В той час як ЗСУ, ракетами Storm Shadow, били по командному пункту і ATACMS по складам із озброєнням боєприпасів, кацапи, з одного боку, зробили вигляд, що нічого особливого не відбувається, з іншого хуйнули експериментальною, балістичною ракетою, яка ще не запущена у виробництво, по Дніпру. Показово, щоб залякати українців, західних партнерів і продемонструвати вірнопідданим як жорстко вони відповідають. Вдарили мовляв по оборонному підприємству. Але це підприємство вже давно не виконує ті функції, і тому мій тато вже давно не суміщає пенсійний статус з роботою. Крім поранень мирних мешканців, руйнувань на пошкодженому, майже не функціонуючому підприємстві, вибитих шибок в житлових будинках поблизу, пошкодження центру для реабілітації інвалідів і пожежи в гаражному кооперативі кацапи нічого більше не добилися.

Західні партнери не збираються зменшувати допомогу, а мій племінник не припиняє вчитися малювати. Прислав мені по вайберу нові малюнки, сонечко :-) Експресівну рибу, ніжні грибочки, візерунки вписані в об'єм.

Коли наші війська вражають військові об'єкти, свинособаки лише кошмарять мирне населення. Але життя нашого мирного населення триває. Гопник накручує ескалацію, хоча біситися конкретно почав лише після того як вдарили по території Росії, яка визнана міжнародним правом. Коли били по території, яку нормальна частина світу визнає територією України, але вона перебуває у тимчасовій окупації, то такої реакції не було. Видно гопник, коли бреше, все ж таки, перекручує в кишені два пальця. Відчуває старий підар де насправді його, а де награбоване. Хоче щоб світ підігравал його забаганкам, а хуй.

І доречі, про брехню. Попри заяви хуйла, ППО проти цього типу ракет, яким він зараз трусить перед світом як величезним хуєм, таки існує. Питання чи воно буде в нас до того як Трамп складе присягу. Подивимося. Сподіваюся ще побачимо пику ботоксного дідуся, яка червоніє від лютого безсилля

Останній раз я робила уколи десь 15 років тому... Я пам'ятаю, що було відчуття ніби скоріше вкидаєш голку ніж штрикаєш нею. Пацієнт був задоволений, але чи згадають руки як саме вони це робили? Нам призначили дексаметазон. Узі краще ніж я боялася. Треба з'ясувати від чого алергія в мого красунчика. Але ж ми встигли побувати і в щелепно-лицевому відділенні, куди нас направив хірург. Клініка нам сподобалася. Прийдемо ще, лікувати зуби. Лікарка їхала до нас з операції, ми чекали більше години. Навколо приватний сектор, але такий милий і затишний, що гуляти було дуже приємно

Левчик вже набагато краще читає. Йому купили такі книжки, які він сам почав читати з захопленням. На приклад, казка про драконів, або про гусів. Я не знаю, що йому такого купували раніше, але справа точно посунулася у кращій бік і я рада! :-)

Кожен з нас хоча б раз чув слово "паєтки", яке означає крихітне блискуче оздоблення для різних речей. Проте не усім відомо, що насправді замість цього слова потрібно використовувати інший термін.

Як правильно називати слово "паєтки", розповіла автор і ведуча програми "Правильно українською" на "Радіо Трек" Ольга Багній:

"Усі ви знаєте, що таке паєтки і як вони виглядають. Це такі маленькі блискучі штуки, якими розшивають одяг або аксесуари, прикрашають їх. Але багато хто дивується, чому раптом паєтки почали називати лелітками. Та тому, що так правильно. Слово "лелітки" не нове – воно давно існує в українській мові та означає блискучі кружальця, якими прикрашають одяг або аксесуари. "Леліти" означає виблискувати, блищати, переливаючись на сонці".

А ще Іллюшини друзі були на екскурсії у Івано-Франківську. І вони там побачили, на місцевом цвинтарі, могилу вояка УПА, в якого прізвище таке саме як у мене, Іллюши, Сережиної мами і, власне, Сергія. До того Сережа заперечував, що в них в роду були вояки УПА. А тепер є встановлений факт, що на міському цвинтарі Франківська похований родич Сережиного тата, якого він вважав рідним і взяв його прізвище після армії.

Зі спогадів Сергія. Вони з Ярославом Миколайовичем, коли ще були радянські часи, слухали разом ночами "Голос Америки". А ще, якось йшли містом і раптом батько тихо каже маленькому Сергійку: "Вільна Україна! Розумієш, синок? Вільна Україна!"

В Левчика, у школі, проводили фотосесію! :-) Наше сонечко таке безтурботне і веселе! Він один із самих молодших у класі і називає вчительку: "моя нова вихователька". Що цікаво, вчителька віку приблизно мого і сестри. А у моєму першому класі була стара ман'ячка-сталіністка, яка брала учнів за шию, якщо вони завинили за щось, і кидала у кінець класу. Або ми ходили маршем, наспівуючи "юних нахимівців". Або просто ти не підготувався до політінформації і тебе при всіх принижували і ганьбили. Тоді батьки раділи, мовляв, наші дітки в їжакових рукавицях! А тепер моя мама бачить свого онука в школі і розуміє, який тоді, коли вчилася я, насправді, був піздець! В мене навіть одна з аватарок у піонерському галстуці, на пам'ять о піздеці. Я щиро, всією душею, бажаю щоб таке ніколи не повторилося з новими поколіннями!

