Мій знайомий англієць W не припиняє мене підтримувати через приватну переписку під час російської агресії. Наше спілкування не припиняється вже багато років, ми збиралися зустрітися як чоловік і жінка і передумали. Я знаходила нових чоловіків і постила їх фото у інста, а W все одно запитує як у мене справи. Мабуть тому що він, перш за все, джентльмен, а все решта не так важлива для хорошої людини. Сережи не дуже подобається коли я з кимось спілкуюся протилежної статі без нього, хай навіть по інтернету. Але вже змирився, W ж ніколи не приїде у Київ, та і нам в тій Великій Британії робити нема чого. Інше діло Німеччина чи Нідерланди! :-)

Сережа подарував мені ідеальні тюльпани. У горщику. І тепер, коли ми будемо переїжджати з цієї квартири на нову, буде більше чого перевозити, але у мене вже, як і в моїх батьків, тепер теж є власна рослина. І я тепер знаю, що це дуже приємно. Поливати її кожного дня, дбати про неї, радіти що вона в тебе є! :-))

А міні-букетик мені раптово прислала мама Сережи, бо знала що я люблю маленькі квіти :-) А ще вона, крім того що займається дизайном квітів, малює картини по клітинкам, і деякі дарує родичам і знайомим. Ті що вона прислала нам, гарно вписуються в інтер'єр. Вона дарує багато уваги і хоче багато уваги до себе. Але я даю скільки можу, хай не ображається. Для мене це дійсно багато, комусь надавати стільки уваги як їй. Але її син є вийнятком

З'являється потроху час, щоб, роблячи перерви в роботі, танцювати. Ще ми вирішили у квітні піти на настільний теніс. Ті, хто вже деякий час займаються, стверджують що рухів доводиться робити достатньо, щоб вважати цей вид спорту повноцінним. Має бути віддача, результат. І ми хочемо ходити саме у двох.

Я кинула на решті курити, мотивуючи себе тим що в ті пазухи з часу, в які я вставляла ніби передишки з сигарками, можна вставити щось більш цікаве, таке що принесе більше задоволення.

В день, коли виповнився рік війни, до нас приходив Андрій С. і ми пили горілку "Абсолют" і за пам'ять загиблих і за майбутню перемогу. Чим більше пили тим більш весело ставало. Все закінчилося тим що ми поїхали до Андрія, тому що він мав вигуляти песика. Так там ночувати і лишилися. Андрій розповідав як йому самотньо без дружини і дітей і як би він хотів виїбати вже хоча б когось :-)) Я запропонувала навчити його користуватися додатком для знайомств, як навчила Мента, але він був категорично проти. Бо був упевнений що такої милої, чемної і шляхетної пані як я він там точно б не знайшов би. На що я запропонувала йому не ускладнювати, натякаючи, що обставини не дозволяють і треба приймати ситуацію зі мною так як є, зокрема той факт що я жінка його друга! :-) Він ще намагався пускати бісики так щоб Сергій не бачив, але почав відключатися раніше за нас і пішов спати на свою половину квартири, а ми залишилися в спальні дітей. Мені ночувати в Андрія подобається, бо на половині дітей свій санвузол, а на половині дорослих свій і попасти в незручне становище неможливо :-) Ми потім, вже дома, кохалися так що кількість оргазмів була більше ніж звичайно. З запасом, щоб бісики на мене не діяли не чії, зокрема від Андрія! :-)

А музика для танців різна. Хоча під фанк-джаз-ф'южн танцювати поки ще складно, а дивитися уроки не встигаю, просто танцюю как бог на душу під Шер, або якійсь латинські мелодії :-)
Фото з приватного сектора, який в нашому кварталі мирно співіснує з новими ЖК. І чарівність якого літом перевищує ЖК, бо двори утопають у квітах, на сонці ніжаться класні кицьки і ти просто ідеш, нікуди не поспішаючи, з гори у низ, на зустріч краєвидам і отримаєш необхідний рівень щастя вже лише від того. З нетерпінням чекаю на квітень і перші квіти! :-)

