Свежие мемчики

Мовою оригіналу

Языком оригинала

Командующий Воздушными силами ВСУ Николай Олещук сообщил о сбитии еще одного самолета дальней радиолокационной разведки А-50. Российские пропагандисты также признают потерю борта. Всего до полномасштабного вторжения у РФ этих самолетов было шесть. Один был поврежден атакой коптера на аэродроме в Беларуси, уже два потеряны в районе Азовского моря. Эти потери являются крайне чувствительными для РФ, восполнить их абсолютно нечем.

Цензор.нет

Атаку на Новолипецький металургійний комбінат організували СБУ та ГУР, - джерела
За даними наших джерел, удар безпілотниками по металургійному комбінату у Новолипецьку організували одразу дві українські спецслужби: СБУ та ГУР.
«Це один із найбільших металургійних комбінатів росії».
Після потужних вибухів на Новолипцькому металургійному комбінаті почалася масштабна пожежа та евакуація всього персоналу заводу. Як додають в українських спецслужбах, безпілотники СБУ та ГУР поцілили в установки, призначені для первинного охолодження неочищеного коксового газу.
До речі, власником ураженого комбінату є наближений до путіна російський олігарх Володимир Лісін. За оцінками Forbes він входить в трійку найбагатших людей рф.
За даними ЗМІ, до недавнього часу на Новолипецькому металургійному комбінаті вироблялася сировина для російських компаній, що займаються ядерною зброєю та балістичними ракетами.





Атаку на Новолипецкий металлургический комбинат организовали СБУ и ГУР, - источники
По данным наших источников, удар беспилотниками по металлургическому комбинату в Новолипецке организовали сразу две украинских спецслужбы: СБУ и ГУР.
"Это один из крупнейших металлургических комбинатов России".
После мощных взрывов на Новолипцком металлургическом комбинате начался масштабный пожар и эвакуация персонала завода. Как добавляют в спецслужбах, беспилотники СБУ и ГУР попали в установки, предназначенные для первичного охлаждения неочищенного коксового газа.
Кстати, владельцем пораженного комбината является приближенный к пути российский олигарх Владимир Лисин. По оценкам Forbes он входит в тройку самых богатых людей России.
По данным СМИ, до недавнего времени на Новолипецком металлургическом комбинате производилось сырье для российских компаний, занимающихся ядерным оружием и баллистическими ракетами.

@privatnamemarnya

17 лютого — Су-34, Су-34, Су-35
18 лютого — Су-34
19 лютого — Су-34, Су-35
21 лютого — Су-34


Стрічка "20 днів у Маріуполі" Мстислава Чернова перемогла у номінації "Найкращий документальний фільм" премії BAFTA!

Про це йдеться на сайті премії.

На сцену за нагородою піднявся Мстислав Чернов, а також фотокореспондент Євген Малолєтка та продюсерка Василіса Степаненко, які разом із Черновим працювали в оточеному Маріуполі у 2022 році.

Ще добрі новини:

Ударний підрозділ "Булава" знищив FPV-дронами "Дикі Шершні" ворожий ангар з технікою окупантів Лише за один робочий день спалили ворожої техніки на десятки мільйонів

А ще масова ліквідація російських окупантів у Волноваському районі.

За заявами росіян, втрати мінімальні — щонайменше 65 ліквідованих внаслідок ударів HIMARS.




@privatnamemarnya

17 февраля - Су-34, Су-34, Су-35
18 февраля - Су-34
19 февраля - Су-34, Су-35
21 февраля - Су-34

Лента "20 дней в Мариуполе" Мстислава Чернова победила в номинации "Лучший документальный фильм" премии BAFTA!

Об этом идет речь на сайте премии.

На сцену за наградой поднялся Мстислав Чернов, а также фотокорреспондент Евгений Малолетка и продюсер Василиса Степаненко, которые вместе с Черновым работали в окруженном Мариуполе в 2022 году.

Еще хорошие новости:

Ударное подразделение "Булава" уничтожило FPV-дронами "Дики Шершни" вражеский ангар с техникой оккупантов

Только за один рабочий день сожгли вражескую технику на десятки миллионов

А еще массовая ликвидация российских окупантов в Волновахском районе.

По заявлениям россиян, потери минимальны - по меньшей мере 65 ликвидированных в результате ударов HIMARS.

Не встигли вчора як слід порадіти знищенню десантного корабля "Цезарь Куніков", як виявилося, що персонаж, на честь якого було названо корабель, помер саме 14-го лютого! :-) Всі листівки до Дня Валентина були, так чи інакще, прив'язані до морської тематики. Взагалі за час Великої війни Сили оборони знищили чотири такі судна — це "Саратов", "Новочеркаськ", "Мінськ" та "Цезар Куніков". Це, передусім, ознака того, що руйнація стереотипів, і, як слідство, дива завжди можливі. І того що запаси зброї в росії не нескінченні.

Так само як змогли подолати вето Орбана в парламенті ЄС, так голосування в Палаті Представників не завжди впирається в одного спікера. Є різні варіанти, в тому числі, й такі, коли Майк Джонсон зможе сказати Трампу, що зробив що міг, вибачайте, але вони все одне вчинили так як їм потрібно! Сам Трамп активно домагається визнання своєї недоторканості від судових переслідувань, але ж повалення влади в США навряд залишиться без покарання. Взагалі бути диктатором на чолі Америки, крім Трампа, більш нема кому. Але дивно що в нього взагалі є прихильники, це ж не росія


Не успели вчера как следует порадоваться уничтожению десантного корабля "Цезарь Куников", как оказалось, что персонаж, в честь которого был назван корабль, скончался именно 14 февраля! :-) Все открытки ко Дню Валентина были, так или иначе, привязаны к морской тематике. Вообще за время Великой войны Силы обороны уничтожили четыре таких судна – это "Саратов", "Новочеркасск", "Минск" и "Цезарь Куников". Это, прежде всего, признак того, что разрушение стереотипов, и, следовательно, чудеса всегда возможны. И того, что запасы оружия в России не бесконечны.

Так же как смогли преодолеть вето Орбана в парламенте ЕС, так голосование в Палате представителей не всегда упирается в одного спикера. Есть разные варианты, в том числе, и такие, когда Майк Джонсон сможет сказать Трампу, что сделал что мог, извините, но они все равно поступили так как им нужно! Сам Трамп активно добивается признания своей неприкосновенности от судебных преследований, но свержение власти в США вряд ли останется без наказания. Вообще быть диктатором во главе Америки, кроме Трампа, больше некому. Но удивительно что у него вообще есть поклонники, это же не россия

Після того як зірка голої вечірки Ф. Кіркоров привласнив собі авторство пісні Ірини Білик "Сніг", вона відреагувала у вигляді вірша, присвяченного Ф. Кіркорову:

Снег в крови у твоих дверей!

Ты смотрел на себя вчера?
Отражение видел ты?
Посмотреть на себя пора!
«Гений» срама и наготы!
Песню сколько уж лет поешь?!
Но не понял ты только суть...
Если в сердце ворвалась ложь...
То порядочность не вернуть...
Ты поешь для того, кто мой…
На рассвете разрушил дом...
Распыляешься пред ордой,
Что растопчет тебя потом!
Украина стоит в слезах,
Ты глумишься сейчас над ней!
Бог накажет на небесах...
«Снег» в крови у твоих дверей...
Каждый раз ,когда ты поешь...
Вспоминай мой печальный взгляд...
Душу дьяволу продаёшь...

Зрозуміло, що Ф. Кіркоров нічей сумний погляд згадувати не буде, хіба що для того, щоб краще вдавати ніби "все божжя роса", як і всі кацапи, але ж, якщо вже на те пішло, і я тепер знаю як звучить пісня "Сніг", то українська версія набагато краще і Кіркоров її заспівати не зможе.
Я не чекаю на те що факт крадіжки пісні викличе в росіян почуття сорому, адже на їх думку, якщо ніхто не святий, то будь який огидний вчинок може бути виправданий. І правий буде той, в кого є сили і наглість для того що вчиняти огидно.

А ще, за квадратно гніздової логікою росіян, якщо Пугачова підтримує Україну, нам повинно бути страх як боляче, якщо вони пишуть про неї щось огидне! Ми повинні любити її творчість, плакати якщо хтось її творчість відверто зневажає хтось чія думка сама по собі для нас нічого не важить. Коротше, ми повинні приймати близко до серця все що пов'язано із Пугачовою. Але ж це її справа до чого показувати свою прихильність, до підарасів, чи до цивілізованого світу, в якому є права, закони і міжнародні норми. Страх не обійняти, не пригорнути до себе вчасно усіх хто "за тебе" суто росіянський. Не перемога добра над злом, яка є неминучою, як прогрес і еволюція, а вчасне згуртування навколо чогось що росіяне вважають своїм. Якщо нормальний натовп збереться, то ось вам і перемога, бандерлоги перемогли решту тварин, на приклад.

Пугачова колись теж привласнювала чужі пісні, не знаючі, що прийде час і репертуар західних виконавців стане відомий всім завдяки інтернету. Тобто, це доводить, ту росіянську істину, що ніхто не святий. Але вибір завжди є і це важливо саме для самій несвятій людини. Або ти несвятий примкнеш до нормальних, або до підарасів. І навіть якщо ти колись вчинив нечесно, зробив помилку, ти завжди можешь жити так щоб ця помилка була останньою:




После того как звезда голой вечеринки Ф. Киркоров присвоил себе авторство песни Ирины Билык "Снег", она отреагировала в виде стихотворения, посвященного Ф. Киркорову:

Понятно, что Ф. Киркоров ничей грустный взгляд вспоминать не будет, разве что для того, чтобы лучше притворяться будто "все божья роса", как и все кацапы, но, если уж на то пошло, и я теперь знаю как звучит песня" Снег", то украинская версия гораздо лучше и Киркоров ее спеть не сможет.
Я не жду того, что факт кражи песни вызовет у русских чувство стыда, ведь по их мнению, если никто не свят, то любой отвратительный поступок может быть оправдан. И прав будет тот, у кого есть силы и наглость для того, что поступать отвратительно.

