, у Льовиному класі читають гірше за самих старших. І Левчик розуміє, що читає гірше за старших однокласників. Тому він сказав про це мамі і його вже віддали до репетитора, як і решту самих молодших учнів в класі. Вони стараються, підтягують навички читання. Справа у тому, що українських дітей не вчать всюди бачити конкурентів, ходити по головах і як завгодно, кого ти в конкуренти призначаєш, чавити конкурентів. Хоча б в уявних. А маленьких українців вчать здобувати успіхів справжніми знаннями і реально існуючими гідностями. Що ще цікаво, Льві ніхто не казав що він погано читає. Він сам зрозумів і пішов з проханням записати його до репетитора. Мабуть, так і формуються власні вимоги до себе і уявлення про те, чи ти сам цим вимогам, на справді, відповідаєш :-)

Ну що ж, ватна аудиторія РФ люто і скажено сподівається, що після ракетної атаки, яка відбулася на Київ у мій День народження, вже напевне ці кляті хахли злякаються, замисляться про гарантоване невеселе й трагічне майбутнє (на думку кацапів), відхрестяться від своєї сільської культури і почнуть вдосконалювати навички російської мови. Але ж ні, дива не відбулося. Горять нові нафтобази. Є влучання в грес у рязані. Якісь ми невиправні! :-)

Ба більше, мій День народження був прожитий нами як свято, бо у мене є така традиція, проводити День народження як свято. Після відбою з додатку, який повідомляє про тривоги і підвищену небезпеку, ми замовили чудовий сет суши в мережі Осама. За стільки років, з моменту мого захоплення цим дивом японської кухні, я не припиняла їх любити ніколи! :-) В набір входили три рола "Філадельфія" і одна "Каліфорнія". З тунцем, лососем, вугрем. Кур'єр приніс сет у призначену годину. Я вже встигла зробити зачіску і мейк ап.

Сережа сходив за вином і приніс мені квіти. Білі, жовті і блакитні хризантеми. Як тільки я взяла букет в руки, я одразу відчула, що це такий наш квітковий прапор, символ вільної України.

А ще було багато вітань, з самого ранку. Поки ми сиділи у бомбосховищі. Моя родина, сережина родина. Ці послання любові, такі щирі і теплі зводили нанівець кацапські атаки у моєму емоційному житті. Мої емоції були настільки позитивні, наскільки це взагалі могло бути реальним в цій ситуації :-)

І особливо від Льови! Він сказав як він мене любить і побажав, щоб ракети більше не літали над головою! Маленьке сонечко!

Наступний день був весь у тривогах, а ось після нього настав ранок, коли ми дісталися до басейну ВДНГ і були дуже раді пірнати, плавати, відпочивати на шезлонгах під парасольками, пити пиво в барі, там є бар, відпочинок вийшов чудовий, двух годин вистачило більш ніж достатньо :-)

Знов поїздка по Київській області. Через соснові ліси с дахами престижних будиночків Конча-Заспи, інколи виглядаючих через високі, престижні огорожі. Ми приїхали на таксі в саму престижну онкоклініку нашої країни, засновану ізраїльтянами. Там від людини, яка вже стала рідною, дізнаємося, що лікування продовжують ще на місяць. Але очі світяться жагою життя і волею до життя. Спілкуємося десь час, таксі чекає. Сережа згадує різні моменти життя, спільні моменти. Я відчуваю, що від мене теж залежить позитивна складова зустрічі. Маємо надію, в щодневних звітах про обстеження, є позитивна динамика. Але хіміотерапія дає таке навантаження на організм, що слабкість, яка є в рухах, в голосі, важко вразила ще на порозі такої милої, гарної палати, розрахованої на одну людину. Щиро, від всього серця, бажаємо одужати, цілуємо, обіймаємо, заходимо ще раз, прощаємося ще раз. Приїхав Андрій-брат, будуть ще відвідувачі. На прощання мені сказали, що я така світла, мов промінчик. А я просто хотіла віддати що можливо і що вважається не дуже можливим, передати мою жагу до одужання цієї людини. Якщо світло, про яке мова, існує, хай воно спрацює. Як спрацьовує молитва, чи навіть більше! Хай буде максимум, продовжиться життя ще довго! Я нагадала йому, що він дуже сильна людина, що він мусить жити

