Хай життя небагате на різні події, але є щось особливе в тому щоб знайти собі перукарку в центрі Києва. Без цього б мені не прийшло у голову заходити в курдонери і дивитися на Велику Васильківську ніби із затишного куточка. Але варто зробити кілька кроків і ти поринаєш в людську течію, підсвіченою ранковим сонцем.

А потім, вже після салону, йти пити каву в мою улюблену "Арома-каву". Там дещо змінилося. На приклад, донести переповнену чашку капучіно, декоровану серцевидною пінкою, настільки ж легко як йти з шестом по канату. Або мені так здається. Адже я ніколи не виступала у цирку. Тільки дивилася як глядач. До того ж, ще й треба захопити трубочку з кремом. Я побачила нові десерти, треба пробувати.
На туалеті зачимось зробили кодовий замок, написавши код на папірці, приколотому до двірного косяку. Але зайти в середину було не просто, бо звідти не міг вийти відвідувач, який сидів там певний час. Це була дівчина, їй на допомогу прийшов її хлопець. Вони разом обговорювали різні комбінації кодів, але нічого не допомагало. Діодик засвічувався зеленим, але двер не відкривалася. За стійкою стояв дуже зайнятий персонал. Нічого не залишилося як піти в Олімпійський. А там Брокард і різнокольорові китайські рибки у басейні.

Сподобалася школа з поглибленим вивченням іноземних мов. Як би не перукарня в центрі, я б не звернула на неї увагу. Вона в затишній глибині, в кількох кроках від магістральної смуги. В моєму смаку.

Пізніше ми відкрили для себе нове вино Alexandre. А потім як гром серед безхмарного неба - Портнова шльопнули!

Колись, гуляючи в лісі, треба було встигати вчасно увертатися від стрімких, тренованих людей на спортивних біциклах, а тепер дійти до початку ліса означає розпочати і шлях додому. Розвернувшись на 180 градусів. І не факт що тебе не наздожене якійсь маламут або хаскі, не лизне тебе в руку :-)

Парк Шевченко набуває пику своєї краси, на мою думку, у травні. Коли все квітне. І регулярна частина парку і звивисті алеї мають, в цю пору, свою окрему чарівність. Але саме красу алеї, яка йде вздовж Терещенківської, на яку я заходжу рідко, бо мені, як правило, здається що і так занадто очевидно те що там у травні побачиш, я відчула, у процесі ходи по парку, немов у перше :-) Просто йдеш, розкривається перспектива і раптом відбувається той приступ естетичного кайфу, який надає основний сенс численним прогулянкам в центрі Києва. Передати на фото не вийшло, але хоча б просто зробити селфі вже означає згадку про це диво через певний час

Щоб побачити Дніпро достатньо зробити кілька кроків. В тій чи іншій ділянці. Особливо тішить вид з вікна, коли ледве починається схід. Але я люблю Київ, в тому числі, і за звичайний благоустрій прибудинкових територій. Мене, звісно, пригнічує стан війни в країні, але я не відчуваю гострий брак подорожей, як це було коли я ще жила в Дніпрі. Київ є таким живильним джерелом, що його одного вистачає дуже надовго. Може бути брак поїздок у центр Києва, але тут просто, береш і їдеш

На яскравому пасмурному світлі

Сьогодні добре відчувалося, тут і зараз, як покращує настрій все що квітне. По мірі просування по проспекту в бік косметології. Раптом я помітила, що мені назустріч йде чи то Бред Піт, чи то Орландо Блюм, років 18-20. Довге волосся розвивалося по вітру. Дивиться мені в очі, посміхається. "От же ж", подумала я, - "Не прогав своє життя, дитинко!" Це мені згадалися тусовочні персонажі часів моєї юності. Які мали як сумне продовження життєвого шляху, так і зіркову кар'єру у сфері IT.

А ще, цими днями, ми із чоловіком, бавили себе суші. Не на конкретне свято, а просто так. Ніби на пару годин вийшли у інший світ. Через смак вина, суши і сира "Джугас". Сережа часто мене запитує, як могли мене прогавити попередні чоловіки? Мабуть, вони дурні! :-))

На решті я зібрала до купи факти з історії про маріупольских чужинців, які намагалися взяти під свій контроль ринок в центрі Івано-Франківська, у 90-ті. Треба якось зліпити текст, який можна буде вважати когерентним

Окуляри в спортивному стилі :-)

у спортивному стилі :-)

Тестуємо камеру на новому айфоні. Нашім родинам фото дуже сподобалося :-) Але я все одно буду, у майбутньому, хотіти андроїд

Барви

.

