звезда балета...:-)

Прочитала на фейсбуке забавные попытки оправдать попытки (или традицию) есть блины с лопаты.
"Вот вы, когда едите, неужели всегда ножом, вилкой и салфеточкой пользуетесь?!".

Представляете, я - да:-)

1. Русских военных в Донбассе нет, но они обязательно всех победят.

2. Майдан организовал Евросоюз, что бы заполучить Украину, но никому в Европе украинцы не нужны.

3. США на грани финансового краха, но выделяет миллиарды долларов на финансирование войны в Украине.

4. Украинские власти должны уважать желание территорий отсоединиться, но Украина не имела права отсоединятся от России.

5. Власть в Украине захватили фашисты, но Обама тупой негритос, а Порошенко гребаный жид.

как в путешествиях, а абсолютно отдохнувшей!:-)

И чтобы с эмоциями и с настроением. Настроения приходится ждать долго. Слишком много печальных новостей в интернете. Но вот, когда солнечные дни идут один за другим, как вагончики за паравозом, внезапно хочется сфоткаться в рукоделиях, в которых еще не. Пыщ!:-)







Когда ищешь в себе чтобы такого вспомнить, чтобы улыбнуться, то можно внезапно вспомнить хор советских скальдов:-)



А в последний раз на главный приз подарили живого ослика.
Так мы его свежими овощами кормили...
А потом он сдох и мы его во дворе детскими совками четыре часа закапывали (с)

:-))

Я чудово розумію, що однакових людей, навіть дуже хороших, як под копірку ніде не буде. Навіть у тому вимірі, коли оцінюєш поганий-добрий. Одні кращі, інши гірши, тобто як люди, і ничого тут не зробиш. Але в цілому, грузини добрі, тобто хороші люди. В них підвищений загальний рівень хорошості. Навідміну від деяких, в контексті світової сучасної ситуації, зрозуміло кого я зараз маю на увазі:-)

В них, до того ж, чудове почуття гумору. Та радіти життю вони вміють як далеко не всі інши народи в світі. Ось дивишься як вони радіють чомусь, ті радієшь сам разом із ними, проходячи просто повз незнайомих людей.

Про їх надзвичайну гостинність та повагу до гостей розповідати не треба. Але як це було саме в нашому випадку зазначити варто, хоча б тому, щоб краще запам'ятати цей чудовий відтиск в наших душах. Саме в через душу Грузія спілкується з вами. Якщо тільки ви готові до спілкування.
Ніно дуже турботлива. Відчувалась що вона ставиться до життя взагали як мама, в хорошому сенсі. Не нав'язлива, ні. Але було зрозуміло, що у випадку виникнення проблем, можно звертатись до неї. Одразу виникло відчуття теплоти. Просто така людина.

Коли я заносила гроші за останню добу. Наступного дня після Нового року. Там був такий галасливий веселий святковий гармидор в доброму сенсі, що ми чули одна одну насилу. Але назнайоми люди вмовляли меня зайти, та сидіти разом із ними там. Вони були п'яні, добрі, та веселі. Ледве я пояснила, що нам треба збирати речі. І нема часу на веселощі.

Так майже вночі Ніно принесла нам дві тарілки солодощив, чурчхел усіляких, тістечок, конхветочок. Це було дуже мило, але потім вона ще занесла багато доброго домашнього вина. Ми казали, що в нас вина вже і так є стільки, що нас не впустять ще із тим що вона принесла в літак. Але вона не переставала пропонувати попробувати її вино. Казала, ви хоч відпийте трохи. Якщо хочте залиште в квартирі, але тільки спробуйте.

Це було так чудово, словами не передати! Це не був механічний рітуал. Дуля у кишені при при доброзичливій усмішці, або ще щость таке, що бува, нажаль, у людей. Це була справжня щирість и доброта.
Вона, принаймні, не забула таки викликати таксі на потрібну годину ранку.
Ще грузини, даже незнайомі з вами зовсім, безпосередні іноді як малі діти. І це може бути і смішно і зворушливо одночасно. Ось наприклад. Підходе до нас людина біля Татарського майданчику. Та починає пропонувати вишиті ікони. Доречі, работа дуже гарна. Я завжди с повагою ставлюсь до доброго хендмейда, навіть коли він мені особисто не потрібен.
Ми кажемо йому, що ми не є релігийними людьми, що пропонувати нам через це ці коштовні речі не треба. У відповіть він починає щиро, дуже емоційно, обурюватись:
"Как это нэ религиозний?! Ви навэрноэ протестанты, да?! Хто маму родиль?! А мамину маму хто?! А ее маму?!", підносе руки до неба, та сам собі відповідає: "Бог!". Йде далі в своему якомусь напрямку. Це нас дуже вразило. Нихто не намагався нас примушувати до чогось, просто природний відклик на наши дії.

