Вже більше року як ми почали із Сережею жити разом. А до того рік зустрічалися. Все ж є різниця між тим якими ми виставляємо себе на побаченнях і якими стаємо в сумісному житті. І тоді більше помічаєш якості які раніше залишалися за фасадом. Коли мною намагаються командувати, це завжди виклик для мене. Тоді стає невідомо чи зможу я терпіти цю людину. І саме із Сережею виявилося, що здатна витримати натиск керівника організації, спритного маніпулятора ще і як! :-))) Тобто, якщо не витримую те що мною командують, то справа, виходить, не в цьому, а втому що мені в загальному цілому не підходить людина. Або я просто не кохаю. Мною так просто не покомандуєш. Я не боюся казати про те що мені не подобається, не зриваючись на істерики. І якщо мені треба про щось попросити як про необхідне в конкретній ситуації, то я прошу доволі упевнено. Чи так проявляються моя потреба у домінуванні? Принаймні вона не більше за таку саму потребу в мого чоловіка.
Але коли він відчуває що не достатньо домінував вже тривалий час, то каже що сьогодні буде День газди! :-) На що я відповідаю, що газди він отримає пропорціонально його амбітнім планам на цей день :-))

Ми ще не одружені офіціально. Але плануємо це зробити в майбутньому. Сережа всім представляє мене як свою жінку. Всі сережини родичі підтримують те що ми хочемо одружитися. Хоча, поки триває війна, це не на часі

Уже больше года, как мы начали с Сережей жить вместе. А до этого год встречались. Все же есть разница между тем, какими мы выставляем себя на свиданиях и какими становимся в совместной жизни. И тогда больше замечаешь качества, которые раньше оставались за фасадом. Когда мною пытаются командовать, это всегда вызов для меня. Тогда становится неизвестно, смогу ли я терпеть этого человека. И именно с Сережей оказалось, что способна выдержать напор руководителя организации, ловкого манипулятора еще и как! :-))) То есть, если не выдерживаю то, что мной командуют, то дело, значит, не в этом, а потому что мне в общем и целом не подходит человек. Или я просто не люблю. Мной так просто не покомандуешь. Я не боюсь говорить о том, что мне не нравится, не срываясь на истерики. И если мне нужно о чем-то попросить как необходимое в конкретной ситуации, то я прошу достаточно уверенно. Так ли проявляются мои потребности в доминировании? По крайней мере, она не больше такой же необходимости в моего мужа.
Но когда он чувствует, что недостаточно доминировал уже длительное время, то говорит, что сегодня будет День газды (хозяина)! :-) На что я отвечаю, что газды он получит пропорционально его амбициозным планам на этот день :-))

Мы еще не женаты официально. Но мы планируем это сделать в будущем. Сережа всем представляет меня как свою жену. Все сережины родственники поддерживают то, что мы хотим пожениться. Хотя, пока идет война, это не ко времени

Я зазавичай, в будні, ношу або кежуал, або спортивний стиль, але інколи хочеться прогулятися в класичному взутті і сукні-футляр. Я не шукаю знайомств, та й прогулянка по Києву є самодостатнім задоволенням навіть в нашому районі, коли ти йдеш, на приклад до поштового відділення і бачиш притоки Дніпра на обрії. Тим більш якщо вересень, мій улюблений місяць. Але буває, що інколи до мене підходять чоловіки, із відповідною метою. Як сьогодні. Я вже і притоки Дніпра побачила і крісло-мішок і чашку для Барбі з пошти забрала і йду через двір до перехрестя. Як раптом, ззаду, зліва, бачу, за мною йде чоловіча тінь. Я відчуваю легке роздратування від того, що дуже скоро прийдеться вигадувати як відмовити. А тінь і запитує українською мовою: "Я дуже перепрошую, але мені здається, що вас вже бачив раніше! Вас не Тетяна Ларіна звуть?". Я відчуваю тоді вже сильніше роздратування. Це ж з якого переляку я Тетяна Ларіна?!
Обертаюсь і доволі злобно кажу: "Ні!". "А, вибачте!" ніби засмучується чоловік. І вже коли я відвертаюся до мене доходить що він молодий і вродливий. Це просто хочеться, коли відбувається щось неприємне, відшукати позитивний момент, факт, який заспокоює :-))

А Барбі ще щасливіша тепер, їй більш комфортно жити на тумбочці. Її емоції вимірюються ступенем щастя. Більше-менше. Тобто в неї опіоїдні рецептори працюють ще краще ніж в мене. Вона завжди дивиться лише вперед і не сумнівається що все буде добре :-)