Нашому Левчику сьогодні виповнюється 6 рочків! Недавно його забирала моя мама із підготовчих занять до школи і побачила таку картину. Донька вчительки навчається у консерваторії і, коли мама зайшла до них, то дівчина грала на фортепіано, а Льова танцював так дуже емоційно, бо, як всі знають, він людина-свято! :-) Ось і сьогодні у нього свято, його особисте. Хоча, останнім часом, він відвідував дні народження друзів, а друзів у нього багато :-)

Крім фото іменинника і друзів, ще деякі фото Роми і маленьких українців з Дніпра, які були із ним в дитячому таборі :-) Ромі пощастило, бо він їхав з другом і подругою, з якими він товаришує постійно, а опинятися в товаристві, лише тих кого не знаєш, йому не прийшлося. Але видно що всі діти подружилися і їм там було весело разом! :-)

Ще моя родина подарувала нам гроші на відпочинок. І ми довго шукали готель з басейном, але зупинилися на тому що радили друзі, які на початку війни виїхали у Голандію. Без басейна, але з озером неподалік. Є така пам'ятка у Київської області "Блакитні озера". На фото виглядало просто неймовірно! Але коли ми приїхали у готель і вийшли на беріг озера, то були дещо розчаровані. Видно що давно вже не блакитне і людей там набагато більше ніж на фото. І, звичайно, авто. Дуже-дуже багато. Тож просто попили пива за столиком і пішли назад в готель.

Але сам готель чудовий! Такий затишний. Із круглими віконечками, як в казці про хобіта, тільки, в цілому, дизайн скоріше вишуканий, ніж казковий. Внизу ресторан с великими золотими шахами посередині. Але б я не сказала, що це несмак. Навпаки, щось там весь час допомагало переключатися з повсякденності на те що тут і зараз. Перший день ми майже не виходили з номеру. З вікна, з виходом на терасу, було видно як святкують весілля. Локацію для фото і як жінки у шифонових платтях ходять по території. А пізно у вечорі ресторан в готелі вже був зачинений.

Тож ми пішли по трасі і знайшли інший, ресторан української кухні, де поки чекали на змовлення, до нас підійшли музиканти. Скрипаль і гитарист. Вони заспівали саме для нас незнайому українську пісню, але таку чудову, що ми були просто в захваті! Ніби сидимо в епизоді кинофільму! Я не можу згадати достатньо слів цієї пісні для того щоб знайти у інтернеті, але момент був просто чудовий! :-) Так професійно грали і настільки з душею, що я давно не чула такої живої музики взагалі в навколишньму просторі!

На ранок ми снідали в альтанці на березі ставку в готелі. Гості з весілля вже роз'їхалися. Хлопець, який нас спочатку зустрів за стійкою, приніс нам сніданок і пиво. Він був чимось схожий на принца Гаррі і випромінював гостинність! Лебеді в ставку пірнали так смішно у воду до гори дупками, ніби щось там шукали, під водою. Перепади висоти на території готелю, можливо, штучні, але продумані ідеально! В кожній альтанці дизайнерські світильники і перемикачи.

Взагалі, навіть їхати просто в таксі до дому по Київській області це також задоволення. Ці пагорби з котеджами ніби говорили про те що це саме спокійне і мирне місце на Землі. І тільки десь в середині смартфонів було очевидно, що є нагадування про війну. Наша Батьківщина прекрасна! :-)


My family also gave us money for a vacation. And we searched for a long time for a hotel with a swimming pool, but settled on the advice of friends who left for Holland at the beginning of the war. Without a pool, but with a lake nearby. There is such a sight in the Kyiv region "Blue Lakes". The photo looked simply incredible! But when we arrived at the hotel and went to the shore of the lake, we were somewhat disappointed. It can be seen that it has not been blue for a long time and there are much more people there than in the photo. And, of course, cars. Very, very much. So we just drank beer at the table and went back to the hotel.

