Попри числені новини про смерті і вбивства українців, ходжу до перукарки, яка зажди чудово виконує замовлення. Оскільки яскраво-червона фарба з пасм відмивалася дуже швидко, я взагалі вирішила відмовитися від ідеї контурингу. І спробувала форму сессун з чілкою-шторкою, яка зараз дуже модна. Попри відключення електрики, закриття ТРЦ під час тривоги, буває сонечко виходить з-під хмар. Або Сережа розповість щось смішне, наприклад цитату Віталіка Кличка "Якщо ви заблукали в лісі, йдить до дому" Бггг :--))))

Вже п'ять місяців живемо разом і нам подобається. Взагалі, Сережа вже давно запропонував мені руку і серце у присутності своєї мами в ресторані "Остання барикада" але почалася війна. І ми вирішили дочекатися її закінчення. Тим більш що вже починає виднітися світло у кінці тунелю. Я в захваті від його винахідливості. Наприклад, коли люди скуповували в магазинах свічки, він зробив свічку з банки, олії і вати, бо знав як це робиться ще у армії. Він дуже любить як я готую, хоча і сам вміє і інколи це робить, на приклад деруни. Сварок в серьоз в нас не бува, хоча через щось можемо посперечатися. Сережа навіть вихваляється перед друзями, в яких сварки вдома постійно. Але то таке. Нам добре разом.

З початку вересня переїхали в більшу хату, в якій ще більша кухня, дві кімнати, два коридори і більша лоджия, дуже затишно і мило. Роздільний санвузол, шафи с дзеркалами у кожній кімнаті, комоди, місце для гостей, які прийшли з ночівлею. Все супер, докупили килимок під скляний столик. Новосілля відсвяткували тричі, бо різні гості приходили в різний час, але особливо запам'ятався останній раз. Коли ми всі плясали на кухні, напившися горілки, і співали коломийки. Хоча коли Наталка, дружина сережиного підлеглого, напилася вже так, що почала буянити, то ми терміново організували відправлення їх до дому. Нічого не скажеш, це було яскраво! :--))) Хоча чебуреки не вийшли, але це не мало значення, стіл був заповнений настільки, що частину прийшлося розставляти просто по кухні, між побутовую технікою, якої в Сережи виявилося набагато більше ніж у мене, коли ми почали жити в одній квартирі.

Наталка заздрить тепер нашому виду з вікна, бо видно весь Голосіївський ліс і прямо по центру вид на Покровський монастир :--)
Я не хочу часто приймати гостей, але за вересень норма виконана на всю осінь.

На минулих вихідних, поки не було світла, ми їздили у центр міста, пили каву з десертами у парку Шевченко. Милувалися осінніми фарбами.

А ще приїхала газова плитка і балони, так що відключення світла вже не лякають, тільки заважають працювати. Кацапи, як можуть, псують нам життя. Але в порівнянні з умовами в яких живуть хлопці на передовій, нам дуже комфортно!

На фото я злегка похмура, тоді прийшла до магазину, а там світла немає. Взагалі, війна то сумна подія, занадто розтягнута в часі.

В ці вихідні, у перше після Нового року випила горілки. Доброї, якісної, бо я ніколи не вважала правильним економити на спиртному. Бо наша задача була купити пляшку, а нашого друга - виставити страви на стіл. Саме від цієї горілки балакучість, в мене, підвищується в рази. Хто б міг подумати, коли я тільки переїхала у Київ, що я зможу українською переговорити навіть такого чоловіка як Сережа :-)) Йоркшиська тер'єрка Мія, яка не була в перукарки вже місяць, норовила пригнути вище столу. Ветеринар радить їй давати заспокійливе бо вона надто активна навіть для своєї породи, хоча й видно що її трошки перегодовують.

