дневник заведен 10-02-2004
постоянные читатели [153]
3_62, 8-) СТИКС, A i s c h a, A1ien, Aglaia, anikeeva, ARMY, Arris, Artt, asole, Avana, Basilicum, BISyanya, blackberrry, Bladewalker, Cherry_Dashik, Creative emotion, Dama&@, Die Flora, dimas, Dreamtiger, Dummy, Eagles, Emptyness, End split, Eroshka, Eternity(ToSA), Etheriall, four seasons, Galateya, GoldenAndy, Guaranda, hanami, Hunger, Hydralisk, Indigo girl, I_R, Jeanne Osoien, Jouir, Kanpu3Ka, kolobo4ek, Kukushka, K_Altos, leksei, Lilichka, Loss of Soul, Mari-May, Marineska, Marjerri, Mechanic, meteora, Mirabelle, Nessy, nevidim, Nicholas Hawkwood, nobuddhy, NoGod, O De San, OkeaNik7, onk, Paint It Black, Panny, Parshivka, pauluss, photo, photo_tDO, point69, Pulim, RADAR, Radu, Ra_au, RomperStomper, ruslan7, ryecat, Samum, Sergo, SharoWar, Silvara, Simpli, SoulOfTheI, Southern_Cross, strangeman, Tajutka, The Cure, The Doors, The House Of Rock, Tournesol, Uncatchable Jane, ura23, username, Vasilich, Volna, vvol, Wetka, WhereItFrom-Club, Wrong Direction, zappa, Zoi_site, z_g, Альфи, Ануца, Арматур-батыр, Белый, Библиотека, Бодюлька, Бонни, Брю, Буквы иллюзий, Букля_, В кедах по снегу, Великое Ничто, Влюбленная в жизнь, Волшебница Эфи, Вредные Советы, Дизайнер шатун, Дочь Самурая, Дура, Дядя Федор, ежеви, Ёлочка, Желудь, Карпатский ёж, Ква-кВася, Клуб меломанов, криворук, Лёчка, Марина, Мастер, Мильди, Мюу, Не та, новембер, ПАРАД УРОДОВ, Паранормальный клуб, ПЕПЯКАМОБИЛЕ, Птица без ног, Путник, Роковая малышка Ню, Синий Мастер, Стрелка_в_центре, Та сама киянка, ТАРЗАНКА, Тин, Тихий океан, Толерантный клуб, Тррринадцатый, Хару, Хикки_коморный, Чел, Шпулька, Штиль, Эль, Юкка
3_62, 8-) СТИКС, A i s c h a, A1ien, Aglaia, anikeeva, ARMY, Arris, Artt, asole, Avana, Basilicum, BISyanya, blackberrry, Bladewalker, Cherry_Dashik, Creative emotion, Dama&@, Die Flora, dimas, Dreamtiger, Dummy, Eagles, Emptyness, End split, Eroshka, Eternity(ToSA), Etheriall, four seasons, Galateya, GoldenAndy, Guaranda, hanami, Hunger, Hydralisk, Indigo girl, I_R, Jeanne Osoien, Jouir, Kanpu3Ka, kolobo4ek, Kukushka, K_Altos, leksei, Lilichka, Loss of Soul, Mari-May, Marineska, Marjerri, Mechanic, meteora, Mirabelle, Nessy, nevidim, Nicholas Hawkwood, nobuddhy, NoGod, O De San, OkeaNik7, onk, Paint It Black, Panny, Parshivka, pauluss, photo, photo_tDO, point69, Pulim, RADAR, Radu, Ra_au, RomperStomper, ruslan7, ryecat, Samum, Sergo, SharoWar, Silvara, Simpli, SoulOfTheI, Southern_Cross, strangeman, Tajutka, The Cure, The Doors, The House Of Rock, Tournesol, Uncatchable Jane, ura23, username, Vasilich, Volna, vvol, Wetka, WhereItFrom-Club, Wrong Direction, zappa, Zoi_site, z_g, Альфи, Ануца, Арматур-батыр, Белый, Библиотека, Бодюлька, Бонни, Брю, Буквы иллюзий, Букля_, В кедах по снегу, Великое Ничто, Влюбленная в жизнь, Волшебница Эфи, Вредные Советы, Дизайнер шатун, Дочь Самурая, Дура, Дядя Федор, ежеви, Ёлочка, Желудь, Карпатский ёж, Ква-кВася, Клуб меломанов, криворук, Лёчка, Марина, Мастер, Мильди, Мюу, Не та, новембер, ПАРАД УРОДОВ, Паранормальный клуб, ПЕПЯКАМОБИЛЕ, Птица без ног, Путник, Роковая малышка Ню, Синий Мастер, Стрелка_в_центре, Та сама киянка, ТАРЗАНКА, Тин, Тихий океан, Толерантный клуб, Тррринадцатый, Хару, Хикки_коморный, Чел, Шпулька, Штиль, Эль, Юкка
цитатник:
- • лента
хочухи:
- • группы хочух
- • rss
15-11-2022 22:23
Слушний момент поговорити про важливість збереження російської культури і мови в Україні, про її вагомий внесок і неоцінену значимість для культурного різноманіття.