А ще самі молодші учні, у Льовиному класі читають гірше за самих старших. І Левчик розуміє, що читає гірше за старших однокласників. Тому він сказав про це мамі і його вже віддали до репетитора, як і решту самих молодших учнів в класі. Вони стараються, підтягують навички читання. Справа у тому, що українських дітей не вчать всюди бачити конкурентів, ходити по головах і як завгодно, кого ти в конкуренти призначаєш, чавити конкурентів. Хоча б в уявних. А маленьких українців вчать здобувати успіхів справжніми знаннями і реально існуючими гідностями. Що ще цікаво, Льві ніхто не казав що він погано читає. Він сам зрозумів і пішов з проханням записати його до репетитора. Мабуть, так і формуються власні вимоги до себе і уявлення про те, чи ти сам цим вимогам, на справді, відповідаєш :-)

Ну що ж, ватна аудиторія РФ люто і скажено сподівається, що після ракетної атаки, яка відбулася на Київ у мій День народження, вже напевне ці кляті хахли злякаються, замисляться про гарантоване невеселе й трагічне майбутнє (на думку кацапів), відхрестяться від своєї сільської культури і почнуть вдосконалювати навички російської мови. Але ж ні, дива не відбулося. Горять нові нафтобази. Є влучання в грес у рязані. Якісь ми невиправні! :-)

Ба більше, мій День народження був прожитий нами як свято, бо у мене є така традиція, проводити День народження як свято. Після відбою з додатку, який повідомляє про тривоги і підвищену небезпеку, ми замовили чудовий сет суши в мережі Осама. За стільки років, з моменту мого захоплення цим дивом японської кухні, я не припиняла їх любити ніколи! :-) В набір входили три рола "Філадельфія" і одна "Каліфорнія". З тунцем, лососем, вугрем. Кур'єр приніс сет у призначену годину. Я вже встигла зробити зачіску і мейк ап.

Сережа сходив за вином і приніс мені квіти. Білі, жовті і блакитні хризантеми. Як тільки я взяла букет в руки, я одразу відчула, що це такий наш квітковий прапор, символ вільної України.

А ще було багато вітань, з самого ранку. Поки ми сиділи у бомбосховищі. Моя родина, сережина родина. Ці послання любові, такі щирі і теплі зводили нанівець кацапські атаки у моєму емоційному житті. Мої емоції були настільки позитивні, наскільки це взагалі могло бути реальним в цій ситуації :-)

І особливо від Льови! Він сказав як він мене любить і побажав, щоб ракети більше не літали над головою! Маленьке сонечко!

Наступний день був весь у тривогах, а ось після нього настав ранок, коли ми дісталися до басейну ВДНГ і були дуже раді пірнати, плавати, відпочивати на шезлонгах під парасольками, пити пиво в барі, там є бар, відпочинок вийшов чудовий, двух годин вистачило більш ніж достатньо :-)

Знов поїздка по Київській області. Через соснові ліси с дахами престижних будиночків Конча-Заспи, інколи виглядаючих через високі, престижні огорожі. Ми приїхали на таксі в саму престижну онкоклініку нашої країни, засновану ізраїльтянами. Там від людини, яка вже стала рідною, дізнаємося, що лікування продовжують ще на місяць. Але очі світяться жагою життя і волею до життя. Спілкуємося десь час, таксі чекає. Сережа згадує різні моменти життя, спільні моменти. Я відчуваю, що від мене теж залежить позитивна складова зустрічі. Маємо надію, в щодневних звітах про обстеження, є позитивна динамика. Але хіміотерапія дає таке навантаження на організм, що слабкість, яка є в рухах, в голосі, важко вразила ще на порозі такої милої, гарної палати, розрахованої на одну людину. Щиро, від всього серця, бажаємо одужати, цілуємо, обіймаємо, заходимо ще раз, прощаємося ще раз. Приїхав Андрій-брат, будуть ще відвідувачі. На прощання мені сказали, що я така світла, мов промінчик. А я просто хотіла віддати що можливо і що вважається не дуже можливим, передати мою жагу до одужання цієї людини. Якщо світло, про яке мова, існує, хай воно спрацює. Як спрацьовує молитва, чи навіть більше! Хай буде максимум, продовжиться життя ще довго! Я нагадала йому, що він дуже сильна людина, що він мусить жити

Нашому Левчику сьогодні виповнюється 6 рочків! Недавно його забирала моя мама із підготовчих занять до школи і побачила таку картину. Донька вчительки навчається у консерваторії і, коли мама зайшла до них, то дівчина грала на фортепіано, а Льова танцював так дуже емоційно, бо, як всі знають, він людина-свято! :-) Ось і сьогодні у нього свято, його особисте. Хоча, останнім часом, він відвідував дні народження друзів, а друзів у нього багато :-)

Крім фото іменинника і друзів, ще деякі фото Роми і маленьких українців з Дніпра, які були із ним в дитячому таборі :-) Ромі пощастило, бо він їхав з другом і подругою, з якими він товаришує постійно, а опинятися в товаристві, лише тих кого не знаєш, йому не прийшлося. Але видно що всі діти подружилися і їм там було весело разом! :-)

Ще моя родина подарувала нам гроші на відпочинок. І ми довго шукали готель з басейном, але зупинилися на тому що радили друзі, які на початку війни виїхали у Голандію. Без басейна, але з озером неподалік. Є така пам'ятка у Київської області "Блакитні озера". На фото виглядало просто неймовірно! Але коли ми приїхали у готель і вийшли на беріг озера, то були дещо розчаровані. Видно що давно вже не блакитне і людей там набагато більше ніж на фото. І, звичайно, авто. Дуже-дуже багато. Тож просто попили пива за столиком і пішли назад в готель.

Але сам готель чудовий! Такий затишний. Із круглими віконечками, як в казці про хобіта, тільки, в цілому, дизайн скоріше вишуканий, ніж казковий. Внизу ресторан с великими золотими шахами посередині. Але б я не сказала, що це несмак. Навпаки, щось там весь час допомагало переключатися з повсякденності на те що тут і зараз. Перший день ми майже не виходили з номеру. З вікна, з виходом на терасу, було видно як святкують весілля. Локацію для фото і як жінки у шифонових платтях ходять по території. А пізно у вечорі ресторан в готелі вже був зачинений.

Тож ми пішли по трасі і знайшли інший, ресторан української кухні, де поки чекали на змовлення, до нас підійшли музиканти. Скрипаль і гитарист. Вони заспівали саме для нас незнайому українську пісню, але таку чудову, що ми були просто в захваті! Ніби сидимо в епизоді кинофільму! Я не можу згадати достатньо слів цієї пісні для того щоб знайти у інтернеті, але момент був просто чудовий! :-) Так професійно грали і настільки з душею, що я давно не чула такої живої музики взагалі в навколишньму просторі!