Купувати киянину квартиру чи не витрачати долари, або як іноді помилково не купувати біткойни, йшлося про таке чи інше. Витративши всю речову активність, заснули, коли прийшли до дому, а в вечорі дивилися фільм про другу світову, який знятий саме німцями. "Наші матері, наші батьки" мабуть, скоріше про те, що на місці лейтенанта Вильгельма, просто хлопця з хорошої сім'ї, може бути кожен, про те що помилитися у поглядах і сам постраждати від тоталітарного режиму може кожен. Ніякий Гітлер не буває няшною пуською, нема демократії - нема базових прав людини. Актори чудові. Я ще раніше чула що найкраща театральна школа зараз у Німеччині. І ось подивилася німецьке кино, якого я, в моєму житті, бачила дуже мало.

Дуже хороша історична стрічка. Дуже показова сцена, де червоноармійці гвалтують, а потім розстрілюють медсестер, які не встигли втекти разом з усіма з німецького госпіталю до приходу червоних. Одна з медсестер росіянка. Є людяна поведінка, а є поведінка мразоти. Так, садисти і психопати можуть бути в будь якій армії, як і нормальні адекватні люди. Але тільки російські люди зараз живуть етичними нормами середини 20-го сторіччя. Застaрілість мислення як тип масової розумової відсталості.
Хоча якщо у фільмі, такі як Вильгельм і Фрідхель є прикладом носіїв адекватної норми тогочасної Німеччини, то сучасні росіяни бачать, як норму, поведінку садистів і психопатів. Тобто оберштурманфюрера, якій, на жаль, у кінці фільма прикинувся звичайним добропорядним німцем, якому треба допомогти всій решті відбудувати післявоєнну Німеччину. Ось тілки хіба виправдовує Вільгельма і Фрідхеля те, що вони лише виконували накази і були лише винтиками потужного смертоносного механизму?

Те що молодший з братів, Фрідхель, не захотів здаватися у полон і пішов свідомо на пулі радянської армії, свідчить про те, що він, як найрозумніший з братів, розумів недоцільність спроби уйти від відповідальності. Він всю війну усвідомлював те, яким гівном вони займаються через накази командування. Йому не треба було жити далі.
Всім хто вижив з п'яти друзів, було дуже соромно перед євреєм Віктором, якій пройшов через жахливе пекло. Після розвіювання марева пропаганди, настало усвідомлення того що сталося. Тільки ось зараз, в сучасних росіян, скоріше за все, ніяке усвідомлення не можливе, бо в них адекватна норма - садизм і психопатія

А мій портрет з найкращою чотирилапою подругою буде нагадувати щасливі вихідні і радість спілкування с цим комочком любові до всього світу :-)

Коли завітали до друзів першого січня, нас там зустріла нова подруга, яка обожнює весь світ, має справжній гардероб та стиліста, в якого робить зачіску, манікюр і педікюр, але ж вона не зарузуміла і любові на третьому місяці життя вистачає на всіх, бо вона ще зовсім дитина. Награвшися до повної втоми, заснула на руках в Сережи. Після файного обіду ще й заколисали песика.

В новому році я почала курити електронні цигарки. Небагато, але це як кольян тількі краще :--)

Не всі подарунки помістилися під ялинкою, як і відчуття свята. Затишне, родинне, ще й друзі живуть в тому ж дворі :--) Віскі Балонтайнс зі смаком яблука - нове гастрономічне задоволення, не гірше за канапки з чорною та червоною ікрою. Шкода що бенгальский вогонь пропалив трохи лінолеум, в дитинстві такого не було

Потроху так вийшло, що, згодом, із Димою В. ми розлучилися. І я проводила якийсь час за читанням чудових книг написаних українською мовою. Оповідання Андруховича, Ірванця, "Пригоди Бравого вояка Швейка" в українському перекладі, Остап Вишня, Коцюбинський. Але, в якусь мить, я зрозуміла, що час рухатися далі. І весною почала ходити на побачення. В Києві картина щодо можливих кандидатів, виявилася набагато краща ніж у Дніпрі і навіть дивно було скількі людей приблизно мойого віку чи страші за мене, бажають серьозних стосунків одразу і негайно. А мене влаштовує варіант середній між тим коли т. з. серьозних стосунків не хочуть взагалі і коли їх хочуть одразу, мені підходе щоб спочатку було не серьозно, а потім вже була мить визначення. І зараз зустрічаюсь з двума чоловіками, яких влаштовує коли спачатку не серьозно, але потім маємо визначатися. Ще нема зобов'язань. Буде смішно якщо я не зможу обрати одного.