Люди, що біля траси продають різні солодощі, ті вино. Ніяких спроб на нас натискати. Ні то ні. Хвалять товар коли він справді добрий. Якщо дуже добрий, то дуже хвалять. Так, принаймні, виходило в випадку із нами. І якщо нам пропонували не зовсім дешеве, але казали, купуйте, воно дуже добре. Так виходило. Нихто нас ще жодного разу в цьому не обдурив. Було и просто хороше вино, було і надзвийчане. При тому, що виготовлено вдома.

Дядечко, що продавав чудові ласощі з меду в Мцхеті, та ненавидів ботоксного щура з рашки так само як ми з Пищкой, і всім присутнім без пояснень було зрозуміло за що саме, був, при тому ж, в дуже гарному настої, та пропонував просто так скуштувати його медове вино. А его знайомий, це було одразу ж після Нового року, дуже просив спробувати його хочапурі. Я відмовлялась, казала, це ж ваш, ви мабуть самі хочете його з'їсти. А він розповів, як сидів у друзів за святковим столом, вже наївся, а йому все одно дали хачапурі. Казав, що не хоче їсти, але воно справжне, домашнє, та дуже добре! Тим більш, що повз нас шла якась жінка, та сказала мені: "Возьми хачапури, дочка, это он так тебя с новым годом поздравляет!" Та я і спробувала. Переконалася, що хачапурі був саме таким як говорив той чоловік:-))

Несподівані знайомі, яки просто виникли на вулиці. Це Давід Иванович Тетрадзе з Мцхети та Лена Загошвили з Марткопі. Вони розповідали яке добрі речі вони можуть для нас зробити чи за невелички гроші, чи безкоштовно взагалі. Лена пропонувала жити в неї просто так, скільки захочемо. За гороші чі просто так, відчувалось, що пропонують справді щось їхнє, добре. Від іх великої гарної душі. Ми записали їх номери телефонів. Може зателефонуем наступного приїзду в Грузію.
И ще зовсім кумедне. Йдемо ми напередодні Нового, 2015 року, по Коте нашому по Абхазі, прямуємо туди де увесь двіжняк, біля парку Ріке та Метехі, на набережну Мткварі. Та бачимо як двоє вже не дуже молодих грузин, дуже голосно, на всю вулицю, сваряться грузинською. Ну, думаю, нарешті бачу конфлікт, тобто свару... І тут один з них повертаеться до нас, і з посмішкою, зовсім як у сні, каже російскою: "Раз на раз не приходится!":-))
Ми відходимо на деяку відстань далі, і тут я як почну сміятись, закинувши голову. Так кумедно и добре, при тому, одночасно.

Це був найдобріший Новий рік в моему житті! Завдяки всім цим людям, у тому числі:-))) Спасибі їм велике привелике!

О, винтааажж...

.

...Вчера еще в ногах лежал,
Взаимно на него глядела я,
А нынче в лес он убежал —
«Мой козлик, что тебе я сделала?»...

... И только ножки да рога,
Вот — ножки да рога успела я
Прибрать от зверского врага —
«Мой козлик, что тебе я сделала?»... (c)

Пыщенька работал в выходной, и оказалось, что это совпало с отмечанием, тех, кто в теме, праздника суккот.
В праздничной палатке на территории еврейского культурного центра, что находится под окнами пыщкиной работы, пели песни, радовались, смеялись, и даже потом кричали "Героям слава!" и "Слава Українi!". Только разве что не пели "Путин хуйло".

- Наверное, просто с ними там были дети
- Ага, а потом дети пошли гулять и пели "Путин хуйло"

Вот до чего довела еврейский народ Днепропетровска кровавая киевская хунта!

Белые ватники, черный барон
Снова готовят нам царский трон
Но от Тайги до японских морей
Красные ватники всех сильней.

И в конце просто фраза из "Пятницы":
Красная вата, белая вата не лечит солдата.

Деревня "Царское хуйло"

Город Путинхуйловск - не мое:-)

Если б Вацлав Гавел и поныне жив бы был
Он бы Вацлавклауса ногами бы избил...

Висит груша-недоклуша
Рядом надпись: "можно скушать!"

Передача "Радиоклуша"

Трусливенько злицца
премьер Роберт Фиццо.

Роберт Фиццо любит пиццу,
А без газа быть боицца.

Архитектурный стиль "пшонка" - не мое:-)

Злобный карлик верхом на чудовище

Тип мужской фигуры - груда мешков с картошкой

Есть мода: постик удалять,
Когда никто не похвалил.
Тогда боишься модным стать
А на другое не уж сил:-)

Он принял снадобье на "в",
Чтоб не чесалось ЧСВ.