Сережа, взагалі-то напів поляк, напів українець. Його біологичний батько був, за життя, викладачем у Івано-Франківської музичної академії і вони із ним майже ніколи не спілкувалися. Справжнім батьком він вважає покійного вітчима і по батькові себе давно записав Ярославовичем замість Іосиповичем. Але ж Сережа давно вже міг зробити собі карту поляка і уїхати в Польшу, але не зробив цього. Бо хоче жити в Україні і вважає себе більше українцем. Може колись і зробить, щоб отримувати польську пенсію, але ми мріємо що колись просто поїдемо у Варшаву чи Краків, який він взагалі знає не гірше за Київ чи Франківськ. І так де інколи виходить що він вчить мене польський мові. Чай буде хербатка, а кава кавка, мене все ж дивує, що замість сполучника "і" треба казати "пшече" :-)

Вчора, коли лягли вже спати у вечорі, я спочатку зробила масаж і почухала спинку, а потім потрогала той могутній і великий, який встає інколи внизу живота і може спричинити оргазм за кілька хвилин без застосування додаткової стимуляції.

- Отскужач?
- Ого, ти диви, запам'ятала!
- Та, якщо чесно, потім ще дивилася у словнику, але тепер точно знаю, що пилосос буде польською "отскужач" :-)
- Ну майже, тільки деяки функції навпаки :-)))

Ну я просто дізнаюся про нове з цікавості. Щоб розширювати свій світогляд

Свято вчора вийшло трохи буденним, робочий день все ж і є робочий день. Сережа шукав оптимізації у пошуку товарів і комуникації з постачальниками. Я закінчувала серію об'ємних іконок щоб показати замовнику вже ні аби якій об'єм роботи. А перший продаж ми вже відсвяткували на вихідних, коли взяли вина, сирну і ковбасну нарізку і, на решті, поставили диски з його колекції на нашій апаратурі. Апаратура не пересічна, тепер, навіть коли ми розпродали деяку частину, отримати класний звук не проблема. Так ось, ми спочатку слухали стародавній арт-рок і ще я познайомилася із гуртом “Спейсі”, а потім дістали не менш вже стародавній “Єйс оф бейс”. Оце вже як не крути ознака дев'яностих. І згадка про юність для мене, а для нього про період розквіту, коли з ресторанного й весільного музику він перетворювався на успішного бізнесмена і тоді Сергій один з перших в Україні відвідував пляжи в Румунії. Курорти Венус, Юпитер і Нептун просякнуті сонцем і музикою гурту “Ace of base”. Як я тепер дізналася, шведського гурту. В мене завжди було відчуття що співає хтось подібний на наших продавців з речових ринків, простий й грубий. Але це шведи, які спочатку співали у церковному хорі. На youtube мені подобається як відбувається перехід від “What she want” до “La Isla Bonita“ Мадонни. Ті прості й грубі часи вже існують лише як пам'ятник. І слава богу.

А ми із Сережею танцювали, чи як він каже, трясли ластами, просто у двох, наче на просякнутих сонцем пляжах Румунії. Злегка п'яні і веселі. І з відчуттям свята :-)

В цьому році квіти коштують так дорого, що ми вирішили просто обмежитися тортиком і вином. А квіти з'являться іншим разом, в якійсь абсолютно несподіваний момент

Наступ росіян на Вугледар завершився розгромом, втрати окупантів знов досягли рівня початку війни. І кількість знищеної техники досягла рекордних позначок. ЗСУ знищують безладну колону російських механізованих військ, наступ завершився.

Великого наступу як рік тому, тим більше прив'язаного до роковини війни, скоріше за все, не буде. Наступ вже триває як посилення наступальних дій ворогів у деяких ділянках фронту. На більше не вистачить ресурсів.