А еще, по квадратно-гнездовой логике россиян, если Пугачева поддерживает Украину, нам должно быть страх как больно, если они пишут о ней что-то отвратительное! Мы должны любить ее творчество, плакать если кто-то творчество бывшей советской артистки откровенно презирает, кто-то чья мысль сама по себе для нас ничего не значит. Короче, мы должны принимать близко к сердцу все, что связано с Пугачевой. Но ведь это ее дело к чему показывать свою приверженность, к пидарасам или к цивилизованному миру, в котором есть права, законы и международные нормы. Страх не обнять, не привлечь к себе вовремя всех кто "за тебя" сугубо русский. Не победа добра над злом, которая неизбежна как прогресс и эволюция, а своевременное сплочение вокруг чего-то, что русские считают своим. Если нормальная толпа соберется, то вот вам и победа, бандерлоги победили остальных животных, например.

Пугачева когда-то тоже присваивала чужие песни, не зная, что придет время и репертуар западных исполнителей станет известен всем благодаря интернету. То есть, это доказывает ту русскую истину, что никто не свят. Но выбор всегда есть и это важно именно для самого несвятого человека. Или ты, несвятой, примкнешь к нормальным, или к пидарасам. И даже если ты когда-то поступил нечестно, совершил ошибку, ты всегда можешь жить так чтобы эта ошибка была последней:

Попри те, що кацапи погрожували не віддавати нам полонених ще тривалий час, цими днями, відбувся обмін. До Батьківщини повернулися 207 бійців: 95 воїнів ЗСУ, 56 нацгвардійців, 26 прикордонників, 29 воїнів з ТРО, і один подіцейський. Таким чином так звана росія довела неспроможність інформаційних атак щодо Іл-76. Росіяни досі не представили жадних доказів, крім відео автобусу з невідомо чим, дуже здалека, який просто під'їжджає до літака. Допустити міжнародних експертів так звана росія відмовилася. Багато експертів були просто недопущені до місця, де можна проводити розслідування. Тому ні США, ні ЄС не мають жодних відомостей, що доводять, що українські полонені були насправді на борту Іл-76. Біда в тому, що якщо тварюки вирішили навіть просто інсценувати загибель тих людей, що зі спуску Симон'ян досі не повернуті в Україну, то вони зробили максимум щоб друзі і рідні цих полонених не побачилися з ними ніколи. В кращому випадку вони десь у російських тюрмах, в гіршому вони вбиті, просто не через падіння літака.

Хорошою новиною є схвалення передачі 50 мільярдів від ЄС Україні. Знайшлися засоби нейтралізації Орбана! Трамп не передбачуваний, але не факт що він буде президентом. Чи то мені тільки здається, але за мінусом завжди іде плюс. Ну і ракети, які надійшли після візиту Вікторії Нуланд. Російські пропагандони трубили у всі труби про те що вони їх збивають ще півроку тому, але ж ракети, які б'ють на 145 км надійшли тільки зараз


Несмотря на то, что кацапы угрожали не отдавать нам пленных еще долгое время, на днях, состоялся обмен. На Родину вернулись 207 бойцов: 95 воинов ВСУ, 56 нацгвардейцев, 26 пограничников, 29 воинов из ТРО, и один подицейский. Таким образом, так называемая россия доказала несостоятельность информационных атак про Ил-76. Россияне до сих пор не представили никаких доказательств, кроме видео автобуса с неизвестно чем, очень издалека, просто подъезжающего к самолету. Допустить международных экспертов так называемая россия отказалась. Многие эксперты были просто не допущены к месту, где можно проводить расследование. Поэтому ни у США, ни у ЕС нет никаких сведений доказывающих что украинские пленные были на самом деле на борту Ил-76. Беда в том, что если твари решили даже просто инсценировать гибель тех людей, которые из списка Симонян до сих пор не возвращены в Украину, то они сделали максимум, чтобы друзья и родные этих пленных не увиделись с ними никогда. В лучшем случае они где-то в российских тюрьмах, в худшем они убиты, просто не по причине падения самолета.

Хорошая новость - одобрение передачи 50 миллиардов от ЕС Украине. Нашлись средства нейтрализации Орбана! Трамп не предсказуем, но не факт, что он будет президентом. То ли мне только кажется, но за минусом всегда идет плюс. Да и ракеты, поступившие после визита Виктории Нуланд. Российские пропагандоны трубили во все трубы о том, что они их сбивают еще полгода назад, но ракеты, которые бьют на 145 км, поступили только сейчас

Пропагандисти почали розганяти істеричні заяви про падіння Іл 76 майже в той час, коли він впав, до них одразу підключилися й спікер госдуми і товарисчи з комітету безпеки. Так само як коли обстріляли колонію в Оленівці (і вже доведено, що це справа рук російських катюг) верещали майже одночасно із трагедією, закликали не надавати нам зброю, вимагали визнати саме нас країною-терористом. Хоча країною-спонсором тероризму потім визнали їх. Франція відмовила влаштувати засідання ООН, за викликом росії. В перший же день, а перенесла на другий день. І що ж ми бачимо? В росії вже основна увага змі прикута до поїздки путина до колишнього Кенігзбергу, а ось про падіння літака говорять вже набагато менше. Представники ООН заявили, що наразі невідомо, чи перебували на борту літака українські полонені. Так само як і представники нашого уряду і військового керівництва.

А що взагалі відомо?

Є перелік полонених від російської сторони. В ньому є один віськовий, якого вже обміняли 3-го січня. Коноваленко Максим Анатолійович. Солдат ЗСУ Максим Колесников, якого обмінювали раніше, каже що заява росії бредятина вже хоча б по тому критерію, що на борту літака мало б бути 30 поліцейських, а не три, у якості конвою. Так було коли обмінювали його. Логічно, адже 65 полонених із бойовим досвідом просто б задушили 3-х поліцейських голими руками і наказали пілотам летіти куди скажуть вони. А ще стріляти на борту літака заборонено. Може відбутися розгерметизація...

Друге. Відстань від місця збиття до кордону 90 километрів. Але навіть Петріот стріляє на 80. Вже відомо, що літак летів від кордону, а не до кордону.

З Україною ніхто не погоджував ані конкретного транспортного засобу для доставки полонених, а ні точного часу. Всупереч брехні росіян. І взагалі-то цей літак був законною легітимною ціллю під час обстрілу Харкова ракетами С-300. Під час цього обстрілу загинули діти. Від рук тих, хто намагався ще вчора виставляти нас терористами, а тепер переключає увагу на поїздку путина.

Не пред'явлені тіла, лише дві заблюрених плями невідомо чого. Коли, за наказом гіркіна, було збито малазійський боїнг, тіл було показано дуже багато. Як приклад.

Ще в істеричних заявах кацапи то вказують дві ракети, то три. Брехня тут очевидна.

Ну і, на остаток, вже відомо, що на тому літаку мали летіти високопоставлені військові, але, у останній момент, вони були попереджені про те, що летіти не варто



Пропагандисты начали разгонять истерические заявления о падении Ил 76 почти в то время, когда он упал, к ним сразу подключились и спикер госдумы и товарищи из комитета безопасности. Так же, как когда обстреляли колонию в Оленовке (и уже доказано, что это дело рук российских палачей) визжали почти одновременно с трагедией, призывали не предоставлять нам оружие, требовали признать именно нас страной-террористом. Хотя страной-спонсором терроризма потом признали их. Франция отказала устроить заседание ООН по вызову России. В первый же день, а перенесла на второй день. И что мы видим? В России уже основное внимание сми приковано к поездке путина в бывший Кенигсберг, а вот о падении самолета говорят уже гораздо меньше. Представители ООН заявили, что пока неизвестно, находились ли на борту самолета украинские пленные. Равно как и представители нашего правительства и военного руководства.

А что вообщем известно?

Есть список пленных от российской стороны. В нем есть один военный, которого уже обменяли 3 января. Коноваленко Максим Анатольевич. Солдат ВСУ Максим Колесников, которого обменивали ранее, говорит, что заявление россии бредятина уже хотя бы по тому критерию, что на борту самолета должно быть 30 полицейских, а не три, в качестве конвоя. Так было, когда обменивали его. Логично, ведь 65 пленных с боевым опытом просто задушили бы 3-х полицейских голыми руками и приказали пилотам лететь куда скажут они. А еще стрелять на борту самолета запрещено. Может произойти разгерметизация...

Второе. Расстояние от места сбития до границы 90 километров. Но даже Петриот стреляет на 80. Уже известно, что самолет летел от границы, а не до границы.

С Украиной никто не согласовывал ни конкретное транспортное средство для доставки пленных, ни точное время. Вопреки лжи россиян. И вообще этот самолет был законной легитимной целью при обстреле Харькова ракетами С-300. В ходе этого обстрела погибли дети. От рук тех, кто пытался еще вчера выставлять нас террористами, теперь переключает внимание на поездку путина.

Не предъявлены тела, только два заблюренных пятна неизвестно чего. Когда, по приказу гиркина, был сбит малазийский боинг, тел было показано очень много. Как пример.

Еще в истерических заявлениях кацапы то указывают две ракеты, то три. Ложь здесь очевидна.

Ну и, в заключение, уже известно, что на том самолете должны были лететь высокопоставленные военные, но, в последний момент, они были предупреждены о том, что лететь не стоит.

У День соборності України, в окупованій Макіївці, підняли прапор України. В той час як ватні партизани, на території України, ніяк себе не проявляють. Хоча й ні аби яку боротьбу анонсував якось, ще раніше, божевільний запасний президент росії медведев.

Японські вчені встановили, методом зіставлення вимови слів, речень, того як рухається мовний апарат, в різних показах пуйла, у запису. Опудало не одне, а екземплярів, реплікантів, точно кілька. А якщо дослідити зіставлення з його виступами початку нольових, то можна встановити точно, чи є серед всіх опудал, що зараз показують, взагалі першоджерело. Чи воно вже не виступає особисто, може подохло? Що як Пуйло це вже просто бренд, під яким займаються своєю мерзенною діяльністю патрушев, оленевод шойгу і інші покидьки?

До речі, про оленеводів. Після заворушень в Башкирії, після призовів лідерів заворушень, адресованих всім так званим "малим народам", виходити на протести, на рос тб показали реального оленевода з Тундри, який заявив, від імені всієї крайньої півночі, що вони люблять путина. Але ж проговорився що молока навіть дітям не дістати.

