Якщо не знати, що на другому фото Сережа, і бути знайомим, при цьому, з Іллюшею. Можно подумати, що це Іллюша :-)

Детство

Если не знать, что на втором фото Сережа, и быть знакомым, при этом, с Ильей. Можно подумать, что это Ильюша :-)

На нижньому фото з О. Тягнибоком

Сережа в армии

На нижнем фото с О. Тягнибоком

Це не самі ранні її портрети, ранніх в мене немає. На першому фото вона с першим онуком, Назарчиком, а на другому, приблизно, период, коли вона їздила до Сережи у військову частину


Валентина Григорьевна и ее работы

Это не самые ранние ее портреты, ранних у меня нет. На первом фото она с первым внуком, Назарчиком, а на втором, примерно, период, когда она ездила к Сереже в воинскую часть.

Рома отримав третє місце на змаганнях по стрибкам у довжину і дуже радий цьому! А ще мені прислали його нові работи із художньої школи. Мені подобається його почуття кольору і мультяшності! :-)

Рома получил третье место на соревнованиях по прыжкам в длину и очень рад этому! А еще мне прислали его новые работы из художественной школы. Мне нравится его чувство цвета и мультяшности! :-)

Октябрь в наших кварталах

Вчора я дзвонила мамі і раптом почула в телефоні дуже знайомий дитячий голос. Левчик почав розповідати що збирається їсти піццу яку щойно зпекла Віка (бабушка і дедушка ми вже не говоримо). Я кажу: “Це ж круто, фаст фуд, як у Макдональдсі майже!” Льова впізнає знайомий бренд і починає вигадувати: “І гамбургери Віка зпекла і сендвичи!” Говорить з сильнім, дитячим акцентом. Додає: “Калтоплю Флііі, Чізбулгел!”. Залишилося тількі побажати “Смачого!”. Крім того, я дізналася що Льова теж захоплено малює, на це його надихнула поїздка на турбазу, де він товарищував із тваринами в зоопарку. Намалював єнотів, курок і дівчаток яки із ним дружили! Єнотів синім, невідомий вид тварини (ми не можемо з'ясувати хто це) - померанчовим. А всю решту коричневим коліром. Можу припустити, що коричневим він малював те що добре знайоме як категорія. Дівчата, курки — це те що він знає як категорію. А єнотів бачив уперше! І вони мають буті сині. А інша, невідома нам, дорослим, тварина, яскраво-померанчева.

Рома зайнявся скульптурою дуже серйозно! Подейкують, він закінчує ліпити завдання, яким дуже захоплений! І скоро я побачу фото :-)

Вчера я звонила маме и вдруг услышала в телефоне знакомый детский голос. Левчик начал рассказывать что собирается есть пиццу, которую только что испекла Вика (бабушка и дедушка мы уже не говорим). Я говорю: "Это же круто, фаст фуд, как в Макдональдсе почти!" Лева узнает знакомый бренд и начинает придумывать: "И гамбургеры Вика испекла и сэндвичи!" Говорит с сильным, детским акцентом. Добавляет: "Колтоплю Флии, Чизбулгел!". Осталось только пожелать "Приятного аппетита!". Кроме того, я узнала, что Лева тоже увлеченно рисует, на это его вдохновила поездка на турбазу, где он дружил с животными в зоопарке. Нарисовал енотов, курочек и девочек, которые с ними дружили.! Енотов синим, неизвестный вид животного (мы не можем выяснить кто это) – оранжевым. А все остальное коричневым цветом. Могу предположить, что коричневым он рисовал то, что хорошо знакомо как категория. Девочки, курицы — это то, что он знает как категорию. А енотов видел впервые! И они должны быть синие. А другое, неизвестное нам, взрослым, животное, ярко-оранжевое.

Рома занялся скульптурой очень серьезно! Говорят, он заканчивает лепить задание, которым очень увлечен! И скоро я увижу фото :-)

Юний митець, автор мультяшної скульптури і котик :-)

Мій старший племінник вже відвідує перші зайняття в нульовому класі художньої школи. І це є підготовчий курс до першого класу. Завдання намалювати ескіз на тему "домашній улюбленець" він виконав так, що одразу зрозуміло що це на ліжку, під моїм алоє, спить кицька Фелька. Наступне завдання розфарбувати цю жанрову сцену. Вже є предмет "лепка". Рома це обожнює! І я тепер знаю, що всіх мультяшних персонажів він вигадав сам. Я думала можливо десь підгледів чи до набору для лепки з пластику додавалися схеми-малюнки, але ж ні, це саме плід його уяви. В моєму дитинстві був подібний на його малюнки диснеївський Гуффі, але Рома росте на зовсім інших мультиках.

От, на приклад, молодший, Лео, він вже не черепашка, а Залізна людина! І костюм йому купили шикарний, чому він страшенно радіє! :-) Космічні світи помагають малюкам відчувати себе крутезними! І, мабуть, вони поступово усвідомлюють, що це є нормою, а не винятком на фоні відносно сірої маси

Ці фігурки доґу здебільшого з'являються в контексті могильних кіл або кам'яних утворень, що вказує на схильність до духовних ритуалів. Зіставлення цих статуеток із померлим показує певне значення у потойбічних звичаях, хоча точне значення цього зв'язку залишається незмінною загадкою.