But the hotel itself is wonderful! So cozy. With round windows, as in the tale of the hobbit, only, in general, the design is more refined than fairy-tale. Downstairs is a restaurant with a large golden chess in the middle. But I would not say that it is bad taste. On the contrary, something there all the time helped to switch from everyday life to what is here and now. The first day we hardly left the room. From the window, with access to the terrace, one could see how the wedding was being celebrated. The location for the photo and how women in chiffon dresses walk around the territory. And late in the evening, the restaurant in the hotel was already closed.

So we went along the highway and found another restaurant, Ukrainian cuisine, where while we were waiting for the conspiracy, musicians approached us. Violinist and guitarist. They sang a Ukrainian song that was unfamiliar to us, but so wonderful that we were simply delighted! It's like sitting in an episode of a movie! I can't remember enough words to this song to find online, but the moment was just great! :-) They played so professionally and with so much soul that I haven't heard such live music in the surrounding space for a long time!

In the morning we had breakfast in the gazebo on the shore of the hotel pond. The wedding guests have already left. The guy who first met us at the counter brought us breakfast and beer. He looked a bit like Prince Harry and radiated hospitality! The swans in the pond dived so funny into the water with their butts up, as if they were looking for something there, under the water. The height differences on the territory of the hotel may be artificial, but they are thought out perfectly! Designer lamps and switches are in each gazebo.

In general, even just going home in a taxi in the Kyiv region is also a pleasure. These hills with cottages seemed to say that this is the most calm and peaceful place on Earth. And only somewhere in the middle of the smartfons it was obvious that there was a reminder of the war. Our Motherland is beautiful! :-)

На весілля моя родина подарувала аерогриль. Але терпіння подивитися майстер класи на youtube вистачило лише в мене. Трохи часу ушло на з'ясування хто більш правий, той хто хоче звалювати просто все в купу у шайтан-машину і, обираючи програму, забирати бозна що після сигналу закінчення, або той хто підбирає температуру і час і бере за основу одну з програм лише приблизно, а ще розташовує шматочки з продуктів як на деко або на сковорідці, один до одного. Переміг другий варіант, тобто мій! І Сергій визнав, що треба робити саме так як кажу я. Але й що шматочки кабачків, м'яса, картоплі по-селянські і цвітної капусти вийшло чудово і смак своєрідний, який можна отримати лише у аерогрилі :-)

Працюю так, що достатньо відпочиваю, але завдань на реалізм в цьому місяці немає, все просто, технічно, чітко, ніби гребеш у човнику

My family gave me an air grill for the wedding. But only I had the patience to watch master classes on YouTube. It took a little time to find out who is more right, the one who wants to just pile everything in a heap in the shaytan-machine and, choosing a program, take it away after the end signal, or the one who selects the temperature and time and takes only one of the programs as a basis approx. The second option won, that is, mine! And Serhii admitted that it is necessary to do exactly as I say. But also that pieces of zucchini, meat, country potatoes and cauliflower turned out great and the taste is unique, which can only be obtained in an air grill :-)

I work so that I rest enough, but there are no tasks for realism this month, everything is simple, technical, clear, as if you are rowing a boat

Знов страждає моє рідне місто. На підприємстві, де колись працювали тато і дідо, загинуло 5 людей. Але серед постраждалих цивільних з району, який оточує, є 14-річна дівчинка, дитина. Тим хто безпосередньо бере участь у СВО і тим, хто просто підтримує, це точно так не минеться. І цей трагічний інцидент не відміняє того факту, що

1. Росія вже не має жодного носія ракет у окупованому Криму.

2. Хоча окупанти намагаються бити по воєнних аеродромах, вони точно не завадять передачі F-16

3. ЗСУ за півтора місяця вразили близько 15 систем ППО, зокрема С-300 та С-400

4. Вігго Мортенсен відкрив кінофестиваль у Чернівцях

5. Зброя США дала ЗСУ змогу нищити цілі колони кацапських військ

6. 27-го червня підполковнику Нацгвардії Денісу Прокопенко, командиру полку "Азов" виповнилося 33 роки

7. А долар все росте і росте!