Я відчуваю що перемога України буде в цьому році. Так само впевнена і моя перукарка Юля. Хоча раніше вона була не надто оптимістична щодо термінів закінчення. Щось таке у повітрі, в сонячному світлі, якого багато останнім часом, у дитячих посмішках, у муркотінні котів, у поцілунках мого чоловіка :-)

На 24-те люте, як вже відомо, росіяни готують ракетний обстріл, але нас не подолати, саме це вже давно розповсюджено у повітрі нашої прекрасної багатостраждальної держави. І ми всі заслуговуємо лише на перемогу і краще життя! :-)

Сьогодні коханий мене здивував, приніс на робочий стіл смажені с цукром банани! Найсмачніший десерт був, до цього моменту, паштет з каштанів під взбитими вершками, але тепер все по іншому! :-)

Рецепт видавати не хоче, а хоче й надалі приносити мені карамелізовані банани в момент коли це буде сюрпризом :-)

Кохання - це коли тобі купують на останні гроші апельсин :-)

Ця мелодия встановлена на телефоні в нашого друга, який працює в СБУ. Сережа бачиться з ним, зазвичай, раз чи два на рік щоб разом випити. А останній раз Андрій-мент приходив для того щоб ми його навчили користуватися додатком одного з сайтів знайомств. На той момент він ще не хотів руйнувати свою сім'ю. Але ж його дружину давно не цікавить секс, власна зовнішність і якість відносин. Я не схвалюю коли зраджують таємно, за спиною, але ж мене попросили, я показала як встановлювати і як користуватися додатком. На прощання він запитав що я п'ю і більше ми його не бачили. Але недавно, через інших друзів, до нас дійшли чутки, що мент живе у Телека на дачі. І він сам потім, по телефону це підтвердив і сказав, що з сім'єю вже все. Оскільки нерухомості в нього, як це часто буває в корінних киян, вистачає, я упевнена, що дача в Телека нормальна. Але факт, що мента таки, на решті, спалили має місце бути.

Чоловік мій згадує, що коли він тільки розлучився з дружиною, його всі жаліли, пропонували пожити в них, мент мріяв як він теж розлучиться і вони разом будуть до кінця днів бухати і трахатися з дівками. А Сережа хотів саме мати сім'ю. І тепер спостерігає за тим як розлучаються з дружинами його друзі, а він сам навпаки, каже, знайшов своє кохання зі мною і що я найкраща з усіх жінок! :-) А одружений він був вже кілька разів, у тому числі, і на дуже красивих жінках. Так, деякі види мистецтва я довела до неперевершеного рівня коли вже переїхала у Київ, але для нього головне що я дійсно хороша людина, адекватна, порядна і чесна.

Ще Сережа каже, що коли він до Андрія підходить, при зустрічі, то наспівує мелодію пісні, чи то "Вбий в собі москаля" чи то "Прощай".

Коли її тільки написав Антін Мухарський (Орест Лютий) то хтось ще думав, що є росіяни яких можна в чомусь переконати, можливий діалог, тому ніби було рішення проблеми, мовляв, вбий в собі москаля, як звіра, і все буде нормально. Але останні кілька років доводять що вести діалог нема з ким, що нікого там ні в кого нема вдома. А пісня, на слова Мухарського, все одно добра, бо смішна, тому що він майстер смішних пісень



И оригинал :-))))

В новорічну ніч вороги намагалися все зіпсувати, запускали по Києву велику кількість ракет, дронів-шахедів під маркуванням "герань", але з ППО Nasams майже все було сбито. В Україні сяяли чудові ялинки, були накриті столи і навіть горілка "Гетьман" розбиралася українцями у магазинах в лічені хвилини, тільки встигали привозити ще.