З одним я ходжу на джазові сейшени, де він сам особисто грає, незважаючи на те, що для нього це лише хоббі, а він багато років був пілотом чартерних рейсів, але покинув це і зараз працює аналітиком і консультантом федеральної служби по захисту конституції у Німеччині, яка ще раніше надала йому громадянство, що, тим не менш, не заважає йому жити у Київі тиждень чи два на місяць. Коли ми спілкувалися ще тількі онлайн, і я побачила його фото у формі пілота, я відчула таке захоплення, що захотіла зустрітися із ним неодмінно. Він завжди веде мене у ресторани, дарує дарунки, коли приїзджає. В нього велика ступинь внутрьошній свободи. Нам добре разом :--)

З другим чоловіком я ходила на триб'ют гурту "Ленінград", гуляла від Контрактової, через Пейзажку, через Труханов острів, до Оболоні, пила крафтове пиво, снідала у Макдональдсі. Він красивий і одночасно порядний. Мені з ним теж добре. Він керує виробництвом меблів, яке належить його брату.

Я ще не зустріла тут нікого, кого б цікавив одноразовий секс.

Ще в мене є просто друг, якому 20 років. Він навчається в універі, але настількі розумний і талановитий, що працює вже в IT. Нам цікаво спілкуватися разом. Бачимося не часто, у мене особисте життя і я багато працюю.

В мене була подруга, але не довго. Колишня дівчина одного з друзів Дими В. Як виявилося, вона просто недовго зі мною товарищувала на знак вдячності за те, що я її підтримала після розлучення з її хлопцем. За мою емпатію, яку я здатна дарувати необмеженою кількістю, якщо мені подобається людина.

Тож в мене зараз, як завжди, серед друзів лише хлопці :--)

За це літо я каталася на човні між Гидропарком і Русановкою, була на концертах, ходила пішкі величезні відстані, у тому числі, всю ніч, була на барбекю на заміської віллі, гаралася із котами дивної породи девон-рекс, і з милими дітьми, з модними іменами: Сафрон і Прохор. Не менш модно вдягнутими. Мій друг джазмен, катав іх на своєму смарті, а вони піщали від захоплення! :--)))

То карантин, то спека, можливості продовжувати навчання катанню на велосипеді не було. Тому хлопці, які звикли їздити на дуже далекі відстані, сумнівалися що я зможу на одному рівні із ними. Але план був такий: я беру велик на прокат та пробую їхати разом з усіма, а далі як вийде. Я, коли сіла та спробувала поїхати, зрозуміла, що прокачувати навичкі потрібно ледве не спочатку. Але потім виявилося, що це тільки здавалося і я роз'їздилася саме так як художники "розмальвуються", просто потрібен деякій час, потім швидкість поступово збільшується. Я вже не сподівалася, що поки всі пьють пиво на пляжі, я зможу подолати суттєву частину їх подальшого маршруту, і вже зустріну на зворотньому шляху :--)) Сидіти на пляжі біля входу на острів, дивитись на захід сонця, залишок променів було по-соєму неповторно!

Коли каталася на велику, було не до селфі, через дуже велику концентрацію зусиль ті уваги на тому, щоб утримувати рівновагу та обганяти різні об'єкти. Зокрема авто. Але перед тим я встигла сфотати шатуш своєї мрії, який мені зробили в одному київських салонів краси, мені дуже пощастило, що він в моєму будинку. Що там є майстер такого рівня! Виявляється, у Києві є ВУЗ для перукарів, ще з радянських часів. Там вони отримують дизанерську освіту і ще можуть саме моделювати зачиски, тобто вигадувати структуру стрижки залежно від ситуації. А які кольори вони можуть змішувати із однієї палитри - це диво! Мені у перший раз розповідали саме про освіту перукаря настільки детально! Я була трошки здивована. Так, у когось хороші курси, а потім ще і ще, поки людина працює за цим фахом, але освіта у ВУЗі просто роскішний хід, класно що таке існує! :--)
Юля мені пояснила що таке шатуш і чому те, що я хочу називається саме так. Амбре - це не складна гра кольорів, а просто совітлювання кінчиків, а що таке балаяж я не знаю і вже знати не хочу, нехай це пойняття назавжди залишиться у Дніпрі в салоні, де працює агресивна, дурнувата Вікуся, яку вчили аж в самій Москві :--)))

Комусь вона, можливо, зараз стучить щіткою по голові і оскаженіло тягне за недофарбовані пасми...