Як і про те, що не всі росіяни однакові, не треба валити відповідальність на всіх. "За что ж вы нас не любите"? З такою картинкою, можливо, зрозуміліше, "за что"? (кликабельно) 
Як і про те, що не всі росіяни однакові, не треба валити відповідальність на всіх. "За что ж вы нас не любите"? З такою картинкою, можливо, зрозуміліше, "за что"? (кликабельно)
Комментарии:
У двох словах можу одразу сказати, що в російській культурі дискурс побудований на жорстокій і агресивній поведінці, визнанні права на домінування у сильнішого. Приблизно те що пані Маркарова відповіла недавно папі Римському. Але треба писати гарно, обгрунтовано і з прикладами і це я пізніше напишу
Ще в Польщі тре намалювати вогник. В Пшеводові.
Хоча то буде питання, за що поляки не люблять руських.
Хоча то буде питання, за що поляки не люблять руських.
Найбільш відомі приклади, звичайно, Достоєвський, Булгаков, "Му-Му" Тургенєва, Анна Кареніна як приклад самознищення, у випадку якщо ти не вписуєшся в рамки загально прийнятої моралі.
"Злочин і Покарання" - одіозне визнання того що хоч пересічний громадянин росії і є рідкісною тварюкою, якщо зазирнути в спеціально зроблений автором розтин душі хоч би Свидригайлова, хоч би і самого головного героя, там жахіття, наслідком якого є "свидригайловська банька" як проміжна стадія між огидним вчинком якій неодмінно має бути скоєним, якщо злочин ще не зроблений, і каяттям, якщо вдасться пробитися на світ божій сумлінню і сорому за те що зробив.
Саме злочин є звичайною річчю в житті у Достоєвського, а ось якщо людина десь, дуже глибоко нарила рештки совісті, то вона підноситься автором в ранг особливих людей, стає майже свята.
Роман "Ідіот" демонструє що суспільство ситих і причепурених панів цілком нормально зле і жорстоке, але якщо з'являється дійсно нормальна людина, добра, мила, лагідна, її вважають дурником, сміються, знущаються, відчувають свою перевагу над нею і кайфують від цього!
Семен Прохарчин із "Бідних людей" просто приклад долі маленької людини, якщо вона недостатньо сильна, зла і жорстока. В цьому оповіданні висловлювання того що якщо ти слабий, то, знай своє місце, сиди в своїй жалюгідності і не рипайся.
У “Дядюшкіному сні” так само суспільство, яке складається з огидних потвор, підноситься як норма життя, а ось одна на всіх добра дівчина перемагає.
Чи висвітлював Достоєвський просто нариви на тілі суспільства, чи навчилося російське суспільство чомусь після читання його книг? Не навчилося і висвітлював гнійні утворення він так, що ніби благав зграю жорстоких тварюк пожаліти когось, відкопати всередені себе рештки людяності. І ось як трохи нариють людяності, то пишаються собою так що самовдоволеність аж капле!
Булгаков демонструє перемогу жорстокості над жорстокістю. Злих людей просто пиздять і принижують, щоб вони хоча б щось зрозуміли, а вони просто визнають силу переможців. На балі Сатани в “Майстрі і Маргариті” потвори-злочинці просто святкують своє перебування в пеклі. За тією ж схемою що в Достоєвського, але замість каяття просто заслужене покарання. Злочин-модробій-відбування покарання. Люди, яким відводиться роль нормальних, або психічно хворі, або змушені жити з хворою людиною.
Му-му без коментарів, є ще казки Чуковського, де добро пожирає зло, Мальчиш-Кібальчиш і так далі. Дискурс жорстокості представлений самими вшанованими і відомими авторами.