Грали у шпигуна, "мафія" виявилася застарілою, Наталка намагалася над всіма домінувати, але ми їй це робити не дали, зате вона показала шо вона вміє робити з хусткою для східних танців у костюмі циганки! А ще коломийки, колядки і іншій полісський фольклор який знає в такої кількості лише вона! На ранок куштували полісську юшку з риби, грибів і квасолі. Погода з Нового року почалася весняна і можна гуляти без шапки!

І ми на решті купили комп'ютерний стіл! І ще ми усвідомлюємо, що так добре ми зустріли Новий рік саме завдяки ЗСУ. І вони зараз виконують головне наше бажання. Головне бажання всіх українців!

Так сталося, що ходити по гостях ми почали раніше приходу Нового року. Родичі Сергія з Києва, які не запрошували на День народження через коронавірус, вирішили раптово запросити саме в цей раз. А також їм було цікаво познайомитися зі мною, бо інші родичі, з Івано-Франківська, розповідали про мене багато доброго і казали, що я їм дуже сподобалася. Тоді ми в їх великому особняку то ходили до гори і вниз по внутрішніх сходах щоб я могла оглянути весь будинок, то пили вино в напівпідвальній столовій, а потім вони показували нам свій сад. З бесідками, литими скульптурами, і красивою ландшафтною архітектурою. А ці, київські родичі, водили нас по квартирі, яка займає весь верхній, мансардний поверх, сучасної п'ятиповерхівці, а потім ми пили вино і надзвичайно смачно вечеряли! Вони теж принципово не хочуть нікуди тікати з Києва. Ми побачили дуже затишне родинне гніздечко, людей які давно знають чого хочуть від життя і щасливі жити ось так, спокійно у затишку і гармонії.

Чудові діти виходили до нас з геймерської кімнати привітатися і отримати подарунки і тут же занурювалися в світ ігор обратно. Лабрадорка Монро, шоколадного кольору, що вміє дивитися так у очі і торкатися лапкою під столом що встояти майже неможливо, відчула хто найменше вміє відмовляти собаці, зосередилася саме на мені. А чорно-біла кішка Тигра тільки сором'язливо заглядала з прихожій і ховалася знов. Колись вона сама прийшла до цього будинку і вирішила що це тут будуть її хазяїни. Так і залишилася там жити. А ще великий акваріум в вітальні радував око дивовижними, прекрасними рибами, не гірше ніж в "Оушн Плазі". Глава сім'ї, Андрій, якого ми вітали з Днем народження, колись був льотчик, потім став бізнесмен. В останнє літав 10 років тому, в Німеччині, на авіавиставці. Дуже любить згадувати ті роки коли він літав. Вчора було класно! :-))

Я у перше відвідала цей район Києва на таксі

В ці темні і прямому і в переносному сенсі часи, в Києві традиційно працює біля Почайної ринок антикваріату. А це одна із нинішніх розваг - поїхати просто туди гуляти. Ось ми і поїхали. Оскільки любимо дивитися разом на красиве :-)

Там серед купок першого снігу розкладені різні старовинні цікавинки, інколи дуже красиві. Коли йдеш серед глечиків для натюрмортів, грецьких мідних вазонів, підсвічників, чайних ложок і портсигарів, вінтажних валіз для фотосесій, ніби раптом опиняєшся поза власною епохою. Більше за все вразив металевий келих на ніжці у стилі арт-нуво. Тож раптом вирішуєш призначити мету свого просування серед краси і призначаєш цінову межу і ось той самий керамічний заварник, про який ти вже почав мріяти, на тебе дивиться і тобі поступаються в ціні саме настільки наскільки ти хочеш і це є свято яке ти відчуваєш після всього!