Дивилися дронами по всіх напрямках. Дерлися по горах. Смажили м'ясо на мангалах. Святкували, захоплювалися, жили повним життям. В пихву карантині обмеження! Нихто із учасників подорожі не брав участь у статистці захворюванб коронавірусом! :--) Усі повернулися ціли та здорові! :--))) А деякі ще й закохані :--)

.

Вернулись с Буковеля. С одной стороны, счастье от путешествия с Димой, от почти беспроблемного спуска зигзагом, шесть раз, по синей трассе. С другой, один раз так упала, зацепившись одной лыжей за другую, что на следующий день кататься не смогла. Гуляла сама по Буквелю, пока остальные катались по своим красным трассам. Колено уже не болит, но отек еще не спал. Когда почувствовала хруст в колене, то, лежа в снегу думала:"а вдруг не встану без помощи?", но перелома не оказалось. Сама дошла до начала спуска, где скипасс, и стало легче. В день отъезда молодые гуцулы на джипе, спрашивали, куда направляюсь, не надо ли меня подвезти. А я невыспавшаяся, с пакетиком в руке из супермаркета, говорю: "А это не вы в прокате работаете?" Он такого ответа не ожидал: "Нет, не я..." А действительно похож, тоже красивый, хипстероватый и младше меня лет на надцать. Вдруг что-то мне хочет сказать на счет проката? Ахаха! Нет, не то чтобы мне нужно было сократить разницу в возрасте между ним и мной, но, вероятно, это показатель уровня. А я такие сигналы, пусть изредка, но люблю :--)

Один из компании, которого едва знаю, был сначала хорошим учителем катания на лыжах, а потом великим гуру, у которого есть право заставлять меня делать то, что я не хочу. А не хотела я идти в первый день, когда мне уже не нужно спускаться плугом, на красные трассы, разгоняться до его скорости, и совершать лыжные подвиги на благо чьих-то амбиций. Я это все ради кайфа, а не ради самоутверждения, как некоторые. Но вроде, конфликта, в итоге, избежали и никто не скатился в неадекват. Ну или женщины, которые всегда знают чего хотят, редкость. Мужчинам с амбициями странно. Так знают влюбленные котики, что, после секса, хотят лежать в обнимку. Так знает горная речка Женец, что хочет опоясывать Буковель. Тот кто хорошо меня знает не станет меня заставлять делать что хочет он, а не я. Либо примет это как условие, либо нет. Что в общем-то пофиг. Когда у меня есть любимый мужчина, мне не так важно, нахожу я новых друзей или нет. И, если не касаться темы дружбы, а только любви и сексуальных отношений, то, конечно, можно хотеть спать только с одним человеком, все зависит от его качеств :--)

Сегодня сижу дома, делаю себе выходной. С одной стороны, я не виновата, что на сайте "Модной касты" так много платьев, с другой, мне вчера с Getty images пришло столько денег, что вполне окупаются те, дни что я не работаю. И курс доллара растет.

Опять слушаю "Хамерманов", но уже больше делаю упор другую песню. И вдруг поняла, что она и про Коронaвирус тоже :--))) Мое мнение о том что происходит, где-то посредине между мнением Лукашенко и тех, кто предлагает дезинфицировать руки после каждого поправления маски. Но кому-то хлебом не корми дай впасть в маразм



Шутили, что если выбирать кто какой зверь, то я сокорее волчица чем кошечка. Что, конечно же, очень сексуально :--)

