Мовою оригіналу

Вчера я с товарищами передал информацию о храбром украинском герое иранским братьям и сестрам, сражающимся за свою свободу против режима аятолл. Сегодня многие каналы иранской оппозиции опубликовали видео расстрела, и выразили поддержку сражающемуся украинскому народу. Это разветвленная сеть оппозиционных каналов, на тысячи и десятки тысяч подписчиков, суммарно охватывающая аудиторию из сотен тысяч людей. На одном из каналов иранцы написали: "Русские не смогли поставить его на колени, украинский солдат умер героем за свободу своей родины".

— Игаль

Вже весь світ обговорює вбивство орками беззахисного полоненого. Який не став зривати українські шеврони і сказав у очі кацапським тварям: "Слава Україні!"
Це відпочатку доведений військовий злочин, тому що тварюки зняли це на відео. Вони були упевнені у своїй безкарності. Ганьба росії зростає як сніжний ком. Героям Слава!

Volodymyr Ariev

Його треба пам‘ятати не лише тому, що він помер, як Герой, який в очі окупантам сказав «Слава Україні!»
Його треба пам‘ятати, щоб розуміти які боягузи і мерзота проти нас воює.
Ми або вони. Іншого не дано.

Сергій Стерненко

.

Дев'ятого грудня минуло 155 років від дня народження Бориса Грінченка – письменника, укладача словника української мови, борця за українську незалежність та самобутність. Він вчителював на Луганщині за запрошенням Христини Алчевської, і за цей час створив кілька підручників для школярів східного регіону, щоб вони вивчали рідну мову. Сьогодні Алчевськ, де викладав Грінченко, опинився на окупованій території. Радіо Донбас.Реалії зібрало 11 найцікавіших фактів про Бориса Грінченка.

Через міжусобні розбірки київських князів, витримувати навали орди у 14-му сторіччі ставало все важче. І тільки прихід литовського князя Ольгерда у 60-х роках 14-го сторіччя, коли він отримує перемогу у битві на Синіх водах (Сучасна кировоградщина), змінює ситуацію на користь Київа. До влади приходять Гидемівновичи, які потім розділяються на прихильників протектората Речі Посполитої і прихільників союзу Литви з Руссю. Через що Ольгредовичи сваряться між собою. Ягайло зі Свидригайлом (треба ж так дітей назвати!) Ягайло став польським королем одружившися на Ядвізі. Офіційно зветься Владислав Другий. Брат Ольгерда Вітовт теж не підтримує залежність Литви від Польші. Загалом залежність від Польші на той час мало кому подобається. Києвом править спочатку син Ольгерда Володимир. А потім інші літовськи князі. Проте Свидригайло, як не старався, так влади над Київом не отримав. Бо програв сину Вітовта Сигізмунду битву під Вількомиром.

Видатним правителем Київа був Олелько з дінастії Гидеміновичів. Старший син Володимира Ольгердовича, онук Ольгерда. Він сприяв розвитку саме української православної церкви і культури. У 15-му сторіччі у Києві з'являється Магдебурзьке право. Одночасно відбувається розвиток козацтва і коли залежність від Польщі вже остаточно дістає вже нові групи людей, до влади приходить Богдан Хмельницький.

Яка ж при цьому роль московського князівсттва, яке на той час вже існувало? А, на приклад, така:

1482 року Київ захопили й зруйнували війська кримськотатарського хана Менґлі Ґерая на прохання великого князя московського Івана III. Було зруйновано більшість старокиївських храмів. Софійський собор був пограбований. Кримський хан подарував московському князю золотий дискос і потір, які татари взяли із собору. Іван III провокував кримського хана й на подальші напади, які відбувалися наприкінці XV — початку XVI століття і сильно загальмували розвиток Києва.

У 1494—1497 роках великий князь литовський Олександр Ягеллончик надав Києву право на самоврядування (магдебурзьке право).

1508 року відбулося повстання Михайла Глинського. Глинські закликали київських бояр відродити Київське князівство.