Очевидно, що статуетки зазнавали трансформацій протягом різних періодів культури Дзьомон, відображаючи тонке вдосконалення художніх технік, ймовірно, під впливом зовнішніх культурних взаємодій у поєднанні з піднесеною духовною свідомістю.

Різноманітні жанри фігурок доґу поділяються на чотири відмінні типи: "серцеподібні" (або брови у формі півмісяця), "рогаті сови", "окуляроподібні очі" та "вагітні жінки". Спільними рисами цих типів є приземкувата і міцна статура, що характеризується короткими, широкими ногами, міцними плечима і стегнами.

Враховуючи послідовне зображення цих форм як жіночих — на що вказує морфологія грудей і відсутність чоловічих геніталій — переважає гіпотеза про їхню потенційну роль як символів родючості.

Це припущення ґрунтується на порівняльному аналізі паралельних культур, зокрема західної античності, такими як доісторична Віллендорфська Венера. Такі знахідки інтерпретуються як втілення універсальної Матері-Землі або втілення благання про родючість і безпечні пологи.

Львів початку 80-х був схожий на інші українські міста. Як і всюди у СРСР, його мешканці були змушені вести розмови на кухні. Особливою ж видавалася атмосфера богемності — те, що ми називали «козу водити». Це коли творчий люд, художники, композитори, письменники та поети ходили з однієї кав’ярні до іншої, просто щоб поговорити. У моїй квартирі вони також збиралися. Іншою точкою збору був дім львівського психіатра Олександра Корольова, великого інтелектуала, поціновувача джазу та східної філософії.

Попри те що у Львові, в той час, вже відчувався дух свободи, все одне треба було знаходити якісь компроміси із місцевими контролерами соцтабору. Треба було думати наскільки можна оголювати моделей, або шукати прихист щоб вільно обговорити щось із друзями. Постійний пошук балансу між свободою і слабшаючим впливом диктатури

У Криму постійно "нічого не відбувається", лише то там то тут загоряється трава, чути вибухи і просто падає на землю черговий безпілотник. Чомусь кожний раз, коли загоряється трава, на місце загоряння виїжджає очільник адміністрації. І все було збито коли безпілотники атакували Чонгарський міст, але чомусь він був потім перекритий і їхати громадянам РФ пропонували в об'їзд...

А ще кораблики які все нібито збили, але чомусь їх екіпажи благали про евакуацію

І на фото просто красиве :-)

На ВДНГ ми поспішали, бо хотіли встигнути в басейн. Але між входом і басейном ще досить велика відстань якою ти саме гуляєш, тому ми ще якійсь час сперечалися чи варто мені вдягатися в басейн як на конкурс краси. Коли, на решті, дісталися центрального входу, побачили море людей. І ніби поринули у вирій вічного літа і свята. Серед людей, вдягнених, як на конкурс краси, ми плили як у воді. Але вчасно встигли підхопити по морозиву, надзвичайно смачному, в рожку, у білій глазурі. Цей смак ніби допоміг переключитися з метушні на відпочинок. Довги черги до яток зі стрит-фудом, жінки із тюнингом у різних частинах тіла, з маленькими собачками під пахвою, з чоловіками з електронними дівайсами для куріння. Діти на самокатах. Ніби нема війни. Просто як у сні. Просто попали в суцільну зону комфорту, де гамаки меж деревами огортають тіла, або чути звуки живого саксофону. Устриці, пиво, хачапурі, моя улюблена корюшка в клярі, яку цілу можно покласти у рот, і якійсь просто гастрономічний карнавал!

З рештою ми підійшли до басейну, я була здивована, він саме такий як в готелях, де все включено. Кипариси, синя водичка, білі топчани, роздягалки, шатри. Ось тільки басейн був вже зачинений. Помилувавшися на кипариси ми пішли за задоволеннями іншого плану. Покататися з коктейлем у гамаку була чудова ідея. Ніби через трубочку висербуєш всі радощі світу!

Якщо хочеш знайти на ВДНГ хоча б часткове усамітнення, треба від алеї з їжею і напоями брати в бік конюшен. Що ми й зробили, звідти легко знайти шлях до озера з лебедями, на яке я не можу намилуватися за всі чотири роки мешкання у Києві. Біля конюшен було кілка дітей і вони радісно верещали, бо білий коник стояв біля них і звішував голову через огорожу! Довелося погладити його привітний писочек і мені! Коник с силою тикався носом у руку, але хотілося йти далі, бо є ще лебеді. На озері вони тягнули свої довги шиї, вже з'явилися гібридні, з чорним пір'ям у хвостах. Павильон для продажу корму працював, тож ми їх ще й нагодували! Лебідь, якщо його добре нагодуєш, потім не відстає, але для всього свій час. І це свято закінчилося! Спуск до Деміївки ще давав можливість дивитися на безліч всього що на обрії. Сонце вже сідало

А ще "Тореодори з Васюківки"!