Через всесвітній карантин у весняному повітрі вже відчувається по-трошки якесь напруження. Особливо, коли я останнього разу ходила до відділення "Нової пошти". Коли я побачила чергу, в якій люди стоять на серьозних відстанях один від одного, а частина людей у масках, а середину пошти запрошують по одному, я подумала: "Трясця!". Але ж запропоновані відстані дотримувала. Як, взагалі-то, і завжди. Працівники пошти помітно стурбовані. В масках, звичайно. Але, за кілка хвилин до цього дивного видовища, до мене на вулиці підкатив трирічний малюк на самокаті, помахав руцєю, та сказав: "Привіт!". Він був дуже щасливий, це був такий різкий контраст! А ще було приємно, що босоніжки виявилися чудові! Хоча й на танкетці, але, в той час, із м'якою подошвою, це якійсь навий винаххід у виробництві взуття. Думаю, у "Інтертопа" взагалі варто купувати через інтернет.

Раптово нашим друзям прийшла у голову ідея начхати на рекомендації МОЗ і вирватись у дивовижну пригоду, яка буде для мене ще й можливістю продовжувати вчитися кататись на лижах! :--)) Думали в Драгобрат, а їдемо в Буковель на власних авто. Подорож серед холери, це має бути файно ще й через всі умови. Виїжджаємо з весни до лютої зими, яка, як каже прогноз, буде у неділю по всіх українських Карпатах. До речі, у інстаграмі пишуть, що у Буковелі зараз нема де впасти сокирі. І новачків ловлять навіть по черних трасах... Але я не з таких, звичайно ж...

.

Коли ми гуляли на православне Різдво в музеї народної архітектури та побуту, який увесь просто неба, біля Голосіївського парку, в нашої компанії були дочки друзей Діми, Вера та Надя. Наді сім і вона вже вивчає інформатику, а Вері чотири і в неї є дім в якому живе Барбі, що, звісно, дуже круто. Так от Надя, коли ми обідали в одному з експонатів, бо він є діючий шинок, сказала декілька речень на корейської. Це, мене, м'яко кажучи, приголомшило. Надя пошла навчатись у школу, в якої напрямок — східні мови, випадково, бо це поряд з її будинком, але їй там цікаво, і ніхто її не примушує до навчання. Відчуваю повагу до неї, до того ж, вона дуже мила. Сучасні діти взагалі, зазвичай, фантастичні. Вони кращі за нас!

А в шинку були ще борщ з пампушками та медовуха, для дорослих. Усе таке смачне! Особливі витвори мистецтва, рядки з млинів, пагорби, захід сонця, та таки веселі ми!

Це взагалі просто у простір. Але деякі чоловіки сприйняли це на свій рахунок, навіть Р. завітав у гості :--) А ще один щасливо одружений друг Д. написав що давно мене хоче. Він давно емігрував з України. Ось що із людьми діє травень тa поцілунки надіслані в нікуди :--)

По рекомендации камрада pauluss, я таки начала смотреть сериал, впервые за много лет. Последний сериал, который смотрела весь, переживая за некоторых героев, был "Баффи - победительница вампиров" в начале нулевых. И он мне был интересен характерами персонажей, да и просто как-то втянулась. Хотя, нет, если честно, если бы не обаяние Спайка, скорее всего бы бросила, ну или нет, не знаю. Там был в плане актерской игры впечатляющий переход от вражды к влюбленности, очень убедительный. Но так или иначе я из этого сериала выросла и смотреть аналогичное бы сейчас не стала.

Сериал "Пастырь", про который у себя написал pauluss, действительно вот как раз под пиво, лучше и не скажешь, но это очень хороший сериал под пиво и мне не было скучно смотреть первую серию, как, допустим, смотреть полнометражку "Вечное сияние чистого разума" с Джимом Керри.Сейчас, читая "Критику чистого разума" И. Канта, я начинаю подозревать, что в том фильме есть отсылки к его текстам, вероятно, очень завуалированные. Но впечатление есть впечатление. Так вот, "Пастырь". Если это показатель типичных тенденций в американском кино, то оно изменилось в лучшую сторону.