На початку XVI століття Київ був у центрі московсько-литовських війн. Збільшення загрози з боку Туреччини в першій половині XVI століття спричинило проведення інтенсивних будівельних робіт на укріплення київського замку

Московіти як могли пхали свого носа. Для них головним було захопити, нехай навіть ціною руйнувань. Тобто по добрій волі їх ніхто пускати не збирався. І те що Богдан Хмельницький обрав їх в союзники, намагаючи захистити державу від нападів турків і гніту поляків було помилкою, але із дуже зрозумілими мотивами. Але ж вимога російської імперії рятування і підтримку оплачувати рабством була дуже підлою. Ви, типа зникаєте як нація і вважаєте себе росіянами, а ми вас підтримуємо. Так іноді батьки знущаються над дітьми-підлітками, в обмін на фінансову підтримку пропонують повне знищення особистості. Але ж що робити якщо особистість вистояла? Тобто характер вимог московії до України завжди мав у основі совєї підлість. За що московія заплатить рано чи пізно сповна.

Ідіот пуйло то і взагалі стверджує що Україну вигадав Ленін. Що характерізує Пуйла вже як повного дебіла, або просто недалекого обивателя випадково прийшовшого до влади. А те, що для більшості росіян така постать є царем і від него сяйво випромінюється, то це вже характеризує більшість росіян як повних дебілів і неосвічених, майже диких тварин. Як ото орди монголів і татар.

А зокрема Іван III був Васал золотоординських ханів до 1480 року

Підсумок пуйла

Ось і пройшов ровно рік з тих пір як орди орків почали масовано валити на нашу землю. Тому що кацапи є гівном. І завжди ним були. Я ніколи не забуду той гострий біль після повідомлень про звірства у Бучі. Усвідомлення того що ті тварюки просто катували і розстрілювали в потилиці мирних мешканців просто за те, що їм, кацапам, не вдалося захопити Київ, здійснити одвічну мрію їх маленького ботоксного опудала, недофюрера. Знущання над дітьми, старшими людьми, гвалтування бесзахисних жінок назавжди буде в пам'яті всього світа, тієї його частини що є загальною адекватною нормою для нашої планети. Віра в безкарність в шанувальників недофюрера поступово розтане як брудний залежалий березневий сніг, а сором прийде на її місце:

Виталий Портников

Марширующий скелет

От выступления Владимира Путина перед Федеральным собранием, от его появления на концерте в Лужниках ожидали новых припадков злодейства, новых сенсационных заявлений, новых обещаний войн и конфликтов. В самом деле, ведь для чего-то же послание откладывалось целых два года, чтобы в момент появления Путина перед депутатами произвести эффект политического взрыва.

Но вместо взрыва получился хлопок. Путин, по большому счету, прочел прошлогодний текст, который вполне мог бы прозвучать, если бы не было войны против Украины. Теперь, собственно, понятно, чего ожидал диктатор. Победы. Он хотел выступить перед откормленной челядью с рассказом о том, как присоединил Украину за три дня. А когда стало ясно, что его "блицкриг" позорно провалился, решил дождаться хоть какого-нибудь разгромленного города, чтобы вновь выглядеть собирателем земель".

Но поскольку никакого успеха не было и нет, Путину пришлось вскарабкиваться на трибуну - просто для того, чтобы приехавший в Европу к годовщине путинской агрессии Байден выглядел "догоняющим", "отвечающим", "реагирующим". Неудивительно, что и тут Путин, этот великий стратег всех времен и народов, опять просчитался. После приезда Байдена в Киев "догоняющим" и "отвечающим" оказался уже сам российский президент. Этот приезд - вечная гордость Байдана и вечный позор Путина, который рассчитывал еще год тому назад принимать парад на Крещатике. Но вечный город, переживший в своей долгой истории не одну агрессию с севера, и на этот раз оказался в исторической недосягаемости. Маленький бессмысленный диктатор с пустыми амбициями так и остался в Москве.

Мы нередко сравниваем Путина то с Гитлером, то со Сталиным. И сравниваем заслуженно: злодеяния путинской России вполне сопоставимы с преступлениями гитлеровского Рейха и сталинского СССР. Русские убивают, насилуют, грабят, пытаются уморить мирных граждан голодом и холодом - а большинство их населения яростно аплодирует убийцам и, кажется, в восторге от того, что вновь живет в стране, единственное предназначение которой - уничтожать других.

Единственное отличие Путина от других убийц и тиранов - так это то, что те знали, зачем они творят зло и насилие. И Сталин, и Гитлер были политическими революционерами. Они творили страшное, кровавое, беспросветное будущее - но будущее.