А ще є відео із Серебрянського лісу на Луганщині. Де показують як ЗСУ рятують нашого полоненого, який зв'язаний лежав на морозі у окопі. Рятують за допомогою дрону. Це просто неймовірно! Сподіваюся, він одужає і зігріє обморожені ділянки шкіри!


В День соборности Украины, в оккупированной Макеевке, подняли флаг Украины. В то время как ватные партизаны, на территории Украины, никак себя не проявляют. Хотя и еще какую борьбу анонсировал как-то, еще раньше, сумасшедший запасной президент россии медведев.

Японские ученые установили, методом сопоставления произношения слов, предложений, того как движется речевой аппарат, на разных показах пуйла, в записи. Чучело не одно, а экземпляров, репликантов, точно несколько. А если исследовать сопоставление с его выступлениями начала нулевых, то можно установить точно, есть ли среди всех чучел вообще первоисточник. Или оно уже не выступает лично, может, подохло? Что если Пуйло это уже просто бренд, под которым занимаются своей мерзкой деятельностью патрушев, оленевод шойгу и прочие отбросы?

Кстати, об оленеводах. После беспорядков в Башкирии, после призывов лидеров беспорядков, адресованных всем так называемым "малым народам", выходить на протесты, на русском тв показали реального оленевода из Тундры, который заявил, от имени всего крайнего севера, что они любят путина. Но проговорился что молока даже детям не достать.

А еще есть видео из Серебрянского леса в Луганской области. Где показывают, как ВСУ спасают нашего пленного, который связанный лежал на морозе в окопе. Спасают с помощью дрона. Это просто невероятно! Надеюсь, он поправится и уже согрел обмороженные участки кожи!

Позавчора орки задали удару по окупованому Донецьку. Саме по ринку, вони вбили 25 цивільних і завдали поранень 20-ти людям. А, як вони люблять, і як це помічають вже в усьому світі, звинуватили, звичайно, ЗСУ. При тому що розташування їх військових частин, складів і ін. нам чудово відомо, пропагандони роблять вигляд що нам більше нема чого робити крім як бити по ринках Донецька. Якщо в нас дійсно дефіцит боєприпасів, а? До того ж, їх брехня настільки протирічива, що то кажуть що ЗСУ били з артилерії 152-го калібру, то що це були реактивні системи залпового вогню! Упс... До того ж, так звані воєнкори ж дуже люблять демонструвати уламки ракет на місцях подій, але тут ніяких уламків ніхто не показує. Але ж уламки то таке, уламків і ми можемо пред'являти вже дуже багато. До того ж, самі мешканці Донецька, у телеграм-пабліках звинувачують російський бік. Вони самі розуміють, що те що невдоволені владою Пушиліна посміли звінуватити його у вітсутності води, впродовж тижня, мало наслідки. Їм помстилися днр-овці. Як мені розказували мої родичі, яків текли з ЛНР до України, людське життя в ЛНР точно не в пріоритеті, але ж звинувачувати там нікого ні в чому не можна. Бо залишишся без очей або без голови.

С тих пір як знищили радіолокаційний Ан-50 пройшло достатньо часу, поки кацапи зібралися з силами для нового обстрілу, відносно масштабного. За цей період ми встигли відпочити, виспатися, завдати удар по нафтобазі у Брянській області, пороховому заводу у Тулі, а ще вдарили по терміналу компанії "новатек" в Ленінградської області. Сьогодні так звана росія била ракетами саме по мирних українцях. І є загиблі у Харкові, Києві, Павлограді. Звісно вже росіяни спихають провину на наше ППО. Але ж наші вдалі обстріли дронами їх нафтобаз, військових об'єктів показують, що в росії не вистачить ППО щоб закривати всі російські міста. В світі тварин якщо лисиця атакує кота, то навіть маленький кіт може, у відповідь, видряпати очі. А тим більше, якщо мавпа. І це правильно. Звісно ж, в новинах росіянам повідомляють, що ніяких руйнувань немає, але ж є відео на youtube, хоча їх бачать лише ті, хто хоче бачити. Але все одно. Хочеш чи ні, відео з ютубу можна переносити туди куди їх можна вставити.

А ще в наших новинах показують уламок ракети X-101, і наш знайомий бачив уламок ракети в районі де він мешкає.

А ще мешканці Донецьку вже неодноразово помічали, що снаряди летять в житлові квартали з боку російських угрупувань. І мої родичі, які втекли від ЛНР, помічали таке теж


Позавчера орки нанесли удар по оккупированному Донецку. Именно по рынку, они убили 25 гражданских и нанесли ранения 20-ти людям. А как они любят, и как это замечают уже во всем мире, обвинили, конечно, ВСУ. При том что расположение их воинских частей, складов и др. нам прекрасно известно, пропагандоны делают вид, что нам больше нечего делать, кроме как бить по рынкам Донецка. Если у нас действительно дефицит боеприпасов, а? К тому же, их ложь настолько противоречива, что то говорят, что ВСУ били из артиллерии 152-го калибра, то что это были реактивные системы залпового огня! Упс... К тому же так называемые военкоры очень любят демонстрировать обломки ракет на местах событий, но здесь никаких обломков никто не показывает. Но ведь обломки это такое, обломков и мы можем предъявить уж очень много. К тому же сами жители Донецка в телеграм-пабликах обвиняют российскую сторону. Они сами понимают, что то, что недовольные властью Пушилина посмели обвинить его в отсутствии воды, в течение недели, имело последствия. Им отомстили днр-овцы. Как мне рассказывали мои родственники, которые бежали из ЛНР в Украину, человеческая жизнь в ЛНР точно не в приоритете, но обвинять там никого ни в чем нельзя. Ибо останешься без глаз или без головы.

С тех пор как уничтожили радиолокационный Ан-50 прошло достаточно времени, пока кацапы собрались с силами для нового обстрела, относительно масштабного. За этот период мы успели отдохнуть, выспаться, нанести удар по нефтебазе в Брянской области, пороховому заводу в Туле, а еще ударили по терминалу компании "Новатек" в Ленинградской области. Сегодня так называемая россия била ракетами именно по мирным украинцам. И есть погибшие в Харькове, Киеве, Павлограде. Конечно, уже россияне спихивают вину на наше ПВО. Но ведь наши удачные обстрелы дронами их нефтебаз, военных объектов показывают, что у России не хватит ПВО чтобы закрывать все российские города. В мире животных если лиса атакует кота, то даже маленький кот может в ответ выцарапать глаза. А тем более, если обезьяна. И это правильно. Конечно, в новостях россиянам сообщают, что никаких разрушений нет, но есть видео на youtube, хотя их видят только те, кто хочет видеть. Но все равно. Хочешь или нет, видео с ютуба можно переносить туда, куда их можно вставить.

А еще в наших новостях показывают обломок ракеты X-101, и наш знакомый видел обломок ракеты в районе, где он живет.

А еще жители Донецка уже неоднократно замечали, что снаряды прилетают в жилые кварталы со стороны российских группировок. И мои родственники, сбежавшие от ЛНР, замечали такое тоже




Вибухи в Тамбові:



У Клинцях Бранської області:

https://www.youtube.com/results?sea...%BD%D1%86%D1%96

Усть-Луга:

Чому ми помилялись на початку війни, стосовно росіян. Цю книгу сам ще не читав, але @Віктор Андрусів гарно передає суть і книги, і дає відповідь на перше запитання, тому книгу варто прочитати.
Мобілізована нація
Книга оксфордського історика Ніколаса Старгардта одне з найбільш вражаючих, що доводилось читати останнім часом. Книга написана на основі листів і щоденників німців, і показує як мінялося їх сприйняття Другої Світової війни впродовж всього періоду. І книга викликає шок, оскільки показує наскільки ми маємо справу з чимось схожим сьогодні. Дуже шкодую, що її не вдалось прочитати до війни - багато речей можна було б передбачити і навіть вплинути.
Переконаний, що колись у путіна знайдуть багато нацистських елементів. Занадто вже багато аналогій між війною, яку оголосив бункерний дід і війною Гітлера. А книга показує, що російська пропаганда експлуатувала ті ж самі міфи, що і німецька.
Один з важливих уроків, який дає книга полягає в тому, що пропаганда нічого особливого не вигадує. Вона бере те, що вже живе в людях і розганяє на все суспільство. Перед війною німці жили з ресентиментом поразки в Першій Світовій, однак, не сприймали це як поразку. Для них нова війна була бажана і очікувана з двох аргументів. Перший - наші батьки і діди були героями, яких знеславила поразка через революцію. Другий - ми мусимо воювати, щоб не довелося нашим дітям. Тому початок війни в дуже багатьох викликав ейфорію. Автор наводить листи, в яких молоді німці переживають, що не встигнуть потрапити на фронт до перемоги.
Другий важливий урок - пропаганда аргументує бажання суспільства, а не створює їх. Німці хотіли війни, але вона мала бути справедливою. Тому їм пояснили, що війна превентивна. Один лист солдата до матері особливо вразив. Він пише їй, що в польському будинку жінка відстрілювалась до останнього, і вони просто спалили будинок з нею. “Який же мудрий наш фюрер, що ми першими напали, інакше на місці цієї жінки могла бути ти” - писав він матері. Аргументація вторгнення в Радянський Союз, взагалі схожа аргументацію СВО - ціллю було повалити єврейсько-більшовицький режим і звільнити народи.
Третій - можливо найважливіший урок. Усвідомлення вчиненого зла не призводить до зміни поведінки в правильному напрямі. У 1943 німці почали усвідомлювати масштаб зла, який вони вчинили з євреями і іншими народами. Якщо раніше вони писали в своїх щоденниках, що розповіді про знищення євреїв є вигадкою англо-саксонської пропаганди, то з 1943 року вони почали писати, що бомбардування союзників є карою за це. Але замість того, щоб зупинитись, або перестати підтримувати нацистів, чи бути більш готовими до бунтів і революцій - їхня свідомість відреагувала зовсім іншим чином: ми маємо воювати до кінця інакше з нами зроблять те ж саме, що ми зробили з євреями. Тому вони ще більше мобілізувались на війну. І цей урок має застерігати нас. Від того, що росіяни дізнаються правду про Бучу - ситуація може стати навіть ще гіршою для нас, з точки зору їх готовності воювати до кінця.
Четвертий важливий урок - після війни німці не прийняли вчинені ними злочини. Хоча суспільство масово захоплювалось Гітлером і підтримувало війну - після війни німці зайняли позицію, що всі злочини вчинили нацисти, а народ немає нести за це відповідальність.
У книзі можна знайти безліч аналогій на сьогоднішні дні. Так, вже на початку 1945 року було зрозуміло, що німці програють війну. Але тут з’явився новий аргумент - треба битись, бо скоро коаліція союзників розпадеться. Нічого не нагадує? Типу давайте почекаємо на обрання Трампа.
Книга дає розуміння того, що, як і тоді, так і сьогодні ми маємо справу з певною свідомістю народу, а не режимом. Рашизм, як і фашизм, є всього лише дзеркалом цієї свідомості. І перемогти свідомість значно важче, чим танки і літаки.