.

Особливо коли там відпочиваєш

Починається спека і буває що сидіти з мангалом біля річки є кращім варіантом за прогулянку по асфальту. От і ми вирушили з друзями до притоків Дніпра. Туди де колись раніше ловили рибу. Крім м'ясних заготовок для смаження ми взяли вже готові страви і напої за смаком. І хоча спочатку думки про те хто де хоче засмагати, а хто сидіти за столиком розділялися, але згодом Наталка прийняла думку більшості, хоч і не без проявів протесту. Вони нам розповіли про відпочинок в Закарпатті, ми їм про наши ідеї на майбутнє. Якось неспішно зліпилася думка про поїздку до Кончи Заспи з палатками. І тепер нам, за планом, треба купити палатку.

Людей було море. Але між кожною групкою все ж відчувався достатній простір. Діти пищали, грали у бадмінгтон флюоресцентними ракетками. Десь, на щастя, в далені, співали карооке, причому виключно жіночім колективом. Але й ми були хороші і, під кінець, порадували навколишніх людей коломийками. Як почали збиратися, Наталка заявила що вона залишається. Бо їй треба "заземлитися". Тільки відвернулися, а її нема. Лише дівчата з сусідньої компанії підказали напрямок в якому вона знаходиться. Прямо там, в траві, де вона хотіла полежати від початку, як ми прийшли. Її чоловік Сергій, якійсь час її переконував йти з нами, відчувався спротив, але якось вони домовилися, з рештою і вона пішла до нас.

По дорозі до дому купили морозива. Я, у своєму схудненні, зупинилася на певній позначці. І останнє коло спокус не пускає мене до остаточної мети. Але я, хоч і прагну досконалості, все ж віддаю перевагу відчуттю кайфу. І вибачаю недосконалості моїм близьким і друзям. Бо, коли живеш тут і зараз, хочеш прожити саме цю мить як найкраще, а мета почекає :-)))

Чергові докази брехловості росіян

Як виглядав коли навчався а Академії Оборони України :-)

Але саме зараз він як раз та людина яка є беззаперечним авторитетом для всіх українців і не засвітився жодного разу в компроментуючих історіях

А тим часом мій молодший племінник разом з друзями косплеїть супергероїв! Наш Лео черепашка-ніндзя і, як розповідала моя сестра, вони, час від часу, б'ються між собою, але все одно почуваються одним хлоп'ячим товариством :-))

Які імперії такі і президенти

Я взагалі конкурсами краси не цікавлюся. Не тому що я байдужа до краси, а тому що я впевнена що всі учасниці красиві плюс мінус, а обирає жюри на свій смак. Взагалі людська краса це цікаво як цікава краса природи чи взагалі світу тварин. Як казав Подерев'янський, оцінюючи красу не треба відштовхуватися від антропоморфності. Але у зв'язку з останнім конкурсом краси був відомий випадок, скандал, який мене зацікавив. Міс росія Ганна Лінникова так образилася що не пройшла у финал, що дефілюючи по сцені у останній раз, показала фак. Взагалі прекрасна дівчина має бути мов метелик чи квітка, тендітна, вихована і ніжна. Але тут трошки вийшов розрив шаблонів. То я найшла видео конкурсу і фото конкурсанток.

Коли був вихід-вітання вийшло просто щось не дуже виразне. І менше на зріст і в цілому, на фоні решти конкурсанток якось виглядала заурядно. Ті карколомно красиві, винятково, а товстенький писочок міс Хрю, просто хіба що світився нахабством. У всіх очі величезні, дуже виразні, а вона якось такось. Це перше що я встигла роздивитися. Зате понтів і, ще раз, нахабства повний тазик. Так, Вікторія Апанасенко вибула з конкурсу раніше за міс Хрю, але міс Україна є жінка неземної краси як і всі конкурсантки цього заходу.

На момент перемоги конкурсу краси в росії Ганна Лінникова була дійсно особливою, але з тих пір трошки поправилася і якось потьмяніла. Вікторія Апанасенко теж спочатку була найкрасивішою, а потім трошки перестаралася із контурною пластикою, набула ніби, злегка, ефекту втоми на обличчі, але все одно залишилася яскравою і неземною жінкою. Але тільки Ганна Лінникова, вибуваючи з конкурсу, показала фак. Як би вона могла, то плюнула б у жюрі, але це було б вже хуліганка, і її б заарештували. Тому отак. Звісно, Ганночка ж королевна і снігуронька, а вся решта попелюшки замурзані. І те що вона бігала у часі між виступами за нашою Вікою, нав'язливо, і я упевнена, з неприємним виразом обличчя, як на фото в імператорському костюмі, просто останній штрих в цій історії.

На останнє я хочу показати як Віка охоче фотається із місс Всесвіт, яка є дійсно, насправді, місс Всесвіт :-)