Путин - серый невежественный обыватель, который забрался в гитлеровский бункер и натянул сталинские сапоги. Будущее его не интересует. Он хочет в прошлое. Он хочет не построить, а восстановить то, что давно истлело. Когда-то, уже после войны, авторы знаменитых шаржей на фюрера Кукрыниксы продолжали рисовать карикатуры на Гитлера, только изображали его марширующим скелетом. Путин - ровно такой же марширующий и выступающий скелет. Живым человеком он считается по какой-то нелепой ошибке. Ничего живого в нем просто не наблюдается, как, впрочем, и в стране, которую он возглавляет.

И когда мы говорим, что война России против Украины - это типичная война зла с добром, мы должны добавить, что это еще и борьба смерти с жизнью, это сражение мертвецов, боготворящих прошлое, с людьми, которые стремятся в будущее.

Но эта война, запланированная в Кремле как бенефис марширующего скелета, завершится его окончательной гибелью.

Малюнок Альоші Ступіна

Мовою тих до кого звернення:

Твоё будущее, российский солдат, крайне незавидно.

Даже если ты выживешь на нашей войне. Даже если останешься цел телом, не нарвёшься на осколок, не наступишь на свой же «Лепесток». Даже если тебя не контузит, даже если не обожжёт.

Ты вернёшься в свой Мухосранск как солдат проигранной войны. Никто не любит проигравших: они напоминают о позоре. Не будет тебе дней победы, не будет ежегодных поздравлений, не будет благодарности в глазах окружающих.
Будет палёный, как твоя жизнь, алкоголь, запущенный цирроз и дешёвая смерть в бесплатной больнице.

Не веришь мне — спроси «афганцев» или ветеранов Первой чеченской. Только будет ещё хуже.

Денег ведь не будет. Вы все будете платить репарации. Все, кто выживет, конечно. И пусть живые оплатят поступки мёртвых.

Будет бедность. Будет позор. Тебя будут винить во всём. Тебя, солдата, проигравшего войну.

И всё это время на глазах у тебя и таких как ты будет хорошеть моя страна. Нам тоже не будет просто. Нам будет очень тяжело. Но мы похороним своих мёртвых и оживим разрушенные города. А вы будете смотреть на это остекленевшими глазами из-за незастеклённых окон. Невыездные. Ненужные. Неживые.

У тебя впереди позор и нищета, российский солдат. Но только в том случае, если ты не умрёшь здесь, на моей земле.

А ты, конечно, умрёшь.

Схоже, що вийти на кордони Луганської і Донецької областей, до річниці кацапського вторгнення в Україну, в орків ніяк не вийде. Але, тим часом, моя родина у Дніпрі все більше спілкується українською мовою між собою, а зі мною по телефону завжди. Особливо малі :-)

Дуже шкода дітей, яких фашисти спочатку тупо спіздили в батьків, підступно набрехав батькам що просто сховають їх в росії тимчасово від руйнівних наслідків бойових дій, а потім просто замість повернути дітей батькам, почали пристроювати їх в сім'ї росіян, як прийомишів. І цим особливо вихваляється потворна омбудсемнша-підлобузниця, яка підлизуючись, заглядає путіну у очі як гарно вишколена прислуга... Такі нахабні спроби зробити з маленьких українців примосуво росіян. Або вбивають неслухняних, або ось так, піздять і перевиховують. Це в цивілізованному світі кваліфікується як злочин. Поки основна бидломаса в кацапії кайфує, бо впевнена у своїй безкарності, у світі створюється безперервно правове обґрунтування для притягнення до відповідальності покидьків, у тому числі і тих що піздять дітей і вивозять в рашку

ЗСУ працює. вірте в ЗСУ!

і файний мем з Байденом :-)

Вчора несподівано у Києві перекрили всі шляхи у центрі і раптом стало відомо що джинсовоокий Джо у Києві! :-) Джо Байден відвідує Київ у шосте, але у перше у якості президента. Він каже що Київ підкорив його серце! О, так саме як і моє :-) Зі щирою, по-справжньому американською посмішкою і у ковбойських окулярах він дав зрозуміти світові що Україна переможе в будь якому випадку. Я в захваті! Навіть в поважному віці прекрасний Байден на фоні не менш прекрасного Михайлівського собору, неймовірне щось! :-))

Пропагандони вже верещать, що якби хтіли, то Байдена б захуярили, але ж хто ж тоді прийде замість нього?!! Ще гірші нацисти...:-))) Але ж фішка у тому що небо над Києвом було повністю закрите американською авіацією. Але чого ж тільки не спіздиш, аби справити враження на тупу і zzомбовану аудиторію вірнопідданих...