Почему мы ошибались в начале войны по отношению к русским. Эту книгу сам еще не читал, но Виктор Андрусов хорошо передает суть и книги, и дает ответ на первый вопрос, поэтому книгу стоит прочитать.
Мобилизированная нация
Книга оксфордского историка Николаса Старгардта – одно из самых впечатляющих, что приходилось читать в последнее время. Книга написана на основе писем и дневников немцев, и показывает, как менялось их восприятие Второй Мировой войны на протяжении всего периода. И книга вызывает шок, поскольку показывает, насколько мы имеем дело с чем-то похожим сегодня. Очень сожалею, что ее не удалось прочесть до войны - многое можно было бы предсказать и даже повлиять.
Убежден, что когда-нибудь у Путина найдут много нацистских элементов. Слишком много аналогий между войной, которую объявил бункерный дед и войной Гитлера. А книга показывает, что российская пропаганда эксплуатировала те же мифы, что и немецкая.
Один из важных уроков, который дает книга состоит в том, что пропаганда ничего особенного не придумывает. Она берет то, что живет в людях и разгоняет на все общество. Перед войной немцы жили с ресентиментом поражения в Первой Мировой, однако не воспринимали это как поражение. Для них новая война была желательна и ожидаема из двух аргументов. Первый – наши отцы и деды были героями, которых опозорило поражение из-за революции. Второй – мы должны воевать, чтобы не пришлось нашим детям. Поэтому начало войны у очень многих вызвало эйфорию. Автор приводит письма, в которых молодые немцы переживают, что не успеют попасть на фронт к победе.
Второй важный урок – пропаганда аргументирует желание общества, а не создает их. Немцы хотели войны, но она должна была быть справедливой. Потому им объяснили, что война превентивна. Одно письмо солдата к матери особенно поразило. Он пишет ей, что в польском доме женщина отстреливалась до последнего, и они сожгли дом с ней. "Какой мудрый наш фюрер, что мы первыми напали, иначе на месте этой женщины могла быть ты" - писал он матери. Аргументация вторжения в Советский Союз вообще похожа на аргументацию СВО - целью было свергнуть еврейско-большевистский режим и освободить народы.
Третий – возможно важнейший урок. Осознание содеянного зла не приводит к изменению поведения в правильном направлении. В 1943 году немцы начали осознавать масштаб зла, который они совершили с евреями и другими народами. Если раньше они писали в своих дневниках, что рассказы об уничтожении евреев являются выдумкой англо-саксонской пропаганды, то с 1943 года они начали писать, что бомбардировка союзников является наказанием за это. Но вместо того, чтобы остановиться, или перестать поддерживать нацистов, или быть более готовыми к бунтам и революциям – их сознание отреагировало совсем иным образом: мы должны воевать до конца иначе с нами сделают то же, что мы сделали с евреями. Потому они еще больше мобилизовались на войну. И этот урок должен предостерегать нас. От того, что россияне узнают правду о Буче – ситуация может стать даже еще хуже для нас, с точки зрения их готовности воевать до конца.
Четвертый важный урок – после войны немцы не приняли совершенные ими преступления. Хотя общество массово восхищалось Гитлером и поддерживало войну – после войны немцы заняли позицию, что все преступления совершили нацисты, а народ не должен нести за это ответственность.
В книге можно найти множество аналогий на сегодняшний день. Да, уже в начале 1945 года было понятно, что немцы проигрывают войну. Но тут появился новый аргумент – надо драться, потому что скоро коалиция союзников распадется. Ничего не напоминает? Типа давайте подождем выбора Трампа.
Книга дает понимание того, что, как и тогда, так и сегодня, мы имеем дело с определенным сознанием народа, а не режимом. Рашизм, как и фашизм, есть всего лишь зеркало этого сознания. И победить сознание гораздо труднее, чем танки и самолеты.

Ця війна багатьох українців позбавила кінцівок. Мене ще задовго до війни цікавило, а як люди після ампутацій живуть далі. А якщо це сталося з жінкою? Героїня статті Тетяна пройшла шлях від усвідомлення, що частини її вже не буде, до прийняття себе такою якою вона є. У реабілітаційному центрі їй допомагали психологи і, з рештою, важко заперечити саме факту того, що краса, все одно залишається красою, навіть при дуже різкий зміні обставин. Навіть якщо ви є жертвою військових злочинів рашистів, все одно ви цінні в цьому житті не менше ніж до того. Цінні для ваших близьких и, головне, для себе. А пані Тетяна прекрасна!

У Національному центрі "Незламні" у Львові проходить реабілітацію 71-річна Тетяна Долога з міста Українськ Донецької області. Під час обстрілу жінка втратила ногу, іншу ногу медикам вдалося врятувати.

Історію пацієнтки розповіли у пресслужбі медзакладу.

Тетяна Долога на пенсії продовжувала працювати. Окрім цього, вона доглядала матір та поралася на городі. У квітні 2023 року жінка була на роботі, коли почався обстріл. Російська ракета прилетіла біля ринку, де працювала Тетяна.

"Від влучання дах сусіднього будинку посунувся і впав на металевий контейнер, в якому і перебувала пані Тетяна. Каже, що лівої ноги не стало відразу, а праву — дуже сильно пошкодило. Жінка була при свідомості і добре пам’ятає дорогу до лікарні. Її відразу прооперували. А згодом, аби врятувати праву ногу пацієнтки, лікарі виконали ще низку хірургічних втручань", — розповіли у Національному реабілітаційному центрі.


Эта война многих украинцев лишила конечностей. Меня еще задолго до войны интересовало, а как люди после ампутаций живут дальше. А если это случилось с женщиной? Героиня статьи Татьяна прошла путь от осознания, что части ее уже не будет, до принятия себя такой, какая она есть. В реабилитационном центре ей помогали психологи и, в конце концов, трудно отрицать именно факт того, что красота все равно остается красотой, даже при очень резком изменении обстоятельств. Даже если вы являетесь жертвой военных преступлений рашистов, все равно вы ценны в этой жизни не менее чем до того. Ценны для ваших близких и, главное, для себя. А пани Татьяна прекрасна!


71-летняя Татьяна Долога всю жизнь провела в городе Украинск Донецкой области. После выхода на пенсию женщина продолжала работать и вести активный образ жизни до того момента, пока из-за российского обстрела не осталась без конечности.
Даже на восьмом десятке женщина продолжала работать, ухаживала за мамой и ухаживала за огородом. Однако весна этого года изменила ее жизнь.
Обычным апрельским днем Долога была на рынке, где работает, когда туда прилетела российская ракета. От попадания крыша соседнего дома сдвинулась и упала на металлический контейнер, в котором и находилась Татьяна. Левой ноги не стало сразу, правую — сильно повредило.

По дороге в больницу женщина была в сознании. Всю дорогу Долога выкрикивала «Господи, помилуй!». Татьяну сразу прооперировали в больнице. Однако, чтобы спасти правую ногу, впоследствии понадобился еще ряд хирургических вмешательств.

"20 днів у Маріуполі" отримали важливу міжнародну кінопремію!
Далі пряма мова Деніса Буданова:
"Вручили Cinema Eye Honors. Це та документальна премія, про яку всі "фанати документалістики" забули як рибки Дорі.
Все перечіслювати не буду, ключове та цікаве:
Outstanding Nonfiction Feature: 32 Sounds
Outstanding Direction: Maite Alberdi - The Eternal Memory
Outstanding Production: Mstyslav Chernov, Michelle Mizner, Raney Aronson Rath, Derl McCrudden and Vasilisa Stepanenko - 20 Days in Mariupol
Outstanding Cinematography: Ants Tammik - Smoke Sauna Sisterhood
Outstanding Debut: Kokomo City
Ну і та номінація, де всі ми так активно голосували - Audience Choice Prize більш активні фанати виявилися у Bobi Wine: The People’s President"
ТГ Кинофайли

Сьогодні багато людей вже привітали і ще привітають Дмитра із ювілеєм. Я в числі тих хто вже привітав!

Ось його чудовий огляд фільму "20 днів у Маріуполі":

Фільм відкриває сцена-спойлер: два танки з літерами Z на баштах прибувають майже під вікна лікарні, де перебувають кореспонденти, і починають розстрілювати в упор сусідню багатоповерхівку. Автор (він веде оповідь за кадром англійською) зауважує: «В мене немає жодних ілюзій щодо того, що станеться, якщо нас схоплять». Один із танків розвертає гармату в бік шпиталю. Чернов зумисно обриває епізод заради старту оповіді з самого початку й тим підважує майбутню розв’язку, накидаючи на неї нестерпну невизначеність.

Загалом, «20 днів…» структуровані на кількох оповідних рівнях. Найпомітніший — лінійна хроніка подій. Другий, пунктиром — виживання авторів. Ще один наратив — внутрішня драма режисера.

Розвиток ситуації відображено з безжальною методичністю. Перші обстріли, перші руйнації, перші містяни, які втрачають самовладання й дах над головою. Частина сцен діється в лікарні, куди привозять постраждалих з усього Маріуполя. Чернов, наполягаючи: «На це має бути болісно дивитися», не відвертається навіть від скалічених або вбитих дітей: 18-місячного Кирилка, 4-річної Анжеліки, 13-річного футболіста, якому вибухом відірвало ноги. Батьки та лікарі безсилі.

