Мама Сережи сказала, коли побачила зміни, що зі світлим волоссям я зовсім дитина, а с темнішим в мене більш солідний вигляд. Я сказала, що подорослішала :--))

Ще, до знайомства з Сережою, був короткій епізод у літку, коли я зустрічалася із чоловіком сибірського походження, який мешкає в Києві понад двадцять років. Наче мила і весела людина, хоче сім'ю, відкрита, чесна, але не в змозі, за 20 років, вивчити українську мову і жаліється, що щось не розуміє і взагалі некомфортно, що у всіх закладах обслуговування на українській мові. Ну, думаю, ладно, буває, я ж теж англійську досконало так і не вивчила, хоча давно намагаюся. Буває взагалі мовний кретинізм, що ж, в кого як. В кожного свої проблеми. Але якось поступово з'ясувалося, що він і зелену владу обирав через те що "какая разница", а вони його так прокидали, бідолашку, що в нас мовний закон так і не відмінили. Мій особистий приклад вивчення мови у двадцять п'ять років його якось не дуже вразив. Потім казав, що при Кучмі краще було, а потім що Янукович подобався. Мене мучали вже дуже сильно сумніви. Чи не дарма я витрачаю свій час на нього? Його не засмучували взагалі мої політичні погляди... І він вже почав мене ласково і жартома називати "Моя бандерівка!" але раптом ще зізнався, що було б добре знов купувати російській газ, і взагалі товаришувати з Росією. І ще і канал якійсь проросійський включає радісно. Ну тут я вже зрозуміла, що це остання крапля. І попрощалася з ним, сказала що шукатиму чоловіка собі далі. Він так і не зрозумів, як це можна відмовитися від стосунків через політичні погляди. Ну я ж бандерівка, хулі..

А ще був випадок, коли пробувала завести стосунки з чоловіком в якого квартира на Хрещатику. З купою грошей, крутою тачкою. І наче все було мило і непогано спочатку, і українець і патріот, хоча й російськомовний, може, тому що з Дніпра, хоча я теж з Дніпра, і що з того? Але, на друге побачення, прийшов на півгодини пізніше і не вибачився. Навпаки каже, що чоловікові з грошима можна усе, у відносинах він завжди правий. Ну тоді я зрозуміла, що це також не мій варіант. Я, кажу, хочу бути щасливою, а не продаватися в рабство за гроші! Хочу взаємної поваги. Він потім писав у вайбер, що від початку думав, що якщо жінка у 44 роки одночасно красива і розумна, то має бути якійсь подвох і ось він у чому! Він побажав мені щастя з чоловіком без грошей. На тому і розійшлися. Так я не стала рабинєю за квартиру яка коштує шість мільонів доларів. І добре хоч до сексу не дійшло, бо дізнаватися який секс з чоловіком, якій в у сьому правий через те що в нього багато грошей, я точно не хотіла!

В Україні зараз дуже популярна пісня "Батько наш Бандера", принаймні, її мелодія, після того як наші школяри запустили флеш моб у Тік Тоці, заспівали її під запис ансамблю з чорнівецької духовної семінарії. А іноді власними голосами. Російські ЗМІ репетують і ногами сучать через цей випадок. Дуже добре про це розповіли у телебаченні Торонто. Але найголовне, що нове покоління вже добре розуміє, шо нема за що виправдовуватися і нема перед ким. Бо в них нема комплексів попередніх поколінь і радянських заморочок

Гуляли в Голосіївському парку, біля ВДНГ. Золота і сонячна осінь, білі і чорні лебеді, гамаки між яблунь у саду. Скрізь ледве помітна золота павутинка і трохи золота навіть у пиві. Все що я так люблю. Особливо дивитися на це крізь проміні щастя! :--))

.

Коли не боїшся що післязавтра 45 :--)

Просто фото на Гидропарку і в Евразіі на Великій Васильковської

.