Але головне в моєму коментарі, все ж, має бути ця цитата М. Горького:
«Я думаю, что русскому народу исключительно — так же исключительно, как англичанину чувство юмора — свойственно чувство особенной жестокости, хладнокровной и как бы испытывающей пределы человеческого терпения к боли, как бы изучающей цепкость, стойкость жизни. В русской жестокости чувствуется дьявольская изощренность, в ней есть нечто тонкое, изысканное. Это свойство едва ли можно объяснить словами психоз, садизм, словами, которые, в сущности, и вообще ничего не объясняют. (…) Если б факты жестокости являлись выражением извращенной психологии единиц, — о них можно было не говорить, в этом случае они материал психиатра, а не бытописателя. Но я имею в виду только коллективные забавы муками человека. (…) Раздев пленного офицера донага, сдирали с плеч его куски кожи, в форме погон, а на место звездочек вбивали гвозди; сдирали кожу по линиям портупей и лампасов — эта операция называлась «одеть по форме». Она, несомненно, требовала немало времени и большого искусства. (…) Но — где же — наконец — тот добродушный, вдумчивый русский крестьянин, неутомимый искатель правды и справедливости, о котором так убедительно и красиво рассказывала миру русская литература XIX века? В юности моей я усиленно искал такого человека по деревням России и — не нашел его». М. Горький. О русском крестьянстве. Берлин, 1922.
"Злочин і Покарання" - одіозне визнання того що хоч пересічний громадянин росії і є рідкісною тварюкою, якщо зазирнути в спеціально зроблений автором розтин душі хоч би Свидригайлова, хоч би і самого головного героя, там жахіття, наслідком якого є "свидригайловська банька" як проміжна стадія між огидним вчинком якій неодмінно має бути скоєним, якщо злочин ще не зроблений, і каяттям, якщо вдасться пробитися на світ божій сумлінню і сорому за те що зробив.
Саме злочин є звичайною річчю в житті у Достоєвського, а ось якщо людина десь, дуже глибоко нарила рештки совісті, то вона підноситься автором в ранг особливих людей, стає майже свята.
Роман "Ідіот" демонструє що суспільство ситих і причепурених панів цілком нормально зле і жорстоке, але якщо з'являється дійсно нормальна людина, добра, мила, лагідна, її вважають дурником, сміються, знущаються, відчувають свою перевагу над нею і кайфують від цього!
Семен Прохарчин із "Бідних людей" просто приклад долі маленької людини, якщо вона недостатньо сильна, зла і жорстока. В цьому оповіданні висловлювання того що якщо ти слабий, то, знай своє місце, сиди в своїй жалюгідності і не рипайся.
У “Дядюшкіному сні” так само суспільство, яке складається з огидних потвор, підноситься як норма життя, а ось одна на всіх добра дівчина перемагає.
Чи висвітлював Достоєвський просто нариви на тілі суспільства, чи навчилося російське суспільство чомусь після читання його книг? Не навчилося і висвітлював гнійні утворення він так, що ніби благав зграю жорстоких тварюк пожаліти когось, відкопати всередені себе рештки людяності. І ось як трохи нариють людяності, то пишаються собою так що самовдоволеність аж капле!
Булгаков демонструє перемогу жорстокості над жорстокістю. Злих людей просто пиздять і принижують, щоб вони хоча б щось зрозуміли, а вони просто визнають силу переможців. На балі Сатани в “Майстрі і Маргариті” потвори-злочинці просто святкують своє перебування в пеклі. За тією ж схемою що в Достоєвського, але замість каяття просто заслужене покарання. Злочин-модробій-відбування покарання. Люди, яким відводиться роль нормальних, або психічно хворі, або змушені жити з хворою людиною.
Му-му без коментарів, є ще казки Чуковського, де добро пожирає зло, Мальчиш-Кібальчиш і так далі. Дискурс жорстокості представлений самими вшанованими і відомими авторами.
Але головне в моєму коментарі, все ж, має бути ця цитата М. Горького:
«Я думаю, что русскому народу исключительно — так же исключительно, как англичанину чувство юмора — свойственно чувство особенной жестокости, хладнокровной и как бы испытывающей пределы человеческого терпения к боли, как бы изучающей цепкость, стойкость жизни. В русской жестокости чувствуется дьявольская изощренность, в ней есть нечто тонкое, изысканное. Это свойство едва ли можно объяснить словами психоз, садизм, словами, которые, в сущности, и вообще ничего не объясняют. (…) Если б факты жестокости являлись выражением извращенной психологии единиц, — о них можно было не говорить, в этом случае они материал психиатра, а не бытописателя. Но я имею в виду только коллективные забавы муками человека. (…) Раздев пленного офицера донага, сдирали с плеч его куски кожи, в форме погон, а на место звездочек вбивали гвозди; сдирали кожу по линиям портупей и лампасов — эта операция называлась «одеть по форме». Она, несомненно, требовала немало времени и большого искусства. (…) Но — где же — наконец — тот добродушный, вдумчивый русский крестьянин, неутомимый искатель правды и справедливости, о котором так убедительно и красиво рассказывала миру русская литература XIX века? В юности моей я усиленно искал такого человека по деревням России и — не нашел его». М. Горький. О русском крестьянстве. Берлин, 1922.
отредактировано: 16-11-2022 16:56 - Та сама киянка
"Я с улыбкою веселой буду ж...
[Print]
Arris