Пекельною кульмінацією стає атака на пологовий корпус: руїни ще димлять, чоловік із закривавленим обличчям заклякає в прострації на ґанку, вагітних евакуюють на ношах; пізніше одна з них, знаючи, що її дитина не вижила, просить: «Убийте мене». В наступній склейці — людожерська облуда росіян про «базу “Азова”» у шпиталі. Стан речей стрімко погіршується. Знищено останню пожежну частину. Окупанти прорвалися в місто: чути автоматні черги. Трупи лежать просто на тротуарах. Відчуття незворотності підсилює саундтрек Джордана Дикстри та Браяна МакОмбера — мінорний ембієнт, що огортає візуальний ряд, наче музичний саван.

Та все ж якби Чернов обмежився поступом смерті, то отримав би щось на кшталт інвентаризації жахів — безумовно важливої, проте кінематографічно недостатньої. «20 днів у Маріуполі» — історія ширша й глибша.


Дмитрий Десятерик

"20 дней в Мариуполе" получили важную международную кинопремию!
Далее прямой язык Дениса Буданова:
"Вручили Cinema Eye Honors. Это та документальная премия, о которой все "фанаты документалистики" забыли как рыбки Дори.
Все переччислять не буду, ключевое и интересное:
Outstanding Nonfiction Feature: 32 Sounds
Outstanding Direction: Maite Alberdi - The Eternal Memory
Outstanding Production: Mstyslav Chernov, Michelle Mizner, Raney Aronson Rath, Derl McCrudden and Vasilisa Stepanenko - 20 Days in Mariupol
Outstanding Cinematography: Ants Tammik - Smoke Sauna Sisterhood
Outstanding Debut: Kokomo City
Ну и та номинация, где все мы так активно голосовали – Audience Choice Prize более активные фанаты оказались у Bobi Wine: The People’s President”
ТГ Кинофайлы

Сегодня многие уже поздравили и еще поздравят Дмитрия с юбилеем. Я в числе тех, кто уже поздравил!

Вот его замечательный обзор фильма "20 дней в Мариуполе":

Фильм открывает сцена-спойлер: два танка с буквами Z на башнях прибывают почти под окна больницы, где находятся корреспонденты, и начинают расстреливать соседнюю многоэтажку в упор. Автор (он ведет рассказ за кадром на английском) замечает: «У меня нет никаких иллюзий по поводу того, что произойдет, если нас схватят». Один из танков разворачивает пушку в сторону госпиталя. Чернов намеренно обрывает эпизод ради старта повествования с самого начала и тем самым поднимает будущую развязку, набрасывая на нее невыносимую неопределенность.

В общем, «20 дней…» структурированы на нескольких повествовательных уровнях. Самый заметный – линейная хроника событий. Второй, пунктиром – выживание авторов. Еще один нарратив – внутренняя драма режиссера.

Развитие ситуации отражено с безжалостной методичностью. Первые обстрелы, первые разрушения, первые горожане, теряющие самообладание и крышу над головой. Часть сцен проходит в больнице, куда привозят пострадавших со всего Мариуполя. Чернов, настаивая: «На это должно быть болезненно смотреть», не отворачивается даже от изуродованных или убитых детей: 18-месячного Кирилла, 4-летней Анжелики, 13-летнего футболиста, которому взрывом оторвало ноги. Родители и врачи бессильны.

Адской кульминацией становится атака на родильный корпус: руины еще дымят, мужчина с окровавленным лицом застывает в прострации на крыльце, беременных эвакуируют на носилках; позже одна из них, зная, что ее ребенок не выжил, просит: «Убейте меня». В следующей склейке — людоедское обман россиян о «базе «Азова»» в госпитале. Положение вещей стремительно ухудшается. Уничтожена последняя пожарная часть. Оккупанты прорвались в город: слышны автоматные очереди. Трупы лежат прямо на тротуарах. Чувство необратимости усиливает саундтрек Джордана Дикстры и Брайана МакОмбера — минорный эмбиент, окутывающий визуальный ряд, как музыкальный саванн.

И все же, если бы Чернов ограничился продвижением смерти, то получил бы что-то вроде инвентаризации ужасов — безусловно важной, но кинематографически недостаточной. «20 дней в Мариуполе» — история более широкая и глубокая.

под крылом самолета о чем-то поет
веселая стайка бычков

"Спецоперація в Приазов’ї пройшла успішно. Далі буде", - Повітряні сили ЗСУ про знищення російських літаків ДРЛО А-50 та Іл-22М

"Спецоперация в Приазовье прошла успешно. Продолжение следует", - Воздушные силы ВСУ об уничтожении российских самолетов ДРЛО А-50 и Ил-22М

Остання, відносно масована, ракетна атака по Україні закінчилася тим, що хоча й 7 крилатих ракет були збиті, більше 20-ти засобів ураження були просто звалені на землю засобами радіо електронної боротьби. А ще по нас запускають ракети все гіршої якості. Тому частина з них вибухає ще в повітрі. Все менша точність. І зараз є тенденцією те що: "Українські сили можуть розпізнати закономірності в повторюваних російських ударах і, відповідно, впроваджувати інновації та адаптуватися до них"

Наразі немає офіційного підтвердження від командування повітряних сил ЗСУ. У той же час, деякі ЗМІ публікують перехоплення розмови літака Іл-22М з диспетчером аеродрому в Анапі.
«Єтака фішка, називається "об'єктивний контроль“. Так ось як він ("контроль") закінчиться - ПС повідомить усі деталі та підтверджену інформацію. Поки визволителі не можуть зв'язатися з 1 бортом А-50 і 1 бортом ІЛ-22М (зник зі зв'язку буквально щойно).
СУ-30СМ, який із ними разом літав і все це спостерігав - живий і на зв'язок виходить. Очікуємо вертольоти, які намагатимуться знайти тих, хто вижив на дні моря», - повідомив наближений до голови Миколаївської ОВА Віталія Кіма Telegram-канал "Николаевский Ванёк".

Я пам'ятаю, як у 89-му році, в піонерському таборі в Туапсе, на ранкову лінійку виходили фіни. Весело, із плеєрами у вухах, ніхто з них не витягувався по команді "смиррна". А коли спускалися всі 22 загони на пляж, по сходах розрахованих на 555 кроків, можна була було детально роздивитися як вони всі добре вдягнені, і взагалі на своїй власній хвилі повноцінності. Контраст між ними і рештою піонерів відчувався дуже сильний. І хоча підлітків саме спортивної статури, серед фінів було не дуже багато, але конкурс краси, в піонерському таборі, виграла фінська дівчина і вона була спортсменка. Колір волосся в неї був скоріше темно-русявий, що взагалі, для фінських дітей було не надто характерно, але вона була просто вау! Я довго не могла зрозуміти чого від мене хочуть фінські хлопці, адже якщо я не спортсменка і в мене немає такого красивого купальника як у королеви краси, то чому я? Я просто сама висока серед наших і в мене волосся біле від сонця. Я думала вони просто сміються з мене, тому що весь час було соромно за наших піонерів. Наші піонери, з Сочі, Майкопа, Москви, Ленінграда, ох навіть больно згадувати, але й з Дніпропетровська, майже цілу добу чергували під вікнами фінських хлопців та дівчат, які жили в окремому корпусі (класа люкс). Радянські діти клянчили хоча б що-небудь в тих, кого і язик не повертався назвати піонерами. Цей табір наочно демонстрував де люди, а де піонери. Так от мені тоді здавалося, що фіни, коли кричали щось на ламаній російській, особисто мені, глузували з нас усіх. Але ж вони просили моїй уваги, а я в них нічого. Коли настав 91-й рік, я відчула полегшення, у тому числі, від того, що в мене більше немає таких співгромадян. Але в тому що з ними відбувається зараз винний чомусь саме Байден


Последняя относительно массированная ракетная атака по Украине закончилась тем, что хотя и 7 крылатых ракет были сбиты, более 20-ти средств поражения были просто свалены на землю средствами радио электронной борьбы. А еще по нам запускают ракеты все худшего качества. Потому часть из них взрывается еще в воздухе. Всё меньшая точность. И сейчас тенденциею является следующее: "Украинские силы могут распознать закономерности в повторяющихся российских ударах и, соответственно, внедрять инновации и адаптироваться к ним"

Пока нет официального подтверждения от командования воздушных сил ВСУ. В то же время, некоторые СМИ публикуют перехват разговора самолета Ил-22М с диспетчером аэродрома в Анапе.
"Такая фишка, называется "объективный контроль". Так вот как он ("контроль") закончится - ПС сообщит все детали и подтвержденную информацию. Пока освободители не могут связаться с 1 бортом А-50 и 1 бортом ИЛ-22М (исчез из связи буквально только что).
СУ-30СМ, который с ними вместе летал и все это наблюдал – живой и на связь выходит. Ожидаем вертолеты, которые будут пытаться найти выживших на дне моря», - сообщил приближенный к председателю Николаевской ОВА Виталия Кима Telegram-канал "Николаевский Ванёк".

Я помню, как в 89-м году, в пионерском лагере в Туапсе, на утреннюю линейку выходили финны. Весело, с плеерами в ушах, никто из них не вытягивался по команде "смиррна". А когда спускались все 22 отряда на пляж, по лестнице рассчитанной на 555 шагов, можно было подробно рассмотреть как они все хорошо одеты, и вообще на своей собственной волне полноценности. Контраст между ними и остальными пионерами ощущался очень сильный. И хотя подростков именно спортивного телосложения среди финнов было не очень много, но конкурс красоты, в пионерском лагере, выиграла финская девушка и она была спортсменка. Цвет волос у нее был скорее темно-русый, что для финских детей было вообще не очень характерно, но она была просто вау! Я долго не могла понять чего от меня хотят финские парни, ведь если я не спортсменка и у меня нет такого красивого купальника как у королевы красоты, то почему я? Я просто самая высокая среди наших и у меня волосы белые от солнца. Я думала они просто смеются надо мной, потому что все время было стыдно за наших пионеров. Наши пионеры, из Сочи, Майкопа, Москвы, Ленинграда, ох даже больно вспоминать, но и из Днепропетровска, почти целые сутки дежурили под окнами финских ребят, живших в отдельном корпусе (класса люкс). Советские дети клянчили хоть что-нибудь у тех, кого и язык не поворачивался назвать пионерами. Этот лагерь наглядно демонстрировал, где люди, а где пионеры. Так вот мне тогда казалось, что финны, когда кричали что-то на ломаном русском, лично мне, насмехались над нами всеми. Но ведь они просили моего внимания, а я у них ничего. Когда наступил 91-й год, я почувствовала облегчение, в том числе от того, что у меня больше нет таких сограждан. Но в том, что с ними происходит сейчас, виноват почему-то именно Байден.

