Осень була такою теплою, що хоча у нашому будинку опалення включили одним з останніх у Києві, було комфортно. Виявилось в нас дуже теплий будинок сам по собі. Але сонце хотілося ловити, виходячи на прогулянки, все частіше. Бо якщо зарядять дощі, можна не побачити сонце дуже довго. Джерело серотонину. Серед робочого дню я якось раптом пішла до лісу, який не бачила з початку війни, а він прекрасний! Хоча Сережа переживав що я пішла сама в ліс і дзвонив по відео, хвилюватися не було чого. Літні подружжя, діти, жінки із песиками. Ніяких ман'яків, тільки краса і благодать! Серед дітей бачила негритятко, вони всім натовпом жваво спілкувалися і веселилися :-)

Сьогодні вже перший сніг і Покровський монастир укутаний снігом. Раптом сонячні дні залишилися позаду, тільки фото на згадку лишилося

Коли я у перше попала на Деміївську транспортну розв'язку, і в нас не виходило з першої спроби виїхати на потрібний напрям, для мене це був ніби шок. Заблукати в розв'язці, такого ще не було. Я ще кілька років згадувала це як приклад жаху в подорожі на авто.

А тепер, коли я в Києві вже майже три роки, і кожен раз, коли виїжджаю у центр чи їду до дому, бачу це приголомшливе видовище, розкриття планів, в злегка туманну, але сонячну осінню погоду, я офігеваю і відчуваю одночасно гордість і задоволення від усвідомлення що я тут живу! За кермом транспорту завжди водій якій дуже упевнено їздить по цій розв'язці. Такий масштаб, такі ракурси Києва, що перехоплює дух! Ці башти новобудов ніби в далині, а насправді це всього-то початок Лобановського, або ЖК на Саперно-Слобідський. Дивовижне враження! :-) Дуже і дуже люблю Київ!

.

Ніде нема такого різноманіття фарб в мою улюблену пору року як у Києві! :-)

Я ось подумала, а чому, в цій пісні, кацап так довго її не бачив і всі ці роки жив із загадковим коханням у серці, а потім приїхав дуже скучивши за киянкою? І раптом послухала і зрозуміла, шо це ж російський шансон і там треба розуміти що є не хитрий, але, все ж, прихований зміст. Він же всі ці роки сидів у тюрми! А щодо того що в нього все спіздили на Київському вокзалі, то з тих пір багато чого змінилося. І головне що їхав із серйозними намірами і навіть із її чоловіком збирався поговорити. З тих пір настільки все змінилося, що виникає одразу питання, навіщо молодій красивій киянці, із квартирою на Бесарабці, той кацап? Ну, може, він б виявився з тих росіян, які вчать українську мову і воюють за Україну? Дійсно є полк де воюють самі росіяни, щиро ідейно налаштовані, але навряд серед них є карні злочинці

Золоті осінні дні добігають до кінця і так хочеться залишити щось на згадку ще про одну осінь! В місті де мені так подобається жити :-) І ще одне фото з новою зачіскою

.

Від Олімпійської до Велотрека. Коли вмієш гуляти в кайф :-)

Дві чорних ласки пройшли вздовж берега одна за одною, спочатку спустився на воду трохи здалеку, а потім раптово виринув біля нас нирок і спритно пірнув знов у пошуках риби. Взагалі очікування щодо риби були багато в кого, недільним ранком, але ні в кого не дзвонили бубонці. Рудий пес прибіг на запах м'яса з мангалу, коли його вже доїли. Дубовий ліс колись був заповідним, а зараз, після восьмої ранку, вже нема вільних місць

Поки в РФ офіційно заявляють що Київ заблокований, він не заблокований навіть близько, окупантів спочатку посунули на 70 км від місць де велися бої, а потім ще на 25. Сполучення потягів в порядку, в магазинах є все, особливо, цукор. Я не можу називати себе вимушеним переселенцем. Мені подобається Івано-Франківськ, але я дуже люблю повертатися у Київ. Погода зараз чудова, абсолютно безхмарне небо. В наш район не долітають ані крилаті ракети ані артилерійські снаряди.