Віталій Портников:

Візит президента Сполучених Штатів до Києва - це не просто політичний сигнал, який має продемонструвати, що вільний світ продовжує підтримувати Україну через рік після початку масштабної російської агресії
Це, поза всяким сумнівом, історична подія. Ніколи ще президент Сполучених Штатів не приїжджав до охопленої війною країни, вся територія якої може опинитися під ударом авіації та ракет супротивника. Ніколи ще протокольні церемонії не відбувалися під звуки сирен повітряної тривоги.

Тому якщо це і сигнал, так сигнал непохитності. Сигнал непохитності українського народу, сигнал непохитності вільного світу і сигнал непохитності самого американського президента. Можна лише уявити, скільки перешкод йому треба було подолати, щоби провести такий візит. Адже американський президент – не монарх і не диктатор, а лідер республіки. Республіки, у якій існують свої правила та критерії безпеки для перших осіб. Можете навіть не сумніватися, що ці критерії безпеки спочатку навіть не передбачали можливості такого візиту. Тож Джозеф Байден ще раз продемонстрував, що є політиком із приголомшливим почуттям історичної перспективи.

Якщо повернутися до теми політичних сигналів, цей візит можна прочитати і як чітке розуміння президентом та його співробітниками того факту, що Росія не може перемогти. Якби існували сумніви, Байден просто не з'явився б у Києві.
Саме тому його приїзд є підтвердженням того, у що вірить кожен українець: Україна не може програти. І тому, що на протистояння агресії налаштовано все українське суспільство і тому, що на боці України весь цивілізований світ. Приїздом до Києва Джозеф Байден вкотре продемонстрував, що саме поставлено на карту у цій великій боротьбі демократій та диктатур.

@yigal_levin

Спікер Східного угруповання військ ЗСУ Сергій, Череватий повідомив, що окупантам дедалі важче підвозити боєприпаси на Донбас - ЗСУ продовжують завдавати удари по логістичних колонах і складах, а для поповнення боєкомплекту артилерії росіяни змушені возити снаряди з далекосхідних складів. Хоча артилерійська війна продовжу бути інтенсивною, ЗС РФ змушені концентрувати вогонь на окремих ділянках фронту, масовані обстріли українських позицій по всій лінії фронту вже неможливі.

ТГ Мирошников

Бахмут

У результаті контратак ЗСУ, ворога було трохи відкинуто від лінії Ступочки-Іванівське, тепер фронт знаходиться ще далі від траси Т0504
На північ від міста ситуація найскладніша. Ціною титанічних зусиль вдається тримати рубежі та недопускати просування ворога!
На півдні ситуація стабільна, наші періодично контратакують

Експерт з авіації Валерій Романенко

Вони масою продавлюють нашу оборону, то чому б не спробувати літаковою масою продавити нашу протиповітряну оборону? Звичайно, це призведе до шалених втрат, тому що ми отримуємо нові й нові зенітно-ракетні комплекси.

SAMP/T – системи, схожої до американських Patriot за параметрами. Французи підтвердили системи малої дії Crotale та передавання спеціалізованих радарів від найбільшого французького виробника високотехнологічної продукції. Це тактичні радари, спеціалізовані на виявленні крилатих ракет, коптерів, безпілотників, артилерійських снарядів – всього, що завгодно, що літає в повітрі на невеликій висоті. Хоча дальність виявлення величезна - до 250 км.

Втрати росіян у разі наступу авіацією будуть величезні

А ще, на даний час, кацапи повільно оточують Бахмут. Вони це намагаються зробити вже більш ніж півроку, але зараз в них це виходить трохи краще ніж раніше. В нашого командування є думка просто забрати звідти війська і дати оркам тимчасово порадіти хоча б з якихось перемог 24-го лютого. Але наші військові у Бахмуті і самі не хочуть звідти виходити

Наступ росіян на Вугледар завершився розгромом, втрати окупантів знов досягли рівня початку війни. І кількість знищеної техники досягла рекордних позначок. ЗСУ знищують безладну колону російських механізованих військ, наступ завершився.