.

Один з тих, що величезні і їх здалеку видно :--) Ось цей у парку Вічної слави

То карантин, то спека, можливості продовжувати навчання катанню на велосипеді не було. Тому хлопці, які звикли їздити на дуже далекі відстані, сумнівалися що я зможу на одному рівні із ними. Але план був такий: я беру велик на прокат та пробую їхати разом з усіма, а далі як вийде. Я, коли сіла та спробувала поїхати, зрозуміла, що прокачувати навичкі потрібно ледве не спочатку. Але потім виявилося, що це тільки здавалося і я роз'їздилася саме так як художники "розмальвуються", просто потрібен деякій час, потім швидкість поступово збільшується. Я вже не сподівалася, що поки всі пьють пиво на пляжі, я зможу подолати суттєву частину їх подальшого маршруту, і вже зустріну на зворотньому шляху :--)) Сидіти на пляжі біля входу на острів, дивитись на захід сонця, залишок променів було по-соєму неповторно!

Коли каталася на велику, було не до селфі, через дуже велику концентрацію зусиль ті уваги на тому, щоб утримувати рівновагу та обганяти різні об'єкти. Зокрема авто. Але перед тим я встигла сфотати шатуш своєї мрії, який мені зробили в одному київських салонів краси, мені дуже пощастило, що він в моєму будинку. Що там є майстер такого рівня! Виявляється, у Києві є ВУЗ для перукарів, ще з радянських часів. Там вони отримують дизанерську освіту і ще можуть саме моделювати зачиски, тобто вигадувати структуру стрижки залежно від ситуації. А які кольори вони можуть змішувати із однієї палитри - це диво! Мені у перший раз розповідали саме про освіту перукаря настільки детально! Я була трошки здивована. Так, у когось хороші курси, а потім ще і ще, поки людина працює за цим фахом, але освіта у ВУЗі просто роскішний хід, класно що таке існує! :--)
Юля мені пояснила що таке шатуш і чому те, що я хочу називається саме так. Амбре - це не складна гра кольорів, а просто совітлювання кінчиків, а що таке балаяж я не знаю і вже знати не хочу, нехай це пойняття назавжди залишиться у Дніпрі в салоні, де працює агресивна, дурнувата Вікуся, яку вчили аж в самій Москві :--)))

Комусь вона, можливо, зараз стучить щіткою по голові і оскаженіло тягне за недофарбовані пасми...

:--)

.

Дивилися дронами по всіх напрямках. Дерлися по горах. Смажили м'ясо на мангалах. Святкували, захоплювалися, жили повним життям. В пихву карантині обмеження! Нихто із учасників подорожі не брав участь у статистці захворюванб коронавірусом! :--) Усі повернулися ціли та здорові! :--))) А деякі ще й закохані :--)

.

Або для кохання немає меж

Треба було просто сказати поліції, що ви йдете на турбазу

.

Сегодня думали с Димой, что бы еще такого можно было сыграть на гитаре. И вспомнили песню про лампу Леонида Федорова, которую мы оба любим еще со времен выхода "Четыресполовинойтонны", до чего же там приятные тональные переходы! Ообенно, если есть тот, у кого хватает и голоса и слуха:--)

Когда едешь по городу на такси, уже себя чувствуешь как в портшезе и даже почти слышится шелест своего средневекового платья