А ще українську мову ти тепер чуєш помітно більше ніж до війни і ще і це так гріє твоє серце! :-)

Після вінтажного ринку ми пообідали у KFC. Знайшли фільтр для води потрібного розміру, випили ще кави і поїхали до дому. На закритій станції метро, в самому центрі Києва, проводили "Голос країни". Відчуття, ніби перед очима промайнули вогники таємного казкового життя, які чи то були насправді чи то тількі примарилися

Вчора Сергій побачив чоловіка, який продавав колбасу на вулиці. Якось в цілому відчувалося що він не місцевий, ще тільки засвоюється на новому місці. Він був сивуватий, невисокий на зріст, але те що більше всього кидалося у очі — це його руки, вони були скалічені, як потім з'ясувалося, зі слідами тортур. Він приїхав з Херсона. Зовсім недавно, втік. Руки в нього поламані в катівнях росіян, його дуже сильно били росіяни, знущалися над ним!

Про Херсон розповідає, те що там твориться не підлягає якої-небуть оцінки нормальної людини крім суцільний жах. Разгул бандитизма, пограбування, побиття кожного хто бодай з чимось не згоден! Саме той “русский мир» яким ми його знаємо зі ЗМІ і розповідей моїх родичів із Лисичанську.

Але, в Херсоні дуже потужний партизанський рух, дуже велика кількість людей пішли в партизани! Там є така природна особливість. Дуже різко темніє. І дуже темні ночі. Якщо робиш хоча б пару кроків за місто, то просто вступаєш в темряву, суцільну. І партизани дуже часто вбивають русню. Це неймовірно якій наш народ зараз згуртований і якій він насправді героїчний!

Це записано за слів мого Сережи, він дуже добра і товариська людина, дуже щира, не залишився осторонь від скаліченого чоловіка, якій торгує на вулиці, аби заробити на оренду квартири. Підійшов до нього, розпитав хто він, звідки, що з ним сталося. Ми вирішили підтримувати його час від часу і купувати в нього ту продукцію з якою він стоїть на вулиці

Сережа замовив маленькі коробочки з перемикачами, з місцями під батарейки і світлодіоди, потім ми купили батарейки і вийшли чудові світильники замість свічок для нас, Іллюші і співробітників Сергія. Нагадують крихітні рації зі світлячками :-)) Свічка, що зроблена з банки, стоїть на холодильнику як зразок вінтажності і представляє технології минулого сторіччя :-)

На ці вихідні до нас приходив Іллюша, синочок Сережи. Ми чим далі тим краще спілкуємося! На жаль, в мене не підійшла відеокарта для самих сучасних ігор, хоча й монітор і вся решта як раз підходили. Для "Сталкеру" треба тількі перевстановити винду. Малому в нас було добре і він розповідав про свої справи дуже щиро і відкрито! :-) На приклад, хоче стати в майбутньому військовим льотчиком, як більшість українських хлопчиків в цей час! При його дійсно казковій зовнішній красі, з синіми як лід очима, Іллюша ще не такий високий на зріст як йому б хотілося, але ми говорили, що якщо йому подобається баскетбол, то варто йти на заняття, щоб стимулювати рост тіла. Взагалі це зрозуміло, що хлопці виростають пізніше за дівчат, але так хочеться вже зараз! :-)))

І ще телек то показував то ні, через перебої з інтернетом. Але атмосфера була чудова! Іллюша до нас прийшов разом із собакою, Примом. Прим - довгошорстний той-тер'єр, схожій на дуже маленьке лисенятко :-) Весь час хоче уваги, а головне ніколи не наїдається :-))) Найбільш спокійно почувається коли сидить на руках, решту часу він занепокоєний нестачею уваги, або їжі, або сташенно веселий бо він у центрі уваги :--))) В ночі цей хвостик не міг спокійно спати, бо то залазив під ковдру, там зігрівався, але через нестачу повітря вилазив до гори, на ковдру, потім знов ліз під ковдру. І так майже всю ніч! Хотів спати саме з нами, а не з малим. :-) Вони мають намір прийти ще, тим більш руде лисенятко одразу зрозуміло, що отримає все що просить :--)))