8. Моєму старшому племіннику дуже сподобалося у дитячому таборі у Карпатах

9. Я бажаю ботоксному опудалу і всій гоп-компанії, здохнути дуже наляканим і обісравшимся. У дитячих казках абсолютне зло так і закінчує своє життя. Або, на приклад. Адольф Ейхман, під час страти у Ізраїлі, щось йому уявлялося у останню мить життя і це був точно не дитячий табір у Карпатах


My hometown is suffering again. 5 people died at the enterprise where my father and grandfather once worked. But among the injured civilians from the surrounding area is a 14-year-old girl, a child. Those who directly participate in SVO and those who simply support, it will definitely not pass like that. And this tragic incident does not change the fact that

1. Russia no longer has any missile launchers in the occupied Crimea.

2. Although the occupiers try to hit military airfields, they certainly will not interfere with the transmission of F-16s

3. In a month and a half, the Armed Forces hit about 15 air defense systems, in particular the S-300 and S-400

4. Viggo Mortensen opened the film festival in Chernivtsi

5. US weapons enabled the Armed Forces of Ukraine to destroy entire columns of Katsap troops

6. National Guard lieutenant colonel Denis Prokopenko, commander of the "Azov" regiment, turned 33 on June 27

7. And the dollar keeps growing and growing!

8. My eldest nephew really liked the children's camp in the Carpathians

9. I wish the botox scarecrow and the entire gop company to die very scared and pissed off. In children's fairy tales, absolute evil ends its life like this. Or, for example, Adolf Eichmann, during his execution in Israel, he imagined something at the last moment of his life and it was definitely not a children's camp in the Carpathians

Батьків я не бачила дуже давно, наше з ними спілкування уявлялося, напередодні їх приїзду, якось не дуже визначено. Але все вийшло безпосередньо, із додаванням для них саме тих вражень, що мамо і тато були в захваті! Запропонувати їм прогулянки Києвом рано в ранці, до приходу спеки, було дуже правильним. І, почав, разом зі мною, із вулиці Городецького, а закінчив Подолом, вони були вже в стані накатавшихся на атракціонах дітей, яким тільки залишилося купити по морозиву і відвести до дому спати. Види з Володимирській гірки, з оглядових майданчиків біля Михайлівського собору, скляний місточок, фонтан із рибами, вулиця Десятинна, і, звичайно, Андріївський узвіз, прийшлися їм надзвичайно до души і вони фотографувалися де тільки можна, зі мною і без.

А ще ми гуляли біля Покровського монастиря, бачили Дідорівські ставки, джерело зі святою водою, вікові дуби і, навіть, иву. Підійматися під уклін їм було не так важко як я боялася, що буде в їх віці. Програма і навантаження були саме такі як вони люблять. І архітектура і краєвиди і природа! :-) На поїзд не запізнилися, бутерброди, яки ми для них зробили, не забули! Поїзд до Дніпра з Польщі був більш комфортабельний ніж вони очікували, враження тільки добрі!

I haven't seen my parents for a long time, our communication with them was imagined, on the eve of their arrival, somehow not very definite. But everything turned out directly, with the addition of exactly those impressions for them that mom and dad were delighted with! It was very correct to offer them a walk around Kyiv early in the morning, before the onset of heat. And, he started, together with me, from Horodetskoho Street, and ended in Podol, they were already in the state of children who had ridden on attractions, who only had to buy ice cream and take them home to sleep. The views from the Volodymyr Hill, from the observation decks near the St. Michael's Cathedral, the glass bridge, the fountain with fish, Desyatynna Street, and, of course, the Andriyivsky Uzviz, were extremely dear to them and they took pictures wherever possible, with and without me.

And we also walked near the Pokrovsky Monastery, saw Didorivsky ponds, a spring with holy water, ancient oaks and even a willow. It was not as difficult for them to rise under the bow as I feared it would be at their age. The program and workload were exactly as they like. And architecture and landscapes and nature! :-) They weren't late for the train, they didn't forget the sandwiches we made for them! The train to Dnipro from Poland was more comfortable than they expected, the impressions are only good!