Для того щоб вилучити заморожені російські активи потрібно щоб був затверджений відповідний законопроект. 300 мільярдів в США і 200, відповідно в Європі. Разом 500. Байден схвалив запропонований законопроект, а в ЄС такий самий чекає на розгляд Європейської ради.

А ще видання Bild вважає, що зимовий наступ росіян провалився. Бо й під Авдіївкою і під Куп'янськом в росіян немає саме тих успіхів, які б свідчили про те що їм вдасться подолати поставлену мету на данном етапі. Якщо недавно пропагандистські покидьки запевняли, що ось, ось, товарищи, почекайте, виб'ємо та захопимо, хахли не витримавють, то зараз вже йдеться про проблеми, чисельні проблеми. Ті хто радіє від того що вбивають українських дітей і інших мирних мешканців вже раззявили рти в передчутті, але ж, поки що, обломчик. Але ж якщо Віталій Портников просто подає думку Bild як є, адже він не є військовим аналітиком, а тідькі є політичним, то С. Стерненко пропонує ставитися с обережністю до таких заяв, усвідомлюючи що нам не слід розслаблятися, а слід донатити на дрони скількі можемо. Так, росіяни починають виробництво, але ж не тільки вони. Ми теж.

Пуйло казав що втрати під Синьківкою, чи то під Кринками, суто санітарні, але ж і там і там добрі втрати.



Дружини окупантів ніби трошки бунтують, але ж вони не проти війни, вони проти того що їх чоловіків ймовірніше за все привезуть в пакетах. Тому їх не шкода. Адже в їх світогляді це нормальна природна війна у 21-му сторіччі.


Для того чтобы изъять замороженные российские активы, нужно, чтобы был утвержден соответствующий законопроект. 300 миллиардов в США и 200, соответственно, в Европе. Итого 500. Байден одобрил предложенный законопроект, а в ЕС такой же ожидает рассмотрения Европейского совета.

А еще издание Bild считает, что зимнее наступление россиян провалилось. Ибо и под Авдеевкой и под Купянском у россиян нет именно тех успехов, которые бы свидетельствовали о том, что им удастся преодолеть поставленную цель, на данном этапе. Если недавно пропагандистские ублюдки уверяли, что вот, вот, товарищи, подождите, выбьем и захватим, хахлы не выдержат, то сейчас уже речь идет о проблемах, многочисленных проблемах. Те, кто радуется тому, что убивают украинских детей и других мирных жителей, уже разинули рты в предвкушении, но, пока обломчик. Но если Виталий Портников просто подает мнение Bild как есть, ведь он не является военным аналитиком, а только политический, то С. Стерненко предлагает относиться с осторожностью к таким заявлениям, осознавая что нам не следует расслабляться, а следует донатить на дроны, сколько можем. Да, россияне начинают производство, но ведь не только они. Мы тоже.

Пуйло говорил, что потери под Синьковкой, то ли под Крынками, сугубо санитарные, но и там и там хорошие потери.

Жены оккупантов будто немного бунтуют, но они не против войны, они против того, что их мужчин, вероятнее всего, привезут в пакетах. Потому их не жалко. Ведь в их мировоззрении это нормальная, естественная война в 21 веке.

Росіяни, в переважній більшості, дуже хочуть щоб ми залишилися без світла і тепла, але мерзнуть самі.

Російські пропагандисти розбиті, після ракетних атак, приватні будинки, на Харківщині, видають за жертви збиття ракет наших ППО. Дуже радіють коли десь в Україні знеструмлені лінії електропередач, але приховують что в немає світла в Ростові. В Ростові проблеми з інфраструктурою через брак коштів, адже дуже багато витрат на оборонну промисловість. Росіяни, звісно ж, потерплять. Пропагандисти так багато брешуть, що кажуть то одне, то інше. На приклад, коли завдали ударів про ТРЦ в Кривому Розі, спочатку сказали що це ми самі по собі ракетою ППО, а потім заявили що це російська ракета, але тому що там був склад боєприпасів. Мої знайомі мешканці Кривого Рогу, коли відвідували цей ТРЦ боєприпасів не бачили, але супермаркет і магазини, розважальні заклади тощо відвідували. Пропагандисти відкрито заявляють що їх мета - знищити українців, вбити нелояльних, а решту перетворити на росіян. Гітлеровці, на приклад, не надавали шансу євреям перетворитися на німців, бо для них була важлива лише етнічна належність, але суть та сама, знищити народ і його культуру.

В одному із міст підмосков'я була аврія на патронному заводі і тепер немає опалення і світла, максимум вони собі дозволяють обережні протести, але це далеко не єдиний випадок замерзання у росії, відео на ютубі вже достаньо. Спочатку радіють коли б'ють по нашій інфраструктурі, а потім мерзнуть. В той час путин проводить дуже важливу зустріч із вдовами російських окупантів. Загиблих чоловіків цих вдов на зустрічі не згадували, але крім путина їм показали ще конюшню, тому позитивні емоції у вдов окупантів просто зашкалювали.

Наприкінці відео кілька сцен знищення дронами бронетехніки окупантів разом із окупантами.


Россияне, в подавляющем большинстве, очень хотят, чтобы мы остались без света и тепла, но мерзнут сами.

Российские пропагандисты разбитые, после ракетных атак, частные дома на Харьковщине выдают за жертвы сбития ракет наших ПВО. Очень радуются когда где-то в Украине обесточенные линии электропередач, но скрывают что нет света в Ростове. В Ростове проблемы с инфраструктурой из-за нехватки средств, ведь очень много расходов на оборонную промышленность. Россияне, конечно, потерпят. Пропагандисты так много врут, что говорят то одно, то другое. К примеру, когда нанесли удары о ТРЦ в Кривом Роге, сначала сказали, что это мы сами по себе ракетой ПВО, а потом заявили, что это российская ракета, но потому что там был склад боеприпасов. Мои знакомые жители Кривого Рога, когда посещали этот ТРЦ боеприпасов не видели, но супермаркет и магазины, развлекательные заведения и тому подобное посещали. Пропагандисты открыто заявляют, что их цель - уничтожить украинцев, убить нелояльных, а остальное превратить в россиян. Гитлеровцы, например, не предоставляли шанса евреям превратиться в немцев, потому что для них была важна только этническая принадлежность, но суть та же, уничтожить народ и его культуру.

В одном из городов подмосковья была аврия на патронном заводе и теперь нет отопления и света, максимум они себе позволяют осторожные протесты, но это далеко не единственный случай замерзания в россии, видео на ютубе уже достаточно. Сначала радуются, когда бьют по нашей инфраструктуре, а потом мерзнут. В то время путин проводит очень важную встречу с вдовами русских окупантов. Погибших мужчин этих вдов на встрече не упоминали, но кроме путина им показали еще конюшню, поэтому положительные эмоции у вдов оккупантов просто зашкаливали.

В конце видео несколько сцен уничтожения дронами бронетехники окупантов вместе с оккупантами.

Новий рік означає початок нового періоду життя і чи є тенденції до оновлення ззовні або все залежить тільки від самої людини, але ось стоїть позначка "оновлення", а після неї не починає намагатися щось змінювати на краще лише лінивий. Ось і мої заняття з Адоба Ілюстратор теж дають маленькі, але приємні дози нового досвіду. Сергій намагається кинути курити, та й я вже курую тільки одну сигарету, а якщо немає бомбардувань, то можу не курити взагалі. Післяноворічні канікули дають можливість перемикання на режим відпочинку, який потім відключається, коли вони закінчуються. Пірнати в Хрещення мені й слабо, та й атеїст я, який готує на Святий вечір кілька страв лише з поваги до почуттів віруючих. Сергій не те щоб дуже віруючий. Але в його характері віддавати належне тим можливим джерелам благ які, може, й не ефективні, але, про всяк випадок, можна й туди робити якісь внески шани, хоча б. Та й релігійна складова свят нагадує багатьом людям радісні моменти з дитинства, так само як і Новий рік, а для мене завжди – День народження. Хрещення дуже підходить як символ оновлення. А в Канаді є День запливу із білим ведмедем, або День моржа. Тема, над якою я зараз працюю. Ну я не морж, звичайно, а то б і поплавала з іншими цього року.

Сказати, що українці занурені у темряву переживань з приводу того, що війна не закінчується, було б не правдою. Новорічна можливість перемикання у святковий режим діє за будь-яких обставин, може, під час війни трохи приглушена яскравість, але якщо в соціальних мережах просто соромляться показувати своє свято, коли показують в окопах ЗСУ, то у особистому листуванні можна побачити і ялинки і посмішки на обличчях. Тому й сказати, що я не слухала різдвяну музику було б неправдою, а мій племінник Рома ліпив новорічні фігурки, які, мабуть, йому навіть задавали в художній школі.

