Продолжу писать об опыте выживания в таких условиях, когда фронт относительно далеко, но армия врага поставила своей целью уничтожать гражданскую инфраструктуру по всей стране, поэтому никто не может чувствовать себя полностью в безопасности. Украинцы уже на себе пережили все эти лайфхаки, но вдруг еще какой-то психопат возьмет эту тактику на вооружение, и эти записи могут помочь еще и жителям других стран. А может и для нас самих это когда-нибудь станет полезным, Россия же, к сожалению, никуда не денется, и стоит будет вспомнить за 10-20 лет, как именно мы готовились к этой войне, чтобы лучше подготовиться к следующей.
Первую часть текста я тоже перевел на русский, она здесь: https://journals.ru/journals_comments.php?id=5273310


Электричество (пишу это сообщение как раз в условиях его отсутствия, сегодня впервые за пару недель снова начали выключать, на этот раз превентивно, из-за массированных ракетных обстрелов).

У меня есть два павербанка, еще с довоенных времен, на 12000 и на 2500 mAh, последний еще и с фонариком. Оказались полезны, но иметь их больше – вряд ли целесообразно, двоих вполне хватает при обычных условиях отключения света, до 8 часов в сутки. Когда света нет несколько суток (такое пока было только дважды), то не знаю, сколько нужно павербанков, чтобы продержаться - десять, двадцать? Вряд ли это целесообразно (еще и следить, чтобы все они были своевременно заряжены). Еще оказалось, что моя Bluetooth колонка может служить павербанком, но я ее буквально один раз использовал в этом качестве.

Что еще было полезным – это налобные фонарики (имел два, купил еще один). Сначала использовал их с батарейками, затем купил себе многоразовые заряжаемые батареи-аккумуляторы и универсальное зарядное устройство Lii-202, подходящее для многих типов батарей. Так и дешевле, и экологичнее.

Зарядные устройства, правда, подорожали в интернет магазинах как минимум вдвое. Это тоже отдельная интересная тема, как в начале войны, пользуясь паникой (а затем реальными отключениями электричества) многие закупились разным, надеясь на этом заработать. В Украину массово завозили купленные оптом приборы для приготовления пищи и генерации энергии. Кто-то, может, действительно заработал. Но буквально через месяц после начала массированных российских ударов по инфраструктуре эффективность украинской ПВО достигла 80%, и большинство из этих товаров не понадобилось. Мы сидим преимущественно в тепле, с газом и светом. Я уже видел объявление о распродаже газовых плит и генераторов с большими скидками.

В доме, где я живу, как и во многих современных многоэтажках – электрическая плита. Опасаясь, что мы надолго останемся без возможности приготовить еду, я купил несколько баллонов с газом (газовая туристическая горелка у меня, конечно, уже много лет). Очень полезная вещь в походе, а дома мы пока еще ни разу ее не использовали - и два раза, когда долго не было света, мы обходились пищей, которую не нужно готовить - хлебцы, консервы, сыр, колбаса.

Свечи – мы не запасались, потому что моя жена сама делает свечи, и мы делали. Но большой пользы не было – да, романтично, комнату немного освещает, но что-то читать или писать неудобно, передвигаться с ними по квартире = захлопать все воском. Плюс не слишком безопасно. Единственное, что было действительно полезно - когда не было света и воды, аромасвечка в керамической чаше постоянно горела в туалете, давая свет и перебивая неприятный запах. Так что в целом свечи прикольные, но не панацея.

Электрические гирлянды на батарейках – тоже подорожали, но штука полезная, энергии потребляет мало, света дает изрядно, да и просто радует глаз. У меня сейчас две, по одной в комнату.

Кто-то себе покупал экофлоу, это такой большой павербанк, который может питать целую квартиру и стоит, как старенькое авто – но в городах, далеко от линии фронта, повторяюсь, таких масштабных отключений, чтобы это понадобилось, почти не было. А из прифронтовой зоны лучше убегать, а не думать, как решить проблемы с электричеством.

Генератор – не такая дорогая штука, как экофлоу, однако требует отдельного места (и из-за шума, и из-за выхлопов их нельзя размещать в многоэтажках), плюс проблема с топливом (дорогое, не всегда есть на заправках, не всегда его там продают в канистры , надо где-то безопасно хранить). Разрешает проблему питания для торговых точек или для частных домов, но не для квартир.

Еще наше правительство придумало такую штуку как "Пункты незламности". Было много пафоса, самопиара, много жалоб на то, что пункты, которые должны работать, оказывались закрытыми. Мне пришлось воспользоваться только один раз, и то не конкретно "пунктом". Во время одного из двух масштабных отключений я сходил под зарядку в магазин "Сильпо". Если первые супермаркеты в нашем городе возникали на базе уже имеющихся магазинов, то позже появилась тенденция строить для них большие типовые помещения, иногда размером в квартал. В центре города это явно уродовало архитектурную среду, потому что ради этого сносились пусть старые неухоженные, но все же оригинальные здания, а возникали вместо них однотипные ангары. Зато оказалось, что именно такие ангары лучше всего приспособлены для выживания – им проще поставить себе мощные генераторы, у них достаточно пространства для этого, и над ними нет жилых помещений. В моем районе супермаркеты на Ломаной и Европейской, кажется, не закрывались во время войны ни на один день, даже в жесткие блекауты. Так что я те несколько часов, когда среди десятка других людей стоял в Сильпо, мы заряжали свои гаджеты, периодически отлучаясь за кофе и покурить, запомню, как картинку наших дней во время войны. А настоящий "Пункт несокрушимости" - это Бахмут, а не вот это все.