Во-первых, ища, по привычке, что к чему, во время просмотра, я таки быстро нашла. Например, стеб над укладом жизни в американской глубинке, где все обязаны ходить в церковь, а то соседи-односельчане будут сначала косо на тебя смотреть, а потом на тебя полено из-за угла наскочит, и потом кровь, кишки, распидарасило. Во-вторых, фильм лишен уже приевшегося американского пафоса, как, наверное, "Джей и молчаливый Боб". А еще обезбашенный юмор, но тут и просто шутки чтобы сразу насмешить, и такое нарочитое высмеивание за много лет, видимо, уже всем надоевших традиций американского кино и шаблонов. Например, эстетика образов уже точно доведена до стилизации комикса, за счет, больше всего, операторской работы. А мордобой в стиле "кунгфу" воспринимается как один из возможных способов коммуникации, ну вот так поговорили, встали, отряхнулись, либо умерли, похоронились (выбрать нужное), пошли дальше.

Ощущение, что действие происходит в чьем-то сне или в игре, первое приближает к сюрреализму, второе напоминает наш разговор с одним из камрадов, в реале, о том, что игровая индустрия и киноиндустрия будут все больше родственны друг другу со временем. Авторы фильма уже не используют столь грубые приемы для расшевеления чувств зрителя как в том американском кино, которое я помню когда-то. Не вышибают слезу когда не разжалобиться может только полено, но показывают как просто зашедшая ненадолго в гости к сиротам, сильная и воинственная женщина вызывает у них такую естественную симпатию, они искренне улыбаются и радуются ее приходу.

В общем, я конечно, не буду так разбирать каждую серию, но это просто очень хороший пример, чтобы сказать про новое в голливудском кино, в сериальной индустрии, что меня явно порадовало. Все же, "Саус парк", Арановски, Солондз, Карейн и, наверняка, кто-то еще не оставили мир кино США без изменений. Голливудские создатели кино больше не боятся выпускать неидеальных, с точки зрения американской мечты, персонажей. А подчеркнуто накатанные приемы из боевиков, не постмодернизм ли подобный Тарантино? ;--)

Или это только в "Пастыре" все вот так и я напрасно пытаюсь понять его как тенденцию? Так или иначе, но удачный просмотр именно голливудского кино, для меня важное событие за много лет, поэтому я хочу написать об этом в свои блоги обязательно!
Спасибо, pauluss!

Здається, у мене є вибір, самій зустрічати новий рік, чи у великій компанії. Але не факт, що я не оберу перше. В мене є чудова ідея, наготувати страв на кілька днів, купити вина, чи вермута, накачати фільмів Гатліфа, Кустуриці, та ще фильм "Тувалу", а, може, "Фенчжоу" Іллієнка. А гуляти в інше місто поїхати не тоді, коли ціни на подобове жило будуть втричі більші за звичайні, а коли все буде як завжди в цьому плані. Бо як я бачу, із досвіду минулого року, головне запланувати подорож у проміжку двох тижнів, відносно закінчення-початку року, і не обов'язково саме кудись їхати 31-го, щоб мати відчуття свята. У великій компанії, звичайно, збираються гуляти до запаморочення, це буде майже Содом і Гоморра. Дуже весела, звичайно, але я ще не знаю як саме вчинити, чи мені це справді підходе

Некто В. продолжает меня удивлять. Но правильнее, наверное, все-таки У. Хотя мы стали общаться совсем редко, данный кадр может внезапно написать что-нибудь в духе: "Милая моя, я мечтаю о том как мы поплывем по озеру любви на маленькой лодочке, будто гроошины в стручке...". "Не планируешь ли ты посетить Лондон? Нет?! Боже как жаль!". Пропущенный видеозвонок из чата. Наверное, господин У. сел на телефон в разгаре корпоративных вечеринок. А сегодня я решила, спустя две недели, в ответ спросить как дела и оказалось, что господин У. меня заблокировал зачем-то. Смеется, плачет, мажет стены говном. Или просто не мне судить об адекватности поведения англичан? Вот до блокирования мне было очень даже смешно, а теперь не знаю, это как-то уже слишком, мне кажется :--) В Инстаграме постит свои селфи, в последнее время. Ну и отъел же ты за год будку себе, дорогой У, а еще год назад переживал, что ты для меня слишком старый и толстый. Видимо решил, что ебись оно конем. Но я тоже, я тоже так решила! У нас симметрия:--)))