На ранок ми снідали в альтанці на березі ставку в готелі. Гості з весілля вже роз'їхалися. Хлопець, який нас спочатку зустрів за стійкою, приніс нам сніданок і пиво. Він був чимось схожий на принца Гаррі і випромінював гостинність! Лебеді в ставку пірнали так смішно у воду до гори дупками, ніби щось там шукали, під водою. Перепади висоти на території готелю, можливо, штучні, але продумані ідеально! В кожній альтанці дизайнерські світильники і перемикачи.

Взагалі, навіть їхати просто в таксі до дому по Київській області це також задоволення. Ці пагорби з котеджами ніби говорили про те що це саме спокійне і мирне місце на Землі. І тільки десь в середині смартфонів було очевидно, що є нагадування про війну. Наша Батьківщина прекрасна! :-)


My family also gave us money for a vacation. And we searched for a long time for a hotel with a swimming pool, but settled on the advice of friends who left for Holland at the beginning of the war. Without a pool, but with a lake nearby. There is such a sight in the Kyiv region "Blue Lakes". The photo looked simply incredible! But when we arrived at the hotel and went to the shore of the lake, we were somewhat disappointed. It can be seen that it has not been blue for a long time and there are much more people there than in the photo. And, of course, cars. Very, very much. So we just drank beer at the table and went back to the hotel.

But the hotel itself is wonderful! So cozy. With round windows, as in the tale of the hobbit, only, in general, the design is more refined than fairy-tale. Downstairs is a restaurant with a large golden chess in the middle. But I would not say that it is bad taste. On the contrary, something there all the time helped to switch from everyday life to what is here and now. The first day we hardly left the room. From the window, with access to the terrace, one could see how the wedding was being celebrated. The location for the photo and how women in chiffon dresses walk around the territory. And late in the evening, the restaurant in the hotel was already closed.

So we went along the highway and found another restaurant, Ukrainian cuisine, where while we were waiting for the conspiracy, musicians approached us. Violinist and guitarist. They sang a Ukrainian song that was unfamiliar to us, but so wonderful that we were simply delighted! It's like sitting in an episode of a movie! I can't remember enough words to this song to find online, but the moment was just great! :-) They played so professionally and with so much soul that I haven't heard such live music in the surrounding space for a long time!

In the morning we had breakfast in the gazebo on the shore of the hotel pond. The wedding guests have already left. The guy who first met us at the counter brought us breakfast and beer. He looked a bit like Prince Harry and radiated hospitality! The swans in the pond dived so funny into the water with their butts up, as if they were looking for something there, under the water. The height differences on the territory of the hotel may be artificial, but they are thought out perfectly! Designer lamps and switches are in each gazebo.

In general, even just going home in a taxi in the Kyiv region is also a pleasure. These hills with cottages seemed to say that this is the most calm and peaceful place on Earth. And only somewhere in the middle of the smartfons it was obvious that there was a reminder of the war. Our Motherland is beautiful! :-)

На весілля моя родина подарувала аерогриль. Але терпіння подивитися майстер класи на youtube вистачило лише в мене. Трохи часу ушло на з'ясування хто більш правий, той хто хоче звалювати просто все в купу у шайтан-машину і, обираючи програму, забирати бозна що після сигналу закінчення, або той хто підбирає температуру і час і бере за основу одну з програм лише приблизно, а ще розташовує шматочки з продуктів як на деко або на сковорідці, один до одного. Переміг другий варіант, тобто мій! І Сергій визнав, що треба робити саме так як кажу я. Але й що шматочки кабачків, м'яса, картоплі по-селянські і цвітної капусти вийшло чудово і смак своєрідний, який можна отримати лише у аерогрилі :-)

Працюю так, що достатньо відпочиваю, але завдань на реалізм в цьому місяці немає, все просто, технічно, чітко, ніби гребеш у човнику

My family gave me an air grill for the wedding. But only I had the patience to watch master classes on YouTube. It took a little time to find out who is more right, the one who wants to just pile everything in a heap in the shaytan-machine and, choosing a program, take it away after the end signal, or the one who selects the temperature and time and takes only one of the programs as a basis approx. The second option won, that is, mine! And Serhii admitted that it is necessary to do exactly as I say. But also that pieces of zucchini, meat, country potatoes and cauliflower turned out great and the taste is unique, which can only be obtained in an air grill :-)

I work so that I rest enough, but there are no tasks for realism this month, everything is simple, technical, clear, as if you are rowing a boat

Знов страждає моє рідне місто. На підприємстві, де колись працювали тато і дідо, загинуло 5 людей. Але серед постраждалих цивільних з району, який оточує, є 14-річна дівчинка, дитина. Тим хто безпосередньо бере участь у СВО і тим, хто просто підтримує, це точно так не минеться. І цей трагічний інцидент не відміняє того факту, що

1. Росія вже не має жодного носія ракет у окупованому Криму.

2. Хоча окупанти намагаються бити по воєнних аеродромах, вони точно не завадять передачі F-16

3. ЗСУ за півтора місяця вразили близько 15 систем ППО, зокрема С-300 та С-400

4. Вігго Мортенсен відкрив кінофестиваль у Чернівцях

5. Зброя США дала ЗСУ змогу нищити цілі колони кацапських військ

6. 27-го червня підполковнику Нацгвардії Денісу Прокопенко, командиру полку "Азов" виповнилося 33 роки

7. А долар все росте і росте!

8. Моєму старшому племіннику дуже сподобалося у дитячому таборі у Карпатах

9. Я бажаю ботоксному опудалу і всій гоп-компанії, здохнути дуже наляканим і обісравшимся. У дитячих казках абсолютне зло так і закінчує своє життя. Або, на приклад. Адольф Ейхман, під час страти у Ізраїлі, щось йому уявлялося у останню мить життя і це був точно не дитячий табір у Карпатах


My hometown is suffering again. 5 people died at the enterprise where my father and grandfather once worked. But among the injured civilians from the surrounding area is a 14-year-old girl, a child. Those who directly participate in SVO and those who simply support, it will definitely not pass like that. And this tragic incident does not change the fact that

1. Russia no longer has any missile launchers in the occupied Crimea.

2. Although the occupiers try to hit military airfields, they certainly will not interfere with the transmission of F-16s