Вчора Сережи дзвонив Богдан Тимофійович. Запитав, чому ми досі не одружені. Почувши відповідь, що зараз поки що не на часі, він запропонував нам план дій. І ми негайно погодилися. Вони із тьотею Людою нам допоможуть вирішити всі питання. Наприклад, скористатися послугою "Шлюб за добу". Зараз дивимося обручки, обговорюємо чи запросимо гостей, в якій кількості. Купувати плаття або брати на прокат, саме на весілля, не хочу. В мене є чудова вечірня сукня українського бренду Iren Klairie, світла, ніжна, тканина ніби розлітається при ході. Сестра мені пробувала довести, що я виходжу заміж уперше, але я не викреслюю фактів моїй біографії і не про що не шкодую. Але дивлюся лише вперед, готуючися заповнити нову сторінку життя :-) Адже я тепер невіста! І в мене буде українське прізвище

Bohdan Tymofiyovych called Seryozha yesterday. Asked Why are we still not married. After hearing the answer that now is not the time, he offered us a plan of action. And we immediately agreed. They and Aunt Luda will help us solve all the issues. For example, use the "Marriage for a day" service. Now we are looking at wedding rings, discussing whether we will invite guests and how many. I don't want to buy or rent a dress, especially for a wedding. I have a wonderful evening dress of the Ukrainian brand Iren Klairie, light, delicate, the fabric seems to fly apart when walking. My sister tried to prove to me that I am getting married for the first time, but I do not erase the facts of my biography and do not regret anything. But I'm only looking ahead, preparing to fill a new page of life :-) After all, I'm now a bride! And I will have a Ukrainian surname

Ось і закінчився курс процедур в косметичній кліниці. Замість карбоксі я обрала рф-ліфтінг, але не мікрогольчатий, а радіохвильовий. Результат був навіть краще ніж очікувала моя медикиня Катя. Катя втікла з окупованих територій, з Бердянську, вона україномовна і дуже красива. Коли обговорює Харків, в якому вона навчалася, то вона ледь не плаче. Ми з нею чекаємо разом перемоги України. Катя красива як німфа, а втім по віку годиться мені в дочки. Вона попередила мене до якого числа треба встигнути сплатити наперед, що попасти в акційний період. Чудова дитина!

Якщо коротко, з цікавих подій, я познайомилася з мамою і бабушкою трьох друзів Сережи. Вона сиділа мов сяюче сонечко на банкеті на честь Дня народження її онука. Людмила Євгенівна за освітою фізик, як мій батько і її подруги, колись давно, були з примату, як моя мама. Вона тільки й чекала співрозмовника щоб згадати минуле. Я їй теж сподобалася. Вона із Сиктивкару. Але вона живе в Києві з часів навчання в КНУ. Російськомовна, але вона в шоці від витівок росіян на війні . Вона б хотіла перемовин і миру, але погоджується з тим що уряд росії не договороспроможний

А ще Левчик вже цікавиться де саме я живу. Після війни він точно хоче приїхати.

Я врятувала азалію від вірної смерті, але про це пізніше.

А камера в мене геть хуйова і результати зйомки непередбачувані при однакових умовах, але інколи щось вийти може! В решті якостей вона набагато краща за попередню камеру, але ось цей момент, на жаль, це мінус


I have completed a course of procedures at a cosmetic clinic. Instead of carboxy, I chose RF-lifting, not microgol, but radio-lifting. The result was even better than my doctor Katya expected. Katya escaped from the occupied territories, from Berdyansk, she speaks Ukrainian and is very beautiful. When she discusses Kharkiv, where she studied, she almost cries. Together with her, we are waiting for the victory of Ukraine. Katya is as beautiful as a nymph, but she is suitable for my daughter in terms of age. She warned me by what date I had to pay in advance to get into the promotional period. A wonderful child!

In short, from interesting events, I met the mother and grandmother of three of Seryozha's friends. She sat like a shining sun at a banquet for her grandson's birthday. Lyudmila Yevgenivna was a physicist by education, like my father, and her friends, once upon a time, were from primates, like my mother. She was just waiting for the interlocutor to remember the past. She liked me too. She is from Syktyvkar. But she has been living in Kyiv since studying at KNU. Russian-speaking, but shocked by the antics of the Russians in the war. She would like negotiations and peace, but agrees with the fact that the Russian government is not capable of negotiation

Levchyk is already interested in where I live. After the war, he definitely wants to come

I saved the azalea from certain death, but more on that later.