Перед тим, як я впала і травмувала коліно, мені дзвонили час від часу, щоб дізнатись чи все у мене гаразд. Я каталася там де хотіла, із потрібної мені швидкістю, а ще зупинялася задля відпочинку на поворотах, бо м'язи на ногах вже помітно боліли, але тількі через це припиняти катання я не збиралася. Так от, стою, десь в середині Е-1 і намагаюся зробити селфі. Телефон наче зберігає ці фотки, а наче й ні, завісає при перезавантаженні і більше не вмикається. Я думаю: "До біса селфі, час їхати далі". А потім і впала. Справа буда у тому, що я не знала не тільки зломала я ногу чи ні, у перші хвилини, але й у тому, що якщо зламала, то подзвонити не можна ніяк. Це вже у низу стало ясно що і телефон працює і нога болить не дуже сильно. Але деякий час прийшлося усвідомлювати, що в цю мить покладатись можу тільки на себе. Потім сиділа в кав'ярні біля прокату, чекала поки по мене прийдуть. Пила каву, робила селфі, трошки запізно, прислухалася до відчуттів в нозі, заспокоювалася :--)

А ще принципово розмовляла українською, хоча місцеві мешканці охоче переходять на російську, коли бачать що співбеседник російськомовний. Я вважаю це неправильно. Україномовне середовище треба поширювати власним прикладом

Вернулись с Буковеля. С одной стороны, счастье от путешествия с Димой, от почти беспроблемного спуска зигзагом, шесть раз, по синей трассе. С другой, один раз так упала, зацепившись одной лыжей за другую, что на следующий день кататься не смогла. Гуляла сама по Буквелю, пока остальные катались по своим красным трассам. Колено уже не болит, но отек еще не спал. Когда почувствовала хруст в колене, то, лежа в снегу думала:"а вдруг не встану без помощи?", но перелома не оказалось. Сама дошла до начала спуска, где скипасс, и стало легче. В день отъезда молодые гуцулы на джипе, спрашивали, куда направляюсь, не надо ли меня подвезти. А я невыспавшаяся, с пакетиком в руке из супермаркета, говорю: "А это не вы в прокате работаете?" Он такого ответа не ожидал: "Нет, не я..." А действительно похож, тоже красивый, хипстероватый и младше меня лет на надцать. Вдруг что-то мне хочет сказать на счет проката? Ахаха! Нет, не то чтобы мне нужно было сократить разницу в возрасте между ним и мной, но, вероятно, это показатель уровня. А я такие сигналы, пусть изредка, но люблю :--)

Один из компании, которого едва знаю, был сначала хорошим учителем катания на лыжах, а потом великим гуру, у которого есть право заставлять меня делать то, что я не хочу. А не хотела я идти в первый день, когда мне уже не нужно спускаться плугом, на красные трассы, разгоняться до его скорости, и совершать лыжные подвиги на благо чьих-то амбиций. Я это все ради кайфа, а не ради самоутверждения, как некоторые. Но вроде, конфликта, в итоге, избежали и никто не скатился в неадекват. Ну или женщины, которые всегда знают чего хотят, редкость. Мужчинам с амбициями странно. Так знают влюбленные котики, что, после секса, хотят лежать в обнимку. Так знает горная речка Женец, что хочет опоясывать Буковель. Тот кто хорошо меня знает не станет меня заставлять делать что хочет он, а не я. Либо примет это как условие, либо нет. Что в общем-то пофиг. Когда у меня есть любимый мужчина, мне не так важно, нахожу я новых друзей или нет. И, если не касаться темы дружбы, а только любви и сексуальных отношений, то, конечно, можно хотеть спать только с одним человеком, все зависит от его качеств :--)

Сегодня сижу дома, делаю себе выходной. С одной стороны, я не виновата, что на сайте "Модной касты" так много платьев, с другой, мне вчера с Getty images пришло столько денег, что вполне окупаются те, дни что я не работаю. И курс доллара растет.

Опять слушаю "Хамерманов", но уже больше делаю упор другую песню. И вдруг поняла, что она и про Коронaвирус тоже :--))) Мое мнение о том что происходит, где-то посредине между мнением Лукашенко и тех, кто предлагает дезинфицировать руки после каждого поправления маски. Но кому-то хлебом не корми дай впасть в маразм



Шутили, что если выбирать кто какой зверь, то я сокорее волчица чем кошечка. Что, конечно же, очень сексуально :--)