Під катом - те ж саме українською

Продовжу писати про досвід виживання в таких умовах, коли фронт відносно далеко, але армія ворога поставила собі за мету знищувати цивільну інфраструктуру по всій країні, тож ніхто не може почуватися повністю в безпеці. Українці вже на собі пережили ці всі лайфхаки, але раптом ще якийсь психопат візьме цю тактику на озброєння, і ці записи можуть допомогти ще й мешканцям інших країн. А може і для нас самих це знов колись стане корисним, Росія ж, на жаль, нікуди не подінеться, і варто буде згадати за 10-20 років, як саме ми готувалися до цієї війни, щоб краще підготуватися до наступної.

Електрика (пишу цей допис якраз в умовах її відсутності, сьогодні вперше за пару тижнів знов почали вимикати, на цей раз превентивно, через масовані ракетні обстріли).

У мене є два павербанки, ще з довоєнних часів, на 12000 та на 2500 mAh, останній ще й з ліхтариком. Виявилися корисні, але мати їх більше - навряд-чи доцільно, двох цілком вистачає за звичайних умов відключення світла, до 8 годин на добу. Коли ж світла немає декілька діб (таке поки що було лише двічі), то не знаю, скільки потрібно павербанків, щоб протриматися - десять, двадцять? Навряд-чи це доцільно (ще й стежити, щоб вони всі були своєчасно заряджені). Ще виявилося, що моя Bluetooth-колонка може служити павербанком, але я її буквально один раз використовував у цій якості.

Що ще було корисним - це налобні ліхтарики (мав два, купив ще один). Спочатку використовував їх з батарейками, потім купив собі багаторазові батарейки-акумулятори, що їх можна заряджати, та універсальний зарядний пристрій Lii-202, що підходить для багатьох типів батарей. Так і дешевше, і екологічніше.

Зарядні пристрої, щоправда, подорожчали в інтернет-магазинах як мінімум вдвічі. Це теж окрема цікава тема, як на початку війни, користуючись панікою (а потім реальними відключеннями електрики) багато хто закупився різним, сподіваючись на цьому заробити. В Україну масово завозили куплені оптом пристрої для приготування їжі та генерації енергії. Хтось, може, і дійсно заробив. Але буквально за місяць після початку масованих російських ударів по інфраструктурі ефективність української ППО досягла 80%, і більшість з цих товарів не знадобилася. Ми сидимо переважно в теплі, з газом та зі світлом. Я вже бачив оголошення про розпродаж газових плит та генераторів, з великими знижками.

В будинку, де я живу, як і в багатьох сучасних багатоповерхівках - електрична плита. Побоюючись, що ми надовго залишимося без можливості приготувати їжу, я купив декілька балонів з газом (газова туристична горілка у мене, звісно, вже є багато років). Дуже корисна річ у поході, а от вдома ми поки що жодного разу її не використовували - та два рази, коли довго не було світла, ми обходилися їжою, яку не треба готувати - хлібці, консерви, сир, ковбаса.

Свічки - ми не запасалися, бо моя дружина сама робить свічки, і ми робили. Але великої користі не було - так, романтично, кімнату трохи освітлює, але щось читати чи писати незручно, пересуватися з ними по квартирі = заляпати все воском. Плюс не дуже безпечно. Єдине що було справді корисно - коли не було світла та води, аромасвічка у керамічній чаші постійно горіла в туалеті, даючи світло та перебиваючи неприємний запах. Тож в цілому свічки прикольні, але не панацея.

Електричні гірлянди на батарейках - теж подорожчали, але штука корисна, енергії споживає мало, світла дає добряче, та і просто радує око. У мене зараз дві, по одній на кімнату.

Хтось собі купував екофлоу, це такий великий павербанк, що може живити цілу квартиру і коштує, як стареньке авто - але у містах, що далеко від лінії фронту, повторююсь, таких масштабних відключень, щоб це знадобилося, майже не було. А з прифронтової зони краще тікати, а не думати, як вирішити проблеми з електрикою.

Генератор - не така дорога штука, як екофлоу, проте вимагає окремого місця (і через шум, і через вихлопи їх не можна розміщувати у багатоповерхівках), плюс проблема з паливом (дороге, не завжди є на заправках, не завжди його там продають в каністри, треба десь безпечно зберігати). Вирішує проблему живлення для торгівельних точок або для приватних будинків, але не для квартир.

Ще наш уряд придумав таку штуку як "Пункти незламності". Було багато пафосу, самопіару, багато скарг на те, що пункти, що мали працювати, виявлялися закритими. Мені довелося скористатися лише один раз, і то не конкретно "пунктом". Під час одного з двох масштабних відключень я сходив підзарядився до магазину "Сільпо". Якщо перші супермаркети у нашому місті виникали замість вже існуючих магазинів, то пізніше з'явилася тенденція будувати для них великі типові приміщення, іноді розміром в квартал. В центрі міста це явно псувало архітектурне середовище, бо заради цього зносилися хай старі та неохайні, але все ж таки оригінальні будівлі, а виникали замість них однотипні ангари. Зате, виявилося, що саме такі ангари найкраще пристосовані для виживання - їм простіше було поставити собі потужні генератори, вони мали достатньо простору для цього, і над ними не було житлових приміщень. В моєму районі супермаркети на Ламаній та на Європейській, здається, не закривалися під час війни на жоден день, навіть у жорсткіші блекаути. Тож я ті декілька годин, коли я серед десятка співгромадян стояв в Сільпо, як ми заряджаємо свої гаджети, періодично відлучаючись за кавою та покурити, запам'ятаю, як картинку наших днів під час війни. А справжній "Пункт незламності" - то Бахмут, а не оце от все.