Оскільки мій аккаунт в ВК заблокували (рішенням якоїсь там зажопинської прокуратури РФ - це вам не автоматичний бан у фейсбуці, тут цілий живий слідчий потрудився, аналізуючи мій блог), я вирішив ті меседжі, що намагався донести до росіян через Вконтакте, писати тут. Правда, передо мною постало питання, якою саме мовою писати. Російською? Бо читають мене тут переважно російськомовні. Українською? Бо з цих текстів у майбутньому, можливо, можна було б зробити якийсь єдиний огляд, що був би корисним і для українців. Обома мовами? Це було б ідеально, але чи не буде це зайвою роботою? Я ще подумаю над цим.

Отже, сьогодні я хочу почати з огляду однієї книжки про цю люту війну.

Книга "Ви не знаєте, що таке війна: Щоденник дівчинки з України", англійською - "You Don’t Know What War Is: The Diary of a Young Girl From Ukraine" школярки Єви Скалецької вийшла у США та Британії наприкінці жовтня. Спочатку раділи, що книга української школярки вийде англійською, озвучить аудіоверсію сама Кіра Найтлі, а по факту що вийшло?

Дівчинка озвучує цілком росіянські ідеї.

"Українська армія розміщує техніку серед будинків та використовує нас, як живий щит"
"Інші країни не дають нам багато зброї, може, це на краще"
та "боляче розуміти, що війна розділила Росію та Україну, я хочу відвідати мою прабабусю в Сочі".

Зрозуміло, що дитина просто транслює те, що вона чула від дорослих (жила дитина в Харкові з бабусею). Але чому голос отримує саме така історія, і чому хоча б редактор не зробив пояснення, що насправді є і інший можливий погляд на події. Пояснення в книзі є, але вони стосуються того, що таке, наприклад, борщ, і жодним словом не згадано про те, що погляд дівчинки на події зовсім не відповідає дійсності. Вибір саме такої історії для публікації на весь світ оповідає насправді не про нашу війну, а про західний пацифізм. Не давати зброю, тоді не буде війни, військові мають битися десь у чистому полі, щоб не наражати на загрозу цивільне населення - чудові нібито ідеї, але у деяких випадках, по слову Оруела, пацифізм воїстину є про-фашизмом. І у нас саме той випадок, але з цієї книги світ про це не дізнається.


Итак, сегодня я хочу начать с обзора одной книги об этой лютой войне.

Книга "Вы не знаете, что такое война: Дневник девочки из Украины", на английском - "You Don't Know What War Is: The Diary of Young Girl From Ukraine" школьницы Евы Скалецкой вышла в США и Британии в конце октября. Сначала радовались, что книга украинской школьницы выйдет на английском, озвучит аудиоверсию сама Кира Найтли, а по факту что получилось?

Девочка озвучивает вполне россиянские идеи.

"Украинская армия размещает технику среди домов и использует нас как живой щит"
"Другие страны не дают нам много оружия, может, это и к лучшему"
и "больно понимать, что война разделила Россию и Украину, я хочу посетить мою прабабушку в Сочи".

Понятно, что ребенок просто транслирует то, что он слышал от взрослых (жил ребенок в Харькове с бабушкой). Но почему голос получает именно такая история, и почему хотя бы редактор не объяснил, что на самом деле есть и другой возможный взгляд на события? Объяснения в книге есть, но они касаются того, что такое, например, борщ, и ни слова не сказано о том, что взгляд девочки на события, скажем так, имеет свою специфику. Выбор именно такой истории для публикации на весь мир повествует на самом деле не о нашей войне, а о западном пацифизме. Не давать оружие, тогда не будет войны, военные должны биться где-то в чистом поле, чтобы не подвергать угрозе гражданское население - замечательные вроде идеи, но в некоторых случаях, по слову Оруэлла, пацифизм воистину является про-фашизмом. И у нас именно этот случай, но из этой книги мир об этом не узнает.