3. In a month and a half, the Armed Forces hit about 15 air defense systems, in particular the S-300 and S-400

4. Viggo Mortensen opened the film festival in Chernivtsi

5. US weapons enabled the Armed Forces of Ukraine to destroy entire columns of Katsap troops

6. National Guard lieutenant colonel Denis Prokopenko, commander of the "Azov" regiment, turned 33 on June 27

7. And the dollar keeps growing and growing!

8. My eldest nephew really liked the children's camp in the Carpathians

9. I wish the botox scarecrow and the entire gop company to die very scared and pissed off. In children's fairy tales, absolute evil ends its life like this. Or, for example, Adolf Eichmann, during his execution in Israel, he imagined something at the last moment of his life and it was definitely not a children's camp in the Carpathians

Батьків я не бачила дуже давно, наше з ними спілкування уявлялося, напередодні їх приїзду, якось не дуже визначено. Але все вийшло безпосередньо, із додаванням для них саме тих вражень, що мамо і тато були в захваті! Запропонувати їм прогулянки Києвом рано в ранці, до приходу спеки, було дуже правильним. І, почав, разом зі мною, із вулиці Городецького, а закінчив Подолом, вони були вже в стані накатавшихся на атракціонах дітей, яким тільки залишилося купити по морозиву і відвести до дому спати. Види з Володимирській гірки, з оглядових майданчиків біля Михайлівського собору, скляний місточок, фонтан із рибами, вулиця Десятинна, і, звичайно, Андріївський узвіз, прийшлися їм надзвичайно до души і вони фотографувалися де тільки можна, зі мною і без.

А ще ми гуляли біля Покровського монастиря, бачили Дідорівські ставки, джерело зі святою водою, вікові дуби і, навіть, иву. Підійматися під уклін їм було не так важко як я боялася, що буде в їх віці. Програма і навантаження були саме такі як вони люблять. І архітектура і краєвиди і природа! :-) На поїзд не запізнилися, бутерброди, яки ми для них зробили, не забули! Поїзд до Дніпра з Польщі був більш комфортабельний ніж вони очікували, враження тільки добрі!

I haven't seen my parents for a long time, our communication with them was imagined, on the eve of their arrival, somehow not very definite. But everything turned out directly, with the addition of exactly those impressions for them that mom and dad were delighted with! It was very correct to offer them a walk around Kyiv early in the morning, before the onset of heat. And, he started, together with me, from Horodetskoho Street, and ended in Podol, they were already in the state of children who had ridden on attractions, who only had to buy ice cream and take them home to sleep. The views from the Volodymyr Hill, from the observation decks near the St. Michael's Cathedral, the glass bridge, the fountain with fish, Desyatynna Street, and, of course, the Andriyivsky Uzviz, were extremely dear to them and they took pictures wherever possible, with and without me.

And we also walked near the Pokrovsky Monastery, saw Didorivsky ponds, a spring with holy water, ancient oaks and even a willow. It was not as difficult for them to rise under the bow as I feared it would be at their age. The program and workload were exactly as they like. And architecture and landscapes and nature! :-) They weren't late for the train, they didn't forget the sandwiches we made for them! The train to Dnipro from Poland was more comfortable than they expected, the impressions are only good!

Вчора Сережи дзвонив Богдан Тимофійович. Запитав, чому ми досі не одружені. Почувши відповідь, що зараз поки що не на часі, він запропонував нам план дій. І ми негайно погодилися. Вони із тьотею Людою нам допоможуть вирішити всі питання. Наприклад, скористатися послугою "Шлюб за добу". Зараз дивимося обручки, обговорюємо чи запросимо гостей, в якій кількості. Купувати плаття або брати на прокат, саме на весілля, не хочу. В мене є чудова вечірня сукня українського бренду Iren Klairie, світла, ніжна, тканина ніби розлітається при ході. Сестра мені пробувала довести, що я виходжу заміж уперше, але я не викреслюю фактів моїй біографії і не про що не шкодую. Але дивлюся лише вперед, готуючися заповнити нову сторінку життя :-) Адже я тепер невіста! І в мене буде українське прізвище

Bohdan Tymofiyovych called Seryozha yesterday. Asked Why are we still not married. After hearing the answer that now is not the time, he offered us a plan of action. And we immediately agreed. They and Aunt Luda will help us solve all the issues. For example, use the "Marriage for a day" service. Now we are looking at wedding rings, discussing whether we will invite guests and how many. I don't want to buy or rent a dress, especially for a wedding. I have a wonderful evening dress of the Ukrainian brand Iren Klairie, light, delicate, the fabric seems to fly apart when walking. My sister tried to prove to me that I am getting married for the first time, but I do not erase the facts of my biography and do not regret anything. But I'm only looking ahead, preparing to fill a new page of life :-) After all, I'm now a bride! And I will have a Ukrainian surname

Ось і закінчився курс процедур в косметичній кліниці. Замість карбоксі я обрала рф-ліфтінг, але не мікрогольчатий, а радіохвильовий. Результат був навіть краще ніж очікувала моя медикиня Катя. Катя втікла з окупованих територій, з Бердянську, вона україномовна і дуже красива. Коли обговорює Харків, в якому вона навчалася, то вона ледь не плаче. Ми з нею чекаємо разом перемоги України. Катя красива як німфа, а втім по віку годиться мені в дочки. Вона попередила мене до якого числа треба встигнути сплатити наперед, що попасти в акційний період. Чудова дитина!

Якщо коротко, з цікавих подій, я познайомилася з мамою і бабушкою трьох друзів Сережи. Вона сиділа мов сяюче сонечко на банкеті на честь Дня народження її онука. Людмила Євгенівна за освітою фізик, як мій батько і її подруги, колись давно, були з примату, як моя мама. Вона тільки й чекала співрозмовника щоб згадати минуле. Я їй теж сподобалася. Вона із Сиктивкару. Але вона живе в Києві з часів навчання в КНУ. Російськомовна, але вона в шоці від витівок росіян на війні . Вона б хотіла перемовин і миру, але погоджується з тим що уряд росії не договороспроможний

А ще Левчик вже цікавиться де саме я живу. Після війни він точно хоче приїхати.

Я врятувала азалію від вірної смерті, але про це пізніше.