Она скакала как собачка,
Чтоб похвалой была подачка:-)

Модные, просторные ватники с рукавом "реглан" и отделкой кружевом, сезон весна-лето 2015.
Ватник для всей семьи, на каждый день.
Модный дом "Ватино" и "Гламур на вате":-)
Белье из ватного кружева. Техника скручивания и плетения
Ватные ресурсы страны не резиновые
Экономь вату смолоду, внучкам будет приданное
Заколосились ватные поля

Клуб досуга им Безлера "Живодерня"
Кто не хочет жить в ДНР, тому глаз вон
Я пришел к тебе с приветом, кочергой и труповозкой

Мы пистолет приставили к виску,
Чтоб вызвать ностальгию по совку
Что до того, что это был чужой висок,
Все сделать общим завещал наш вождь-совок.

Петро да Василий - Республика Шкид,
Других привлекает в нее динамит

Иногда регионам страны нужно по-больше прав, например, право собираться толпой и плевать в лицо тем, кто думает иначе. Право на избиение привязанного к столбу или недвигающегося под дулом автомата. Без этих прав регионам бывает очень тяжко. А там глядишь и бандеровцы придут с косами, стоять вдоль дороги. Придется, еще чего доброго, учить украинский. Чтобы надои и покосы были как раньше. А кто не выучит, тому лычка или саечка. И никогда уже не почувствуешь себя уже человеком. С правами и новым чайником.
Засим, царь Владимир, откланяюсь. Пишите мне: на деревню, Ваньке Жукову.
Село "Живодеровка".

.

Читаю новости про то, как наши войска за сутки, во время перемирия, были обстреляны из орудий противника 70 раз, а они, наши войска, вели только ответный огонь.

Каждый день такие новости, но цифра 70 впечатлила, несмотря на адаптацию восприятия, точнее, снижение чувствительности, и еще подгонка восприятием событий ближе к понятию "норма".

Сижу после этого, смотрю рассеянным взглядом в окно, на общагу. Общага странно намокла в период проливных дождей. Похоже, что скорость ее высыхания сильно ниже скорости намокания.

Внезапно от верхнего края пятнистой стены отделяется как бы голубь. Какой-то странно крупный. Летает, роняет из себя кусок говна, тоже подозраительно больших размеров.

Я потом рассказываю про него Пыщке. На что, в ответ, появляется название : "Голупь рузкага мира!"
Смеемся:-))) Занавес.

Программа "Меморандум" мегатроллит благотворительный балл "Екатерининский"... Который нам с Пыщкой, можно сказать, не чужой. Блогодаря тому, что мы с Пыщкой работали и у устроителей этого бала, мы познакомились. До сих пор вспоминаем то рекламное агентство то с настальгией, то с усмешкой. А поводов для смеха там было хоть отбавляй:-) Вот и сейчас мы смеемся. Мы знакомы лично с теми, кто делает вид, что он аристократ, хотя, совершенно очевидно, что он им не являеется. По очень многим показателям:-) И еще то лицо, которое люди носят на различные виды парадов или выставок, не всегда совпадает с лицом "на каждый день"

В общем, смотрим с удовольствием и немножечко ностальгиеей:-)



upd: А Людмила Сергеевна как хороша! Как хорошо бьет левой хук снизу! :-)))

Нiжний ведмедик, якого так приємно пестити. Крім того, що я взагалі люблю гратись с чужими малюками, це ще й мій рiдний племінник. Так затишно у парку, де вiн гуляє зі свєю мамою кожного дня!

Також багато играшок и все хочется хапати и випробувати навпомацки. Ось, наприклад... Окрім маминого мицного волосся, є ще довше в тітки Юлі...:-) Як схопив, то не віддам. Ніжний ведмедик, а вже читко видно, що хлопчик:-))

Лена розповiла, що у парку іноді, вранці, збираються якісь старічки. Невідомий мені досі різновид йоги, або просто групова терапія. Вони поводяться досить дивно. Кумедно навіть. В якусь мить беруться за руки, та навмисно сміються. Сміються деякий час. А ще це група орієнтована на позитив. Група позитивних старих. Також вони життєрадісно вигукують гасла.

"Все хорошо? Все хорошо? Все хорошо? Да!
Все хорошо? Все хорошо? Все хорошо? Да!
Все хорошо? Все хорошо? Все хорошо? Да!"

Я менi здалося, що можно вигадати щось ще. Ось наприклад:

"Старость - это красота!"
"Молодость - это старость!"
"Старость - это молодость!"
"Лишний вес - обязательное условие для красоты!"
Ну і так далі...