Селфі я роблю не тільки під час прогулянок, а й коли п'ю каву, як тільки прокинуся

Поки ще тепла фаза осені, простіше гратися із фарбами на фото. Стільки відтінків синього, як у минулі вихідні на Олімпійський, я в одному місці дуже давно не зустрічала! :-)

Взагалі для мене нема різниці фото міста, інших людей чи селфі, просто беру що проситься в кадр і що виходить так як мені треба. Головне щоб було красиво і про щось. А сережки кольору бірюзи я шукала дуже довго, поки просто не зайшла у A-shop. Там в мене вийшло якось не спеціально купити ще чокер у вигляді лески із кристалом, а вдягнула я його за літо лише один раз, хоча такі ефектні образи із ним собі уявляла!

Хоча ДР ми справляли вдома, ми інколи відвідуємо KFC. Те що там буде смачна їжа вже здавалося передбаченим, але в цей раз вийшло доволі дивне, м'яко кажучи. Нам хотілося пива і до нього ми просто взяли смаженого сиру і чипси. Інтер'єр дуже професійно зроблений, із дзеркалами. Мені було видно столик, за яким сів симпатичний чоловік азіатської зовнішності, можливо, японець, із місцевою дівчиною. Він в захваті дивився на неї, під час розмови, поки не відкусив перший шматочок зі своєї тарілки. Здається це було турбо, або ще щось що подібне на шаурму. Нещасний іноземець, зі сльозами на очах, обережно робив ковтки, не бажаючи випльовувати зміст рота при дівчині! Ми дивилися в стані шоку. На решті умовний японець вийняв з рота якійсь предмет, дуже маленький, але явно зайвий у шаурмі, а не те що в турбо! І постраждалий пішов до каси вимагати викликати адміністрацію. Його акцент було чути навіть на вулиці, куди вийшли ми із Сережею, не доївши наші чипси, але прихопивши пиво! Видовище скандалу було не з приємних, що казати про момент виявлення, сподіваюся, не комахи... Хоча Сережа і глянув, на останок, у вікно, з цікавості, я не могла на це дивитися, мені було соромно за наше KFC перед іноземцем, це був якійсь мегакринж!

Поки що відвідувати KFC не хочеться, а в МакДональдсі ми беремо лише морозиво. Зараз почалися дощі, прохолода і їсти морозиво пізно, принаймні мені.

Моя платна подруга і перукарка Юля, ще раніше казала, що на Либідській є чудовий заклад і він краще навіть за Суші-Я, на її думку. Це варенична "Катюша". Попри скромну назву, і вивіску, яку просто замінили з того що було у радянські часи на сучасний вініловий аналог із підсвіткою, хоча посилання в ті часи все одне відчувається, там всередені офігенний інтер'єр, меню і сервіс. Ми так туди і не дісталися поки що, зазвичай на Либідській просто гуляємо із кавою, яку замовляємо з собою. Та й схильність до повноти в мене посилилася, в останні роки, тому всі ці пампушки, пляцки, вареники тощо, дозволяю собі дуже рідко.

Інша справа KFC!

Ми подарували один оному взуття. Сережа, як і я, вважає що кращій подарунок взуття. Якщо йому ми обрали кросівки бренду PRPY, то мені взуття Gem, снікерси. Наша улюблена мережа Intertop вже має кілька власних українських брендів, залишившися, при цьому, магазином якому можна довіряти. Тому, обираючи між Adіdas, Nike і Gem, в одній ціновій категорії, ймовірність того що ви оберете саме бренд Інтертопу вже не така маленька. Інший бренд Braska вже давно не полишає мого гардеробу. Сережа спочатку ставився скептично, радив швидше обрати Lotto, але тепер він дуже радий що в Україні роблять взуття настільки чудової якості, просто відмінної. Лекала, шви, матеріал, все супер!

Але тільки зараз так похолодало що можна починати носити на вулиці, а не в квартирі. Хоча Барбі гуляє по квартирі саме в обновках і дуже щаслива, адже має довершений образ і, водночас, отримує задоволення від прогулянки! :-)

Вона в курсі що ми перелічили на дрони трохи більше грошей ніж звичайно, їй приємно бути моєю лялькою, вона вірить в те що я кину курити і що Україна переможе в цій війні!

Вересень

.