У перший день війни було ще не зрозуміло як буде складатися ситуація. Зараз ситуація така, що можна приїхати до дому, сісти попрацювати за комп'ютер, заробити грошей, а потім поки що важко вирішити, чи переїзжати вже з усіма речами у Франківськ, чи навпаки чекати тут завершення херні нав'язаної нам орками з Мордора.

Один раз бачила з вікна як наш літак збив безпілотник. Літак підлітав дуже близько до якоїсь херні. І в хвості в нього були такі спалахі, як салюти. А ще іноді. дуже тихо, чути вибухи з напрямку Святошинського району, де Ірпінь. Оболонь надто далеко, що б можна було почути вибухи з того напрямку. Коли бомбили ракетами Шевченківський район, Лук'янівку я не чула, це теж, якщо грубо узагальнити, той напрямок де Оболонь.

Коли ще була у Франківську і плела сітки, то встигла почути що військові з фронту просили передати що наші сітки найкращі. О, мені було дуже приємно! Я вже почала навчати інших плести, як раптом зрозуміла, що пора у Київ, хочаб подивитися як там наші речі.

Сережина мама дзвонить кожного дня, переконує їхати обратно. Ну правда, рішення не готово, що я можу зробити. Я люблю Франик, люблю Київ. Але робота в Сережі саме в Києві. Після війни в них буде дуже багато замовлень від уряду. І з його досвідом на виробництві асфальту ніхто не зможе керувати заводом так як він

В Київі, взагалі, зараз все спокійно. У нашому будинку на кожному поверсі хтось є. Мене додали в будинковий чат, бачу як звітують інші про свої поверхи, чи все добре і звітую сама.

На вулицях багато обговорюють бойові дії наших. На приклад, як спрацьовують байрактари, або про те, що Хутін йобнувся остаточно. Про це говорять всюди, в потягах, на вулицях, в таксі, коли плетуть маскувальні сітки. Багато бажають Путіну щоб він сдох. Байрактар стає популярним ім'ям для тварин. У київському зоопарку народився лемурчик, потім десь ще бізончик, а ще в ВСУ в когось німецька вівчарочка, то їх всіх назвали Байрактарами.

В Херсоні, єдиному захопленому великому місті, багатотисячні мітинги за Україну. Чому Пуйло думало що воно втримає теріторії, які вдасться захопити то є незбагненна таємниця. Хиба його оточення йому бреше як дихає. Як ото нашому Януковичу. Каже лише те що він хоче почути. Взагалі центр Херсона дуже впізнаваний, його не підробить жоден Голівуд. А бідній Україні це тим більш не по силам. В нас всі сили зараз йдуть на те щоб випіздувати ворога і повернуті всі без вийнятку втрачені території, починаючи з 14-го року.

У Криму багато де виставляють квартири на продаж, скоріше за все, не дорого

На даний момент втрати ворога величезні, більшість складу армії деморалізована. Київ навіть не оточений а не те що не захоплений. Але загинуло вже більш ніж 70 наших дітей. Зруйновано більш ніж 1500 житлових будинків, багато лікарень, транспорту якій евакуював жінок і дітей, зокрема. Це при тому що багато ударів ракет з території рашки відбивають наші ппо.

Цікаво що кацапи в соцмережах пишуть, що руйнування пологового будинку, трупи дітей які видно з під уламків будівель знято або в Голівуді або ми самі. Я знов і знов розумію що "кацап" це не стільки про національність скількі про захіорювання головного мозку

Вже два роки як я щаслива, що переїхала жити у Київ! Я відчуваю це особливо коли, виходячи на загальний балкон між ліфтами і сходами, я бачу весь Голосіївський ліс, трошки ВДНГ, натяк на Теремки, а в лісі бачу чудові водойми. В добру погоду це блакитні дзеркала, наче лялькові здалеку. Усвідомлення, що недалеко, справа, є таки архітектурні дива, цілі квартали, що дух захоплює, коли там гуляєш, гріє душу краще за будь який глінтвейн! Особливо яскраво я відчуваю це щастя зараз. Тому що у коханому місті до мене кожен день приїжджає коханий чоловік.