А камера в мене геть хуйова і результати зйомки непередбачувані при однакових умовах, але інколи щось вийти може! В решті якостей вона набагато краща за попередню камеру, але ось цей момент, на жаль, це мінус


I have completed a course of procedures at a cosmetic clinic. Instead of carboxy, I chose RF-lifting, not microgol, but radio-lifting. The result was even better than my doctor Katya expected. Katya escaped from the occupied territories, from Berdyansk, she speaks Ukrainian and is very beautiful. When she discusses Kharkiv, where she studied, she almost cries. Together with her, we are waiting for the victory of Ukraine. Katya is as beautiful as a nymph, but she is suitable for my daughter in terms of age. She warned me by what date I had to pay in advance to get into the promotional period. A wonderful child!

In short, from interesting events, I met the mother and grandmother of three of Seryozha's friends. She sat like a shining sun at a banquet for her grandson's birthday. Lyudmila Yevgenivna was a physicist by education, like my father, and her friends, once upon a time, were from primates, like my mother. She was just waiting for the interlocutor to remember the past. She liked me too. She is from Syktyvkar. But she has been living in Kyiv since studying at KNU. Russian-speaking, but shocked by the antics of the Russians in the war. She would like negotiations and peace, but agrees with the fact that the Russian government is not capable of negotiation

Levchyk is already interested in where I live. After the war, he definitely wants to come

I saved the azalea from certain death, but more on that later.

And the camera I have is absolutely crazy and the shooting results are unpredictable under the same conditions, but sometimes something can work out! In the rest of the qualities, it is much better than the previous camera, but here is the moment, unfortunately, it is a minus

Ромчик намалював портрет! Я не знаю хто ця красива дівчина, але вже бачу що мій племінник, у 10 років, вже схоплює характер форми і бачить пропорції. Підготовчий рік навчання в художній школі добігає до кінця і є прогрес! Це супер, неймовірно просто! :-) Літом буде практика, а потім вже перший клас, академічний малюнок і живопис. Я впевнена, мій маленький родич має здібності до малювання, тільки б він сам не охолов до цього виду захоплення! :-)

Romchyk drew a portrait! I don't know who this beautiful girl is, but I can already see that my nephew, at the age of 10, already grasps the character of the form and sees the proportions. The preparatory year of study at the art school is coming to an end and there is progress! It's super, incredibly simple! :-) There will be practice in the summer, and then the first class, academic drawing and painting. I am sure, my little relative has the ability to draw, if only he himself did not cool down to this kind of enthusiasm! :-)

Дзвонила мамі і в неї, як раз, були племінники. Вони одразу забрали в мами смартфон і почали спілкуватися зі мною! Рома обіцяв частіше присилати свої роботи у вайбер, Льова дуже радісно повідомляв що вже вчить букви. Для цього він відвідує вчительку, яка живе в їх дворі! Рома полюбив математику, а інциденту, коли вчителька радянського типу (і відповідного віку) не впізнала на його малюнку Чеширського кота, вже майже не пам'ятає, бо він налаштований пам'ятати лише добре. Мої племінники мов оазис абсолютного позитиву! Вони спортсмени, які не чужі до образотворчих мистецтв, точних наук і українського алфавіту. Шкода, що в дорослих людей в Україні пам'ятати лише добре, за останні два роки, не вийде і в дітей теж не у всіх!


Звонила маме и у нее, как раз, были племянники. Они сразу забрали у мамы смартфон и стали общаться со мной! Рома обещал почаще присылать свои работы в вайбер, Лева очень радостно сообщал, что уже учит буквы. Для этого он посещает учительницу, живущую в их дворе! Рома полюбил математику, а инцидента, когда учительница советского типа (и соответствующего возраста) не узнала на его рисунке Чеширского кота, уже почти не помнит, потому что он настроен помнить только хорошее. Мои племянники как оазис абсолютного позитива! Они спортсмены, которые не чужды изобразительным искусствам, точным наукам и украинскому алфавиту. Жаль, что у взрослых людей в Украине помнить только хорошее, за последние два года, не получится и у детей тоже не у всех!

Поки ми хворіли, мама Сережи присилала нам посилки кожні три дні. І навіть вчора прислала все необхідне до Дню Валентина. Нам залишилося лише привітати один одного. Так ніби мішка вітає ляльку, а лялька мішку... Навіть цукерки, у вигляді троянд, чекають вечора на підвіконні і все передбачувано. Сплячий вирій чужої фантазії. А на прояв своєї не вистачило б часу. Я малюю фестиваль Холі. Трохи боюся робити об'єкти перемазані різнокольоровими фарбами і ще в процесі рішення як саме я розподілятиму кольори інструментом "символ"

Пока мы болели, мама Сережи присылала нам посылки каждые три дня. И даже вчера прислала все необходимое ко Дню Валентина. Нам осталось только поздравить друг друга. Так как будто мишка поздравляет куклу, а кукла мишку... Даже конфеты, в виде роз, ждут вечера на подоконнике и все предсказуемо. Спящий водоворот чужой фантазии. А на проявление своей не хватило бы времени. Я рисую фестиваль Холли. Немного боюсь делать объекты перемазанные разноцветными красками и еще в процессе решения как именно я распределю цвета инструментом "символ"

Коли набрала Ромчика в той самий "Його День", то виявилося, що він у дуже гарному настрої. Сестра засняла на відео, як він прокидається і йому вручають подарунок, на який ми скидалися разом, я і його батьки. Колекціонний конструктор "Лего". Чудовий робот! На відео добре видно радість самої першої миті, з якої починається день, день народження! Коли я побажала йому все що хотіла, виявилося, що в них є план і це квест, на який запросили шість гостей. Тільки Левчика на квест не запросили, через те що вважають, що він ще маленький. Тому його залишили у Віки і Саші, моїх батьків. Потім сестра прислала мені фото, на якому видно з яким настроєм мій любий племінничок провів свій День! І мені приємно це бачити!