А ще я собi уявила, як бабусі озіраються, щоб подивитись, чи не дивляться на ніх дідусі... А дідусі уважно дивляться, при цьому, на бабусь.

Але якщо подивитись на себе, то до мене ось зовсім недавно причипився немолодий, та, видверто кажучи, зовсім непривабливий чоловік. Ледве відчепився. Адже до останнього часу, наважувались знайомиться тільки молоді та переважно привабливі. Може зі мною відбуваються якись зміни, яких я сама не помічаю? Але, швидше за все, мені здається, це кумедне напорозуміння:-) тим більш, що я не знайомлюсь ні з ким на вулиці, бо мені не треба:-) Але я взагалі вважаю, що увагу наважуються звертати ті, хто бачить тих, хто їх вартий.

І дуже добре, що малюкові це все байдуже:-) Він росхоплює радість навколо себе. Радість, яка блокує сум. Сум від величезних втрат пiдчас війни. А немолоді нав'язливі чоловіки швидше привід для жартів, ніж для суму:-)

Бувай, Ромцю, згодом побачимось іще! Ти дуже кльовий пищка!

Грусть моя, ты покинь меня.
Облаком, ты сизым облаком,
Ты полети к родному дому,
Отсюда к родному дому...

Когда-то давно, от светлого солнца Киевской Руси потянулся на восток некий протуберанец, образовав почти отдельное княжество. Как оказалось, с очень сильной тягой к сепаратизму. Князь Боголюбский, видимо, был амбициозен до крайности, до той степени, чтобы забыть весь принцип устройства и кто кого породил, так сказать. Авраам Исаака или наоброт. Шутка. Трагедия заключается в том, что порожденный теперь хочет загробастать породившего. Когда чувствует, что теряет контроль, дико суетится, орет проклятия, требует ему что-то вернуть, заплатить. Неблагодарный, зарвавшийся, некогда провинциальный. Жил бы себе сам по себе, хотя бы бредил бы сам себе под нос чем хотел, но никого не трогал... А что мы видим - узловатые жадные лапки так и тянутся. Что отображает, прежде всего, ну хотя бы интернет.

А по ссылке чудесная статья про то, что и я тоже думаю. Не про Киевскую Русь, а про то, во что выродилась та провинция, в итоге, вообразив себя пупом земли, конечно.

Русские ненавидят украинцев именно за западный выбор, за стремление к свободе, демократии, европейским ценностям. К членству в ЕС и НАТО, само собой. Почему? Ну конечно — «потому что все это против России!» Но если все хорошее, свободное, успешное — это то, что против России, то что же такое сама Россия? Почему целый народ готов на все, чтобы вырваться из ее «братских» объятий, и она не в состоянии удержать его ни подкупом, ни насилием? Почему вы, русские, что бы вам ни рассказывал Киселев, считаете себя вправе кого-то удерживать силой, мешать уходить в Европу суверенной стране, которая сама этого хочет? За что вы ненавидите Европу и Америку, что плохого они вам сделали (нет, не надо про санкции, введенные в ответ на развязанную вами войну), что плохого сделал НАТО хоть одной демократической стране и чем эта организация грозит вам, если вы якобы не собираетесь ни на кого нападать? Или таки собираетесь? Чем считать базы НАТО в чужих странах, лучше бы посчитали дворцы Путина в своей. И аргументированно ответили, что приносит вам больше вреда.

И еще, про сепаратизм. Ну не надо сравнивать разбойников с юго-востока Украины с ирландцами, басками и прочими благородными людьми, жаждущими свободы и независимости. Всем понятно, что им хочется не независимости, а вернуться в советский союз. Правда, местные жители уже действуют организованными партизанскими отрядами, для того, чтобы бороться с бандитами, которые уже дофига поотнимали у местных жителей силой, и если бы не регулярные поставки оружия из зарвавшейся провинции бывшей Киевской Руси, и то, что террористы прячутся в кварталах мирных жителей, которые, в отличии от них, наши не могут обстреливать, уже бы давно свернули бошки уродцам. Попили они нашей водочки кровушки, и если в обитель своих ценностей не съебут, то они за все тут ответят. Гады.

Ну и бабусi, звiсно, куди ж без них



А менi теж цiкаво, чи спокiйно спиться тим служителям умовних мистецтв, чи солодко їм їсти. Що в них за утворення в органiзмi замiсть совестi?
А ще, чи целують вони те, що є символом влади у своєї нової королеви?

Я ненавиджу цю огидну руду лярву усiєю душею. Але i треба вiддати їй належне, завдяки тому, що у неї багато грошей, вона за останнi 30 рокiв майже не змiнилася... А якби не те, було б зовсiм жалюгидне видовище.



Якщо боїтесь промазати iз вибiром сукнi, одягайтесь у чорненьке...