Великого наступу як рік тому, тим більше прив'язаного до роковини війни, скоріше за все, не буде. Наступ вже триває як посилення наступальних дій ворогів у деяких ділянках фронту. На більше не вистачить ресурсів.

Я відчуваю що перемога України буде в цьому році. Так само впевнена і моя перукарка Юля. Хоча раніше вона була не надто оптимістична щодо термінів закінчення. Щось таке у повітрі, в сонячному світлі, якого багато останнім часом, у дитячих посмішках, у муркотінні котів, у поцілунках мого чоловіка :-)

На 24-те люте, як вже відомо, росіяни готують ракетний обстріл, але нас не подолати, саме це вже давно розповсюджено у повітрі нашої прекрасної багатостраждальної держави. І ми всі заслуговуємо лише на перемогу і краще життя! :-)

Мовою оригіналу.

Вкратце переведу с "мадярского", а то в каментах жалуются:
1) Зеков-вагнеровцев почти всех выкосили, пусть и ценой Соледара. Пригожин остается без главного своего инструмента получения влияния в РФ.
2) Хуй им, а не Бахмут. Несмотря на то, что атаки продолжаются силами уже регулярных войск, Бахмут взять в лобовую не выходит.
3) Враг давит, наступает на флангах, растягиваясь на большое расстояние. Атакует большим количеством штурмовых групп, но безуспешно. Несет высокие потери.
АПД. Давайте сюда еще добавлю инфу из других источников, что Пригожина вроде бы отстранили от вербовки зэков, их сейчас пытается вербовать напрямую Минобороны РФ

Розвідка Британії: окупанти ведуть наступ із метою виходу на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Без достатньої кількості боєприпасів, а також техніки в рухомих механізованих з'єднаннях їхнє просування обмежується сотнями метрів на тиждень. Командири ставлять нереалістичні завдання перед недоукомплектованими та недосвідченими частинами через політичний тиск. Малоймовірно, що з ЗС РФ вийде зібрати сили для значного прориву.

Взагалі-то, перед так званим великим наступом, жодне з посольств не залишає Україну. На цей раз ні

де мешкала класик української літератури Леся Українка (Лариса Косач) і стріт-арт на Антоновича

У вересні 1894 р. Олена Пчілка перевезла старших дітей — Ольгу, Оксану і Миколу — до Києва для отримання ними систематичної освіти. Оселилися вони в орендованому будинку по вул.Назар’ївській, 21 (нині вул. Ботанічна)

Аби полегшити видатки за орендоване житло, Ольга Петрівна в одну з кімнат узяла квартиранта. Щойно повернувшись із Болгарії, Леся Українка познайомилась із ним. Це був Нестор Гамбарашвілі (Гамбаров) (1871-1966). За участь у студентському русі в 1894 р. його виключили з Московського університету, і навчання він продовжив у Київському університеті Святого Володимира. Він відчув на собі тягар соціальних та національних утисків, що сприяло виникненню між ним і Лесею Українкою дружніх стосунків. Ось як згадує Нестор Гамбарашвілі про поетесу: «Коли вона говорила про гноблення царським самодержавством рідної України, про русифікацію українців й інших народностей, які входили в колонію Російської імперії, її сірі очі запалювались вогнем ненависті до самодержавства». Його спогади, лаконічні, але точні і правдиві («Мої спогади про Лесю Українку», датовані 2 серпнем 1948 роком), розміщені в другому виданні «Спогади про Лесю Українку» (видавництво «Дніпро», Київ, 1971 р.).

«Коли б я не була українкою, я б хотіла бути грузинкою», — казала Леся. У своїх спогадах Гамбарашвілі розповідає, як гарно Леся грала на фортепіано твори Бетховена, Шопена, Моцарта, Шумана, Чайковського, Гріга, як вони разом бували на концертах. Леся подарувала Нестерові книгу віршів французького поета Альфреда Мюссе з написом французькою: «Учителеві, учневі і товаришеві в пам’ять нашого «товариства взаємної допомоги» від Лариси Косач. Київ, 29/IV 1896»