А ще фото мене минулорічної у куртці, яку мені подарував Сережа. Коли я в ній виходжу він зауважує, яку ж чудову річ він мені купив і це дійсно дуже круто на мені дивиться! :-) Він звертається до мене "кохана" не тільки коли я роблю йому щось особливо приємне, в сексі, або ж це гастрономічні задоволення! Він це каже і коли ЗСУ мають успіхи і коли сонечко підфарбовує Голосіївський ліс. Лагідно так, цю взаємодію інакше ніж пестощі не назвеш. Взагалі Київ він такий, величний, гордий, з
ласкавими відтінками пестощів! :-)

Зазвичай я пишу спочатку українською, а потім кидаю текст в "Гугль транслейт", і звідти перекидаю сюди. За "Гугль транслейт" потрібно стежити уважно, бо помилки, при перекладі, можуть бути жахливі. І не завжди, коли я перечитую перекладений ним текст, я помічаю всі помилки з першого читання, але стараюся. Але ж на цей раз я вирішила не виправляти оригінальний переклад гугла, а саме останнє речення про пестощі. Тому що в російський мові є лише слово "ласковый" а в української в нього ще два синоніма. Хай буде тавтологія при перекладі на російську!


Когда набрала Ромчика в тот самый "Его День", то оказалось, что он в очень хорошем настроении. Сестра засняла на видео, как он просыпается и ему вручают подарок, на который мы скидывались вместе, я и его родители. Коллекционный конструктор "Лего". Прекрасный робот! На видео хорошо видна радость самого первого мгновения, с которого начинается день, день рождения! Когда я пожелала ему все, что хотела, оказалось, что у них есть план и это квест, на который пригласили шесть гостей. Только Левочку на квест не пригласили, потому что считают, что он еще маленький. Поэтому его оставили у Вики и Саши, моих родителей. Потом сестра прислала мне фото, на котором видно с каким настроением мой милый племянник провел свой День! И мне приятно это видеть!

А еще фото меня прошлогодней в куртке, которую мне подарил Сережа. Когда я в ней выхожу, он отмечает, какую же чудесную вещь он мне купил и это действительно очень круто на мне смотрится! :-) Он обращается ко мне "любимая" не только когда я делаю ему что-то особенно приятное, в сексе, или же это гастрономические удовольствия! Он это говорит и когда ВСУ имеют успехи и когда солнышко подкрашивает Голосеевский лес. Ласково так, это взаимодействие иначе чем лаской не назовешь. Вообще Киев он такой, величественный, гордый, с ласковыми оттенками ласки! :-)

Обычно я пишу сначала на украинском, а потом бросаю текст в "Гугль транслейт", и оттуда перебрасываю сюда. За "Гугль транслейт" нужно следить внимательно, потому что ошибки, при переводе, могут быть ужасающими. И не всегда, когда я перечитываю переведенный им текст, я замечаю все ошибки с первого чтения, но стараюсь. Но, на этот раз, я решила не исправлять оригинальный перевод гугла, а именно последнее предложение о ласках. Потому что в русском языке есть только слово "ласковый", а в украинском у него еще два синонима. Пусть будет тавтология при переводе на русский!

Новий рік означає початок нового періоду життя і чи є тенденції до оновлення ззовні або все залежить тільки від самої людини, але ось стоїть позначка "оновлення", а після неї не починає намагатися щось змінювати на краще лише лінивий. Ось і мої заняття з Адоба Ілюстратор теж дають маленькі, але приємні дози нового досвіду. Сергій намагається кинути курити, та й я вже курую тільки одну сигарету, а якщо немає бомбардувань, то можу не курити взагалі. Післяноворічні канікули дають можливість перемикання на режим відпочинку, який потім відключається, коли вони закінчуються. Пірнати в Хрещення мені й слабо, та й атеїст я, який готує на Святий вечір кілька страв лише з поваги до почуттів віруючих. Сергій не те щоб дуже віруючий. Але в його характері віддавати належне тим можливим джерелам благ які, може, й не ефективні, але, про всяк випадок, можна й туди робити якісь внески шани, хоча б. Та й релігійна складова свят нагадує багатьом людям радісні моменти з дитинства, так само як і Новий рік, а для мене завжди – День народження. Хрещення дуже підходить як символ оновлення. А в Канаді є День запливу із білим ведмедем, або День моржа. Тема, над якою я зараз працюю. Ну я не морж, звичайно, а то б і поплавала з іншими цього року.

Сказати, що українці занурені у темряву переживань з приводу того, що війна не закінчується, було б не правдою. Новорічна можливість перемикання у святковий режим діє за будь-яких обставин, може, під час війни трохи приглушена яскравість, але якщо в соціальних мережах просто соромляться показувати своє свято, коли показують в окопах ЗСУ, то у особистому листуванні можна побачити і ялинки і посмішки на обличчях. Тому й сказати, що я не слухала різдвяну музику було б неправдою, а мій племінник Рома ліпив новорічні фігурки, які, мабуть, йому навіть задавали в художній школі.

Знайшлися сили і на макіяж і на прогулянку Великою Васильківською. Під час цього променаду я зрозуміла одну річ. Коли нас навчали в інституті, що наприкінці вулиці, яка має особливе значення в контексті міста, має бути щось, можливо, річка. Це щось має приваблювати лише своїм знанням про нього. Я довго не розуміла. Адже є візуальні зв'язки, що видно оку на далекій відстані, наприклад вежі, високі красиві об'єкти. Або видно перспективу вулиці, що йде до точки, розташованої помітно вище за глядача. Але приваблює те, що заздалегідь видно. А тут ну що означає тільки знання про об'єкт, що приваблює? І ось, на Великій Васильківській, я це відчула. Коли йдеш повз палац "Україна" то не можна сказати з упевненістю, що наприкінці перспективи щось конкретне приваблює. Але загалом можна сказати, що відчуваєш магію цієї вулиці. Якась вона, загалом, захоплююча. Так от, якщо уявити, що попереду не буде площі Героїв України, Хрещатика, Володимирської гірки та ін, то й відчуття магії зникає



Новый год означает начало нового периода жизни и есть ли тенденции к обновлению извне или все зависит только от самого человека, но вот стоит пометка "обновление", а после нее не начинает пытаться что-то менять к лучшему только ленивый. Вот и мои занятия с Адоб Иллюстратор тоже дают маленькие, но приятные дозы нового опыта. Сережа пытается бросить курить, да и я уже курую только одну сигарету, а если нет бомбежек, то могу не курить вообще. Посленовогодние каникулы дают возможность переключения на режим отдыха, который потом отключается, когда они заканчиваются. Нырять в Крещение мне и слабо, да и атеист я, который готовит на Святой вечер несколько блюд только из уважения к чувствам верующих. Сережа не то чтобы очень верующий. Но в его характере отдавать должное тем возможным источникам благ, которые, может, и не эффективны, но, на всякий случай, можно и туда делать какие-то вклады уважения, хотя бы. Да и религиозная составляющая праздников напоминает многим людям радостные моменты из детства, так же как и Новый год, а для меня всегда - День рождения. Крещение очень подходит в качестве символов обновления. А в Канаде есть День заплыва с белым медведем, или День моржа. Тема, над которой я сейчас работаю. Ну я не морж, конечно, а то бы и поплавала с другими в этом году.