І мені не віриться геть взагалі, що може таке бути, що Маріїнський парк, Липки, або, на приклад, Олеся Гончара будуть топтати смердючі кирзаки російських, путінських, солдатів. Цього не просто не може бути, цього не буде. Я упевнена!

.

Потроху так вийшло, що, згодом, із Димою В. ми розлучилися. І я проводила якийсь час за читанням чудових книг написаних українською мовою. Оповідання Андруховича, Ірванця, "Пригоди Бравого вояка Швейка" в українському перекладі, Остап Вишня, Коцюбинський. Але, в якусь мить, я зрозуміла, що час рухатися далі. І весною почала ходити на побачення. В Києві картина щодо можливих кандидатів, виявилася набагато краща ніж у Дніпрі і навіть дивно було скількі людей приблизно мойого віку чи страші за мене, бажають серьозних стосунків одразу і негайно. А мене влаштовує варіант середній між тим коли т. з. серьозних стосунків не хочуть взагалі і коли їх хочуть одразу, мені підходе щоб спочатку було не серьозно, а потім вже була мить визначення. І зараз зустрічаюсь з двума чоловіками, яких влаштовує коли спачатку не серьозно, але потім маємо визначатися. Ще нема зобов'язань. Буде смішно якщо я не зможу обрати одного.

З одним я ходжу на джазові сейшени, де він сам особисто грає, незважаючи на те, що для нього це лише хоббі, а він багато років був пілотом чартерних рейсів, але покинув це і зараз працює аналітиком і консультантом федеральної служби по захисту конституції у Німеччині, яка ще раніше надала йому громадянство, що, тим не менш, не заважає йому жити у Київі тиждень чи два на місяць. Коли ми спілкувалися ще тількі онлайн, і я побачила його фото у формі пілота, я відчула таке захоплення, що захотіла зустрітися із ним неодмінно. Він завжди веде мене у ресторани, дарує дарунки, коли приїзджає. В нього велика ступинь внутрьошній свободи. Нам добре разом :--)

З другим чоловіком я ходила на триб'ют гурту "Ленінград", гуляла від Контрактової, через Пейзажку, через Труханов острів, до Оболоні, пила крафтове пиво, снідала у Макдональдсі. Він красивий і одночасно порядний. Мені з ним теж добре. Він керує виробництвом меблів, яке належить його брату.

Я ще не зустріла тут нікого, кого б цікавив одноразовий секс.

Ще в мене є просто друг, якому 20 років. Він навчається в універі, але настількі розумний і талановитий, що працює вже в IT. Нам цікаво спілкуватися разом. Бачимося не часто, у мене особисте життя і я багато працюю.

В мене була подруга, але не довго. Колишня дівчина одного з друзів Дими В. Як виявилося, вона просто недовго зі мною товарищувала на знак вдячності за те, що я її підтримала після розлучення з її хлопцем. За мою емпатію, яку я здатна дарувати необмеженою кількістю, якщо мені подобається людина.

Тож в мене зараз, як завжди, серед друзів лише хлопці :--)

За це літо я каталася на човні між Гидропарком і Русановкою, була на концертах, ходила пішкі величезні відстані, у тому числі, всю ніч, була на барбекю на заміської віллі, гаралася із котами дивної породи девон-рекс, і з милими дітьми, з модними іменами: Сафрон і Прохор. Не менш модно вдягнутими. Мій друг джазмен, катав іх на своєму смарті, а вони піщали від захоплення! :--)))

Моя перша весна у Києві! :--))

.

Треба було просто сказати поліції, що ви йдете на турбазу