Фото Прима старе, де він ще зовсім крихітка і не такий пухнастий як зараз:-)) Його важко фотографувати через те що весь час рухається

Попри числені новини про смерті і вбивства українців, ходжу до перукарки, яка зажди чудово виконує замовлення. Оскільки яскраво-червона фарба з пасм відмивалася дуже швидко, я взагалі вирішила відмовитися від ідеї контурингу. І спробувала форму сессун з чілкою-шторкою, яка зараз дуже модна. Попри відключення електрики, закриття ТРЦ під час тривоги, буває сонечко виходить з-під хмар. Або Сережа розповість щось смішне, наприклад цитату Віталіка Кличка "Якщо ви заблукали в лісі, йдить до дому" Бггг :--))))

Вже п'ять місяців живемо разом і нам подобається. Взагалі, Сережа вже давно запропонував мені руку і серце у присутності своєї мами в ресторані "Остання барикада" але почалася війна. І ми вирішили дочекатися її закінчення. Тим більш що вже починає виднітися світло у кінці тунелю. Я в захваті від його винахідливості. Наприклад, коли люди скуповували в магазинах свічки, він зробив свічку з банки, олії і вати, бо знав як це робиться ще у армії. Він дуже любить як я готую, хоча і сам вміє і інколи це робить, на приклад деруни. Сварок в серьоз в нас не бува, хоча через щось можемо посперечатися. Сережа навіть вихваляється перед друзями, в яких сварки вдома постійно. Але то таке. Нам добре разом.

З початку вересня переїхали в більшу хату, в якій ще більша кухня, дві кімнати, два коридори і більша лоджия, дуже затишно і мило. Роздільний санвузол, шафи с дзеркалами у кожній кімнаті, комоди, місце для гостей, які прийшли з ночівлею. Все супер, докупили килимок під скляний столик. Новосілля відсвяткували тричі, бо різні гості приходили в різний час, але особливо запам'ятався останній раз. Коли ми всі плясали на кухні, напившися горілки, і співали коломийки. Хоча коли Наталка, дружина сережиного підлеглого, напилася вже так, що почала буянити, то ми терміново організували відправлення їх до дому. Нічого не скажеш, це було яскраво! :--))) Хоча чебуреки не вийшли, але це не мало значення, стіл був заповнений настільки, що частину прийшлося розставляти просто по кухні, між побутовую технікою, якої в Сережи виявилося набагато більше ніж у мене, коли ми почали жити в одній квартирі.

Наталка заздрить тепер нашому виду з вікна, бо видно весь Голосіївський ліс і прямо по центру вид на Покровський монастир :--)
Я не хочу часто приймати гостей, але за вересень норма виконана на всю осінь.

На минулих вихідних, поки не було світла, ми їздили у центр міста, пили каву з десертами у парку Шевченко. Милувалися осінніми фарбами.

А ще приїхала газова плитка і балони, так що відключення світла вже не лякають, тільки заважають працювати. Кацапи, як можуть, псують нам життя. Але в порівнянні з умовами в яких живуть хлопці на передовій, нам дуже комфортно!

На фото я злегка похмура, тоді прийшла до магазину, а там світла немає. Взагалі, війна то сумна подія, занадто розтягнута в часі.

Зазвичай, Сережа називає мене Юлька-бурулька :-)))

початкова нота - бергамот, груша, лимон, італійський лимон

нота серця - жасмин, квіткові ноти, Петалія

Кінцева нота - боби тонка, амброксан, сандалове дерево

В мене ще ніколи не було раніше італійських духів, надзвичайно класний і яскравий аромат. Одразу відчувається що вони для емоційної і темпераментної жінки! Але і витонченої одночасно

Так приємно, що під час війни коханий не забуває як я люблю вишукані аромати і дарує мені духи! :--)

Issey Miyake L'Eau Dissey

Початкова нота: Лотос, Троянда
Нота серця: Лілія, Свежие цветы
Кінцева нота: Деревина