Попередній допис нагадав мені як в дитинстві, ще за часів дитячого садочку, мені батьки зробили костюм принцеси, не той що був із фіжмами і стоячим мереживним коміром, а просто маленьке синє-червоне оксамитове платтячко, із рукавчиками-ліхтариками і жовта корона із оксамитового картону. Я давно це не згадувала, але зараз уявила як не хотіла знімати цю корону, а за одне й платтячко, навіть коли мене вкладали спати. Вочевидь, прийшлося задіяти репресивні методи проти мене, але моя пам'ять зберегла лише позитивні факти про цей випадок :-)

Работой так завалило, що робити паузу потребує неабиякого тайм менеджменту! Це після вчора, коли я підня намагалася закріпити на стіні напис Happy Birthday із надувних золотих літер. Пару раз я впала зі столу, на якій ставала, щоб дотягнутися до карнизу, але для мене завжди головне - результат! Чоловік був у захваті! :-) Він тепер не хоче знімати цей напис, поки кульки-літери самі не здуються. Оскільки там клапан тільки впускає повітря, а назад не випускає, то це може затягнутися до Різдва.

А працюю я зазаз саме над різдвяною тематикою. Ось танцюючих Санта Клаусів вже схвалили, а зараз робимо дуже такі цікаві штучки із готових ялинок. Ялинки імітують об'ємні, ніби складені із картону, коли думаєш яку взяти для чергового варіанту (їх має бути 24 за добу), то очі розбігаються і мучить необхідність зробити вибір! Але вже зроблені мною раніше вітальні написи, серпантин і ялинкові іграшки дають змогу швидко укласти композиції, які в кінці будуть доведені до стану перфект :-)
Такий темп роботи, аж дух перехоплює! :-) Але роблю це точно із задоволенням!

⚡️ Сили ППО вночі знищили усі 28 крилатих ракет та 15 із 16-ти БПЛА, - головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний

Усього зафіксували 44 російські цілі: ракети типу Х-101/Х-555/Х-55 та «Shahed-136/131»

Я

Сьогодні просиділи в укритті півночі, і навіть чули вибухи, але всі повітряні цілі були знищені. Згодом з'ясувалося що звуки від перехоплення ворожих ракет були досить далеко.

А мені ніщо не заважає ходити по сходах раз на тиждень. І я можу вже спускатися і підійматися на 10 поверхів

Цензор.НЕТ

В окупованому Криму пройшла спільна спецоперація ГУР МО України за підтримки ВМСУ
Вночі 24 серпня відбулася операція ГУР МО України за підтримка ВМСУ в тимчасово окупованому Криму. Спецпідрозділи на плавзасобах висадились на берег в районі населених пунктів Оленівка і Маяк.
Під час виконання завдання українські оборонці вступили в боєзіткнення з підрозділами окупанта. В результаті, противник зазнав втрат серед особового складу, знищено ворожу техніку. Також в українському Криму знову замайорів державний прапор.
Всі цілі та задачі виконано. По завершенні спецоперації українські оборонці без втрат залишили місце подій. Окупаційна адміністрація Криму не коментує події, попри масові звернення місцевих жителів. Єдине повідомлення стосується начебто «знищення боєприпасів за встановленим графіком».
Українські Сили Оборони і надалі надаватимуть окупантам допомогу в знищенні боєприпасів, техніки та живої сили.

Dakh Daughters

Многая літа тобі, наша рідна, зранена, змучена, але незламна Країно! Найкраща і найкрасивіша!
День твого Народження 24 серпня 1991 року - це поступове, але невідворотне усвідомлення всіма нами відповідальності кожного за своє життя, за життя своїх дітей, своєї громади, свого міста, своєї країни. Незалежність - це про вибір бути відповідальним. Ми його зробили. Тож стоїмо!
Ти щаслива Країна, бо народила таких мужніх Захисників і Захисниць нашої Незалежності.
Сил тобі, Україно! Перемоги!

Виробництво в Сережи зараз так працює, що він інколи проводить час вдома саме коли працюю я. В будні. Ми тоді більше спілкуємося, але й іноді сваримося. Ось, на приклад, вчора сварилися через те кому дістанеться останній персик в холодильнику. Кожен був упевнений що поведінка іншого не є припустимою. Але все закінчилося фразою: "їж, люба, скільки хочешь!" А потім ми переконалися остаточно, що найкращій секс - це спонтанний :-) Особливо, коли є можливість клімат-контролю серед жахливої спеки. Буває, ми плануємо секс ще з ранку. Мене не лякає запланованість. Воно завжди можно зробити так щоб вийшло добре. Але бути заскоченим зненацька - це щось неймовірне!