А ще, мені подрарував необроблений бурштин чоловік, якому я сподобалась, але про якого я швидко зрозуміла, що не можу бути із ним парою. Можно б було не бути упевненой, що він хоче саме стосунків, а не дружби, наприклад, але продовження низки кроків певної спрямованності все ж переконують до чого він веде. Він теж не розуміє, що ми дуже різні через освіту та коло інтересів. Йому це ще треба пояснювати. А бурштин я вирішила повернути, якщо він погодиться, хоча мені подарували його зі словами "На згадку", тобто причин не брати номінально не було. Я багато відмовила цієї осені, у порівнянні із літом. Ще зрозуміла, що спілкуватись із деякими друзями вже тільки не цікаво, а й дещо починає дратувати, тому краще не трепіти постійно якісь дурниці, а просто сказати "годі". Я не пишаюся цим всім, але відчуваю, що роблю правильно, мені стає легше від цих вчинків

А с концертом Щербакова вышло так. Если раньше мне дарили телефон после секса, то два билета на концерт мне дарят уже просто так. И мне нужно найти с кем поехать. Первым делом предложила С. К. Захочет ли слушать Щербакова в Харькове? Подходящие ли дни для поездки?

Познакомилась в интернете с человеком, который, уже зная как я люблю Щербакова, уже купил мне билет на его концерт. Чем бы это не обернулось в итоге, но уже есть сколько-то дней дружбы :--)

Когда И. прислал очередное видео с нестандартными псевдонаучными гипотезами, я не стала его смотреть и отвечать поэтому не захотела. Но внезапно он позвонил и сказал, что ему нужен такой дизайнер в офис, чтобы совсем был свой человек, а тон общения дружеский, не рабочий. Что, я, конечно, не имею опыта в разработке именно упаковки и этикеток, но меня же можно научить. Нет, он не просит меня бросать свое портфолио на стоках, но я же могу всего два часа в день уделять обучению, приезжая к нему в офис. И он мне будет за это платить :--))) Я в раздумьях, не может быть, чтобы он ничего за это не хотел взамен, но вопрос нужно ли мне и обучение и то, что он хочет взамен. И. читает мой жж, куда написала чуть больше про поездку в Одессу. Там виден мой интерес к еврейской культуре и языку. И. внезапно упомянул про свои еврейские корни, про которые раньше не говорил, смеясь дружелюбно в трубку.

С. К. тоже вспомнил, что он немножко еврей, но раньше, во время восхитиельной поездки в Одессу и Черноморск. Понял, что мне нравится еврейскость. И теперь у него такие идеи для следующей встречи, что слегка кружится голова. Он знает как я люблю города Западной Украины, и вот такое придумал, надо же. Во Львове мы еще не встречались :--)

Всвязи с рекомендациями по поводу временных ограничений для организма, я полностью весь фитнес заменила на хатха-йогу. Нашла асаны с нагрузкой на все необходимые группы мышц. Йога, кроме прочего, действует на нервную систему не хуже известных мне нейромедиаторов. Я вышла сегодня на улицу в прекрасном настроении. И мироздание в образе симпатичного мужчины лет 34-х, сказало мне, что я само изящество :--))

Одесса смотрела на нас множеством фенотипов, то удивленно, то настороженно, то и вовсе мимо. Слегка накрапывал дождь, но меня согревали теплом. И ходить по новым маршрутам было все чудесатей. Многоликая, но высечь из нее ощущение праздника - пара пустяков!

Но только в Черноморске было удобно подойти совсем близко к воде, не снимая обуви, не набирая в нее песка, вглядываясь в текстуру дна, сквозь прозрачную воду. А потом сидеть, обнявшись, на берегу и смотреть на волны.

Отведать жестких морепродуктов, отведать нежных, и узнать, что степень радости все равно одинаковая :--) Холод иногда нужен чтобы тебя согревали, иначе то, что служит для согревания будет называться иначе