Сказать, что украинцы погружены во мрак переживаний по поводу того, что война не заканчивается, было бы не правдой. Новогодняя возможность переключения в праздничный режим действует при любых обстоятельствах, может, во время войны немного приглушена яркость, но если в соц сетях попросту стесняются показывать свой праздник, когда показывают в окопах ЗСУ, то в личной переписке можно увидеть и елочки и улыбки на лицах. Поэтому и сказать, что я не слушала рождественскую музыку было бы неправдой, а мой племянник Рома лепил новогодние фигурки, которые, наверное, ему даже задавали сделать в художественной школе.

Нашлись силы и на макияж и на прогулку по Большой Васильковской. Во время этого променада я заметила одну вещь. Когда нас учили в институте что в конце улицы, у которой особенное значение в контексте города, должно быть что-то, возможно река. Это что-то должно привлекать одним своим знанием о нем. Я долго не понимала. Ведь есть визуальные связи, то что видимы глазу на далеком расстоянии, например башни, высокие красивые объекты. Или видно перспективу улицы уходящей к точке, расположенной заметно выше зрителя. Но привлекает то что заранее видно. А тут ну что значит только знание о привлекающем объекте? И вот, на Большой Васильковской, я это почувствовала. Когда идешь мимо дворца "Украина" то нельзя сказать с уверенностью, что в конце перспективы что-то конкретное привлекает. Но, в целом, можно сказать, что ощущаешь магию этой улицы. Какая-то она, в целом, захватывающая. Так вот, если представить, что впереди не будет площади Героев Украины, Хрещатика, Владимирской горки, и др, то и ощущение магии пропадает

В цьому році ми зустрічали новий рік у двох. Друзі, з якими ми зустрічали Новий рік рік тому, поїхали в село. Вони здійснюють свою мрію жити в селі методом зменшення перебування в місті на користь села. Вже й будиночок купили і криничку вирили. Але нам у двох було добре. Ми взагалі взяли відпуску на тиждень і я і Сергій. Мама Сережи не присилала посилочку, бо я її дуже просила не тягати на пошту, хоча б на Новий рік важкий ящик, а берегти себе. Тож новорічний стіл готувала я сама. Як на Святу вечерю, я зробила картопляні зрази, на замовлення Сергія. а заморожений кролик чекав вже доволі давно і дочекався свого часу. Тож ще салатик, по типу грецького, нарізки, фрукти і шампанське Фраголіно.

Взагалі багато часу пішло на телефонні дзвінки. Ми дзвонили, нам дзвонили. Друзі, родина, Сережа давав мені трубку, його родичі казали, що люблять нас обох! Але дати трубку, коли я говорила із мамою, Сережа попросив сам. Раніше ми думали, що як закінчиться війна, то ми поїдемо до Дніпра і тоді він познайомиться з батьками. Але війна так затягнулася, що пора вже знайомитися в тих умовах, які поки що є. Мама трохи соромилася, бо одна справа говорити зі мною українською по телефону, а друга - з тим хто говорить українською від народження і народився на західній Україні. Вона трохи робила іноді паузи, підбирала слова, хвилювалася, а Сережа говорив дуже впевнено, товариські, не дратуючися через уповільнення в розмові з боку моєї мами. Він сказав мамі що він дякує їй за те що в неї така дочка, сама краща у світі! І що ми обов'язково одружимося, і що він радий що мене зустрів і що кохає мене дуже сильно! Мені він взагалі каже не так вже і рідко, але одна справа це казати мені, а інша моїй мамі!

Ще дзвонив Андрій С. із Праги. В нього є дозвіл на міжнародні перевозки і побачити його сім'ю в Новий рік він зміг! Спочатку говорив із Сергієм, потім попросив дати телефон мені. На моє прохання зосередитися на позитиві в Празі, біля Свети, біля Іллі з Веронікою, і взагалі залишитися там із ними, він відповів що обов'язково повернеться, бо в Києві батьки, а їх вже не вмовиш залишити Україну. Говорив довго, говорив, що в мене чудовий чоловік, один з не багатьох, кому він радий абсолютно щиро! Що він сумує за нами, він повернеться в Київ, а там вже як буде так буде. І хоча Сережа любить Андрія скоріше як знайомого ніж друга, все одне пообіцяв з ним зустрітися коли подзвонить по приїзду до дому.

Потім, коли всі телефонні розмови вже було закінчено, Сергій згадував всякі смішні випадки з минулого. На приклад історію, коли його сусід брав звичайне домашнє вино, заряджав його газом, як сифон, і продавав як Шампанське. Це було до того, що Фраголіно це те саме, але вони мають ліцензію на виробництво своєї продукції! Той сусід, здається, з тюрми вже вийшов. А справа випуску Фраголіно й досі живе. Світ не завжди справедливий, так.

Поки ми у відпустці, кохаємося кожен ранок! А потім просто лежимо під ковдрою, як у нірці, і лениво балакаємо про всяке різне. Наше ППО збиває більшість ракет і шахедів. Донатимо на наші дрони, зокрема пану Стерненко, бо він дуже наочно звітує про результати зборів. Взагалі він робить дуже багато! Дякуємо йому за все!

На відео пісня, яка визнана найкращім хітом минулого року. Я про неї дізналася лише сьогодні, але мені сподобалося!




В этом году мы встречали новый год вдвоем. Друзья, с которыми мы встречали Новый год год назад, уехали в село. Они осуществляют свою мечту жить в селе методом уменьшения пребывания в городе в пользу села. Уже и домик купили и колодец вырыли. Но нам вдвоем было хорошо. Мы вообще взяли отпуск на неделю и я и Сергей. Мама Сережи не присылала посылку, потому что я ее очень просила не таскать на почту, хотя бы на Новый год тяжелый ящик, а беречь себя. Так что новогодний стол готовила я сама. Как на Святой вечер, я сделала картофельные зразы, по заказу Сергея, а замороженный кролик ждал уже давно и дождался своего времени. Так что еще салатик, по типу греческого, нарезки, десерты, фрукты и шампанское Фраголино.