Знайшлися сили і на макіяж і на прогулянку Великою Васильківською. Під час цього променаду я зрозуміла одну річ. Коли нас навчали в інституті, що наприкінці вулиці, яка має особливе значення в контексті міста, має бути щось, можливо, річка. Це щось має приваблювати лише своїм знанням про нього. Я довго не розуміла. Адже є візуальні зв'язки, що видно оку на далекій відстані, наприклад вежі, високі красиві об'єкти. Або видно перспективу вулиці, що йде до точки, розташованої помітно вище за глядача. Але приваблює те, що заздалегідь видно. А тут ну що означає тільки знання про об'єкт, що приваблює? І ось, на Великій Васильківській, я це відчула. Коли йдеш повз палац "Україна" то не можна сказати з упевненістю, що наприкінці перспективи щось конкретне приваблює. Але загалом можна сказати, що відчуваєш магію цієї вулиці. Якась вона, загалом, захоплююча. Так от, якщо уявити, що попереду не буде площі Героїв України, Хрещатика, Володимирської гірки та ін, то й відчуття магії зникає



Новый год означает начало нового периода жизни и есть ли тенденции к обновлению извне или все зависит только от самого человека, но вот стоит пометка "обновление", а после нее не начинает пытаться что-то менять к лучшему только ленивый. Вот и мои занятия с Адоб Иллюстратор тоже дают маленькие, но приятные дозы нового опыта. Сережа пытается бросить курить, да и я уже курую только одну сигарету, а если нет бомбежек, то могу не курить вообще. Посленовогодние каникулы дают возможность переключения на режим отдыха, который потом отключается, когда они заканчиваются. Нырять в Крещение мне и слабо, да и атеист я, который готовит на Святой вечер несколько блюд только из уважения к чувствам верующих. Сережа не то чтобы очень верующий. Но в его характере отдавать должное тем возможным источникам благ, которые, может, и не эффективны, но, на всякий случай, можно и туда делать какие-то вклады уважения, хотя бы. Да и религиозная составляющая праздников напоминает многим людям радостные моменты из детства, так же как и Новый год, а для меня всегда - День рождения. Крещение очень подходит в качестве символов обновления. А в Канаде есть День заплыва с белым медведем, или День моржа. Тема, над которой я сейчас работаю. Ну я не морж, конечно, а то бы и поплавала с другими в этом году.

Сказать, что украинцы погружены во мрак переживаний по поводу того, что война не заканчивается, было бы не правдой. Новогодняя возможность переключения в праздничный режим действует при любых обстоятельствах, может, во время войны немного приглушена яркость, но если в соц сетях попросту стесняются показывать свой праздник, когда показывают в окопах ЗСУ, то в личной переписке можно увидеть и елочки и улыбки на лицах. Поэтому и сказать, что я не слушала рождественскую музыку было бы неправдой, а мой племянник Рома лепил новогодние фигурки, которые, наверное, ему даже задавали сделать в художественной школе.

Нашлись силы и на макияж и на прогулку по Большой Васильковской. Во время этого променада я заметила одну вещь. Когда нас учили в институте что в конце улицы, у которой особенное значение в контексте города, должно быть что-то, возможно река. Это что-то должно привлекать одним своим знанием о нем. Я долго не понимала. Ведь есть визуальные связи, то что видимы глазу на далеком расстоянии, например башни, высокие красивые объекты. Или видно перспективу улицы уходящей к точке, расположенной заметно выше зрителя. Но привлекает то что заранее видно. А тут ну что значит только знание о привлекающем объекте? И вот, на Большой Васильковской, я это почувствовала. Когда идешь мимо дворца "Украина" то нельзя сказать с уверенностью, что в конце перспективы что-то конкретное привлекает. Но, в целом, можно сказать, что ощущаешь магию этой улицы. Какая-то она, в целом, захватывающая. Так вот, если представить, что впереди не будет площади Героев Украины, Хрещатика, Владимирской горки, и др, то и ощущение магии пропадает

А в цьому огляді пропоную зафіксувати підсумки загалом по фронту за 2023 рік
- Бо пам’ятати рік, що минув, лише по результатам контрнаступу на Півдні – це означає як мінімум нехтувати бойовою роботою наших військових, які зуміли й зірвати кілька крупних наступальних операцій рашистів.
Відносна стабільність лінії фронту була досягнута дуже складними зусиллями.
- Запорізький напрямок – який привертав можливо найбільше нашої уваги в році що минав.
Ми всі дуже багато обговорювали перебіг результатів нашого контрнаступу на Півдні цього літа, але справедливості заради треба згадати і про те, що наші захисники тут зірвали мінімум дві крупні спроби ворога наступати.
Перша була весною 2023 року, коли росіяни декларували намір захопити ледь чи не Запоріжжя, але все завершилось хіба що забігами їх піхоти без підтримки бронетехніки на мінні поля наших військ.
Тоді ще наші профільні ресурси цитували трофейну методичку ворога, «як правильно наступати на Запоріжжя». Звісно, що свої настанови в стилі «за все хороше проти всього поганого в наступі» окупанти так і не спромоглись реалізувати.
Другу, зірвану спробу росіян наступати на Запорізькому напрямку, ми могли спостерігати взагалі-то останні кілька тижнів. Виходить, що тут ворог має угрупування аж в 150 тисяч, але наступати ефективно виявився не спроможним, але лише через успішні зусилля наших військ.
- Бахмутський напрямок – по суті, битва за Бахмут триває досі, і це теж можна назвати успіхом наших військ. Навіть якщо саме місто поки що повністю не деокуповане, нашим захисникам вдалося головне – зірвати плани ворога, затримати його рух вперед, і таким чином зробити фантомними будь-які «дедлайни» по окупації Донбасу.
Ще з травня 2023 року на Бахмутському напрямку фіксується такий парадокс – ворог своє угрупування нарощує постійно, рухатись вперед намагається постійно, але в нього не виходить, завдяки зусиллям наших захисників.
- Авдіївський напрямок – особливо в даному випадку варто нагадати, що і весною цього року рашисти робили спробу таких масштабних штурмів Авдіївки як і зараз. Просто тоді це «губилось» медійно на тлі подій біля Бахмуту.
- Куп’янський та Лиманський напрямки – тут пропоную звернути увагу на такий аспект. Вважалась реалістичною загроза, що рашисти в результаті своїх наступальних зусиль зможуть як мінімум вийти на підступи до Куп’янська та Лиману відповідно. І те, що ця загроза так і залишилась із розряду гіпотетичних, демонструє, наскільки міцну й тактично грамотну оборону тут вели наші війська все літо, осінь та початок зими 2023 року.
- Вугледарський напрямок – варто нагадати, що Вугледар цьогоріч мінімум тричі ставав символом погрому російських бронетанкових колон, не тільки минулої зими, але й під час спроб ворожих штурмів влітку та осінню цього року.
При цьому варто зауважити, що в усіх трьох прикладах рашисти намагались діяти тактично грамотно під час спроб наступів, просто наші захисники Вугледару виявились гнучкішими і тактично грамотнішими в обороні. Використовуючи зокрема безпілотники та інструменти дистанційного мінування місцевості.
І на кінець Херсонський напрямок – варто зауважити, що навіть ще до теракту рашистів з підривом Каховської ГЕС вважалось в принципі неможливим, що наші війська зможуть перейти до активних дій на Лівобережжі.
Бо ворог встановив міцний вогневий контроль вод Дніпра, збудував систему укріплень та зосередив угрупування до 60 тисяч «багнетів».
Таким чином, наші захисники зробили здавалось би неможливе самим фактом створення плацдармів на Лівобережжі, зокрема в районі Кринок.

читать подробнее



Іван Киричевский

А в этом обзоре предлагаю зафиксировать итоги в целом по фронту за 2023 год.
- Потому что помнить прошедший год только по результатам контрнаступления на Юге – это значит как минимум пренебрегать боевой работой наших военных, сумевших и сорвать несколько крупных наступательных операций рашистов.
Относительная стабильность линии фронта была достигнута очень сложными усилиями.
- Запорожское направление – которое привлекало возможно больше всего нашего внимания в уходящем году.
Мы все очень многое обсуждали ход результатов нашего контрнаступления на Юге этим летом, но справедливости ради надо вспомнить и о том, что наши защитники здесь сорвали минимум две крупные попытки врага наступать.
Первая была весной 2023 года, когда россияне декларировали намерение захватить чуть ли не Запорожье, но все завершилось разве что забегами пехоты без поддержки бронетехники на минные поля наших войск.
Тогда еще наши профильные ресурсы цитировали трофейную методичку врага, как правильно наступать на Запорожье. Понятно, что свои наставления в стиле «за все хорошее против всего плохого в наступлении» оккупанты так и не смогли реализовать.
Вторую, сорванную попытку россиян наступать на Запорожском направлении, мы могли наблюдать вообще последние несколько недель. Выходит, что здесь враг имеет группировку аж в 150 тысяч, но наступать эффективно оказался не в состоянии, но только из-за успешных усилий наших войск.
- Бахмутское направление – в сущности, битва за Бахмут продолжается до сих пор, и это тоже можно назвать успехом наших войск. Даже если город пока полностью не деоккупирован, нашим защитникам удалось главное – сорвать планы врага, задержать его движение вперед, и таким образом сделать фантомными любые «дедлайны» по оккупации Донбасса.
Еще с мая 2023 года на Бахмутском направлении фиксируется такой парадокс – враг свою группировку наращивает постоянно, двигаться вперед старается постоянно, но у него не получается благодаря усилиям наших защитников.
- Авдеевское направление – особенно в данном случае следует напомнить, что и весной этого года решители предпринимали попытку таких масштабных штурмов Авдеевки как и сейчас. Просто тогда это «терялось» медийно на фоне событий у Бахмута.
- Купянское и Лиманское направления – здесь предлагаю обратить внимание на такой аспект. Считалась реалистичной угроза, что решители в результате своих наступательных усилий смогут как минимум выйти на подступы к Купянску и Лиману соответственно. И то, что эта угроза так и осталась из разряда гипотетических, демонстрирует, насколько прочную и тактически грамотную оборону вели наши войска все лето, осень и начало зимы 2023 года.
- Угледарское направление – стоит напомнить, что Угледар в этом году минимум трижды становился символом погрома российских бронетанковых колонн, не только прошлой зимой, но и во время попыток вражеских штурмов летом и осенью этого года.
При этом следует отметить, что во всех трех примерах рашисты пытались действовать тактически грамотно во время попыток наступлений, просто наши защитники Угледара оказались более гибкими и тактически грамотными в обороне. Используя, в частности, беспилотники и инструменты дистанционного минирования местности.
И в конце Херсонское направление – стоит заметить, что даже еще до теракта рашистов с подрывом Каховской ГЭС считалось в принципе невозможным, что наши войска смогут перейти к активным действиям на Левобережье.
Ибо враг установил крепкий огневой контроль вод Днепра, построил систему укреплений и сосредоточил группировку до 60 тысяч «штыков».
Таким образом, наши защитники сделали, казалось бы, невозможное самим фактом создания плацдармов на Левобережье, в частности в районе Крынок.

