як зустрічають ЗСУ мешканці звільненого села на півдні України



На Харьківщині



Мешканці Лиману



місцеві у Куп‘янську-Вузловому

Портсмутський мирний договір (рос. Портсмутский мирный договор, яп. ポーツマス条約, 日露講和条約 — договір, укладений 5 вересня 1905 між Російською імперією і Японською імперією, що завершив російсько-японську війну 1904—1905

Принизлива поразка імперії, яка дихала майже на ладан, маленькій державі, яка після другої світової відновила економіку надшвидкими темпами

За сорок вісім годин ЗСУ звільнило понад двадцять населених пунктів на Харківщині и просунулося вперед на 50 км! :--)

Деякий час спостерігали як росіяни проводять раз за разом повну ротацію, присилаючи нових бійців не знающих у загалі місцевості і в слушний час вирішили наступати. Сучасна війна - війна зброї і тактики, війна минулого сторіччя у стилі ссср - закидання поля бою гарматним м'язом, його кількістю. Якщо на початку війни вороги нас перебільшували особистим складом в сім разів, то зараз у три. П'яний дурник ванька з балалайкою в одній руці і фінкою в іншій думав що влізе нахрапом, а вилазить навколішки. Росія не встає з колін, а лягає на пузо.

Ліз Трасс, нова прем'єрка Британії, оголосила що їх підтримка нас не закінчиться поки Путин остаточно не програє війну. Це зрозуміло, що кацапи будуть відновлювати спроби відновити колишній радянській союз в межах 91-го року і після поразки. Але треба усвідомлювати всім світом, що комфортне для решти світу положення рашці лише на пузі, хай свиня лежить в калюжі до закінчення всесвіту

"...Розпадуться пута віковії,
Тяжкії кайдани,
Непобіджена злими ворогами
Україна встане.

Встане славна мати Україна,
Щаслива і вільна,
Від Кубані аж до Сяну-річки
Одна, нероздільна..."

"Розвивайся ти, високий дубе" (Іван Франко)

З Днем Незалежності України!
Валерій Федорович Залужний, Генерал Армії, Головнокомандувач ЗСУ

Поширена пісня українських пластунів, потім і повстанців, бо більшість з них пройшли добрий пластовий вишкіл. Народний варіант записав і розшифрував Євген Гіщинський від Мироша Ілька Степановича, 1903 р.н., жителя с. Ушковичі Перемишлянського району Львівської області, 1965 р

Дві чорних ласки пройшли вздовж берега одна за одною, спочатку спустився на воду трохи здалеку, а потім раптово виринув біля нас нирок і спритно пірнув знов у пошуках риби. Взагалі очікування щодо риби були багато в кого, недільним ранком, але ні в кого не дзвонили бубонці. Рудий пес прибіг на запах м'яса з мангалу, коли його вже доїли. Дубовий ліс колись був заповідним, а зараз, після восьмої ранку, вже нема вільних місць

Антон Санченко:

Під Ізюмом поклали майже всіх тих, хто був у Бучі у складі 64 бригади. Звання "Гвардійської" 64 отримала від Путіна 18 квітня 2022 року, вже після того, як оприлюднили її участь в згвалтуваннях, масових вбивствах цивільних. Загинуло більше 300 чоловік. Російське командування відмовилося забирати трупи. Мнє отмщєніє і ЗСУ воздасть.

Два місяці війни. Два місяці протистояння злу, болю, втрат і руйнувань. У скривлене від люті обличчя смерті лагідно посміхається весна. Квітнуть дерева і співають птахи. Наші боги тепер ЗСУ. Завдяки їм ми ще живимо, віримо і надіємося на краще. І чим сильніша віра в них, тим ясніше те світло яке сяє з середини

І так збіглося, що останнім часом лірики трохи не вистачало. Вчора почалася справжня весна :--) Але чи цілуються голуби я навіть не помічала

Київську область звільнено від окупантів! Йоху! Але я просила в світобудови не тількі для себе, а для всіх. Разом з усіма! :--)))

Тож подальше счищення путинського лайна з незрівнянних черевичків нашої Неньки далі триває

І навіть, є вже привіди для сміху :--))

Юрій Гудименко:

"Специально напишу по-русски, чтобы оккупанты поняли.

Ебать, вы себя в зеркало видели вообще?

Я смотрю на русских пленных и тихо охуеваю. Черные берцы модели «батю в Чечне в таких зарезали», брони толком ни у кого нет, шлемов нет, очков защитных нет, обмундирование хуевого качества, пиздец.

Рядовой украинский пехотинец, взявший вас в плен, выглядит как космодесантник, захвативший взвод чумных бомжей.

Блядь, я когда контракт резервиста подписывал, мне выдали столько шмоток, что в два мешка не влезли. Резервиста! Территориальной! Обороны! А вас же бросили на штурм столицы первой волной, мои вы заечки обгоревшие. Посмотри на себя, штурмовик мамин, ты же заблёванный весь.

Нет, ну реально, у вас сука даже наколенников нет. Наколенников! Про броню я и правда молчу, нахуй вам броня, она денег стоит, а вы одноразовые.

Сдавайтесь в плен, ебланы, чтобы хоть снизу вверх посмотреть, как выглядит солдат, чьё командование его уважает!

Напевне, російська пропаганда вже розповсюджує щось на зразок того, що Київ вже захоплений, що ми тут вже всі на колінах благаємо про те щоб нас пожаліли. Але все, як завжди, навпаки.

1) Кожен українець готовий відповідати як наші прикордонники на Зміїному острові: "Ідіть на хуй, окупанти!"

