Мешева графіка

Коронавірусна світова криза дещо змінила мій напрямок роботи. Поступово стало зрозуміло, що графіку намальовану гелевої ручкою як до кризи купувати вже не будуть. А техниці, яка буде користуватися попитом попри всі кризи ще слід навчатися. І хоча я трохи побоювалася, що у фотобанках не знайдеться команди яка б мене взяла б з перспективою на навчання, вона знайшлася. Взагалі, навіть у кризу, такого щоб я була без замовника, якій дає постійні замовлення, більше двух двох тижнів ще не було. А зі Славіком з Кривого рогу я працюю вже рік. Ця людина прийшла на стоки ще коли все тільки починалося і можно було працювати не багато, але якісно. В нього офігенні позиції на ринку зображень, бо хто прийшов одразу, той вже зайняв круте місце, якщо класно малював, а Славік малює дуже круто.

Задача була навчитися повнокольоровому реалізму в техниці мешевої графіки. І починалося все дуже просто і мультяшно, але згодом я дійшла до 60% ступені реалізму, а зараз вже близько 90%. Мій замовник мене хвалить і каже що я зростаю. Повільно, але вчитися багато чому приходиться на власному досвіді. Адже книжок по мешевої графіці не існує. Тільки невеличкі статті із базовими поняттями. Славік може щось підказати, але передбачити всі помилки вже ні, тому що це складний процес. Підказує що може. Дуже хороша людина! Він від початку платив ту ціну, яку я в нього запросила, хоча рівень був ще не той, якій коштує цих грошей. Бо мій найкращій замовник знав, що мені потрібно заробляти саме такі гроші.

Взагалі, всі мої замовники були комфортними у спілкуванні і не надто прискіпливими у схваленні результату. Тільки Сергій з Владивостоку виявися не дуже відповідальним на якомусь етапі. Коли ми тільки почали з ним, було суцільне захоплення, він дуже хвалив. Але через те, що він очикував продажів одразу, а не через півроку, хоча краще дивитися через рік, то вийшло що Сергій у чомусь прорахувався і пішов зі справи, хоча мав знати коли йшов туди що й до чого. В якусь мить він почав зникати, затримувати платіжи, потім взагалі сказав, що на жаль, мої малюнки не так добре купують як йому хтілося б. Чого не казав ніхто з решти замовників.

Я найшла Славіка дуже вчасно. В нього все добре купують. До того ж, за умовою, що зроблено щонайменше десять завдань на місяць, він сплачує бонус 10%.

Зараз дивлюся на найкращі іллюстрації для реклами і радію що досягла цього рівня! :--))

Олег з Мінська, Женя з Хмельницька, Сережа з Владивостока, Славік з Кривого рога. Чому замовники з України найкращі?

Зараз весь світ губиться у здогадках, нападе на нас ботоксний щур чи не нападе. Хтось панікує, хтось планує систему дії на випадок, а якщо. Щур дергає за мотузки прив'язані до кінцівок своїх солдатиків. Гадає, чи він Урфін Джус, чи справжній імператор, який прагне відновити імперію. А мені здається, що щур і його піддані самі ссут НАТО, коли в тих навчання. І якщо щуряче військо не висувалося через кордон відкрито у чотірнадцятому році, коли ми були зовсім слабкі, то й не висуне. Це не справа доказу західним країнам, бо останні почнут чухатися у випадку війни тількі якщо війна піде далі на захід. І всім це добре відомо. Чи створить Путяшка, прихувуючи від решти росіян симптоми паркинсона, як у Грузії? Я думаю, що ні.
Щось мені підказує, що вже запізно. Хай вийобується, думаю, пора вже звикнути. Назбирав більше віська ніж раніше і воно стає без дії? Зрозуміло, що в нього десь свірбить. Він не Гітлер, як би йому не хтілося досягти його величи. Не фюрер Путяшка. Якби він був фюрер, то не казав би що нас там нема, на сході України. І вже запізно казати що ми там є

.

Мама Сережи сказала, коли побачила зміни, що зі світлим волоссям я зовсім дитина, а с темнішим в мене більш солідний вигляд. Я сказала, що подорослішала :--))

Пам'ятаю як, у дитинстві, дід брав мене на рибалку. Він ловив карасів у ставку, а я іноді жаб. Хотіла із ними товаришувати. А жаби зі мною не хотіли, верещали так що було чути у селі і рота розтуляли ширше за самих себе. Мені дід давав іноді вудочку і мене дуже хвилювала мить коли клює. Тягнеш швиденько, як тільки можеш, а там водорість! Але карасів до дому везли повне ведерко.

В цю суботу я згадала це хвилювання. А ще красива природа, красивий чоловік, який впевнений що кохає мене, і риболовні снасті зараз вже інші, з прибомбасами й, коли клює, бубонці вже дзвонять!