в сонячну погоду :-)

Мешканці нашого кварталу мене хвалять і навіть інколи засмучують своєю увагою :-) От, на приклад, сьогодні я йшла із найближчого супермаркету із шоппером, і, коли проходила повз стоянку зі смітником, раптом почула вітання. Хлопець, по конфігурації, подібний на Діму В. Поки він був ще в боковому зорі, я навіть, на мить, припустила, що можливо, це він. За секунду приготувалася ігнорувати звернення. Але ж ні, коли зір був вже у фокусі на хлопчику, я побачила, що це не він. Тож "привіт" російською мені сказав незнайомець. І я вже ігнорувала звернення як просто заміжня жінка із обручкою на пальці. Обручку вже переодягла на безіменний палець, оскільки вже не боюся що зніму її разом із рукавичкою. Вже дуже тепло, пора рукавичок закінчилася. Я просто йшла з сумкою продуктів так само як до вітання. Хлопець вітається - караван мовчки собі йде. Так він, відчувши відтінки неуспіху, сказав мені в слід, що в мене класні штани! :-) Це були pretty little things.

А ще раніше мені сказала просто касирша в супермаркеті, у сигаретному відділі: "Ой, яка в вас класна зачіска!" Я кажу: "О, дякую, а мій чоловік каже, що я мов Мальвіна з "Золотого ключика" Касирша сказала, що, мовляв, так і є. Добре, увага моєї статі теж говорить, що я можу давати позитивні враження людям :-)

А ще недавна був випадок такий, що я досі не розумію, чи то той чоловік мною захопився аж настільки, чи то в нього психічний розлад, чи обидва пояснення разом. Я йшла по магазину, а він стояв у відділі сирів і уважно стежив за моїм рухом. Коли виходила від кас самообслуговування до виходу, то помітила що він стоїть все там же. І так само уважно дивиться на мене. Можливо, то був ман'як, і голоси нашоптували йому щось на мій рахунок. Але не факт що погане :-)

Сережа, після розповідей про ці випадки, почав глузувати з мене: треба дивитися, чи не йде за мною ман'як, я чипляюся до малолеток у нашому дворі, Мальвіна така Мальвіна і інше ололо в дусі Сереженьки. Більше за все підначує що я сама чипляюся до хлопців :-)) Я Мальвіна-чиплялка

Фіолетовий макіяж

Коли роблю лінійні іконки і потім розфарбування, з одного боку виходить скоротити робочий процес майже вдвічі. З іншого боку, кульгає тайм-менеджмент. Вже три дні поспіль працюю не більше ніж півдня. Але, при цьому, якось так виходить, що переношу роботу на вихідний. Мені колись мій екс Д. казав, що повинно бути обов'язково хоча б два повних вихідних без розриву між ними. Чи то я так піддаюся впливу, тих кого вважаю авторитетом, чи то так і є. Побачимо. В мого нинішнього чоловіка буде графік три через три. Робочий день 12 годин. Чи буде він достатньо відпочивати?

Почала відновлювати навички фотографування на фотику-фуджику. Розбиралася з налаштуваннями. Згадую що і як. Виставила світлочутливість максимальну, а фотки вийшли зернисті, теж максимально. Просто жах! Не відретушувати їх ніяк, тільки тонова і кольорова корекція. Поки що більш звично і ефективно фотографувати на смартфон. Навіть лук у ванній кімнаті і то розповість більше про об'єкт зйомки ніж фуджик. Це розповідь викривленого дзеркала, звісно, але детальна :-)

А ще я хотіла побачити на знимках як сполучається китайський светр з косами зі спортивними штанами pretty little things

Перший Сережин робочий день ми святкували невимушено. Він приніс додому торт пінчер і біле вино Совіньйон. Ми вирішили, що megogo нам, все ж таки, потрібно і оформили підписку. В телевізорі збірна України спочатку програвала збірній Бельгії, а потім раптово почала вигравати, наприкінці матчу. Коли на поле вийшли молоді запасні. А ще було нечуване - один з голів забив захисник, Забарний!

Торт Пінчер був з вишнями і мені дуже сподобалося як вони лопаються на язиці :-) Совіньйон теж був відмінний! Він підсилював наростаюче задоволення, викликане відчуттям немінучої Перемоги!

Нехай я не в фокусі, але мати портрет на фоні Андріївської церкви і фундаменту Десятинної церкви, в любому випадку, чудовий варіант :-)

Перша кам'яна церква Київської Русі була зруйнована під час монголо-татарських навал, але той фундамент що лишився, з тих пір, завжди буде мати статус пам'ятки національного значення

Луки на Михайлівський і на Майдані :-)

Я мріяла про сумочку Presentville. Я хотіла, щоб принт був обов'язково із персонажем. Хоча в них багато прекрасних принтів з квітами і орнаментами. Моя мрія виглядала як кіт, сова або лисиця :-) І мій коханий чоловік замовив для мене шопер з принтом моєї мрії. Сумку виготовили на замовлення! І хоча я щось таке відчувала у повітрі, сюрприз вийшов дуже приємний :-) І кросівки NB стали знов актуальні. Пастельні відтінки з рожево-персиковим, але без циганського шику. А інтер'єри київських ресторанів так і взагалі максимально далекі від цього...

Мама прислала мені фото, де ми позуємо разом з нею. Мама одягала мене в блакитне і синє і називала "Мальвиною"

Якщо б у часи молодості моєї мами був би інтернет, то я навіть уявити не можу, що вона б викладала свої портрети в прихованих дописах...