2) Київ не тільки не захоплений, а наші війська відбивають усі атаки. Цілі взводи росіян здаються в полон, росіяни кидають бойову техніку і тікають. Наші з новою зброєю знищують колони танків.

Пілот "Привід" на старому Мігу знищів кілька найсучасніших російських сушек.

Взагалі, російська армія зазнала втрат більше ніж за всю історію участі в військових конфліктах, майже 3000 людей, на цей момент. Коли в нас втрати менше 200.

Росіяни нагло брешуть в очі всьому світу, що це просто військова операція, що не наносять удари по населених пунктах, але правда у тому що весь світ бачить, що вони брешуть. Загинули мирні українці. Зокрема, діти. Я впевнена, що кожний покидьок до цього причетний, понесе відповідальність, якщо залишиться в живих.

Учора я поставила на стіл дванадцять страв і карпатські медові свічки не заради себе, а щоб Сергію було приємно. Його мама прислала нам справжню кутю. Ми поставили її у центрі столу. Було відчуття справжньої містерії...

Я раніше не знала що голубці і вареники можно смажити. З рум'яною скоринкою це так смачно, піздець! :--)))

Коли завітали до друзів першого січня, нас там зустріла нова подруга, яка обожнює весь світ, має справжній гардероб та стиліста, в якого робить зачіску, манікюр і педікюр, але ж вона не зарузуміла і любові на третьому місяці життя вистачає на всіх, бо вона ще зовсім дитина. Награвшися до повної втоми, заснула на руках в Сережи. Після файного обіду ще й заколисали песика.

В новому році я почала курити електронні цигарки. Небагато, але це як кольян тількі краще :--)

Не всі подарунки помістилися під ялинкою, як і відчуття свята. Затишне, родинне, ще й друзі живуть в тому ж дворі :--) Віскі Балонтайнс зі смаком яблука - нове гастрономічне задоволення, не гірше за канапки з чорною та червоною ікрою. Шкода що бенгальский вогонь пропалив трохи лінолеум, в дитинстві такого не було

Вже два роки як я щаслива, що переїхала жити у Київ! Я відчуваю це особливо коли, виходячи на загальний балкон між ліфтами і сходами, я бачу весь Голосіївський ліс, трошки ВДНГ, натяк на Теремки, а в лісі бачу чудові водойми. В добру погоду це блакитні дзеркала, наче лялькові здалеку. Усвідомлення, що недалеко, справа, є таки архітектурні дива, цілі квартали, що дух захоплює, коли там гуляєш, гріє душу краще за будь який глінтвейн! Особливо яскраво я відчуваю це щастя зараз. Тому що у коханому місті до мене кожен день приїжджає коханий чоловік.

І мені не віриться геть взагалі, що може таке бути, що Маріїнський парк, Липки, або, на приклад, Олеся Гончара будуть топтати смердючі кирзаки російських, путінських, солдатів. Цього не просто не може бути, цього не буде. Я упевнена!

Пам'ятаю як, у дитинстві, дід брав мене на рибалку. Він ловив карасів у ставку, а я іноді жаб. Хотіла із ними товаришувати. А жаби зі мною не хотіли, верещали так що було чути у селі і рота розтуляли ширше за самих себе. Мені дід давав іноді вудочку і мене дуже хвилювала мить коли клює. Тягнеш швиденько, як тільки можеш, а там водорість! Але карасів до дому везли повне ведерко.

В цю суботу я згадала це хвилювання. А ще красива природа, красивий чоловік, який впевнений що кохає мене, і риболовні снасті зараз вже інші, з прибомбасами й, коли клює, бубонці вже дзвонять!

Минулі вихідні проводили в товаристві сережиної мами, з якою ми познайомилися і обмінялися подарунками. Вона запевнила мене що вона не з тих жінок, які прагнуть бути злими свекрухами для невісток. Подарувала мені чудові гуцульські капці з овчини, навчила готувати кнедлі. І взагалі пригощала якимись на найвищому рівні приготованими стравами. Ще до приїзду вона відправила нам посилку с лісними грибами, а по приїзду приготувала борщ, голубці, та інші кулінарні дива, які так смачно вміє готувати лише вона. Дуже позитивна, надзвичайно красива, навіть у своєму віці, все життя працювала з людьми і проводила урочисті події. Обрядова староста Івано-Франківська. Всі урочисті весілля це багато років була зона її відповідальності і місце натхнення, гарних ідей, діло життя, яке завжди робилося з любов'ю. Вона звикла виглядати доглянутою, ошатно вдягненою, взагалі дарувати іншим людям радість. В своєму парадному у Франківську вона постійно робить декор за своєю іниціативою. І сусіди їй вдячні за це! :--)

.

Військовий парад, попри очікування, виявися дещо іншим. В минулому році я бачила неофіційний парад добровольчих батальонів, і знайти місце серед глядачів було не дуже важко.
В цьому році парад був дозволений офіційно. Натовп на Хрещатику був такий, що о пів на одинадцяту, вийти з Великої Васильківської до Хрещатику було не те що неможливо, але не комфортно. Тому для мене було оптимальним варіантом лише дивитися на парад військової техники.

Але, це було настільки круто і дивовижно, що я не пошкодувала ані хвилини з момента коли почався парад. Це така міць і краса, що просто перехоплює подих! Особливо запам'яталися машини з безпілотниками, британські рендровери, хаммери, літакі які летіли через велику Васильківську на Хрещатик. А позаду однієї групи літаків був хвіст кольорів державного прапору. Справжнє диво і краса! :--))

Було дуже весело, танцювали, пили пиво, кон'як, танцювали. Накидалися так що ранок зустрічали на Трухановому острові, а потім йшли через Північний міст на Оболонь:--)))

.