читать подробнее

У перше, за останні півроку, відбувся обмін військовополоненими між росією і Україною. Росія півроку блокувала цей процесс. Так хотілося змусити Україну до капітуляційних переговорів, що забирати росіян з полону не було в пріоритеті. Але ж "дуже складні" переговори відбулися за посередництвом ОАЄ. І вуаля, хоча росіяне намагалися вдавати ніби нам повернули не 230, а менше 200, все ж, навіть вернулися ті 46 людей, які вважалися зниклими без вести! І це чудово! І та мила дівчина-морпіх з Азовсталі, яка цими днями вийшла заміж, в тому числі! :-) Приблизно такі емоції, як зараз, я відчуватиму коли вже, на решті, переможемо, тільки ще сильніші. Адже хоча, за цей рік, ми й не дали ворогам захопити нічого, крім більшої частини Мар'їнки, яку до цих пір обстрілюють, але рішення завдання по зрушенню цієї війни з мертвої точки має бути, а може вже є.

Наші полонені утримувалися свинособаками в нелюдських умовах, а кацапи, які повернулися з українського полону навпаки з відгодованими пиками і це добре видно на відео. А ще знищено пункт ППО в Севастополі і штаб в Євпаторії.. Вибухи в Краснодарському краї, Белгороді. Це видно кацапи гатять самі по собі. Це погана робота їх ППО. Про те як вони самі знищили півсела у Воронезької області я розповім іншим разом. Я, до речі, знаю одну жінку, яка, ще до Майдана, переїхала в Україну саме з Воронежу. Вийшла заміж за українця і після 2014 року активно займається волонтерською діяльністю, разом із чоловіком. Не на користь росіян, звісно


Впервые, за последние полгода, состоялся обмен военнопленными между россией и Украиной. Россия полгода блокировала этот процесс. Так хотелось принудить Украину к капитуляционным переговорам, что забирать россиян из плена не было в приоритете. Но ведь "очень сложные" переговоры состоялись через посредничество ОАЕ. И вуаля, хотя россияне пытались делать вид, будто нам вернули не 230, а меньше 200, все же, даже вернулись те 46 человек, которые считались пропавшими без вести! И это здорово! И та милая девушка-морпех из Азовстали, которая на днях вышла замуж, в том числе! :-) Приблизительно такие эмоции, как сейчас, я буду испытывать когда уже, в конце концов, победим. Только еще сильнее. Ведь хотя, за этот год, мы и не дали врагам захватить ничего кроме большей части Марьинки, которую до сих пор обстреливают, но решение задачи по сдвигу этой войны с мертвой точки должно быть, а может уже есть.

Наши пленные содержались свинособаками в бесчеловечных условиях, а вернувшиеся из украинского плена кацапы наоборот с откормленными рожами и это хорошо видно на видео. А еще уничтожен пункт ПВО в Севастополе и штаб в Евпатории. Взрывы в Краснодарском крае, Белгороде. Это видно кацапы хуярят сами по себе. Это плохая работа их ПВО. О том как они сами уничтожили полсела в Воронежской области я расскажу в другой раз. Я, кстати, знаю одну женщину, которая, еще до Майдана, переехала в Украину именно из Воронежа. Вышла замуж за украинца и, после 2014 года, активно занимается волонтерской деятельностью, вместе с мужем. Не в пользу россиян, конечно

В цьому році ми зустрічали новий рік у двох. Друзі, з якими ми зустрічали Новий рік рік тому, поїхали в село. Вони здійснюють свою мрію жити в селі методом зменшення перебування в місті на користь села. Вже й будиночок купили і криничку вирили. Але нам у двох було добре. Ми взагалі взяли відпуску на тиждень і я і Сергій. Мама Сережи не присилала посилочку, бо я її дуже просила не тягати на пошту, хоча б на Новий рік важкий ящик, а берегти себе. Тож новорічний стіл готувала я сама. Як на Святу вечерю, я зробила картопляні зрази, на замовлення Сергія. а заморожений кролик чекав вже доволі давно і дочекався свого часу. Тож ще салатик, по типу грецького, нарізки, фрукти і шампанське Фраголіно.

Взагалі багато часу пішло на телефонні дзвінки. Ми дзвонили, нам дзвонили. Друзі, родина, Сережа давав мені трубку, його родичі казали, що люблять нас обох! Але дати трубку, коли я говорила із мамою, Сережа попросив сам. Раніше ми думали, що як закінчиться війна, то ми поїдемо до Дніпра і тоді він познайомиться з батьками. Але війна так затягнулася, що пора вже знайомитися в тих умовах, які поки що є. Мама трохи соромилася, бо одна справа говорити зі мною українською по телефону, а друга - з тим хто говорить українською від народження і народився на західній Україні. Вона трохи робила іноді паузи, підбирала слова, хвилювалася, а Сережа говорив дуже впевнено, товариські, не дратуючися через уповільнення в розмові з боку моєї мами. Він сказав мамі що він дякує їй за те що в неї така дочка, сама краща у світі! І що ми обов'язково одружимося, і що він радий що мене зустрів і що кохає мене дуже сильно! Мені він взагалі каже не так вже і рідко, але одна справа це казати мені, а інша моїй мамі!

Ще дзвонив Андрій С. із Праги. В нього є дозвіл на міжнародні перевозки і побачити його сім'ю в Новий рік він зміг! Спочатку говорив із Сергієм, потім попросив дати телефон мені. На моє прохання зосередитися на позитиві в Празі, біля Свети, біля Іллі з Веронікою, і взагалі залишитися там із ними, він відповів що обов'язково повернеться, бо в Києві батьки, а їх вже не вмовиш залишити Україну. Говорив довго, говорив, що в мене чудовий чоловік, один з не багатьох, кому він радий абсолютно щиро! Що він сумує за нами, він повернеться в Київ, а там вже як буде так буде. І хоча Сережа любить Андрія скоріше як знайомого ніж друга, все одне пообіцяв з ним зустрітися коли подзвонить по приїзду до дому.

Потім, коли всі телефонні розмови вже було закінчено, Сергій згадував всякі смішні випадки з минулого. На приклад історію, коли його сусід брав звичайне домашнє вино, заряджав його газом, як сифон, і продавав як Шампанське. Це було до того, що Фраголіно це те саме, але вони мають ліцензію на виробництво своєї продукції! Той сусід, здається, з тюрми вже вийшов. А справа випуску Фраголіно й досі живе. Світ не завжди справедливий, так.

Поки ми у відпустці, кохаємося кожен ранок! А потім просто лежимо під ковдрою, як у нірці, і лениво балакаємо про всяке різне. Наше ППО збиває більшість ракет і шахедів. Донатимо на наші дрони, зокрема пану Стерненко, бо він дуже наочно звітує про результати зборів. Взагалі він робить дуже багато! Дякуємо йому за все!

На відео пісня, яка визнана найкращім хітом минулого року. Я про неї дізналася лише сьогодні, але мені сподобалося!




В этом году мы встречали новый год вдвоем. Друзья, с которыми мы встречали Новый год год назад, уехали в село. Они осуществляют свою мечту жить в селе методом уменьшения пребывания в городе в пользу села. Уже и домик купили и колодец вырыли. Но нам вдвоем было хорошо. Мы вообще взяли отпуск на неделю и я и Сергей. Мама Сережи не присылала посылку, потому что я ее очень просила не таскать на почту, хотя бы на Новый год тяжелый ящик, а беречь себя. Так что новогодний стол готовила я сама. Как на Святой вечер, я сделала картофельные зразы, по заказу Сергея, а замороженный кролик ждал уже давно и дождался своего времени. Так что еще салатик, по типу греческого, нарезки, десерты, фрукты и шампанское Фраголино.

Вообще много времени ушло на телефонные звонки. Мы звонили, нам звонили. Друзья, семья, Сергей давал мне трубку, его родственники говорили, что любят нас обоих! Но дать трубку, когда я говорила с мамой, Сергей попросил сам. Раньше мы думали, что когда закончится война, то мы поедем в Днепр и тогда он познакомится с родителями. Но война так затянулась, что пора уже знакомиться в тех условиях, которые пока есть. Мама немного стеснялась, потому что одно дело говорить со мной на украинском по телефону, а другое - с тем, кто говорит по-украински с рождения и родился на западной Украине. Она делала иногда паузы, подбирала слова, волновалась, а Сережа говорил очень уверенно, дружелюбно, не раздражаясь из-за замедления в разговоре со стороны моей мамы. Он сказал маме, что он благодарит ее за то что у нее такая дочь, самая лучшая в мире! И что мы обязательно поженимся, и что он рад, что меня встретил и что любит меня очень сильно! Мне он вообще говорит такое не так уж и редко, но одно дело это говорить мне, а другое моей маме!

Еще звонил Андрей С. из Праги. У него есть разрешение на международные перевозки и увидеть его семью в Новый год он смог! Сначала говорил с Сергеем, потом попросил дать мне телефон. На мою просьбу сосредоточиться на позитиве в Праге, возле Светы и Ильи с Вероникой, и вообще остаться там с ними, он ответил, что обязательно вернется, потому что в Киеве родители, а их уже не уговоришь покинуть Украину. Говорил долго, говорил, что у меня замечательный мужчина, один из немногих, кому он рад совершенно искренне! Что он скучает по нам, он вернется в Киев, а там уж как будет так будет. И хотя Сережа любит Андрея скорее как знакомого, чем друга, все равно пообещал с ним встретиться, когда тот позвонит по приезду домой.

Потом, когда все телефонные разговоры уже были закончены, Сергей вспоминал всякие смешные случаи из прошлого. Например, историю, когда его сосед брал обычное домашнее вино, заряжал его газом, как сифон, и продавал как шампанское. Это было к тому, что Фраголино это тоже самое, но они имеют лицензию на производство своей продукции! Тот сосед, кажется, из тюрьмы уже вышел. А дело выпуска Фраголино до сих пор живет. Мир не всегда справедлив, да.

Пока мы в отпуске, то у нас секс каждое утро! А потом просто лежим под одеялом, как в норке, и лениво болтаем о том о сем. Наше ПВО сбивает большинство ракет и шахедов. Донатим на наши дроны, особенно г-ну Стерненко, потому что он очень наглядно отчитывается о результатах сборов. И Вообще он делает очень много! Спасибо ему за все!

На видео песня, признанная лучшим хитом в прошлом году. Я о ней узнала только сегодня, но мне понравилось!