And the camera I have is absolutely crazy and the shooting results are unpredictable under the same conditions, but sometimes something can work out! In the rest of the qualities, it is much better than the previous camera, but here is the moment, unfortunately, it is a minus

Ромчик намалював портрет! Я не знаю хто ця красива дівчина, але вже бачу що мій племінник, у 10 років, вже схоплює характер форми і бачить пропорції. Підготовчий рік навчання в художній школі добігає до кінця і є прогрес! Це супер, неймовірно просто! :-) Літом буде практика, а потім вже перший клас, академічний малюнок і живопис. Я впевнена, мій маленький родич має здібності до малювання, тільки б він сам не охолов до цього виду захоплення! :-)

Romchyk drew a portrait! I don't know who this beautiful girl is, but I can already see that my nephew, at the age of 10, already grasps the character of the form and sees the proportions. The preparatory year of study at the art school is coming to an end and there is progress! It's super, incredibly simple! :-) There will be practice in the summer, and then the first class, academic drawing and painting. I am sure, my little relative has the ability to draw, if only he himself did not cool down to this kind of enthusiasm! :-)

Дзвонила мамі і в неї, як раз, були племінники. Вони одразу забрали в мами смартфон і почали спілкуватися зі мною! Рома обіцяв частіше присилати свої роботи у вайбер, Льова дуже радісно повідомляв що вже вчить букви. Для цього він відвідує вчительку, яка живе в їх дворі! Рома полюбив математику, а інциденту, коли вчителька радянського типу (і відповідного віку) не впізнала на його малюнку Чеширського кота, вже майже не пам'ятає, бо він налаштований пам'ятати лише добре. Мої племінники мов оазис абсолютного позитиву! Вони спортсмени, які не чужі до образотворчих мистецтв, точних наук і українського алфавіту. Шкода, що в дорослих людей в Україні пам'ятати лише добре, за останні два роки, не вийде і в дітей теж не у всіх!


Звонила маме и у нее, как раз, были племянники. Они сразу забрали у мамы смартфон и стали общаться со мной! Рома обещал почаще присылать свои работы в вайбер, Лева очень радостно сообщал, что уже учит буквы. Для этого он посещает учительницу, живущую в их дворе! Рома полюбил математику, а инцидента, когда учительница советского типа (и соответствующего возраста) не узнала на его рисунке Чеширского кота, уже почти не помнит, потому что он настроен помнить только хорошее. Мои племянники как оазис абсолютного позитива! Они спортсмены, которые не чужды изобразительным искусствам, точным наукам и украинскому алфавиту. Жаль, что у взрослых людей в Украине помнить только хорошее, за последние два года, не получится и у детей тоже не у всех!

Поки ми хворіли, мама Сережи присилала нам посилки кожні три дні. І навіть вчора прислала все необхідне до Дню Валентина. Нам залишилося лише привітати один одного. Так ніби мішка вітає ляльку, а лялька мішку... Навіть цукерки, у вигляді троянд, чекають вечора на підвіконні і все передбачувано. Сплячий вирій чужої фантазії. А на прояв своєї не вистачило б часу. Я малюю фестиваль Холі. Трохи боюся робити об'єкти перемазані різнокольоровими фарбами і ще в процесі рішення як саме я розподілятиму кольори інструментом "символ"

Пока мы болели, мама Сережи присылала нам посылки каждые три дня. И даже вчера прислала все необходимое ко Дню Валентина. Нам осталось только поздравить друг друга. Так как будто мишка поздравляет куклу, а кукла мишку... Даже конфеты, в виде роз, ждут вечера на подоконнике и все предсказуемо. Спящий водоворот чужой фантазии. А на проявление своей не хватило бы времени. Я рисую фестиваль Холли. Немного боюсь делать объекты перемазанные разноцветными красками и еще в процессе решения как именно я распределю цвета инструментом "символ"