Іноді я чую як з кімнати де телевізор Сергій кличе мене: Дупка :-) Але я теж займаюся інколи неймінгом. Хрюня, Мурмурчик, Підлабузничок :-)))

Ще раз хочу зазначити що я теж козацького роду, але січове прізвище бабці моєї мами, по зрозумілим причинам, мені не дісталося :-)

.

Українська косметика Max color, польська Eveline, латвійська Dzintars і британський олівець для губ. Спосіб створити образ і понести його в зовнішній світ. Вдягнути свої губи в Max color і відпочити від новин!

Вже повернулася в об'єми 65-95. І навіть пальчики вже схудли.

А ще я додала до комплексу асан позу лука, тобто місточок. Одразу ставати на місточок не виходило. Мабуть має вплив те що мені 46 рочків, але поступово, раз за разом, вийшло. І тому є й такий привід радіти :-)

На ВДНГ ми поспішали, бо хотіли встигнути в басейн. Але між входом і басейном ще досить велика відстань якою ти саме гуляєш, тому ми ще якійсь час сперечалися чи варто мені вдягатися в басейн як на конкурс краси. Коли, на решті, дісталися центрального входу, побачили море людей. І ніби поринули у вирій вічного літа і свята. Серед людей, вдягнених, як на конкурс краси, ми плили як у воді. Але вчасно встигли підхопити по морозиву, надзвичайно смачному, в рожку, у білій глазурі. Цей смак ніби допоміг переключитися з метушні на відпочинок. Довги черги до яток зі стрит-фудом, жінки із тюнингом у різних частинах тіла, з маленькими собачками під пахвою, з чоловіками з електронними дівайсами для куріння. Діти на самокатах. Ніби нема війни. Просто як у сні. Просто попали в суцільну зону комфорту, де гамаки меж деревами огортають тіла, або чути звуки живого саксофону. Устриці, пиво, хачапурі, моя улюблена корюшка в клярі, яку цілу можно покласти у рот, і якійсь просто гастрономічний карнавал!

З рештою ми підійшли до басейну, я була здивована, він саме такий як в готелях, де все включено. Кипариси, синя водичка, білі топчани, роздягалки, шатри. Ось тільки басейн був вже зачинений. Помилувавшися на кипариси ми пішли за задоволеннями іншого плану. Покататися з коктейлем у гамаку була чудова ідея. Ніби через трубочку висербуєш всі радощі світу!

Якщо хочеш знайти на ВДНГ хоча б часткове усамітнення, треба від алеї з їжею і напоями брати в бік конюшен. Що ми й зробили, звідти легко знайти шлях до озера з лебедями, на яке я не можу намилуватися за всі чотири роки мешкання у Києві. Біля конюшен було кілка дітей і вони радісно верещали, бо білий коник стояв біля них і звішував голову через огорожу! Довелося погладити його привітний писочек і мені! Коник с силою тикався носом у руку, але хотілося йти далі, бо є ще лебеді. На озері вони тягнули свої довги шиї, вже з'явилися гібридні, з чорним пір'ям у хвостах. Павильон для продажу корму працював, тож ми їх ще й нагодували! Лебідь, якщо його добре нагодуєш, потім не відстає, але для всього свій час. І це свято закінчилося! Спуск до Деміївки ще давав можливість дивитися на безліч всього що на обрії. Сонце вже сідало

В понеділок була по справах на Сагайдачного. Познайомилася з Ощадбанком, з усією тяганиною оформлення рахунку в структурі, яка позиціонує себе як сучасна, після довгих років радянського спадку. І дівчина-менеджер, така юна і позитивна, ніби нічого не відбувається такого страшного, дуже чемно пропонувала ставити підписи на багатьох десятках сторінок договору, з обох сторін. Під кінець я вже не приховувала свого обурення і підписувала демонстративно зневажливо, зауважуючи в слух що це знущання. Через півтори години я вирвалася на 30-ти градусну спеку!

І мене, як завжди, коли я опиняюся на Поштовій площі, затягнуло на Узвіз. І я йшла до гори по спеці, відчуваючи неймовірний кайф. Якісь чоловіки спускалися на зустріч і зауважили що в мене щасливий вираз обличчя. За Анріївською церквою чекав незмінний шлях до Володимирській гірки. Формула щастя, така проста, особливо якщо принцип тісних черевиків, довга розлука і просто відчуваєш що ти ділова ковбаса зі склянкою мохіто в майже безлюдному просторі, в якому ніколи не знайдеш нічого крім захоплення, кохання і свободи! :-)

.

Особливо коли там відпочиваєш