А с концертом Щербакова вышло так. Если раньше мне дарили телефон после секса, то два билета на концерт мне дарят уже просто так. И мне нужно найти с кем поехать. Первым делом предложила С. К. Захочет ли слушать Щербакова в Харькове? Подходящие ли дни для поездки?

.

.

.

.

Познакомилась в интернете с человеком, который, уже зная как я люблю Щербакова, уже купил мне билет на его концерт. Чем бы это не обернулось в итоге, но уже есть сколько-то дней дружбы :--)

"Фонтанка" нашла еще нескольких россиян, у которых номера заграничных паспортов схожи с теми, что указаны в документах Александра Петрова и Руслана Боширова.

Номера их паспортов отличаются всего несколькими цифрами. Кроме этого, все они указали своим местом жительства Хорошевское шоссе, 76 Б. По этому адресу в Москве находится штаб-квартира Главного управления Генштаба (бывшего ГРУ) Минобороны России" (с)

Доки в нас тягнеться заморожений конфлікт на сході, а саме в нашому місті заморожені ремоні роботи усього, починаючи від метро, закінчуючи реставрацією старих будівель, в районі південного полюсу Земного шару, тобто у Новій Зеландії, виявили партію полуниці, начиненою сталевими голками. Мабуть, розглядають версію, що це міг бути маніяк, але більш ймовірним вважають, що це могли бути мавпи, які узяли десь купу голок, та просто кинули на ці кошики з полуницєю. Новозеландцям радять розрізати навпіл ці ягоди, щоб не пропустити чогось такого перед тим як їсти. У нас свої проблеми, в людей свої. Партія цих полуниць прибула з Австралії. Мабуть, там і мешкають мавпи-маніяки. Жертв нема, сповіщує газета bbc

На фестивалі у районному центрі Солонянського району в селі Солоному, було не стільки весело, скільки зворушливо. А ще прикро за наше місто, бо, виявляється, що саме села зараз розвиваються, наводять порядок швидкими темпами, бо є така річ, як теріторіальна громада. Там де всі знають одне одного, відчувають себе єдиной родиной, якось нема сенсу комусь брехать, красти загальні кошти, все робиться заради добробуту. Ось і школа там одна з небагатьох, європейського зразку в Україні, де система викладання зовсім нова, здається, це той самий заклад де нема оцінок. А ще дизайн інтр'єру, а ще Порошенко був на відкритті. Яскраві дітячи майданчики, хороші дороги, чисті вулиці, лихтарі в ночі світять усі. Здається це ознаки життя справжніх українців! А міськи жителі, які скиглять про те, що в країні ничего не відбувається, що свідчило б про зміни на краще, просто не висовують свій ніс за межі власного подвір'я.

Знаходитись на такому святі досвід дуже цікавий, це більш урочистість, на якої доречно прикласти праву руку до сердця. І ще радісно майже до сліз. Ось воно, справжнє. Особливій затишний світ, де всі раді всім. Відкриті та безпоседерні.
Я б спитала чи потрібні Україні взагалі міста, але є мер Львова Садовий і є мер Дніпра Філатов. в одного вже багато років відбудовані дороги навіть у мікрорайонах, а інший щось ремонтує так ніби топочеться на одному місці, і ще років сім має затягувати ремонти доріг, тротуарів та іншого, що потребує ремонту. Є українці, а є такі що колись примазались до Майдану своєчасно, колишні рейдери. Хай їм грець, ти що останні. Навіть не знаю, що тут у нас в Дніпрі з цим робити. А робити треба, бо дістало вже.

Просто в селі нашої області чисте повітря і добробут. А обласному центрі ремонтують щось роками і кажуть, що ще сім років будуть ремонтувати. Але за прикладом за скільки можно відремонтувати далеко ходити не треба, все рядом. Може, якось носом натикати, чи виявиться що все божа роса, як завжди у таких випадках, тоді виходить це політик старого зразку, як ті що були за часів Януковича. І це обюрює. Навіть бісить, коли спотворюють рідне місто. Я думаю, рано чи пізно рішення прийде. А зараз лишається радіти за інших. Так тримати! Це дуже і дуже круто!

І ще я весь день спілкувалася українською, це тєж зачотно... :--))

То жарко, то босоножки не спешат разнашиваться. Фотографировать мятное платье получилось только в сентябре :--)

І ця любов із домішком біди,
і ці слова, які назавжди вивчив –
веди мене, мій звичний і убивчий,
мій чорний часе – стримуй і веди.
Уздовж доріг – тривалих, золотих,
ходою обережною мисливця
веди за тих, хто здався і спинився,
за тих, хто помилився і затих.
В цій осені - тривожній і німій,
де замовкає голос недоречний,
веди мене, мій вічний, мій конечний,
мій втрачений і небезпечний мій.
І теплих сосен набраний курсив.
І вересня різке різноголосся.
Ще не скінчилось те, що почалося.
Ще може статись все, про що просив."

Сергій Жадан

.

:--)

:-)

"Ворошиловград" - захватывающе сюрреалистичен. Мифический Донбас стоит незыблем и кого-то ждет, у кого там дом родной. Эти люди, которые почти звери, порой такие человечные по отношению к своим. Пусть в тех широтах, про которые писал Жадан, квинтэссенция пустоты и безвременья, но кусочек совкового быдла есть в каждом из нас. Вопрос как нам выбираться теперь. И столько, как всегда, красоты, направо ли налево у него пойдешь. Пусть коня потеряешь, зато надышишься этим его воздухом. Ведь в такие моменты чтения, ты живешь здесь и сейчас, ты этим дышишь и это самое главное во вселенной, в этот момент, для тебя.

Жду когда попросится наружу что-либо об этом на украинском. Оно еще там, дозревает :--)

.

.

Начало сентября

Тепло было толко первый день и то недолго, но радость при виде моря зато возникала постоянно :--)