Вообще много времени ушло на телефонные звонки. Мы звонили, нам звонили. Друзья, семья, Сергей давал мне трубку, его родственники говорили, что любят нас обоих! Но дать трубку, когда я говорила с мамой, Сергей попросил сам. Раньше мы думали, что когда закончится война, то мы поедем в Днепр и тогда он познакомится с родителями. Но война так затянулась, что пора уже знакомиться в тех условиях, которые пока есть. Мама немного стеснялась, потому что одно дело говорить со мной на украинском по телефону, а другое - с тем, кто говорит по-украински с рождения и родился на западной Украине. Она делала иногда паузы, подбирала слова, волновалась, а Сережа говорил очень уверенно, дружелюбно, не раздражаясь из-за замедления в разговоре со стороны моей мамы. Он сказал маме, что он благодарит ее за то что у нее такая дочь, самая лучшая в мире! И что мы обязательно поженимся, и что он рад, что меня встретил и что любит меня очень сильно! Мне он вообще говорит такое не так уж и редко, но одно дело это говорить мне, а другое моей маме!

Еще звонил Андрей С. из Праги. У него есть разрешение на международные перевозки и увидеть его семью в Новый год он смог! Сначала говорил с Сергеем, потом попросил дать мне телефон. На мою просьбу сосредоточиться на позитиве в Праге, возле Светы и Ильи с Вероникой, и вообще остаться там с ними, он ответил, что обязательно вернется, потому что в Киеве родители, а их уже не уговоришь покинуть Украину. Говорил долго, говорил, что у меня замечательный мужчина, один из немногих, кому он рад совершенно искренне! Что он скучает по нам, он вернется в Киев, а там уж как будет так будет. И хотя Сережа любит Андрея скорее как знакомого, чем друга, все равно пообещал с ним встретиться, когда тот позвонит по приезду домой.

Потом, когда все телефонные разговоры уже были закончены, Сергей вспоминал всякие смешные случаи из прошлого. Например, историю, когда его сосед брал обычное домашнее вино, заряжал его газом, как сифон, и продавал как шампанское. Это было к тому, что Фраголино это тоже самое, но они имеют лицензию на производство своей продукции! Тот сосед, кажется, из тюрьмы уже вышел. А дело выпуска Фраголино до сих пор живет. Мир не всегда справедлив, да.

Пока мы в отпуске, то у нас секс каждое утро! А потом просто лежим под одеялом, как в норке, и лениво болтаем о том о сем. Наше ПВО сбивает большинство ракет и шахедов. Донатим на наши дроны, особенно г-ну Стерненко, потому что он очень наглядно отчитывается о результатах сборов. И Вообще он делает очень много! Спасибо ему за все!

На видео песня, признанная лучшим хитом в прошлом году. Я о ней узнала только сегодня, но мне понравилось!

На фото: поки Монро атакує, Тигра йде в розвідку. Оскільки в Андрія був ювілей, то гостей був цілий натовп. І тих кого не знаю я і тих кого не знає Сергій. Я трохи затрималася, щоб привітати Антончика і Тимоху, з наступаючим. Але, виявилося, що вони в Німеччині і прийшлося поділити набори солодощів між гостьми. Тим часом Сережа встиг сказати всім, що зараз прийде його дружина. Через це потім виникло непоразуміння. Після свята Анддрій позвонив дяді Богдану і тьоті Люді і сказав що ми таємно розписалися. Вони накинулися на сережину маму, вимогаючи пояснень, чому їх не запросили на весілля. Прийшлося пояснювати, що формально це фейк, але ми вважаємо що ми вже чоловік і дружина, а штамп в паспортах ми поставимо заднім числом, коли прийде час.

Проте свято вийшло веселим, і, час від часу, всі пили за те, щоб мертвих кацапів стало ще більше. Стовідсотково етнічний росіянин серед нас був один, але його батько переїхав в Україну коли той був ще малим і створив в Києві успішний бізнес. Коротше не підтримуючих Україну за нашим столом не було взагалі і всі пили за мертвих кацапів. Хоча й не всі говорили українською. Кілька рестораторів, один вчений, іменинник здає в оренду будівельне обладнання і недавно оримав грамоту від ЗСУ за потужну підтримку нашої армії!

Коли качка по-пекинськи на столі закінчилася, то лабрадорка, із лагідними очима, перейшла на картошку і, під кінець, навіть з'їла ананас...


На фото, пока Монро атакует, Тигра уходит в разведку. Поскольку у Андрея был юбилей, то гостей была целая толпа. И тех, кого не знаю я и тех, кого не знает Сергей. Я немного задержалась, чтобы поздравить Антончика и Тимоху с наступающим. Но оказалось, что они в Германии и пришлось поделить наборы сладостей между гостями. Тем временем Сережа успел сказать всем, что сейчас придет его жена. Поэтому потом возникло недоразумение. После праздника Андрей позвонил дяде Богдану и тете Люде и сказал что мы тайно расписались. Они набросились на сережину маму, требуя объяснений, почему их не пригласили на свадьбу. Пришлось объяснять, что формально это фейк, но мы считаем, что мы уже муж и жена, а штамп в паспортах мы поставим задним числом, когда придет время.

Однако праздник получился веселым, и время от времени все пили за то, чтобы мертвых кацапов стало еще больше. Стопроцентно этнический россиянин среди нас был один, но его отец переехал в Украину, когда тот был еще маленьким, и создал в Киеве успешный бизнес. Короче, не поддерживающих Украину за нашим столом не было вообще и все пили за мертвых кацапов. Хотя и не все говорили по-украински. Несколько рестораторов, один ученый, именинник сдает в аренду строительное оборудование и недавно получил грамоту от ВСУ за мощную поддержку нашей армии!

Когда утка по-пекински на столе закончилась, то лабрадорка, с ласковыми глазами, перешла на картошку и, в конце концов, даже съела ананас...